Постанова

від 09.09.2015 по справі 804/4517/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/4517/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Марафон", за результатами якої складено акт від 25 лютого 2015 року за №267/22-05/34314692;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000782204 від 16.03.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 776 045,00 грн., з яких за основним платежем 517 363.00 грн. та за штрафними санкціями 258 682,00 грн., що прийняте Лівобережною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту від 25 лютого 2015 року за №267/22-05/34314692;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000792204 від 16.03.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 266 628.12 грн., з яких за основним платежем 1 77 752.08 грн. та за штрафними санкціями 88 876.04 грн., що прийняте Лівобережною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту від 25 лютого 2015 року за №267/22-05/34314692;

- визнати протиправними дії Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань показників податкової звітності ТОВ "ТД "Марафон" за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року до підсистем автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", у тому числі до автоматизованої інформаційної підсистеми "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", здійснені на підставі акту від 25 лютого 2015 року за №267/22-05/343 14692;

- зобов'язати Лівобережну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ "ТД "Марафон" в підсистемах автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", у тому числі у автоматизованій інформаційній

підсистемі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ "ТД "Марафон" в розрізі контрагентів за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.02.2015 року по 18.02.2015 року відповідно до наказу начальника Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.02.2015 року №113 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД "Марафон" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Ле Гран" (код ЄДРПОУ 24990728) та ТОВ "Іншаат-Інвест" (код ЄДРПОУ 33370819) по факту придбання товарів (робіт, послуг) та реалізації товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки був складений акт від 25 лютого 2015 року за № 267/22-05/34314692 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Марафон" з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Ле Гран" (код ЄДРПОУ 24990728) та ТОВ "Іншаат-Інвест" (код ЄДРПОУ 33370819) по факту придбання товарів (робіт, послуг) та реалізації товарів (робіт, послуг)" (далі - акт).

На підставі зазначеного, позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "ТД Марафон" встановлено наступні порушення:

- нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "ТД "Марафон", а саме - відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "ТД "Марафон" операцій по ланцюгу постачання: ТОВ "Ле Гран", ТОВ "Іншаат-Інвест" - ТОВ "ТД "Марафон";

- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ "ТД "Марафон" по ланцюгу постачання із контрагентами-покупцями: ТОВ "Покрівельно-фасадний центр", ТОВ "Сінергія-Груп", ТОВ "Дніпрогранітсервіс", ТОВ "Торговий дім "Ельба";

- п.п. 14.1.27. п. 14.1.36 ст. 14. п. 135.1 п.135.2, пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137. пп. 138.1.1. п.138.1. п.п.138.10.2. п.п. 138.10.3. п.п.138.10.4, п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 517 363,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 177 752,08 грн.

На підставі зазначених висновків, Лівобережною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782204 від 16.03.2015 року, відповідно до якого збільшено

суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 776 045,00 грн., з яких за основним платежем 517 363,00 грн. та за штрафними санкціями 258682,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000792204 від 16.03.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 266628.12 грн., з яких за основним платежем 177 752,08 грн. та за штрафними санкціями 88876,04 грн.

Крім того, відповідачем до підсистем автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», у тому числі до автоматизованої інформаційної підсистеми «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» були внесені відповідні коригування самостійно задекларованих ТОВ «ТД «Марафон» показників податкової звітності з ПДВ за період січень 2011 року - вересень 2014 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Марафон", які взагалі не були розглянуті судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовних вимог має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваної перевірки за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, податковим органом фактично реалізована документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Марафон», що підтверджується актом від 25 лютого 2015 року № 267/22-05/34314692, а відтак, задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки така перевірка не є юридично значимою для позивача, а відповідно в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідна правова позиція викладена і в ухвалі ВАСУ від 27.03.2014 року (справа № К/800/43559/13).

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень № 0000782204, № 0000792204 від 16.03.2015 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що 19.05.2012 року між позивачем та ТОВ «Іншаат-Інвест» було укладено договір поставки продукції (домішок до бетону та алюмінієвих конструкцій) № 3.

До зазначеного договору було складено 6 специфікацій - від 06.02.2012 року, від 30.08.2012 року, від 31.08.2012 року, від 26.11.2012 року, від 29.11.2012 року, від 31.01.2013 року.

Умови поставки товару за даними специфікаціями - EXW, транспортування товару за рахунок покупця.

Встановлено, що до договору № 3 від 19.05.2012 року за період, що перевірявся, були складені такі податкові накладні: № 13 від 31.05.2012 року, № 9 від 06.08.2012 року, № 25 від 30.08.2012 року, № 28 від 31.08.2012 року, № 22 від 26.11.2012 року, № 33 від 29.11.2012 року, № 36 від 31.01.2013 року, № 13 від 05.07.2013 року, № 17 від 08.07.2013 року, № 23 від 10.07.2013 року, № 27 від 11.07.2013 року, № 42 від 22.07.2013 року, № 49 від 26.07.2013 року, № 15 від 07.08.2013 року,№35 від 24.01.2014 року, № 42 від 29.01.2014 року.

На підтвердження факту приймання-передачі товару за договором № 3 від 19.05.2012 року позивачем було надано наступні видаткові накладні: № 310503 від 31.05.2012 року, № 060801 від 06.08.2012 року, № 300801 від 30.08.2012 року, № 310801 від 31.08.2012 року, № 261103 від 26.11.2012 року, № 291102 від 29.11.2012 року, № 310101 від 31.01..2013 року, № 310701 від 31.07.2013 року, № 010801 від 01.08.2013 року, № 070801 від 07.08.2013 року, № 240102 від 24.01.2014 року, № 290101 від 29.01.2014 року.

На підтвердження руху коштів за договором № 3 від 19.05.2012 року позивачем було надано копії платіжних доручень та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період 01.05.2012 року - 13.06.2014 року, з яких вбачається, що заборгованість TOB «ТД «Марафон» за даним договором відсутня.

На підтвердження руху товарів за договором № 3 від 19.05.2012 року Позивачем було надано наступні товарно-транспортні накладні: № Р12 від 06.08.2012 року, №909477 від 07.08.2012 року, № Р28 від 30.08.2012 року, № Р30 від 01.09.2012 року, № 523 від 29.11.2012 року, № Р46 від 05.02.2013 року, № Р46 від 06.02.2013 року, № Р45 від 31.07.2013 року, № Р46 від 01.08.2013 року, № 2901 від 29.01.2014 року, № 3001 від 30.01.2014 року. Замовником даних перевезень, відповідно до умов договору, виступав TOB «ТД «Марафон», транспортування товару здійснювалося зі складу постачальника TOB «Іншаат-Інвест» за адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, 12 до складу покупця TOB «ТД «Марафон» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 4.

Для транспортування товару за договором № 3 від 19.05.2012 року залучалися автоперевізники, зокрема: ФОП ОСОБА_1, з яким позивачем було підписано акт наданих послуг б/н від 07.08.2912 року. Розрахунки з зазначеним автоперевізником за період, що перевірявся, були проведені в повному обсязі. Податковою перевіркою досліджено платіжні доручення Позивача та встановлено, що заборгованості по взаємовідносинах з ФОП

ОСОБА_1 немає.

ФОП ОСОБА_2, з яким Позивачем було укладено договір № 1307/12 від 13.07.2012 року. На підтвердження реальності господарських відносин з даним автоперевізником позивачем було надано до перевірки акти надання послуг: № 12 від 06.08.2012 року, № 28 від 30.08.2012 року, № 30 від 01.09.2012 року, № 79 від 29.11.2012 року. № 23 від 05.02.2013 року, № 24 від 05.02.2013 року, № 25 від 06.02.2013 року, № 133 від 31.07.2013 року, № 134 від 31.07.2013 року, № 136 від 01.08.2013 року. Крім того, позивачем надавалися платіжні доручення та оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період з 01.08.2012 року по 30.09.2013 року, з яких вбачається, що позивачем проводилися розрахунки зданим автоперевізником.

ФОП ОСОБА_3, з яким позивачем було укладено договір № 2 від 03.01.2014 року. На підтвердження реальності господарських відносин з даним автоперевізником Позивач надавав до перевірки наступні акти наданих послуг: № 15 від 29.01.2014 року, № 16 від 30.01.2014 року. Крім того, ТОВ «ТД «Марафон» надавалися платіжні доручення та оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, з яких вбачається, що позивачем проводилися розрахунки з даним автоперевізником.

Крім того, встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист вх. № 1566/10 від 20.02.2015 року, в якому надавалися пояснення, що при взаємовідносинах з TOB «Іншаат-Інвест» за договором № 3 від 19.05.2012 року було часткове повернення товару, який ще не був оплачений. Це відбувалося у зв'язку із відмовою покупців позивача, які робили попередні замовлення на товар, його отримувати та оплачувати. Таким чином, за договором № 3 від 19.05.2012 року було виписано такі видаткові накладні на повернення товару постачальнику - TOB «Іншаат-Інвест»: № 1 від 27.06.2012 року, № 3 від 26.03.2013 року, № 10 від 13.06.2014 року.

Транспортування товару в даному випадку відбувалося за наступними товарно-транспортними накладними: № Р46 від 26.03.2013 року, № Р46 від 27.03.2013 року, № Р200 від 13.06.2014 року, № Р201 від 13.06.2014 року. Транспортування відбувалося у зворотному напрямку - з м. Дніпропетровська до м. Павлоград, із залученням тих самих автоперевізників.

Зокрема, з ФОП ОСОБА_2, були підписані акти наданих послуг № 49 від 26.03.2013 року, № 50 від 26.03.2013 року, № 51 від 27.03.2013 року, з ФОП ОСОБА_3 був підписаний акт наданих послуг № 108 5ід 13.06.2014 року.

18.03.2014 року між позивачем та ТОВ «Ле Гран» було укладено договір поставки № 18/03/2014 року.

Умови поставки товару за даним договором - EXW, транспортування товару за рахунок покупця.

Відповідно до умов даного договору позивачем було оформлено наступні податкові накладні: № 46 від 20.03.2014 року, № 47 від 20.03.2014 року, № 48 від 20.03.2014 року, № 75 від 31.03.2014 року, № 76 від 31.03.2014 року, № 77 від 31.03.2014 року.

На підтвердження факту приймання-передачі товару за договором № 18/03/2014 від 18.03.2014 року сторонами були підписані наступні видаткові накладні: № 200301 від 20.03.2014 року, № 200302 від 20.03.2014 року, № 200303 від 20.03.2014 року, № 310202 від 31.03.2014 року, № 310203 від 31.03.2014 року, №310204 від 31.03.2014 року.

На підтвердження руху коштів за договором № 18/03/2014 від 18.03.2014 року позивачем було надано до перевірки копії платіжних доручень та оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року, з яких вбачається, що заборгованість позивача перед TOB «Ле Гран» за даним договором відсутня.

На підтвердження руху товарів за договором № 18/03/2014 від 18.03.2014 року Позивачем було надано до перевірки наступні товарно-транспортні накладні: № PI85 від 20.03.2014 року, № PI82 від 02.04.2014 року, № Р180 від 09.04.2014 року, № Р182 від

10.04.2014 року. Замовником даних перевезень, відповідно до умов договору, виступав TOB «ТД «Марафон», транспортування товару здійснювалося зі складу постачальника TOB «Ле Гран» за адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, 12 до складу покупця TOB «ТД «Марафон» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 4.

До транспортування товару за договором № 18/03/2014 від 18.03.2014 року був залучений автоперевізник ФОП ОСОБА_3 за договором № 2 від 03.01.2014 року. На підтвердження реальності взаємовідносин з даним автоперевізпиком в період, який підлягав перевірці, Позивач надавав наступні акти наданих послуг: № 43 від 20.03.2014 року, №.67 від 02.04.2014 року, № 66 від 09.04.2014 року, № 68 від 10.04.2014 року. Крім того, до перевірки також надавалися платіжні доручення та оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, з яких вбачається, що позивачем проводилися розрахунки з даним автоперевізником.

На підтвердження оприбуткування товару, придбаного у TOB «Іншаат-Інвест» та TOB «Ле Гран», позивачем надано копію інвентаризаційного опису № 1 від 17.02.2015 року, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 «Товари на складі» за період з 20.03.2014 року по 17.02.2015 року як документальне підтвердження залишків придбаного у TOB «Іншаат-Інвест» та TOB «Ле Гран» товару, який зберігається на складі позивача.

Основну кількість товару, що був придбаний у TOB «Іншаат-Інвест» та TOB «Ле Гран» позивач реалізував своїм контрагентам-покупцям, зокрема: товар, що був придбаний у TOB «Ле Гран», був в подальшому реалізований таким покупцям, як TOB «Покрівельно-фасадний центр» (видаткова накладна № 930 від 27.03.2014 року), ФОП ОСОБА_4 (видаткова накладна № 1835 від 23.05.2014 року), TOB «Сінергія-Груп» (видаткова накладна № 2382 від 20.06.2014 року), TOB «Дніпрогранігсервіс» (видаткова накладна від 24.06.2014 року), TOB «ТД «Ельба» (видаткові накладні № 823 від 20.03.2014 року, № 1012 від 02.04.2014 року, №4745 від 21.10.2014 року); товар, що був придбаний у ГОВ «Іншаат-Інвест», був в подальшому реалізований таким покупцям, як TOB «ТД «Ельба» (видаткові накладні № 1262 від 08.08.2012 року, № 1723 від 03.09.2012 року, № 1732 від 03.09.2012 року, № 3907 від 21.12.2012 року, № 3616 від 08.08.2013 року), ФОП ОСОБА_5 (видаткові накладні № 2161 від 12.06.2014 року, № 1292 від 13.06.2014 року, № 2244 від 17.06.2014 року, 2670 від 04.07.2014 року, № 2720 від 11.07.2014 року).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до позицій, викладених в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст. 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в

разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, слід дійти висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності достовірних первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Самі по собі певні недоліки в складанні первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

Отже, на підставі вищенаведених первинних документів за господарськими операціями між позивачем та його контрагентами (договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей) і на що не звернув увагу суд першої інстанції, контролюючий орган дійшов протиправного висновку про не підтвердження господарських операцій такими документами та виявив порушення вимог законодавства при складанні первинних документів, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача та суду першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні позову на наявність висновку експерта від 29.07.2014 року судово-почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та протоколів допиту ОСОБА_8, яка згідно реєстраційних документів була директором ТОВ «Іншаат-Інвест», та начебто від імені якої був укладений договір між підприємствами ТОВ «ТД «Марафон» та ТОВ «Іншаат-Інвест» на поставку товарів, висновку експерта від 29.07.2014 року № 62/04-376 судово-почеркознавчої експертизи та протоколу допиту ОСОБА_9, яка згідно реєстраційних документів є директором ТОВ «Ле Гран», та начебто від імені якої був укладений договір між підприємствами ТОВ «ТД «Марафон» та ТОВ «Ле Гран», колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з урахуванням приписів ч. 4 ст. 72 КАС України обов'язковим для адміністративного суду в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою є лише вирок у кримінальному провадженні або постанова суду у справі, про адміністративний проступок, які як встановлено було в судовому засіданні, відносно зазначених посадових осіб - відсутні, а отже перелічені документи в розумінні ст. 70 КАС України не можуть вважатися належними та допустимими доказами за наявності первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за не добросовісну поведінку його контрагентів.

При тому, що відомості щодо них були підтверджені відповідно до офіційної інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-1У «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, враховуючи наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент укладання договорів інформації про право ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підписувати документи від імені TOB «Іншаат-Інвест» та TOB «Ле Гран» відповідно, позивач не знав та не міг знати, що зазначені посадові особи не підписували первинні документи по господарським операціям між ГОВ «Іншаат-Інвест» та TOB «Ле Гран» і Позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 року по справі (№ К/800/45874/14).

Доводи відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції щодо того, що у ТОВ "Іншаат-Інвест" та ТОВ "Ле Гран" визначено податковий стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а також, що у даних підприємств анульовані свідоцтва платників ПДВ також не заслуговують на увагу, тому як наведені дати ануляції - значно пізніші, ніж дати укладання позивачем договорів з цими контрагентами.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність кожного суб'єкта права має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим правовим суб'єктом. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому оліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні ст. 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент - повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов 'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обок 'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

Однак, не зважаючи на вищезазначену норму Конституції України, а також на те, що всі необхідні документи були в наявності у позивача (договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення та інші первині документи), суд першої інстанції погодився з висновками, що зробив податковий орган в Акті перевірки від 25.02.2015 року, де відповідач помилково та необгрунтовано поставив в залежність реальність господарських операцій ТОВ «ТД «Марафон» від наявності негативної податкової інформації стосовно контрагентів позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо внесення коригувань показників податкової звітності в електронних базах даних та зобов'язання останнього відновити показники податкової звітності в електронних базах даних, мотивування щодо відмови в задоволенні яких, взагалі не наведено в рішенні суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, законодавство не передбачає.

Тобто, до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному порядку.

Будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами грошових зобов'язань.

Твердження відповідача, що внесення або зміна інформації до баз інформаційних систем податкових органів не має для платника юридичних наслідків і не порушує його права та інтереси є помилковим з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частина 3 статті 10 цього Закону визначає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

За відсутності протилежних приписів у Податковому кодексі України наведені норми підлягають застосуванню також і щодо податкової інформації.

Тому платник податків має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої податкової інформації про себе, знищення податкової інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому згідно з ч. 2 ст. 23 цього ж Закону оскаржені можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Виходячи з викладеного, для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ платник податку може вимагати від контролюючого органу достовірності даних інформаційних баз.

Враховуючи встановлені обставини справи, протиправність податкових повідомлень-рішень та їх скасування, що відповідно свідчить про невідповідність внесеної до інформаційних баз інформації, тому як остання не відповідає задекларованим платником податків показників податкової звітності, які узгоджені у встановленому законом порядку, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 року (справа № К/800/21500/15).

Вирішуючи питання про судовий збір, колегія суддів виходить з приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Марафон».

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000782204 від 16.03.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000792204 від 16.03.2015 року.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекцієї м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року до підсистем автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", у тому числі до автоматизованої інформаційної підсистеми "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", здійснені на підставі акту від 25 лютого 2015 року за №267/22-05/343 14692.

Зобов'язати Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" в підсистемах автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", у тому числі у автоматизованій інформаційній підсистемі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" в розрізі контрагентів за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий Дім «Марафон» судовий збір в сумі 551,28 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай