Рішення

від 08.09.2015 по справі 905/743/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2015 Справа № 905/743/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., при секретарі судового засідання Романцовій О.О. розглянувши матеріали справи за позовом

позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ,

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю «Дора -Транс», м. Донецьк

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк

за участю третьої особи , без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

про стягнення 51782173,30 гривень

та за зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк

до відповідача 1: публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Від третьої особи: ОСОБА_1 за довіреністю

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРА-ТРАНС» та відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93-1477/06 від 23.03.2006 року у розмірі 51 782 173,30 гривень, з яких 37 928 006,79 гривень - поточна заборгованість по основному боргу, 11 793 052,63 - поточна заборгованість по відсоткам, 12 500,00 гривень - нарахована, але не отримана комісійна винагорода, 1 562 322,14 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, 485 776,84 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми відсотків за користування кредитом, 514,90 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми комісійної винагороди.

Ухвалою від 08.07.2015 року порушено провадження у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував невиконанням відповідачами, як солідарними боржниками своїх зобов'язань, що виникли з кредитного договору та договору поруки щодо повернення суми кредиту, нарахованих процентів та комісії, а також штрафних санкцій нарахованих у зв'язку із невиконанням таких зобов'язань.

11.08.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до відповідача 1 - публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93-1477/06 від 23.03.2006 року.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року зустрічний позов прийнято для спільного його розгляду із первісним позовом.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував посиланням на невідповідність положень кредитного договору, а саме п.п. 2.4., 3.2.3. кредитного договору вимогам ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, щодо заборони збільшення розміру процентів банком в односторонньому порядку, а також посилається на відсутність у заступника начальника філії «Головне управління ПАТ «Промінвестбанк в Донецькій області» повноважень на підписання кредитного договору.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року до участі у справі залучено публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача.

08.09.2015 року через канцелярію суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дора Транс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» про визнання відсутності права вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» за договором про відступлення права вимоги № 39/126 від 26.11.2010 року. Позов подано ОСОБА_2, як третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову у межах розглядуваної судом справи № 905/743/15, який ухвалою від 08.09.2015 року було повернуто ОСОБА_2 без розгляду.

Представник позивача з'явився в судове засідання, надав пояснення по справі, наполягав на задоволенні первісного позову з підстав, викладених в позові. Проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, викладених в письмових поясненнях від 07.09.2015 року.

Представник відповідача 1 в жодне судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечував та повідомив, що позов є недоведений, відповідачем 1 фактично отримано за кредитною угодою лише 1100000 гривень, яка наразі є погашеною (т. 1 а.с. 232-233). Також через канцелярію суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (т. 1 а.с. 234), втім своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався.

Представник відповідача 2 в жодне судове засідання не з'явився. 07.09.2015 року через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та у задоволенні відмовлено через його необґрунтованість.

Про час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином (інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на офіційному сайті суду, суд вживав заходи з метою направлення за відомими суду телефонними номерами відповідачів телефонограми, які було прийнято, а також відповідачі повідомлялися у спосіб направлення повідомлення про час та місце розгляду справи електронною поштою).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників відповідачів.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. Строк розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2006 року акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі-Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс» (далі - відповідач1), уклали кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії за № 15-93/17-1477/06 (далі - Кредитний договір), що в перебігу строку його дії неодноразово змінювався сторонами у спосіб підписання сторонами договорів про внесення змін 11.07.2007р, 15.01.2008р, 07.01.2008р, 17.08.2008р, 31.10.2008р, 28.11.2008р, 30.12.2008р, 03.06.2009р, 20.07.2009р, 18.08.2009 р, 10.11.2009р, 30.12.2009р, 26.01.2010р, 07.04.2010р, 30.04.2010р, 28.05.2010р, 30.06.2010р, 01.09.2010р.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору банк надає відповідачу 1 фінансовий кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 700 000,00 ЄВРО (один мільйон сімсот тисяч євро 00 європроцентів) з можливістю кредитування в гривнях та ЄВРО. Згідно п.1.1 Договору про внесення змін № 15-93/17-1477/06/2 від 11.07.2007р. до Кредитного договору, Банк збільшив суму відновлювальної мультивалютної лінії до суми, яка не може перевищувати 3 600 000,00 ЄВРО (три мільйони шістсот тисяч євро 00 європроцентів) з можливістю кредитування в гривнях, доларах США та ЄВРО. Згідно п.1.1 Договору про внесення змін № 15-93/17-1477/06/3 від 15.01.2008р. до Кредитного договору Банк збільшив суму відновлювальної мультивалютної лінії до суми, яка не може перевищувати 27 020 000,00 грн.(Двадцять сім мільйонів двадцять тисяч грн.. 00 коп.)

Згідно п.1.1 Договору про внесення змін №15-93/17-1477/06/5 від 17.09.2008р. до Кредитного договору Банк збільшив суму відновлювальної мультивалютної кредитної лінії до суми, яка не може перевищувати 29 940 000,00 грн.(Двадцять дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч грн. 00 коп.)

За приписами п. 1.2. Кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 01.09.2010 року датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 01 листопада 2010 року або 10 днів з моменту пред'явлення Банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати процентів у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п. 3.3.4. Кредитного договору.

Факт отримання відповідачем 1 кредитних коштів, обумовлених Кредитним договором, з урахуванням договорів про внесення змін підтверджується наданими суду доказами, платіжними документами, меморіальними ордерами, виписками по рахунках відповідача 1.

Згідно п. п. 2.2 Кредитного договору Банк має право на отримання відсотків за користування кредиту, крім грудня, які нараховуються на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами. Розмір відсоткової ставки складає - 18 (вісімнадцять) відсотків річних по заборгованості у гривні та 12 (дванадцять) відсотків річних за кредитом, наданим в ЄВРО. Відповідно до п.3 Договору про внесення змін № 15-93/17-1477/06/2 від 11.07.2007р. до Кредитного договору відсоткова ставка за кредитом дорівнює - 18 (вісімнадцять) відсотків річних по заборгованості у гривні, 11,5 (одинадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних за кредитом, наданим у доларах США та 12 (дванадцять) відсотків річних за кредитом, наданим в ЄВРО.

Відповідно до п.п 3.2.1, 3.2.2. Кредитного договору відповідач 1 зобов'язався у встановлений Кредитним договором строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту, а також своєчасно сплачувати відсотки, комісійної винагороди, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

21 травня 2008 р. між Банком, відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір поруки № 15-94/02-3043/08, відповідно до п. 1.1. якого Поручитель (відповідач 2) у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником (відповідач 1) зобов'язань за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23 березня 2006р. зобов'язується виконати зобов'язання перед Банком по сплаті заборгованості за кредитом, плати за послуги по наданню фінансового кредиту, комісійної винагороди за управління фінансовим кредитом, неустойки, а також збитків, що пов'язані з несвоєчасною сплатою Позичальником сум процентів, плати за послуги з надання фінансового кредиту та комісійної винагороди.

В перебігу строку дії договору до договору поруки від 21 травня 2008 р., вносилися зміни у спосіб підписання сторонами договорів про внесення змін до договору поруки: 17.09.2008р.; 03 червня 2009 року; 20липня 2009 року; 18 серпня 2009 року; 10 листопада 2009 року; 26 січня 2010 року; 28 травня 2010 року; 07 квітня 2010 року; 10 вересня 2010 року.

26.11.2010 року публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» (ДАЛІ- Позивач) укладено договір відступлення права вимоги №39/126 (далі - Договір відступлення), згідно з п.1.1 якого Банк передає Позивачу за Договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-1477/06 від 23 березня 2006 р. всі без винятку права та обов'язки.

Згідно п.1.8. договору відступлення у зв'язку з укладанням договору відступлення первісним кредитором (далі Банком) здійснюється на користь нового кредитора (далі Позивач) відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме договором поруки № 15-94/02-3043/08 від 21.05.2008р.

За змістом п.1.3. договору відступлення права вимоги від №39/126 від 26.11.2010 р. до Позивача переходить право вимагати замість Банку від Відповідача 1 та Відповідача 2 виконання наступних обов'язків:

- повернення грошових коштів в розмірі 17 218 356,93 грн. (сімнадцять мільйонів двісті вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість грн. 93 коп.), отриманих згідно «Кредитного договору»;

- повернення грошових коштів в розмірі 19 846 750,00 грн. (Дев'ятнадцять мільйонів вісімсот сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят грн..00 коп.), що є гривневим еквівалентом 2 500 000,00 доларів США (Два мільйони п'ятсот тисяч доларів США, 00 центів), отриманих згідно «Кредитного договору»;

- повернення грошових коштів в розмірі 862 899,86 грн. (Вісімсот шістдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп.), що є гривневим еквівалентом 81 597,00 ЄВРО (Вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім ЄВРО 00 євроцентів) отриманих згідно «Кредитного договору»;

- повернення нарахованих станом на дату укладання Договору, процентів за користування кредитом, згідно «Кредитного договору» в сумі 6 643 750,02 грн. (Шість мільйонів шістсот сорок три тисячі сімсот п'ятдесят грн.02 коп.);

- повернення нарахованих станом на дату укладення Договору, процентів за користування кредитом згідно « Кредитного Договору »в сумі 4 925 825,61 грн. (Чотири мільйони дев'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 61 коп.), що є гривневим еквівалентом 620 482,65 дол. США (Шістсот двадцять тисяч чотириста вісімдесят два долари США 65 центів);

- повернення нарахованих станом на дату укладання Договору, процентів за користування кредитом, згідно «Кредитного Договору» в сумі 223 477,00 грн. (Двісті двадцять три тисячі чотириста сімдесят сім грн. 00 коп.), що є гривневим еквівалентом 21 132,26 ЄВРО (Двадцять одна тисяча сто тридцять два євро 36 євроцентів);

- за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою в розмірі 12 500,00 грн.(Двадцять тисяч п'ятсот гривень, 00 коп.);

- сплати пені в порядку п.4.1. Кредитного Договору, а саме:

за несвоєчасну сплату суми кредиту - 1 562 322,14 грн. (один мільйон п'ятсот шістдесят дві тисячі триста двадцять дві грн. 14 коп.),

за несвоєчасну сплату відсотків за користуванням кредитом - 485 776,84 грн.(чотириста вісімдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят шість грн. 84 коп.);

за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 514,90 грн. (П'ятсот чотирнадцять грн. 90 коп.);

- інших обов'язків, встановлених «Кредитним договором».

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у стягуваному розмірі, невиконанням відповідачем 2 обов'язку щодо погашення зазначеної суми заборгованості, як поручителем та у зв'язку із набуттям права вимоги від відповідачів виконання зобов'язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути суму заборгованості у розмірі 51782173,30 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 37928006,79 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками - 11793052,63 гривень, заборгованість за комісійною винагородою - 12500 гривень, пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту - 1 562 322,14 гривень, пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користуванням кредитом - 485 776,84 гривень, пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 514,90 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст. 525 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач 1 в порушення умов Кредитного договору №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006 року не виконав взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом та комісії в строк, обумовлений договором, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість перед Банком з повернення кредиту у розмірі 51 782 173,30 гривень, з яких 37 928 006,79 гривень - поточна заборгованість по основному боргу, 11 793 052,63 - поточна заборгованість по відсоткам, 12500,00 гривень - нарахована, але не отримана комісійна винагорода.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього Договору зобов'язань вина сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У зв'язку із невиконанням відповідачем 1 зобов'язань із повернення суми кредиту, процентів та комісії, позивачем підставно заявлено до стягнення 1 562 322,14 гривень - пені за несвоєчасну сплату суми кредиту, 485 776,84 гривень - пені за несвоєчасну сплату суми відсотків за користування кредитом, 514,90 гривень - пені за несвоєчасну сплату суми комісійної винагороди, нарахованої за період з 27.11.2010 року по 03.03.2011 року.

Дослідивши зміст, умови кредитного договору №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006 року суд приходить до висновку про його відповідність ознакам належної правової підстави виникнення грошових зобов'язань у відповідача 1 у розмірі фактично отриманої суми позики, нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій за невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором, що зумовлює висновки суду про підставне визначення відповідача 1, як особи зобов'язаної за цим Кредитним договором та підставне визначення стягуваної суми заборгованості.

Щодо права позивача на вимоги до відповідачів.

Позивач обґрунтовує своє право на звернення до суду із розглядуваним позовом до відповідачів та право вимоги виконання ними умов кредитного договору №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006 року саме на його користь, посиланням на договір відступлення права вимоги №39/126 від 26.11.2010 року, укладений з Банком, як первісним кредитором.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З наведеного вбачається, що законом не заборонено вчинення угод щодо відступлення права вимоги та відсутні обставини, з якими закон пов'язує недопустимість відступлення права вимоги, отже у межах розглядуваної справи договір про відступлення права вимоги №39/126 від 26.11.2010 року вбачається судом належною правовою підставою для виникнення у позивача права вимоги виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором та договором поруки № 15-94/02-3043/08 від 21.05.2008р., а, отже, судом перевірена та встановлена підставність ініціації позивачем звернення до суду із розглядуваним позовом.

Щодо солідарного стягнення суми заборгованості з відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в частині солідарного обов'язку відповідачів та солідарного стягнення з них розглядуваної суми заборгованості посиланням на укладений Банком, та відповідачами договір поруки № 15-94/02-3043/08 від 21.05.2008 року.

Перевіривши зміст та умови зазначеного договору поруки, суд приходить до висновку про відповідність цього договору положенням законодавства, що підлягає застосування до спірних правовідносин в частині, що регулює правовідносини, що виникають з договорів поруки.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Підстави вважати поруку припиненою визначені ст. 559 Цивільного кодексу України, жодної із яких судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вперше звернувся до суду із розглядуваним позовом у квітні 2011 року, в матеріалах справи наявна засвідчена копія ухвали господарського суду Донецької області від 11.04.2011 року по справі № 1/63 (т. 1 а.с. 64), яка перебувала в провадженні суду до 10 вересня 2014 року, після чого була втрачена внаслідок захоплення приміщення суду незаконними військовими угрупуваннями, що підтверджується довідкою господарського суду Донецької області від 23.06.2015 року (т.1 а.с. 11), що власне і зумовило нове звернення позивача до суду із розглядуваним позовом.

З огляду на те, що таке перше звернення позивача до суду мало місце ще у квітні 2011 року, судом вбачається дотримання позивачем шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, як преклюзивного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання (01.11.2010 року - п. 1.2. Кредитного договору зі змінами) для звернення до суду із вимогами до поручителя.

Такі висновки суду ґрунтуються, в тому числі і на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.09.2014 року по справі №6-53цс14.

З огляду на положення ст. 543 Цивільного кодексу України позивачем правомірно обрано на власний розсуд обох відповідачів, як осіб, що мають солідарно відповідати за договором поруки за належне виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням.

Доказів виконання зобов'язаннь за Кредитним договором відповідачами не надано. Перевіривши розрахунок стягуваної суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісії, а також в частині пені суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідачів солідарно заборгованості у розмірі 51 782 173,30 гривень, з яких 37 928 006,79 гривень - поточна заборгованість по основному боргу, 11 793 052,63 - поточна заборгованість по відсоткам, 12 500,00 гривень - нарахована, але не отримана комісійна винагорода, 1 562 322,14 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, 485 776,84 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми відсотків за користування кредитом, 514,90 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми комісійної винагороди.

Заперечення відповідача 1 проти позову щодо недоведеності позивачем надання Банком кредиту у стягуваному розмірі та посилання на те, що він отримав кредит лише у розмірі 1100000 гривень, який ним було повернуто, судом до уваги не приймаються бо спростовуються матеріалами справи, зокрема платіжними документами, меморіальними ордерами та виписками по рахунках.

Щодо зустрічного позову.

Позивачем був заявлений зустрічний позов до позивача та Банку про визнання договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1477/06 від 23.03.2006р. недійсним, оскільки зазначений договір, за твердженням позивача, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема посилається на невідповідність положень кредитного договору, а саме п.п. 2.4., 3.2.3. кредитного договору вимогам ст. 1056-1 Цивільного кодексу, щодо заборони збільшення розміру процентів банком в односторонньому порядку, а також посилається на відсутність у заступника начальника філії «Головне управління ПАТ «Промінвестбанк в Донецькій області» повноважень на підписання кредитного договору.

Дослідивши обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилається в обґрунтування своїх вимог про визнання кредитного договору недійсним суд приходить до висновку про недоведеність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно п. 2 Постанови Верховного Суду від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як встановлено судом, кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1477/06 підписаний 23.03.2006р., однак, Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1 згідно із Законом N 661-VI від 12.12.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Враховуючи, що правовідносини між позивачем та відповідачем 1 виникли ще до набрання чинності ст. 1056-1 Цивільного кодексу України посилання позивача в обґрунтування своїх вимог щодо визнання кредитного договору недійсним на ці норми закону є безпідставними.

Крім того, як вбачається зі змісту п.п. 2.4. та 3.2.3 Кредитного договору, що підписано сторонами, а, отже у двосторонньому порядку узгоджено і всі його умови, вони не передбачають права Банку на односторонню зміну процентної ставки, а передбачають її збільшення за умови настання певних обставин, що узгоджується із приписами ст. 3 (свобода договору) та ст. 212 Цивільного кодексу України.

Інші доводи відповідача 2, щодо відсутності у представника Банку повноважень на підписання Кредитного договору судом відхиляються, адже відповідачем 2 не надано доказів на підтвердження того, що підписання договору представником Банку із перевищенням своїх повноважень (якщо допустити, що це так) хоч в якійсь мірі вплинули на права та обов'язки відповідача 2, а тим більше ним не доведено, що вчинення такої угоди порушує саме його права.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач 2 не наділений повноваженнями на подання позову в інтересах Банку бо саме інтересів Банку, його прав та обов'язків може стосуватися питання про вчинення правочину від його імені представником, що не мав усіх необхідних для цього повноважень, суд приходить до висновку, про недоведеність підставності звернення до суду із зустрічним позовом, адже відповідачем 2 не доведено порушення його прав, що потребували б судового захисту у спосіб, сформульований ним у зустрічній позовній заяві, що зумовлює висновки про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи, що відповідачем 2 під час звернення до суду із зустрічним позовом судовий збір не сплачено, сума судового збору за розгляду зустрічного позову у розмірі 1218 гривень підлягає стягненню з відповідача 2 на користь державного бюджету України.

Судові витрати понесені позивачем за первісним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дора -Транс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Дора -Транс» (86004, м. Донецьк, вул. Батищева, 13/92 код ЄДРПОУ 33654902) та товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51 код ЄДРПОУ 30645586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (03040, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 92/1, код ЄДРПОУ 35379813) суму заборгованості у розмірі 51 782 173,30 гривень, з яких 37 928 006,79 гривень - поточна заборгованість по основному боргу, 11 793 052,63 - поточна заборгованість по відсоткам, 12 500,00 гривень - нарахована, але не отримана комісійна винагорода, 1 562 322,14 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, 485 776,84 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми відсотків за користування кредитом, 514,90 гривень - пеня за несвоєчасну сплату суми комісійної винагороди, витрати на оплату державного мита у розмірі 25500 гривень та витрати на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 гривень.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51 код ЄДРПОУ 30645586) на користь на користь державного бюджету України 1218 гривень - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.09.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник