Ухвала

від 27.01.2011 по справі 2а-21/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11 № 56901/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 002808 від 12.01.2009 року, винесеної державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2 за розорювання прибережних захисних смуг ставків на території Голосківської сільської ради Летичівського району.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі зазначає, що очолюване ним Сільськогосподарське приватне підприємство (надалі СПП)«Агрофірма «Обрій» не здійснювало розорення прибережних захисних смуг ставків на території Голосківської сільської ради, оскільки юридично водоохоронну зону ставків ніколи не було зафіксовано, не встановлено розмірів та меж прибережної смуги. Судом не враховано, що розмір прибережної захисної смуги повинен вимірюватись в меженний період, а державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2 такі виміри проводились в період часу коли внаслідок неправомірних дій третіх осіб було піднято рівень води в ставках, внаслідок чого розмір ставків значно збільшився порівняно з аніяке займаною площею Суд першої інстанції також не прийняв до уваги, що оскаржувана постанова за своїм змістом є повторним притягненням його до адміністративної відповідальності за один і той же адміністративний проступок, що заборонено нормами Конституції України. Аналогічну постанову інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2 від 07.07.2008 року за № 002081 про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 85 грн. ним було оскаржено до адміністративного суду.

З огляду не викладене апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у

справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши головуючого суддю, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувана постанова прийнята компетентною особою з дотриманням вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі-КУпАП), на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 29.12.2008 року, стягнення в розмірі 255 грн. накладене в мінімальних межах санкції ст. 53 КУпАП за розорювання прибережних захисних смуг ставків на території Голосківської сільської ради Летичівського району.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.12.2008 року встановлено, що прибережні захисні смуги трьох ставків загальною площею 14,27 га, які розташовані на території Голосківської сільської ради Летичівського району, утримуються в неналежному стані, а саме: проведено розорювання земель прибережних захисних смуг (віддаль від урізу води до розорених земель складає від 8 до 15 метрів, чим порушено ст.89 Водного кодексу України та ст.61 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 004306 від 12 грудня 2008 року, в якому зазначено, що директор СПП«Агрофірма «Обрій» ОСОБА_1 здійснив розорювання прибережних захисних смуг ставків на території Голосківської сільської ради Летичівського району. Протокол ОСОБА_1 підписано без зауважень.

Постановою інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області ОСОБА_2 за № 002808 від 12.01.2009 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення ст. 53 КУпП у виді штрафу в розмірі 255 грн..

Статтею 89 Водного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Аналогічні вимоги містяться в ст. 61 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 53 КУпАП встановлено, що використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність притягнення позивача до адмінвідповідальності за порушення природоохоронного законодавства, оскільки його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП повністю доведена в суді першої інстанції.

Відсутність документального оформлення розмірів та меж прибережної смуги, на думку колегії суддів, не звільняє позивача від адмінвідповідальності за розорювання прибережних захисних смуг, оскільки їх розміри чітко встановлені ст. 60 Земельного кодексу України.

Доводи позивача про притягнення його в липні 2008 року до адмінвідповідальності за аналогічне порушення, що виключає його повторне притягнення до адмінвідповідальності за те ж правопорушення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач в липні 2008 року підданий адмінстягненню за розорювання прибережних смуг інших ставків.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року у справі № 2-а-21/09 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.В. Святецький

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_3