Ухвала

від 16.08.2011 по справі 2а-1731/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року справа №2а-1731/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.П.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Альтранс» та Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 1731 /11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Альтранс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-1731/11/1270 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «Альтранс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково :

- визнано протиправним рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на прибуток за півріччя 2010 року як податкової звітності, зміст якого викладений листі державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10;

- визнано протиправним рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на додану вартість за березень 2010 року як податкової звітності, зміст якого викладений листі державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40;

- скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 16 лютого 2011 року №0001062300/1, в частині визначення суми податкових зобов'язань товариству з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 1721,00 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня нуль копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1030,50 грн. (одна тисяча тридцять гривень п'ятдесят копійок).

- скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 16 лютого 2011 року №0001072300/1, в частині визначення суми податкових зобов'язань товариству з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1048,00 грн. (одна тисяча сорок вісім гривень нуль копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 694,00 грн. (шістсот дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач та відповідач просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити ухвалу. Позивач просить прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі . Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. Апеляційні скарги мотивують неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Під час апеляційного розгляду справи представники сторін підтримали доводи своїх апеляційних скарг та заперечували проти доводів апеляційних скарг позивача та відповідача - відповідно.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтранс» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 08 жовтня 2003 року за 13821200000004289 (т.1 а.с.156), зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 326909312338, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 листопада 2003 року №17043494 (таї а.с. 154).

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську згідно із ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарюванн було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Альтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 01 листопада 2010 року №604/2300/32690934 (т.1 а.с.16-94).

Згідно висновків акту від 01 листопада 2010 року №604/2300/32690934 за результатами проведеної перевірки були виявлені порушення:

п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1024983,00 грн., у тому числі по періодам: занижено за 3 квартали 2007 року, у т.ч. З квартал 2007 року на 286484 грн.; занижено за 2007 рік на 286477,00 грн. (у т.ч. за рахунок завищення за 4 квартал 2007 року на 7 грн.); занижено за 1 квартал 2008 року на 296061,00 грн.; занижено за півріччя 2008 року на 709644,00 грн., (у т. ч. за 2 квартал 2008 року на 413583,00 грн.); занижено за 3 квартали 2008 року на 736790,00 грн., (у т.ч. за 3 квартал 2008 року на 27146,00 грн.); завищено за 1 квартал 2010 року на 5 грн.; занижено за півріччя 2010 року на 1716,00 грн., у т.ч. 2 квартал 2010 року на 1721,00 грн.;

п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ,п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР від 03.04.97 «Про податку на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 818101,00 грн., у т.ч. по періодам: за липень 2007 року - заниження на 166923,00 грн., за серпень 2007 року -заниження на 8018,00 грн., за вересень 2007 року - заниження на 52735,00 грн., за січень 2008 року - заниження на 63615,00 грн., за лютий 2008 року - заниження на 79833,00 грн., за березень 2008 року - заниження на 93088,00 грн., за квітень 2008 року - заниження на 132758,00 грн., за травень 2008 року - заниження на 95758,00 грн., за червень 2008 року - заниження на 102350,00 грн., за липень 2008 року - заниження на 21717,00 грн., за червень 2009 року - завищення на 25,00 грн., за грудень 2009 року - заниження на 283,00 грн., за березень 2010 року - заниження на 1048,00 грн.;

п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, в результаті чого не надана звітність з податку на додану вартість за березень 2010 року та з податку на прибуток за півріччя 2010 року.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську були прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1107929,00 грн. (основний платіж 738506,00 грн., штрафна санкція 369423,00 грн.) та № 0001072300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 885820,00 грн. (основний платіж 590425,00 грн., штрафна санкція 295395,00 грн.).

Предметом даного спору є правомірність висновків Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму витрат у розмірі 1024983,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 818101,00 грн., внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи».

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем в обґрунтування своєї позиції стосовно неправомірності висновків Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму витрат у розмірі 1024983,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 818101,00 грн., внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» надані документи, а саме:

копія договору без номеру про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 вересня 2006 року між ТОВ «Альтранс» та ТОВ Альтамир-2006» (т.1 а.с.142-143), копія договору про транспортно-експедиційне обслуговування №03/0308 від 03 березня 2008 року між ТОВ «Альтранс» та ПП «Айджи» (т.1 а.с. 144-147), копія договору на транспортно-експедиційне обслуговування №14/01 від 14 січня 2008 роук між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» (т.1 а.с. 148-150) та копія договору без номеру про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 серпня 2007 року між ТОВ «Альтранс» та ПП «Денмар-2007» (т.1 а.с. 151). Разом із цим, оригінали зазначених договорів для огляду в судовому засіданні представниками позивача не надавались;

угоди про залік зустрічних вимог між ТОВ «Альтранс» та ТОВ «Альтамир-2006» від 31 серпня 2007 року та від 02 жовтня 2007 року (т.2 а.с.73, 79); угоди про залік зустрічних вимог між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» від 10 квітня 2008 року, від 18 березня 2008 року (т.2 а.с.74-75); угоди про залік зустрічних вимог між ТОВ «Альтранс» та ПП «Денмар-2007» від 31 жовтня 2008 року, від 21 травня 2008 року, від 31 травня 2008 року та від 30 листопада 2007 року (т.2 а.с.76, 77, 78, 80); квитанції та виписки про сплату послуг (т.2 а.с. 81-86);

декларації з податку на прибуток підприємства та декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період (т.2 а.с.96-164); акти сдачі-приймання робіт (надання послуг) між ТОВ «Альтранс» та ТОВ «Альтамир-2006» за 2007 рік (т.З а.с.2-5); акти сдачі-приймання робіт (надання послуг) між ТОВ «Альтранс» та ПП «Денмар-2007» за 2007 рік (т.З а.с.7-8); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ТОВ «Альтамир-2006» за 2007 рік (т.З а.с.10-13); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «Денмар-2007» за 2007 рік (т.З а.с. 15-18); акти сдачі-приймання робіт (надання послуг) між ТВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.З а.с.20-60); акти сдачі-приймання робіт (наданих послуг) між ТОВ «Альтранс» та ПП «Айджи» за 2008 рік (т.З а.с.62-148); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.4 а.с.2-252); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.5 а.с.2-161); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.6 а.с.2-251); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «Айджи» за 2008 рік (т.7 а.с.2-174); акти сдачі-приймання (надання послуг) за 2008 рік між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.8 а.с.2-249); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.9 а.с.251); податкові накладні між ТОВ «Альтранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.10 а.с. 250); реєстри розрахункових документів ЛФ ПАТ «Кредитпромбанк», копії платіжних доручень та витягів з реєстрів документів «Райфайзен банк Аваль» (т.11 а.с. 55-72).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи», оскільки податковий орган, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не отримував транспортно-експедиційні послуги, і ці операції були фіктивними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно п.2.1 до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку»).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За таких обставин, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

ТОВ «Альтранс» у періоді з липня 2007 року по березень 2008 року включалися до складу валових витрат та податкового кредиту сплачені суми по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» за договорами про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-ІУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зазначених документів в ході судового розгляду справи представниками позивача не надано, надані до матеріалів справи документи, а саме: акти сдачі-приймання робіт (послуг), податкові накладні, в порушення ст. 9 Закон України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) не містять інформації щодо виду автомобільного транспорту, державного номеру транспортного засобу, прізвища водія (водіїв), що здійснювали перевезення, маршруту перевезення, пунктів навантаження та розвантаження транспортного засобу, відстані між пунктом навантаження та пунктом розвантаження, вартості перевезення 1 т/км тощо.

Відповідно до змісту наданих до матеріалів справи актів сдачі-приймання робіт, вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат підприємства.

Будь-які докази одержання за вказаними договорами і актами сдачі-приймання робіт транспортно-експедиційних послуг ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про вид та найменування перевезеного вантажу, виду транспорту, документів, що підтверджують витрати експедитора, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 10.12.2010 № 0001062300/0 та від 16.02.2011 № 0001062300/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1107929,00 грн. та податкових повідомлень-рішень від 10.12.2010 № 0001072300/0 та від 16.02.2010 № 0001072300/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 885820,00 грн.

Крім того, між ТОВ «Альтранс» з однієї сторони та державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську з іншої було укладено договір про визнання електронних документів від 17 червня 2010 року №394.

Судом встановлено, що ТОВ «Альтранс» на виконання пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592, Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО червня 2005 року за № 702/10982) (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), спрямувало до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську засобами електронного зв'язку 28 липня 2010 року о 13.53 декларацію з податку на прибуток за півріччя 2010 року, реєстраційний номер звіту НОМЕР_1, та 14 квітня 2010 року о 14.52 декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, реєстраційний номер звіту НОМЕР_2 (т.2 а.с. 4-18)

Рішеннями державної податкової інспекції в Артеміському районі у м. Луганську, викладеними в листах від 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10 та від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40, подані ТОВ «Альтранс» декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток підприємства не визнані як податкова звітність, оскільки заповнені всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, - декларація з податку на додану вартість не відповідає звітному періоду, а у декларації з податку на прибуток підприємства не зазначені обов'язкові реквізити (т.2 а.с.52-53).

Актом № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 встановлено порушення ТОВ «Альтранс» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не надана звітність з податку на

додану вартість за березень 2010 року та з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181).

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «Альтранс» відповідачем були прийняті, але не визнані як податкова звітність.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків невизнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем при поданні зазначених податкових декларацій були додержані всі вимоги як до форми податкової декларації, так і до порядку її заповнення, а тому підстави для невизнання як податкової звітності у відповідача - відсутні.

Невизнання податкових декларацій за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток підприємства ТОВ «Альтранс» як податкової звітності призвело до висновку відповідача в акті № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 порушень щодо заниження ТОВ «Альтранс» податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2010 року в сумі 1721,00 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 1048,00 грн.

У відповідності із п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно із п. 17.1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Згідно із п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІИ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідальність за неподання декларації передбачена п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

У відповідності із п.п. 4.1.4 п. 4.1 та п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.1 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 16 лютого 2011 року № 0001062300/1 та № 0001072300/1 товариству з обмеженою відповідальністю «Альтранс», серед іншого, визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2010 року за основним платежем в сумі 1048,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 694,00 грн. (524,00 грн. - 50% від суми заниження податкових зобов'язань та 170,00 грн. за неподання податкової звітності) та суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за другий квартал 2010 року за основним платежем в сумі 1721,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1030,50 грн. (860,00 грн. - 50% від суми заниження податкових зобов'язань та 170,00 грн. за неподання податкової звітності).

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності рішень відповідача про невизнання як податкової звітності податкових декларацій ТОВ «Альтранс» за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток підприємства, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 16 лютого 2011 року № 0001062300/1 та № 0001072300/1 в частині визначення податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за вказаними порушеннями підлягають скасуванню.

З огляду на вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, після винесення державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську податкових повідомлень-рішень від 16.02.2011 № 0001062300/1 та № 0001072300/1 податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 та № 0001072300/0 не створюють для позивача жодних правових наслідків, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2010 № 0001062300/0 та № 0001072300/0 правильно залишені без задоволення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Альтранс» та Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-1731/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Альтранс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-1731/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Альтранс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі .

В повному обсязі ухвалу складено 21 серпня 2011 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

ОСОБА_4

ОСОБА_5