Рішення

від 13.10.2009 по справі 11/217/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/217/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" жовтня 2009 р.                                                 Справа №  11/217/09

За позовом:  Дочірнього підприємства “Радомілк”

(12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул. Івана Франка, 10,  р/р26002060237961 Житомирське РУ “ЗАТ КБ”, МФО 311744, код ЄДРПОУ 32233780)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю  “Водній Мир”

(54028, м.Миколаїв. вул.Новозаводська, 9, р/р26008901025829 в ф-ї ПершогоУкраїнського Міжнародного банку, м.Миколаїв, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача:  Журенко О.В., дов. б/н від 22.09.2009р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:   стягнення 5415, 55 грн.

Відповідач відзив на позов не представив, заперечень проти позову не висловив,  представник у судове засідання не з'явився, причин неявки не пояснив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Представник позивача наполягає на розгляді справи на підставі наданих ним матеріалів посилаючись на те, що відповідач свідомо уникає від вирішення питання про погашення заборгованості в досудовому порядку.

На підставі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та поясненнями позивача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали суд, –

в с т а н о в и в:

03 січня 2008 року за №21/СК сторони уклали договір постачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікаціях, підписаних обома сторонами та вказаними у накладних, а останній –прийняти цей товар та оплатити його вартість (п.п.1.1, 1.2,1.3 договору).

Виконуючи свої зобов'язання, постачальник в період з листопада 2008р. по лютий 2009р. поставив покупцю товари (продукти харчування в асортименті) на загальну суму 3759,59 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (а.с.14-19).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши 370,7 грн.

Залишок боргу складає 3388,89 грн.

22.06.2009р. позивач за №72 направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в сумі 3388,89 грн., яка була отримана останнім 26.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24), яку останній залишив без розгляду та задоволення.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів погашення боргу в сумі 3388,89 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Умовами п.7.6 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Відповідно до умов п.7.6 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 19.03.2008р. по 31.08.2009р. в сумі 1111,93 грн.

Враховуючи порядок нарахування штрафних санкцій, фактично в договорі мова йде про нарахування пені, а не про штраф.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Приписами п.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги, що порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт відповідачем мало місце з 19.03.2008р., нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено у 19.09.2008р.

Стаття 258 Цивільного кодексу України встановлює спеціальну позовну давність. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна заява подана до суду 07 вересня 2009 року, тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 258 ЦК України.

Пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Згідно з вимогами ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сторони не скористались правом, наданим їм ст.267 Цивільного кодексу, та не надали суду заяви про застосування в спорі позовної давності.

За таких обставин, стягненню підлягає пеня за період з 19.03.2008р. по 19.09.2008р. (185дн.)

Розрахунок пені уточнено судом та визначено в наступному розмірі:

- з 19.03.2008р. по 19.09.2008р. (185 дн., ставка НБУ –12%)

3388,89 грн.*24%*185/365 = 412,24 грн.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних  за період з 19.03.2008р. по 31.08.2009р. в сумі 135,28 грн. та втрати від інфляції за період з березня 2008 року по червень 2009р. в загальному розмірі 779,44 грн.

Суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водній Мир», 54028, м.Миколаїв. вул.Новозаводська, 9, (р/р26008901025829 в ф-ї ПершогоУкраїнського Міжнародного банку, м.Миколаїв, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682) на користь Дочірнього підприємства “Радомілк”, 12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул. Івана Франка, 10,  (р/р26002060237961 Житомирське РУ “ЗАТ КБ”, МФО 311744, код ЄДРПОУ 32233780) 3388,89 грн. основного боргу, 412,24 грн. пені, 135,28 грн. –3% річних, 779,44 грн. втрат від інфляції, 88,82 грн. держмита та 205,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

   Суддя