Постанова

від 09.09.2015 по справі 911/1465/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 911/1465/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Гопкало М.М., дов. б/н від 04.09.15 р.;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.05.2015 року

у справі № 911/1465/15 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 153 046,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року по справі № 911/1465/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» 153 046,38 грн. основного боргу, 3 060,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року по справі № 911/1465/15 скасувати в частині стягнення заборгованості в розмірі 52 456,55 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 08.07.2015 року.

08.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з відпустки, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року справу № 911/1465/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду, розгляд справи призначено на 09.09.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року справу № 911/1465/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 10.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» (далі - ТОВ «Л.Л.К.», позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (далі - ТОВ «Край-2) укладено Договір поставки № 374 (далі - Договір).

За умовами Договору, постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією.

Згідно з п. 2.9 Договору позивач буде вважатися таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовлені відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що якщо позивач доставляє товари у меншій кількості, ніж зазначено у замовлені, відповідач має право прийняти товар і зробити відповідне коригування у накладній, у випадку наявності різниці між кількістю, зазначеною у накладній та фактичною кількістю товару, яка також підписується представником позивача.

Відповідно до п. 2.13 Договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови і отриманні товарів. Відповідач має право приймати товари без додаткової перевірки їх кількості і якості, за умови, що вони належним чином упаковані, і немає видимих пошкоджень. Перевірка кількості і якості товарів виконуються під час отримання товарів, і у випадку виявлення будь-яких недоліків відповідач складає акт у порядку, обумовленому в п. 2.14 цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у прайс-листі, затвердженому сторонами.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у ст. 9 цього договору, протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн., та що позивач надасть належним чином оформленні рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що він укладений строком до 31.12.2006 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Вказані пункти Договору перелічені позивачем, проти їх змісту відповідач не заперечив.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній сам Договір № 375 від 10.12.2003 року. Проте, в матеріалах справи міститься Додаткова угода про заміну сторони у зобов'язанні від 22.09.2014 року до Договору поставки від 10.12.2003 року № 374, а також видаткові накладні містять посилання на нього. Такі ж посилання містяться в поясненнях як позивача, так і відповідача.

На вимогу суду надати вказаний Договір, позивач зазначив про його втрату та неможливість надання, відповідач жодним чином не відреагував на вказану вимогу, як і не надіслав свого представника у судове засідання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Край-2» товар на загальну суму 153 046,38 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (з посиланням на Договір № 374 від 10.12.2003 року), а саме: від 17.06.2013 р. № ЛЛЕ01861 на суму 1690,02 грн., від 04.10.2013 р. № ЛЛК03171 на суму 1779,14 грн., від 08.10.2013 р. № ЛЛК03260 на суму 5667,92 грн., від 16.10.2013 р. № ЛЛК03287 на суму 927,05 грн., від 25.10.2013 р. № ЛЛК03442 на суму 1374,44 грн., від 28.10.2013 р. № ЛЛК03530 на суму 3032,10 грн., від 31.10.2013 р. № ЛЛК03567 на суму 1029,13 грн., від 30.11.2013 р. № ЛЛК03909 на суму 19159,18 грн., від 30.11.2013 р. № ЛЛК03915 на суму 2363,40 грн., від 29.11.2013 р. № ЛЛК03911 на суму 4726,80 грн., від 28.11.2013 р. № ЛЛК03931 на суму 2363,40 грн., від 27.11.2013 р. № ЛЛК03913 на суму 4726,80 грн., від 27.11.2013 р. № ЛЛК03922 на суму 2363,40 грн., від 26.11.2013 р. № ЛЛК03912 на суму 9513,14 грн., від 26.11.2013 р. № ЛЛК03885 на суму 2392,08 грн., від 26.11.2013 р. № ЛЛК03885 на суму 2392,08 грн., від 22.11.2013 р. № ЛЛК03761 на суму 3705,10 грн., від 21.11.2013 р. № ЛЛК03776 на суму 1690,57 грн., від 18.11.2013 р. № ЛЛК03775 на суму 6207,52 грн., від 15.11.2013 р. № ЛЛК03702 на суму 1135,43 грн., від 14.11.2013 р. № ЛЛК03701 на суму 1103,95 грн., від 08.11.2013 р. № ЛЛК03646 на суму 751,27 грн., від 08.11.2013 р. № ЛЛК03642 на суму 2044,07 грн., від 07.11.2013 р. № ЛЛК03522 на суму 2010,24 грн., від 04.11.2013 р. № ЛЛК03591 на суму 1900,70 грн., від 01.11.2013 р. № ЛЛК03523 на суму 3083,84 грн., від 09.12.2013 р. № ЛЛК03910 на суму 4726,80 грн., від 09.12.2013 р. № ЛЛК04091 на суму 3370,30 грн., від 16.12.2013 р. № ЛЛК04183 на суму 3843,46 грн., від 20.12.2013 р. № ЛЛК04174 на суму 1109,10 грн., від 23.12.2013 р. № ЛЛК04188 на суму 952,61 грн., від 24.12.2013 р. № ЛЛК04309 на суму 5456,99 грн., від 27.12.2013 р. № ЛЛК04303 на суму 1074,60 грн., від 17.01.2014 р. № 21 на суму 1179,42 грн., від 21.01.2014 р. № 125 на суму 4238,93 грн., від 27.01.2014 р. № 201 на суму 279 грн., від 29.01.2014 р. № 224 на суму 1110,72 грн., від 29.01.2014 р. № 225 на суму 412,74 грн., від 05.02.2014 р. № 306 на суму 2567,37 грн., від 05.02.2014 р. № 308 на суму 3505,36 грн., від 05.02.2014 р. № 378 на суму 2458,08 грн., від 07.02.2014 р. № 379 на суму 941,64 грн., від 21.02.2014 р. № 596 на суму 2896,43 грн., від 07.03.2014 р. № 792 на суму 3169,88 грн., від 12.03.2014 р. № 793 на суму 2676,89 грн., від 14.03.2014 р. № 890 на суму 1699,66 грн., від 24.03.2014 р. № 975 на суму 2486,64 грн., від 15.04.2014 р. № 1426 на суму 404,40 грн., від 15.04.2014 р. № 1430 на суму 3008,88 грн., від 18.04.2014 р. № 1424 на суму 2300,64 грн., від 18.04.2014 р. № 1425 на суму 494,88 грн., від 08.05.2014 р. № 1751 на суму 1786,49 грн., від 15.05.2014 р. № 1817 на суму 3404,76 грн., від 23.05.2014 р. № 1915 на суму 1238,76 грн., від 06.06.2014 р. № 2125 на суму 3511,79 грн., підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками (а.с. 18-77).

Проте, ТОВ «Край-2» в порушення своїх зобов'язань за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним не розрахувалося, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 153 046,38 грн.

Додатковою угодою про заміну сторони у зобов'язанні від 22.09.2014 до Договору поставки від 10.12.2003 року № 374 замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі - ТОВ «Край-1», відповідач, покупець) у зобов'язаннях по Договору з дати підписання акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 15).

Відповідно до п. 2 угоди з дати підписання акту звірки взаєморозрахунків всі права (як кредитора у зобов'язанні по договору поставки) і обов'язки (як боржника у зобов'язанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, і первісний покупець вибуває у зобов'язання по договору поставки як сторона.

Згідно п. 3 угоди обов'язок оплатити згідно з умовами договору товар, що був поставлений постачальником первісному покупцю та неоплачений до моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків, переходить до нового покупця.

У відповідності до п. 4 угоди первісний покупець та постачальник зобов'язуються підписати акт звірки взаєморозрахунків до договору поставки.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається до положень ст. 513 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, за вказаним правочином ТОВ «Край-1» прийняло грошове зобов'язання ТОВ «Край-2» у розмірі 153 046,38 грн.

Зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав у повному обсязі, позивач звернувся в судовому порядку про стягнення з відповідача 153 046,38 грн. заборгованості. Сума вказаної заборгованості підтверджується видатковими накладними та актом звіряння взаємних розрахунків від 01.03.2015 року (а.с. 17).

За своєю правовою природою, згідно з дослідженими видатковими накладними, між сторонами виникли відносини з поставки товару.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підписання відповідачем накладної підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» звертаючись до суду апеляційної інстанції, просило суд рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року по справі № 911/1465/15 скасувати в частині стягнення заборгованості в розмірі 52 456,55 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» в апеляційній скарзі зазначає, що видаткові накладні, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення заборгованості не відповідають вимогам, що встановлені чинним законодавством України та не можуть бути визнані належним доказом для підтвердження поставок товару відповідачу та наявної заборгованості перед позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» не визнає факту поставки товару згідно видаткових накладних на загальну суму 52 456,55., а саме: від 16.10.2013 р. № ЛЛК03287, від 28.10.2013 р. № ЛЛК03530, від 31.10.2013 р. № ЛЛК03567, від 30.11.2013 р. № ЛЛК03915, від 28.11.2013 р. № ЛЛК03931, від 27.11.2013 р. № ЛЛК03913, від 27.11.2013 р. № ЛЛК03922, від 26.11.2013 р. № ЛЛК03912, від 26.11.2013 р. № ЛЛК03885, від 21.11.2013 р. № ЛЛК03776, від 14.11.2013 р. № ЛЛК03701., від 08.11.2013 р. № ЛЛК03646, від 07.11.2013 р. № ЛЛК03522, від 23.12.2013 р. № ЛЛК04188, від 24.12.2013 р. № ЛЛК04309, від 17.01.2014 р. № 21, від 27.01.2014 р. № 201., від 29.01.2014 р. № 225, від 05.02.2014 р. № 378, від 07.02.2014 р. № 379, від 14.03.2014 р. № 890, від 24.03.2014 р. № 975, від 15.04.2014 р. № 1426, від 05.02.2014 р. № 308.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» зазначає, що вищезазначені видаткові накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не вказано прізвище, ім'я, по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутнє посилання на будь-яку довіреність, а в графі «отримав» міститься лише підпис невстановлених осіб.

Зважаючи на вищевикладене, апелянт вважає, що вищезазначені видаткові накладні не являються первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій через їх невідповідність вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, не є належними та допустимими доказами обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів - довіреностей, на підставі яких виписуються видаткові накладні, у разі отримання товару уповноваженою особою.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції не погоджуються з доводами апелянта та зазначає наступне.

Відповідно до норм законодавства, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вже зазначалося вище, поставка товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» Товариству з обмеженою відповідальністю «Край-1» підтверджується відповідними видатковими накладними.

Посилання апелянта про те, що видаткові накладні не можна вважати первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду видаткові накладні, що підтверджують поставку позивачем відповідачу товару за договором поставки № 374 від 10.12.2003 року на загальну суму 153 046,38 грн. Вищезазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками/штампами сторін, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару та, відповідно, наявності у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків із позивачем за отриманий товар.

Стосовно тих видаткових накладних, з якими не погоджується апелянт у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони підписані та скріплені печаткою/штампом відповідача, а тому не можна стверджувати про неприйняття поставленого товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі від 13.03.2015 року, підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача і відповідача, відповідно до якого заборгованість останнього становить 153 046,38 грн.

Також слід зазначити, що неправильне оформлення первинних документів, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідач, не свідчить про відсутність самої поставки товару та не звільняє останнього від покладених на нього обов'язків щодо сплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано довіреностей, на підставі яких виписуються видаткові накладні, у разі отримання товару уповноваженою особою, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на наступне.

Довіреність не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її виконання. Вона не відносить до розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відсутність довіреності ніяким чином не спростовує факту поставки товару.

Твердження апелянта про те, що не відбулося самої поставки за оспорюваними накладними, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останні скріплені відтиском печатки/штампу відповідача.

Посилання відповідача на те, що у нього не настав обов'язок здійснити оплату поставленого товару, оскільки у відповідності до договору оплата за товар здійснюється після його реалізації протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня, також відхиляється судом, оскільки відповідачем не надано доказів того, що товар, поставлений позивачем по переліченим вище накладним нереалізований та знаходиться на реалізації, у т.ч. на момент розгляду даної справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 153 046,38 грн. заборгованості за договором поставки від 10.12.2003 року № 374.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року по справі № 911/1465/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року по справі № 911/1465/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1465/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 14.09.2015 року.