Постанова

від 13.10.2009 по справі 8/120/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 р. № 8/120/09

Вищий господарський су д України у складі колегії с уддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів: Кота О.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Запорізький завод напівфабрикатів" (відпов ідач по справі)

на постанову Запорізького апеляційног о господарського суду від 26.08.20 09 р.

(залишено без змін рішення г осподарського суду Запорізь кої області від 14.05.2009 р.)

у справі № 8/120/09

за позовом ТОВ "Експрім"

до ТОВ "Запорізький завод нап івфабрикатів"

про стягнення 17 356,00 грн. основног о боргу за договором № 280/06 від 15. 05.2006 р., 1 946,26 грн. пені, 1 959,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 242,62 грн. річних процентів

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року ТОВ "Ек спрім" звернулося до господа рського суду Запорізької обл асті з позовом до ТОВ "Запоріз ький завод напівфабрикатів" про стягнення 17 356,00 грн. суми бор гу за договором № 280/06 від 15.05.2006 р., 1 946,26 грн. пені, 1 959,01 грн. втрат від і нфляції грошових коштів та 242, 62 грн. 3% річних.

Рішенням господарського с уду Запорізької області від 14.05.2009 р. (суддя Попова І.А.), залише ним без змін постановою Запо різького апеляційного госпо дарського суду від 26.08.2009 р. (судд і Колодій Н.А., Коробка Н.Д., Хуто рной В.М.), позов задоволено: ст ягнуто з відповідача на кори сть позивача 17 356,00 грн. основног о боргу, 1 946,26 грн. пені, 1 959,01 грн. втр ат від інфляції грошових кош тів, 242,62 грн. 3% річних та 2 333,04 грн. су дових витрат.

Не погоджуючись з судовим и рішеннями, ТОВ "Запорізький завод напівфабрикатів" звер нулося до Вищого господарськ ого суду України з касаційно ю скаргою, в якій просить скас увати рішення господарськог о суду Запорізької області в ід 14.05.2009 р. та постанову Запоріз ького апеляційного господар ського суду від 26.08.2009 р. у справі № 8/120/09 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарс ького суду України від 28.09.2009 р. к олегією суддів у складі Деми дової А.М. - головуючого, Капац ин Н.В., Шевчук С.Р. касаційну ка ргу ТОВ "Запорізький завод на півфабрикатів" прийнято до к асаційного провадження та пр изначено розгляд скарги у су довому засіданні на 13.10.2009 р. о 10 г од. 35 хв.

Розпорядженням Голови Вищ ого господарського суду Укра їни від 12.10.2009 р. у зв'язку з перебу ванням судді Капацин Н.В. у від пустці, для розгляду касацій ної скарги у справі № 8/120/09 зміне но склад колегії суддів та пр изначено колегію суддів у ск ладі: Демидової А.М. - головую чого, Кота О.В., Шевчук С.Р.

У судове засідання 13.10.2009 р. пре дставники сторін не з'явилис ь, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, ч ас та місце розгляду касацій ної скарги, що підтверджуєть ся відміткою на зворотньому боці ухвали Вищого господарс ького суду України від 28.09.2009 р.

В обґрунтування своїх вимо г скаржник у касаційній скар зі посилається на те, що судам и першої та апеляційної інст анцій неправильно застосова ні норми матеріального права - ст.ст. 526 та 693 ЦК України, та не застосовано норми матеріаль ного права, які підлягають за стосуванню у даних відносина х - ст. 267 ГК України. Скаржник, зокрема, зазначає, що договір поставки № 280/06 15.05.2006 р., на підстав і якого було стягнуто з відпо відача грошові кошти, був укл адений 15.05.2006 р., а спірні поставк и відбулись лише 09.09.2008 р. та 17.09.2008 р ., тобто майже через 2,5 роки післ я укладення цього договору. П ри цьому, відповідно до п. 8.1 цьо го договору строк дії догово ру не визначений, а тому, як вв ажає скаржник, у відповіднос ті до ст. 267 ГК України, цей дого вір повинен вважатись укладе ним на один рік. Також скаржни к зазначає, що у розділі 1 дого вору поставки між сторонами від 15.05.2006 р. сторони не визначил и предмет договору відповідн о до вимог ст. 266 ГК України, і то му цей договір неможливо спі ввіднести з видатковими накл адними, наданими позивачем. К рім того, скаржник вказує, що в зазначених накладних немає жодних посилань на договір, я кий судами першої та апеляці йної інстанцій помилково виз нано як підставу для стягнен ня заборгованості. Скаржник зазначає, що враховуючи поло ження ч. 2 ст. 530 ЦК України, а тако ж те, що позивачем не було нада но доказів виставлення рахун ків або направлення вимог ві дповідачу, стягнення заборго ваності, пені, інфляційних вт рат та річних відсотків є нез аконним та таким, що прийнято судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріаль ного права. Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної і нстанції всупереч вимогам ст . 101 ГПК України долучив до мате ріалів справи та прийняв до у ваги додаткові докази, подан і позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу, без обґ рунтування з боку позивача н еможливості подати ці докази при розгляді справи в суді пе ршої інстанції. Також скаржн ик вважає, що судом необґунто вано включено в рахунок судо вих витрат стягнення 2 000,00 грн. н а послуги адвоката Фролової, оскільки в усіх судових засі даннях по справі № 8/120/09 був прис утній представник ОСОБА_1 , тому відсутній факт надання правової допомоги позивачу адвокатом ОСОБА_2.

Розглянувши матеріали спр ави, оцінивши доводи касацій ної скарги, перевіривши прав ильність застосування судам и норм матеріального та проц есуального права, колегія су ддів Вищого господарського с уду України дійшла до виснов ку, що касаційна скарга не під лягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено госп одарськими судами попередні х інстанцій, 15.05.2006 р. між ТО В "Експрім" (продавець) та ТОВ "З апорізький завод напівфабри катів" (покупець) був укладени й договір купівлі-продажу то вару № 280/06 (далі - Договір).

Відповідно до укладе ного між сторонами у справі Д оговору продавець зобов' яз ався передати у власність по купцю товар - продукти харчув ання у кількості та асортиме нті згідно з видатковими нак ладними, а покупець - прийняти та оплатити його вартість на умовах, визначених в Договор і (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Підтвердженням отрим ання товару покупцем є видат кова накладна, підписана пов новажними представниками об ох сторін, а також довіреност і на отримання товару (п. 1.3 Дого вору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договор у ціни на товар визначаються сторонами у видаткових накл адних або рахунках. Загальна сума договору складає 1 000 000,00 гр н.

Розрахунки за поставл ений товар здійснюються поку пцем в національній валюті У країни шляхом перерахування грошових коштів на розрахун ковий рахунок продавця з від строчкою оплати 7 календарни х днів з моменту отримання то вару (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

У пункті 8.1 Договору сто рони передбачили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та є безстроковим.

Позивач передав ві дповідачу товар, асортимент, кількість і ціна якого визна чені у видаткових накладних № РН-188 від 09.09.2008 р. на суму 11 304,00 грн. т а № РН-197 від 17.09.2008 р. на суму 11 052,00 грн . Загальна вартість поставле но товару склала 22 356,00 грн. з ПДВ .

Факт отримання товару відповідачем підтверджуєть ся підписами уповноважених о сіб на видаткових накладних та довіреностями серії ЯПВ № 616482 від 09.09.2008 р. та серії ЯПВ № 616501 в ід 17.09.2008 р.

Оплата за вказаними на кладними була проведена в ро змірі 5 000,00 грн. Доказів оплати о триманого товару в повному о бсязі відповідач суду не над ав.

Як встановлено господар ськими судами, предметом дог овору № 280/06 від 15.05.2006 р. є поставка продуктів харчування, асорт имент, кількість та ціна яких визначається у видаткових н акладних.

При цьому колегія судді в Вищого господарського суду України погоджується з висн овками судів попередніх інст анцій, що відсутність посила нь на даний Договір у видатко вих накладних не свідчить пр о те, що між сторонами відбува лися позадоговірні відносин и.

Також, колегія суддів Ви щого господарського суду Укр аїни погоджується з висновко м суду апеляційної інстанції про те, що твердження відпові дача з посиланнями на ст. 267 ЦК У країни щодо відсутності зобо в' язань за Договором у зв' язку із закінченням терміну його дії через рік після укла дення є також безпідставними , оскільки пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що Дого вір вступає в силу з моменту й ого підписання обома сторона ми та є безстроковим. Отже сто ронами визначений термін дії договору як безстроковий. До казів розірвання, припинення або визнання нечинним Догов ору в установленому законом (договором) порядку відповід ачем суду не надано, а тому нем ає підстав стверджувати, що п оставка була здійснена не у в ідповідності з договором № 280/ 06 від 15.05.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог і заперечен ь.

Доказів укладання інш их договорів на поставку про дуктів харчування відповіда ч не надав, а тому висновки гос подарських судів попередніх інстанцій про те, що сторонам и виконувались умови саме до говору № 280/06 від 15.05.2006 р. є підстав ними.

Таким чином, в силу ст.ст. 11, 2 02, 509 ЦК України між сторонами н а підставі Договору виникли зобов' язальні відносини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК Ук раїни зобов'язання має викон уватися належним чином відпо відно до умов договору та вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших в имог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зо бов'язання або одностороння зміна його умов не допускаєт ься, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб 'єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов'язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов'язання - відповідно до вимо г, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення ЦК України з урах уванням особливостей, передб ачених ГК України.

Отже, встановивши обстави ни справи, зокрема, те, що на ви конання умов Договору ТОВ "Ек спрім" передало ТОВ "Запорізь кий завод напівфабрикатів" п родукти харчування на загаль ну суму 22 356,00 грн., а також те, що Т ОВ "Запорізький завод напівф абрикатів", у свою чергу, не ви конало свої зобов'язання за Д оговором в частині оплати за отриманий товар грошової су ми у розмірі 17 356,00 грн., надавши н алежну юридичну оцінку відно синам сторін, врахувавши пол оження ч. 1 ст. 193 ГК України, ст.ст . 525, 526 ЦК України, суди дійшли мо тивованих висновків про наяв ність у ТОВ "Запорізький заво д напівфабрикатів" зобов'яза ння за Договором сплатити гр ошові кошти у розмірі 17 356,00 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК Украї ни виконання зобов'язання мо же забезпечуватися неустой кою, порукою, гарантією, заста вою, притриманням, завдатком . Договором або законом можут ь бути встановлені інші вид и забезпечення виконання зоб ов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК У країни правовим наслідком по рушення зобов' язання є, зок рема, сплата неустойки.

Частиною 4 статті 231 ГК Ук раїни встановлено, що у разі я кщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкці ї застосовуються в розмірі, п ередбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бу ти встановлено договором у в ідсотковому відношенні до су ми невиконаної частини зобов 'язання або у певній, визначен ій грошовій сумі, або у відсот ковому відношенні до суми зо бов'язання незалежно від сту пеня його виконання, або у кра тному розмірі до вартості то варів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно викон аного грошового зобов' яза ння за кожен день простроче ння виконання.

Як встановлено господа рським судами попередніх інс танцій, пунктом 6.2 Договору ст орони передбачили, що у випад ку порушення терміну оплати у встановлені даним договоро м строки за товар, покупець сп лачує продавцю пеню в розмір і 1% за кожний день прострочки від суми простроченого плате жу.

Статтями 1, 3 Закону Укра їни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошо вих зобов' язань" встановлен о, що платники грошових кошті в сплачують на користь одерж увачів цих коштів за простро чку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою ст орін. Розмір пені, передбачен ий статтею 1 цього Закону, обчи слюється від суми прострочен ого платежу та не може переви щувати подвійної облікової с тавки Національного банку Ук раїни, що діяла у період, за як ий сплачується пеня.

Аналогічна норма міст иться у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Таким чином, місцевим госп одарським судом підставно ст ягнуто з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грош ового зобов' язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив вико нання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'яз аний сплатити суму боргу з ур ахуванням встановленого інд ексу інфляції за весь час про строчення, а також три процен ти річних від простроченої суми, якщо інший розмір про центів не встановлений догов ором або законом.

Отже, висновок судів першо ї та апеляційної інстанцій щ одо стягнення з відповідача на користь позивача інфляцій них втрат та трьох процентів річних є вірним.

Згідно зі ст. 44 ГПК Укра їни судові витрати складають ся у тому числі з оплати посл уг адвоката.

Статтею 49 ГПК України вста новлено, що витрати, пов' яза ні з розглядом справи, поклад аються при задоволенні позов у на відповідача.

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що позивачем , як доказ понесених витрат, н адано угоду № 23/02 від 23.02.2009 р., укла дену з адвокатом ОСОБА_2 (с відоцтво № НОМЕР_1 від 28.03.2002 р .), про надання послуг по справ і про стягнення заборгованос ті з ТОВ "Запорізький завод на півфабрикатів". Понесені вит рати позивач підтверджує пла тіжним дорученням № 91 від 24.02.200 9 р. на суму 8 000,00 грн.

Разом з тим, згідно з п. 11 Роз' яснень президії Вищого арбіт ражного суду України від 04.03.1998 р . № 02-5/78 "Про деякі питання практи ки застосування розділу VІ Го сподарського процесуальног о кодексу України" суд, вирішу ючи питання про розподіл суд ових витрат, має враховувати , що розмір відшкодування наз ваних витрат, крім державног о мита, не повинен бути неспів розмірним, тобто явно завище ним. За таких обставин, господ арський суд, з урахуванням об ставин конкретної справи, зо крема ціни позову, може обмеж ити цей розмір з огляду на роз умну необхідність судових ви трат для даної справи.

Виходячи з викладеного, та в раховуючи, що ціна позову ста новить 21 503,89 грн., а також той фак т, що представник за угодою № 2 3/02 від 23.02.2009 р. не представляв інт ереси позивача в судовому за сіданні, що вбачається з судо вих актів попередніх судів, к олегія суддів Вищого господа рського суду України погоджу ється з висновком місцевого та апеляційного господарськ их судів, що стягнення витрат за послуги адвоката в повном у обсязі є завищеним. За таки х обставин, висновок суду пер шої інстанції про обмеження розміру відшкодування витра т позивача на послуги адвока та за рахунок відповідача д о 2 000,00 грн. є обґрунтованим.

Доводи скаржника щодо того , що у судових засіданнях по сп раві № 8/120/09 був присутнім предс тавник ОСОБА_1, а тому відс утній факт надання правової допомоги позивачу по цій спр аві адвокатом ОСОБА_2, не п риймаються судом до уваги, ос кільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, угод а № 23/02 від 23.02.2009 р. була укладена м іж ТОВ "Експрім" та адвокатом ОСОБА_2 про надання юридич ної допомоги по справі ТОВ "Ек спрім" до ТОВ "Запорізький зав од напівфабрикатів", в платіж ному дорученні № 91 від 24.02.2009 р. в г рафі "призначення платежу" та кож зазначено: "Оплата за пос луги адвоката по справі ТОВ "Е кспрім" до ТОВ "Запорізький за вод напівфабрикатів".

Таким чином, у колегії судді в Вищого господарського суду України відсутні підстави в важати, що послуги адвоката ОСОБА_2 надавалися позивач у по іншій справі.

Враховуючи викладене, госп одарський суд першої інстанц ії обґрунтовано дійшов до ви сновку про задоволення позов них вимог ТОВ "Експрім".

На підставі встановлених ф актичних обставин місцевим г осподарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки стор ін, правильно застосовано пр иписи процесуального законо давства та матеріальний зако н, що регулює спірні правовід носини, та правомірно задово лено позовні вимоги.

У свою чергу, суд апеляційно ї інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повно з' ясу вав обставини, які мали значе ння для правильного розгляду поданої заявником апеляційн ої скарги. Висновки апеляцій ного суду ґрунтуються на док азах, наведених в постанові с уду, та відповідають положен ням чинного законодавства. Я к наслідок, прийнята апеляці йним господарським судом пос танова відповідає положення м ст. 105 ГПК України.

При цьому, твердження скаржника, що суд апеляційно ї інстанції припустився пору шення ст. 101 ГПК України, якою вс тановлено, що додаткові дока зи приймаються апеляційним г осподарським судом, якщо зая вник обґрунтував неможливіс ть їх подання суду першої інс танції з причин, що не залежал и від нього, суд не бере до ува ги, оскільки відповідно до п. 9 Розґяснень Вищого господарс ького суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 "Про деякі питання практик и застосування розділу ХІІ Г осподарського процесуально го кодексу України" у редації від 29.12.2008 р. додаткові докази, по дані стороною в обґрунтуванн я її відзиву на апеляційну ск аргу, приймаються і розгляда ються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 Г ПК.

Твердження скаржника про порушення норм процесуально го права та неправильне заст осування норм матеріального права при прийнятті оскаржу ваної постанови не знайшли с вого підтвердження та супере чать матеріалам справи.

На підставі викладеного, ке руючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК У країни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Запорізький завод напів фабрикатів" залишити без зад оволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарськог о суду від 26.08.2009 р. та рішення гос подарського суду Запорізько ї області від 14.05.2009 р. у справі № 8 /120/09 залишити без змін.

Головуючий А.М. Демидова

Судді О.В. Кот

С.Р. Шевчук