Рішення

від 08.09.2015 по справі 686/1309/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/1309/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1799/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Лапко Ю.В.,

за участю: представника апелянта - Захаркевича І.В.,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» про стягнення безпідставно набутих коштів, трьох процентів річних, інфляційних втрат,

встановила:

В січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом та після збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» на свою користь грошові кошти, збережені без достатньої правової підстави у розмірі 90000грн., 67806грн.25коп. інфляційних втрат та 8107грн.40коп. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 18.04.2011 року між нею та приватним виробничим підприємством «Добробут-СП» було укладено у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Проте основний договір сторонами укладено не було, грошові кошти відповідачем не повернуто. Посилаючись на недодержання форми укладення попереднього правочину, що тягне за собою його нікчемність, та часткове повернення коштів, позивач просила стягнути кошти у сумі 90000грн. Посилаючись на те, що відповідач безпідставно користувався грошима, отриманими за цим договором, який є нікчемним, просила стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання у сумі 8107грн.40коп. та 67806грн.25коп. інфляційних втрат.

Головуюча в першій інстанції - Логінова С.М.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 59

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 90000грн., інфляційні втрати у сумі 67806грн.25коп., три проценти річних у сумі 8107грн.40коп., всього 165913грн.65коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі приватне виробниче підприємство «Добробут-СП» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач не вимагала нотаріального посвідчення оскаржуваного договору та на даний момент спірний попередній договір не розірвано. Судом першої інстанції не враховано, що ст.625 ЦК України застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань. Тому, підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України є прострочення боржником обов'язку сплатити грошові кошти.

Представник апелянта - приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» Захаркевич І.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Позивач ОСОБА_3 повідомлена належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилась.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону в повній мірі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з порушенням норм матеріального права рішення в частині стягнення судового збору слід змінити, а в частині стягнення трьох процентів річних за прострочку виконання зобов'язання, інфляційних коштів - скасувати та ухвалити нове.

Встановлено, що 18 квітня 2011 року ОСОБА_3 та приватне виробниче підприємство «Добробут-СП» уклали у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до п.1.1 якого сторони зобов'язалися в строк до 31 грудня 2011 року укласти договір купівлі-продажу квартири (житла) у встановленій законом формі і на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2.2 вказаного попереднього договору визначено характеристики квартири, зокрема: адреса: АДРЕСА_1, кількість кімнат 3, поверх: V, 2-й під'їзд, загальна площа (проектна) 86,0 кв.м., житлова площа (проектна) 51,0 кв.м., вартість 1 кв.м.- 2558грн.14коп., вартість квартири 220000 грн.

Пунктом 2.1 попереднього договору ОСОБА_3 оплачує приватному виробничому підприємству «Добробут-СП» на розрахунковий рахунок грошову суму у розмірі 220000грн., як забезпечення виконання зобов'язань, в порядку передбаченому договором до 01.12.2011 року.

Згідно із п. 2.2 при укладенні основного договору сума, зазначена в п. 2.1. даного договору, за домовленістю сторін підлягає поверненню ОСОБА_3 або буде зарахована як платежі за основним договором. Остаточний перерахунок буде проведений після завершення будівництва та при укладанні основного договору з урахуванням п.1.2.4. цього договору.

18 квітня 2011 року ОСОБА_3 внесла у касу приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» 100000грн. попередньої оплати за квартиру згідно попереднього договору від 18 квітня 2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 12 від 18.04.2011 року.

Відповідно до п.4.2 договору ПВП «Добробут-СП» гарантувало позивачу, що вищевказана квартира, яку вона мала придбати не була продана, подарована, передана в іпотеку і під забороною на момент підписання договору не перебуває й до цього моменту відносно квартири не встановлено ніяких обмежень.

Під час укладання приватним виробничим підприємством «Добробут-СП» попереднього договору купівлі-продажу із позивачем були порушені умови п. 4.2. договору та основний договір купівлі-продажу квартири не був укладений з вини відповідача.

10.07.2015р. ОСОБА_3 отримала в установі поштого зв'язку м.Ладижин Вінницької обл. від приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» поштовий переказ на загальну суму 10000грн.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оцінивши надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатися у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, і у зв'язку з недодержанням цих вимог відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним, а тому обґрунтовано стягнув з відповідача кошти у сумі 90000грн. на користь позивача.

Рішення суду в цій частині ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами встановлено прострочення грошового зобов'язання, а тому є підстави для застосування до боржника відповідальності, яка передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Проте погодитися з вказаним висновком не можна.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.

У силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.

Вказана правова позиція передбачена постановою Верховного Суду України від 25.06.2014 року №6-25 цс14.

Між сторонами виник спір з приводу укладення договору купівлі-продажу квартири, з заявою про повернення коштів ОСОБА_3 до відповідача не зверталася.

Враховуючи викладене, правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України, у зв'язку із чим виключається можливість вимагати від ПВП «Добробут-СП» сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Позивач просила стягнути кошти на загальну суму 165913грн.65коп. Позовні вимоги задоволено частково, а саме на 54,25% від заявлених вимог (90000грн.:165913грн.65коп.х100). Позивачем документально підтверджено сплату судових витрат на загальну суму 1687грн.23коп. Таким чином, на користь позивача з відповідача приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» підлягає стягненню судовий збір у сумі 915грн.32коп. (1687грн.23коп.х54,25:100).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2015 року в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання та інфляційних втрат скасувати та ухвалити нове, в частині стягнення судового збору змінити.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання та інфляційних втрат.

Стягнути з приватного виробничого підприємства «Добробут-СП» на користь ОСОБА_3 915грн.32коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова