Ухвала

від 08.02.2011 по справі 2а-21/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 р. Справа № 23769//09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої грошової допомоги як інваліду війни 3 групи,-

встановила:

У серпні 2007 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи за 2004-2008 роки.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що йому як інваліду війни 3 групи відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинна виплачуватись разова грошову допомогу в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак у 2004-2008 роках така допомога виплачувалась не в повному розмірі.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство фінансів України та Державне казначейство України виділити для виплати позивачу недоплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи за 2007-2008 роки, кошти в передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерству праці та соціальної політики України. Зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики перерахувати управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради недоплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007-2008 роки виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Постанову суду оскаржило Міністерство фінансів України. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Зокрема вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.

Апелянт також посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367, яким була запроваджена норма Закону щодо посилення матеріального становища ветеранів війни шляхом надання їм щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України, який в свою чергу, щорічно у проекті Державного бюджету України повинен передбачати цільові кошти необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.

Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає доцільним розглядати справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є інвалідом війни 3 групи згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами.

З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України

прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту» від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до 10 квітня

виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової і ротової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Так, відповідно до ч. 2 ст.95 ОСОБА_3 України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.

Щодо вимог позивача стосовно виплати разової грошової допомоги за 2004-2006 роки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що такі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а відповідач наполягав на застосуванні такого, а також виходячи з наступного.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, що закріплено статтею 8 ОСОБА_3 України, і який є одним із принципів адміністративного судочинства (ст. 8 КАСУ). ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 є нормами прямої дії. Єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питань про відповідність ОСОБА_3 України (конституцінність), зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України, у відповідності до вимог ст. 150 Основного Закону та ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, з наступними змінами та доповненнями, є Конституційний Суд України. Відтак, недоплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки не підлягає стягненню, оскільки положення статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими встановлені інші, менші, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розміри такої допомоги, не були оскаржені до Конституційного Суду України.

На час виплати щорічної разової грошової допомоги, позивачу, розмір такої виплати був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що додатково, поряд з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулював відносини з виплати зазначеної допомоги і такі норми на час виплати не були ні відмінені, ні визнані неконституційними.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Колегія суддів приходить по переконання, що суд першої інстанції помилково вирішив питання, щодо зобов'язання виплатити допомогу за 2007-2008 роки, оскільки згідно ч. 2 ст. 152 ОСОБА_3 України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Тобто Рішення Конституційного Суду України якими визнано положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було встановлено виплату щорічної разової грошової допомоги не мають зворотної дії в часі. Таким чином, на момент виплати позивачу допомоги, діяли норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які були чинними.

Таким чином, при вирішенні справ про стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня слід керуватися нормами законів, які були чинними на момент проведення таких виплат. Рішення Конституційного суду України у справі від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а тому виплачена позивачу допомога перерахунку не підлягає.

Судом першої інстанції не враховано, що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову порушив норми матеріального та процесуального права і неповно з'ясував обставини які мають значення для справи. Наведене призвело до неправильного вирішення справи, що в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення, яким слід відмовити позивачу в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задоволити.

Скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.02.2009 року у справі №2а-21/09/0907 та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

ОСОБА_4