Ухвала

від 08.09.2015 по справі 811/913/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Київ К/800/30029/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (далі - Товариство) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року у справі № 811/913/13-а за адміністративним позовом Товариства до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області правонаступника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - ДПІ),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0006121520 від 27.11.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

17 квітня 2013 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 16.11.2012 року ДПІ була здійснена документальна невиїзна перевірка даних задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України сформований податковий кредит у квітні 2012 року на підставі податкової накладної № 17 від 27.10.2011 року, виданої ТОВ «Олеко-Будзв'язок», яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладених.

27 листопада 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006121520 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 166 666,66 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 , п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший п. 201.10 цієї статті).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суди встановили, що податкова накладна № 17 від 27.10.2011 року, видана ТОВ «Олеко-Будзв'язок», не була зареєстрована контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом встановленого законодавством строку.

Товариство заявило про порушення продавцем ТОВ «Олеко-Будзв'язок» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом подання відповідної заяви, яка є додатком № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Товариством не були надані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Відповідно до журналу реєстрації вхідної кореспонденції податкового органу за період з 5.05.2012 року до 21.05.2012 року (період подання податкової звітності за квітень 2012 року) ДПІ не була зареєстрована жодна вхідна кореспонденція від Товариства.

Суди правильно зазначили, що відповідно до абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі податкової накладної № 17 від 27.10.2011 року не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень 2012 року.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Суди обґрунтовано зазначили, що подання уточнюючого розрахунку являється наслідком виявлення платником податку факту заниження податкового зобов'язання, тобто Товариство підтверджує допущену ним помилку при включенні до податкової звітності з податку на додану вартість у квітні 2012 року за податковою накладною № 17 від 27.10.2011 року, виданою ТОВ «Олеко-Будзв'язок».

Товариство, коригуючи подану податкову декларацію за квітень 2012 року у податковій звітності за жовтень, не сплатило та не нарахувало відповідний штраф, передбачений п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.