Постанова

від 10.09.2015 по справі 910/16436/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 910/16436/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання Кучаковського Ю.С.

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Ласіков А.Г. - дов. від 03.07.2015 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стерео Плаза" на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року

у справі № 910/16436/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Львів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стерео Плаза" (м. Київ)

про розірвання договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стерео Плаза" про розірвання договору купівлі-продажу № 1/01-12, укладеного 01.01.2013 року між сторонами по справі.

Рішенням від 23.07.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Розірвав договір купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ „Стерео Плаза". Стягнув на користь ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Стерео Плаза" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі № 910/16436/15 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Стерео Плаза" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/16436/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 10.09.2015 року позивач не з'явилася, своїх повноважних представників не направила та про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка позивача та її повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 10.09.2015 року представник відповідача підтримав, вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.01.2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Стерео Плаза" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 1/01-12, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити покупцю товар, приведений в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його (п. 1.1), в ціну товару включено вартість доставки товару, здійснення керівництва монтажними роботами та пусконалагоджувальних робіт (п. 1.2), загальна вартість товару, що поставляється за цим договором складає 526 738 грн. 70 коп. (п. 2.1), оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур продавця в грошовій одиниці України - гривні (п. 2.2), оплата коштів здійснюється покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування платіжним дорученням вартості товару на поточний рахунок продавця у такому порядку: щомісячно до 10 числа кожного поточного місяця, покупець сплачує суму продавцю рівну 43 894 грн. 89 коп., що становить 1/12 від загальної вартості договору згідно п. 2.1 даного договору (п. 2.3.1), місцем поставки товару за даним договором є: Україна, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17 (п. 4.1), умовами поставки товару за даним договором визначаються сторонами виходячи з Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів „ІНКОТЕРМС-2000" з урахуванням внутрішньодержавного характеру даного договору (умови поставки відповідають „DDP" - „DELIVERED DUTY PAID" в редакції „ІНКОТЕРМС-2000"), усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1).

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання від 01.01.2013 року до договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12 продавцем було передано, а покупцем прийнято обладнання за переліком.

Згідно додатку № 2 від 11.06.2013 року до договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12 сторони погодили, що вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 373 038 грн. 70 коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки жодного платежу за договором позивач від відповідача не отримав, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року №1/01-12, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов даного договору.

Ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, надсилання пропозицій про розірвання договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12 є виключно правом, а не обов'язком сторони договору, в зв'язку з чим недотримання вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє особу права звернутися до суду з позовом про розірвання договору та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року № 914/418/13-г.

Відповідач заперечував проти рішення суду вказуючи, що у правовідносинах між сторонами мала місце бездіяльність позивача та невиконання ним п 2.2 договору (позивачем не було надано відповідачу для оплати рахунок-фактуру).

В п. 2.2 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур продавця в грошовій одиниці України - гривні.

Доказів виставлення рахунків на оплату послуг відповідно до умов цього пункту угоди позивач не надав. Проте колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року по справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 року по справі № 923/38/13-г.

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. А платіжні реквізити сторін наведені в договорі купівлі-продажу від 01.01.2013 року №1/01-12. Крім цього, п. 2.3.1 між сторонами було погоджено обов'язок відповідача сплачувати позивачу за переданий товар щомісячно до 10 числа кожного поточного місяця, у розмірі, що становить 1/12 від загальної вартості договору.

Обов'язок покупця оплатити вартість товару є виконаним у той момент, коли він оплатив повну ціну продавцеві. Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач істотно порушив укладений між сторонами договір, а саме: отримав товар від позивача 01.01.2013 року та протягом 30 місяців, які пройшли з моменту передачі товару, не здійснив на користь позивача жодної проплати по договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12. Враховуючи досить тривалий термін, який пройшов з дати, коли відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача 01.01.2013 року, позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні даного договору.

На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу від 01.01.2013 року № 1/01-12 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стерео Плаза" на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі № 910/16436/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі № 910/16436/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/16436/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк