Ухвала

від 15.09.2015 по справі 815/4259/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/67279/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача Ревуцька С.В. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 у справі № 815/4259/14 за позовомПриватного підприємства «Торговий дім «Українська рибна компанія» доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000042250, № 0000052250 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8 900 824 грн., №0000062250, №0000072250 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 6 013 004 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2012 року, за результатами якої складено акт №7973/22-37060201 від 26.12.2012;

- названим актом перевірки від 26.12.2012 встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового Кодексу Україна, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2012 року на 122 761 грн., за березень 2012 року на 124 928 грн., за квітень 2012 року на 144 093 грн., та підтверджено суму від'ємного значення податку на додану вартість, сплаченого позивачем митним органам, на суму 8 900 824 грн.;

- на підставі акта №7973/22-37060201 від 26.12.2012 відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення за формою «В2» від 09.01.2013 №0000042250, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8 791 035 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 09.01.2013 №0000052250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 9 292 606 грн.;

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2011, травень 2012, за результатами якої складено акт №61/22-5/37060201 від 09.01.2013;

- названим актом перевірки від 09.01.2013 встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового Кодексу Україна, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 1 597,34 грн., за вересень 2011 року на 3 283,33 грн., та підтверджено суму від'ємного значення податку на додану вартість, сплаченого митним органам за серпень 2011 року на 3 559 688 грн., вересень 2011 року - 2 356 350 грн., травень 2012 року - 99 846 грн., разом 6 015 884 грн.;

- на підставі акта перевірки №61/22-5/37060201 від 09.01.2013 відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення за формою «В2» від 09.01.2013 №0000062250, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 6 025 827 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення за формою «В42 від 09.01.2013 №0000072250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 6 015 884 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, не врахувавши дані щодо суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів згідно податкової декларації за листопад 2012 року, відповідач помилково збільшив позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті проведення податкової перевірки позивача, висновки якої викладені в п.4.2 акту №7973/22-37060201 від 26.12.2012, було підтверджено обов'язок державного бюджету перед позивачем щодо відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 6 015 884 грн., що була сплачена позивачем митним органам під час здійснення митного оформлення товарів в режимі «імпорт». Крім того, висновки відповідача щодо сум податку на додану вартість, що були фактично сплачені позивачем митним органам у серпні та вересні 2011 року, лютому-травні 2012 року на загальну суму 14 916 708 грн., не заперечуються сторонами.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач в порядку п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України відобразив своє рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 8 759 944 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року, яку подав до податкового органу 20.12.2012.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження правомірності та повноти здійснення розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірні періоди, а саме, документи бухгалтерського обліку та звітності за серпень, вересень, жовтень 2011 року, лютий, березень, квітень, травень 2012 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відповідач помилково збільшив позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість без врахування того, що такі суми бюджетного відшкодування вже були заявлені позивачем у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний