Постанова

від 15.09.2015 по справі 813/8491/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/1866/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 21.11.2014 року №1232-о «Про звільнення ОСОБА_1.», поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів з 22.11.2014 року та стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 22.11.2014 року в сумі 7 711,20 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що відповідачем у відповідності до наказу Львівської митниці Міндоходів від 29.09.2014 року №287 проведено службове розслідування, яким встановлено факти неналежного здійснення контролю за дотриманням термінів гуманітарної допомоги на складах організацій-утримувачів гуманітарної допомоги з боку посадових осіб митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів. 21.11.2014 року наказом №1232-О ОСОБА_1 був звільнений з посади головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів відповідно до п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов»язків. Позивач зазначає, що жодним документом на нього не покладався обов»язок здійснення контролю за вантажем - гуманітарна допомога, тому ним не вчинялось жодного порушення трудових обов»язків. У зв»язку з цим, вважає своє звільнення незаконним, необґрунтованим, здійсненим за відсутності необхідних мотивів та належних правових підстав.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 21.11.2014 №1232-о «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів з 22.11.2014; стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 22.11.2014 в сумі 5 410 (п»ять тисяч чотириста десять) грн. 17 коп. з врахуванням обов»язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%), єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування (6,1%) та військового збору (1,5%).

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2 589 (дві тисячі п»ятсот вісімдесят дев»ять) грн. 95 коп. з врахуванням обов»язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%), єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування (6,1%) та військового збору (1,5%) звернути до негайного виконання.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, Львівською митницею Міндоходів подано апеляційну скаргу на неї, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що актом перевірки зафіксовані порушення трудових обов»язків з боку позивача, що призвело до видання на наказу про звільнення, який є правомірним і законним, у зв»язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на службі в органах Державної митної служби України з 18.05.1995 року, зокрема з 29.10.2013 на посаді головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів, прийняв присягу державного службовця.

Згідно з наказом Львівської митниці Міндоходів від 21.11.2014 року №1232-О «Про звільнення ОСОБА_1.» позивач був звільнений із займаної посади головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів відповідно до п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Підставою видання цього наказу стали результати службового розслідування, призначеного Львівською митницею Міндоходів Наказом від 29.09.2014 року №287 з метою всебічної та об»єктивної перевірки обставин здійснення контролю посадовими особами митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів за товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, що розміщувались на складах гуманітарної допомоги понад 4 місяці, встановлення можливих порушень вимог законодавства України з боку посадових осіб митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів під час здійснення вказаних заходів.

Результати службового розслідування оформлені актом №17820 яким встановлено, що головним державним інспектором митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів ОСОБА_1, на якого розпорядженням заступника начальника митного поста «Скнилів» від 11.04.2013 №2 покладено обов»язок зі здійснення контролю за вантажами гуманітарної допомоги та здійснення контролю за діяльністю організацій - утримувачів гуманітарної допомоги, такий контроль не здійснювався, внаслідок чого вантажі гуманітарної допомоги перебували на складах утримувачів гуманітарної допомоги громадської організації «Мистецьке об»єднання «Арт-Львів» Львівської міської ради. Громадської організації підтримки інвалідів спорту ім. Ташка М.Л. спілки ветеранів «Благодійність, Милосердя, Ветеранів», Благодійного фонду «Нова Галичина» понад встановлені ч. 4 ст. 204 Митного кодексу України терміни, що в кінцевому результаті призвело до видачі без дозволу Львівської митниці Міндоходів товарів, які перебували на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, а також невжиття заходів по передачі товарів зі складу гуманітарної допомоги на склад митниці та не фіксування порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України.

Зі змісту оскарженого наказу видно, що звільняючи позивача з роботи відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 не дотримувався вимог законодавства України з питань митної справи, а саме порушення термінів зберігання товарів на складах гуманітарної допомоги, про які зазначено в акті службового розслідування, що є грубим порушенням трудових обов»язків.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту п.1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення за цією нормою є вчинення працівником одноразового грубого порушення трудових обов»язків, а не триваючого в часі. Однак, підставою звільнення позивача став ряд фактів невиконання або неповного чи неналежного виконання з боку посадових осіб митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів функцій контролю за дотриманням термінів зберігання вантажів гуманітарної допомоги протягом певного періоду часу. Суд зазначав, що самі по собі заходи по забезпеченню контролю є постійно-діючою функцією керівних осіб і невиконання цих функцій не має характеру одноразового грубого порушення трудових обов»язків, яке підпадає під дію п. 1 ст. 41 КЗпП.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (далі - КЗпП).

Так, статтею 5-1 КЗпП визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (п. 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України).

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП.

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов»язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП).

Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 6 листопада 1992 р. із змінами, внесеними постановою Пленуму від 1 квітня 1994 p., роз»яснив, що на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов»язків трудовий договір може бути розірваний лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов»язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Згідно зі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При цьому, застосуванню такого заходу стягнення як звільнення, відповідно до вимог ст. 149 КЗпП, передує зажадання від порушника трудової дисципліни письмових пояснень, врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи працівника, що кореспондується із вказівками Верховного Суду України, наведеними у п.п. 18, 22 Постанови Пленуму №9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Як видно з матеріалів справи, відповідно до розпорядження заступника начальника митного поста «Скнилів» від 11.04.2013 року №2 на позивача покладено обов»язок здійснення контролю за вантажами гуманітарної допомоги та здійснення контролю за діяльністю організацій-утримувачів гуманітарної допомоги.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звільнений з роботи в той період, коли він обіймав посаду головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів, а розпорядження, на яке посилається відповідач, передбачає обов»язок здійснення контролю за вантажами гуманітарної допомоги та здійснення контролю за діяльністю організацій-утримувачів гуманітарної допомоги провідного інспектора Кравса П.Б. Також, в оскаржуваному наказі відповідач стверджує, що допущені порушення стали можливими внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов»язків, визначених його посадовою інструкцією, чим вчинено одноразове грубе порушення трудових обов»язків.

Досліджуючи Посадову інструкцію головного державного інспектора митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів від 20.01.2014, зокрема п. 2.108 та п.2.150, на які покликається відповідач, судом першої інстанції встановлено, що остання не передбачає обов»язку головного державного інспектора митного поста «Скнилів» здійснювати контроль за вантажами гуманітарної допомоги і діяльністю організацій-утримувачів гуманітарної допомоги, а містить лише позицію щодо здійснення митного оформлення вантажів (товарів), визнаних гуманітарною допомогою.

Службові обов»язки - це сукупність обов»язків державного службовця, визначених правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату, та його посадових обов»язків.

Отже з наведеного слід зробити висновок, що поняття службові обов»язки є більш обширним ніж поняття посадові обов»язки.

Як видно з розпорядження заступника начальника митного поста «Скнилів» від 11.04.2013 року №2 обов»язок здійснення контролю за вантажами гуманітарної допомоги та здійснення контролю за діяльністю організацій-утримувачів гуманітарної допомоги покладено саме на ОСОБА_1, а не на посаду, яку він обіймав на момент винесення такого, з котрої його в подальшому переведено.

Крім цього, за наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що головним державним інспектором митного поста «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів ОСОБА_1, на якого розпорядженням заступника начальника митного поста «Скнилів» від 11.04.2013 року №2 покладено обов»язок зі здійснення контролю за вантажами гуманітарної допомоги та здійснення контролю за діяльністю організацій - утримувачів гуманітарної допомоги, такий контроль не здійснювався, внаслідок чого вантажі гуманітарної допомоги перебували на складах утримувачів гуманітарної допомоги громадської організації «Мистецьке об»єднання «Арт-Львів» Львівської міської ради, Громадської організації підтримки інвалідів спорту ім. Ташка М.Л., спілки ветеранів «Благодійність, Милосердя, Ветеранів», Благодійного фонду «Нова Галичина» понад встановлені ч. 4 ст. 204 Митного кодексу України терміни, що в кінцевому результаті призвело до видачі без дозволу Львівської митниці Міндоходів товарів, які перебували на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, а також невжиття заходів по передачі товарів зі складу гуманітарної допомоги на склад митниці та не фіксування порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України.

Приводом проведеного службового розслідування послужив лист УСБУ у Львівській області від 19.09.2014 року щодо втрат в ніч з 16 на 17 вересня 2014 року вантажу, який поступив на адресу отримувача Благодійного фонду «Нова Галичина» (ЄДРПОУ- 25239251) транспортними засобами р/н LMT89JR/LTM8G42, LTM03380/LTM5LO7 15.09.2014 року.

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що звільнення позивача проводилось за порушення трудових обов»язків саме по конкретному випадку, внаслідок неналежного здійснення контролю за вантажами гуманітарної допомоги та за діяльністю організацій - утримувачів щодо втрат в ніч з 16 на 17 вересня 2014 року вантажу, який поступив на адресу отримувача Благодійного фонду «Нова Галичина», що у відповідності до п. 1 ст. 41 КЗпП є вчинення працівником одноразового грубого порушення трудових обов»язків, а не триваючого в часі.

Таким чином, з наведених підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на наведене, судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню, з підстав визначених ст. 202 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі №813/8491/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.09.2015 року.