Рішення

від 12.06.2014 по справі 905/2510/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014                     Справа № 905/2510/14                     Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АД - Шина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юниверсал"

про стягнення 53072,51грн.

Представники сторін: від позивача: не з'явився;від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АД-Шина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юниверсал" про стягнення заборгованості на загальну суму 53072,51 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 46641,11 грн., пеню у розмірі 1273,47 грн., 36% річних у розмірі 4784,23 грн., втрат від інфляції на суму 373,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №2085 від 08.11.2013 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 46641,11 грн., на яку позивач нараховує пені, 3% річних та втрати від інфляції.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №2085 від 08.11.2013, накладних, рахунків, актів приймання-передачі, претензії та докази її надсилання.

Позивач та відповідач явку своїх представників не забезпечили, позивач надіслав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача, клопотання судом задоволено.

Позивач, через канцелярію суду, подав витребувані судом документи, а також копію акту звірки та виписки з банківського рахунку позивача про часткову сплату відповідачем суми боргу протягом строк слухання справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Ухвали суду надіслані відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі за адресою вказаною у позовній заяві. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АД -Шина", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юниверсал", як покупцем (відповідач) підписаний договір постачання №2085 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов‘язується протягом дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а також виконувати шино монтажні послуги, а покупець зобов‘язується приймати товар та оплачувати на встановлених умовах.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов‘язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 30 днів від дати зазначеної у видатковій накладній.

Також 08.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АД -Шина", як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юниверсал", як замовником (відповідач) підписаний додаток до договір постачання №2085 договір надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автошин.

Згідно з п. 1.1 додатку до договору замовник дає доручення, а виконавець зобов‘язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин замовника.

Замовник сплачує виконавцю послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин протягом 3 банківських днів з моменту видачі рахунку-фактури.

Договір та додаток до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками, та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 94550,31грн., що підтверджується накладними від 08.11.2013 на суму 21000,00 грн., від 11.11.2013 на суму 14000,00 грн., від 09.12.2013 на суму 13400,16 грн., від 09.12.2013 на суму 50,04 грн., від 11.12.2013 на суму 18000,00 грн., від 12.12.2013 на суму 28100,27 грн., що підписані відповідачем, копія яких містяться в матеріалах справи. Також, на виконання додатку до договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 490,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актів приймання-передачі, а саме від 11.11.20013 на суму 136,32 грн., від 13.12.2013 на суму 218,16 грн., від 13.12.2013 на суму 136,32 грн.

З представлених накладних та актів приймання-передачі вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, послуги, а також містить відомості про фактичне отримання товару та послуг. Тобто, за своїми ознаками така накладні та акти є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару та послуг.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару та послуг від позивача на підставі договору, не надано.

Оскільки відповідачем отримано товар та послуги, відповідно до вищезазначених накладних та актів, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки, надання послуг позивачем та отримання останніх відповідачем на загальну суму 95041,11грн.

Оскільки відповідачем отримано товар та послуги у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі та в додатку до договору. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару та послуг оплатив частково, заборгованість становить 33141,11грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України та договору про надання послуг який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, вартість товару та послуг отриманих за вищезазначеними накладними та актами не оплатив у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару та надання послуг відповідачу, вартість яких відповідачем не оплачена у повному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 33141,11 грн. (заборгованість на суму 13500,00 грн. була сплачена відповідачанем з 01.04.2014 по 08.05.2014), доказів зворотнього сторонами не надано.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 33141,11 грн., а матеріали справи таких не містять.

Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь на претензію позивача, в якій зазначено, що заборгованість у розмірі 33141,11 грн. відповідача визнає але тяжке фінансове становище не дає можливість її погасити.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 33141,11 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 1273,47 грн., розраховану по кожній накладній окремо відповідно до вимог договору, додатку до договору та законодавства.

Відповідно до п.8.2 договору у разі прострочення оплати товару покупець зобов‘язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отриманого товару за кожний день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його вірним, тому вимоги про стягнення пені у розмірі 1273,47 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару та послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 36% річних у розмірі 4784,23грн. За період з 14.11.2013 (судом враховано, що в позовній заяві вказано 14.11.2014, однак цілком очевидно, що міститься описка, а саме замість 2013 року вказаний 2014 рік) по 27.03.2014 та інфляційні втрати у розмірі 373,70грн. За період

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов‘язання боржник на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити 36% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 373,70 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача 36% річних, суд визнає його арифметично не вірним., оскільки позивачем здійснюється розрахунок з 14.11.2013 без урахування настання строку платежу по кожній накладній та акту окремо, як це здійснено було під час розрахунку пені, тому виходячи із розрахунку пені, в якому позивач вказав які накладні та акти залишились несплачені, судом здійснений перерахунок 36% річних та встановлено, що розмір останніх становить 3526,56 грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Юниверсал" (проспект Миру, 17, м.Донецьк, 83015, код ЄДРПОУ 37491918 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 35974863) суму основного боргу в розмірі 33141 (тридцять три тисячі сто сорок одна) грн. 11 коп., пеню у розмірі 1273 (одна тисячі двісті сімдесят три) грн. 47коп., 36% річних у розмірі 3526 (три тисячі п‘ятсот двадцять шість) грн. 56коп., інфляційних втрат у розмірі 373 (триста сімдесят три) грн. 70коп., судовий збір у розмірі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 97коп.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

          Суддя Д.М. Огороднік                               Дата складення повного рішення 17.06.2014.