Постанова

від 03.09.2015 по справі 904/973/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015 року Справа № 904/973/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Мудрак О.М.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 032056 від 11.02.15;

представники сторін:

від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа": ОСОБА_2, довіреність №1 від 30.12.14, представник;

від Приватного підприємства "КР-РЕМЕЛЕКТРОМАШ": ОСОБА_3, довіреність №315 від 25.02.15, представник;

представник Криворізької міської ради у судове засідання засідання не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "КР-РЕМЕЛЕКТРОМАШ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/973/15

за позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави Криворізької міської ради Дніпропетровської області в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до Приватного підприємства "КР-РЕМЕЛЕКТРОМАШ", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/973/15 (у складі колегії суддів: головуючий колегії суддя Мартинюк С.В., суддів: Рудь І.А., Соловйової А.Є.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "КР-Ремелектромаш" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" суму основного боргу в розмірі 22 449,35 грн., 3% річних в розмірі 776,09 грн., пеню в розмірі 1539,24грн., збитки від інфляції 6016,25грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "КР-Ремелектромаш" в дохід Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 1827,00 грн . судового збору.

В частині стягнення 12000,00 грн. суми основного боргу за теплову енергію провадження у справі припинено у зв'язку з оплатою відповідачем частини заборгованості на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №4663 від 01.10.2011 року на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари в частині оплати отриманої теплової енергії; порушення ним вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 275 Господарського кодексу України; правом позивача на стягнення пені відповідно до п. 3.3 договору та 3% річних і інфляційних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позов заявлено прокурором в інтересах самостійно господарюючого суб'єкта. Правовідносини, що склалися, не стосуються прав та інтересів позивача - Криворізької міської ради.

Скаржник вважає, що прокурор у даній справі здійснює захист інтересів не держави, а комерційних інтересів Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Зазначає, що за відсутності підписаних сторонами актів здачі-прийняття виконаних робіт за січень 2013 - січень 2015 року, відсутні докази розміру заборгованості, і відповідно, відсутні підстави для нарахування пені, 3% та інфляційних втрат.

Також апелянт звертає увагу на те, що він неодноразово звертався до КП "Криворіжтепломережа" з заявою про розірвання договору, однак позивач відмовився виконати передбачені договором дії щодо встановлення періоду теплопостачання та розірвання договору.

Просить оскаржуване рішення господарського суду від 24.06.2015 року скасувати. Винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" спростовує доводи скаржника. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Криворізька міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала, не забезпечила участь у судовому засіданні свого повноважного представника.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника Криворізької міської ради не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників присутніх у судовому засіданні сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2011року між комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "КР-РЕМЕЛЕКТРОМАШ" (Споживач) був укладений договір №4663 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник відпускає Споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і у вигляді пари на технологічні потреби, а Споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленим тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає Споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці №2 відповідно до встановленого плану теплоспоживання з 01.10.2011року по 01.10.2012року. Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду чинності договору (пункт 1.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору цей договір діє з 01.10.2011року по 01.10.2012 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

У випадку заяви однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості Споживача договір може бути розірваний.

При наявності заборгованості за Споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що на час розгляду справи судом договір є діючим. Доводи апелянта про односторонню відмову від договору належними доказами не підтверджено.

До справи додано дві заяви керівника відповідача про односторонню відмову від договору - від 31.10.2011 року та від 24.01.2012 року (а.с. 86 - 89). Однак заяви подані не у відповідності до строків, передбачених п.6.1 договору. Тому підстави вважати посилання скаржника на припинення договірних відносин обґрунтованими, відсутні.

Щодо періоду опалення, який було встановлено п.1.3 договору, то він дійсно, сторонами не погоджувався. Однак перелік об'єктів, зазначений у таблиці 2 до договору, на яку є посилання у п.1.3, не змінився.

Є встановленим, що відповідач не має самостійного приладу обліку теплової енергії та облік споживання здійснюється розрахунковим способом відповідно до загальної площі Споживача, з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості діб і годин надання послуг.

Вказане передбачено розділом 2 договору.

Оплата за відпущену теплову енергію здійснюється Споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за домовленістю сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до наданих позивачем доказів, на час звернення з позовом прокурора до суду відповідач мав заборгованість згідно договору за період з 01.03.2013 року по 31.12.2014року у сумі 34 449,35 грн., що підтверджується розрахунком на а.с.45 - 46.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, аналогічних вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 3.1 договору, строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Відповідач після порушення провадження по справі, частково сплатив суму основного боргу в розмірі 12 000,00 грн., що підтверджено сторонами.

Тому припинення судом провадження у справі в цій частині заявлених вимог відповідає п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи часткову оплату, розмір заборгованості відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 22 449,35 грн.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив розмір заборгованості та погодився з доводами позивача щодо наявності підстав для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідно до п. 3.3 договору та ст.625 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта про відсутність належних доказів щодо розміру заборгованості, оскільки сторонами у період з січня 2013 по січень 2015 року не були підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, умови договору не містять посилання на те, що такі акти мають підписуватись сторонами та є доказом приймання-передачі робіт.

Крім того, відповідач частково здійснював оплату, що також свідчить про отримання ним послуг від позивача та відсутність заперечень щодо проведеного нарахування їх вартості.

Відповідач надав суду як доказ оплати отриманих послуг за спірний період квитанції на загальну суму 17 000 грн. (а.с.84, 90).

З квитанції №13565655 від 24.04.2015 року (а.с.90) вбачається, що відповідач в призначенні платежу вказав: "за теплову енергію згідно рахунку №4663 від 31.12.2013 від 31.01.2014 від 28.02.2014 згідно дог.№4663".

Згідно квитанції № 202010024 від 20.02.2015 року (а.с.84) відповідач сплатив 9 900,00 грн., в призначенні платежу вказав "згідно рахунку №4663 від 31.01.2015 року".

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що всі сплачені суми зараховані і з суми заборгованості виключені (а.с.45-46).

Посилання апелянта на неправомірність зарахування частини сплаченої суми за січень 2015 року на попередній період заборгованості є безпідставним, оскільки нараховано позивачу за вказаний період 7 434,71 грн., сплачено 9 900 грн., а заборгованість за попередні періоди є підтверджено. Сума переплати зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередній період - за лютий 2013 року.

Щодо доводів скаржника про неправомірність звернення до суду прокурора в інтересах Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", то суд з цього приводу надав обґрунтоване спростування його запереченням.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" засноване на власності територіальної громади м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Власником його майна є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, що підтверджується статутом позивача.

Таким чином, звернувшись до суду в інтересах міської ради в особі її комунального підприємства, прокурор дотримав вимоги чинного законодавства та правомірно реалізував свої повноваження.

Враховуючи, що під час розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не спростував висновки оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/973/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 15.09.2015 року