Ухвала

від 23.11.2010 по справі 3/158-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2010 р. Справа № 3/158-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство", м.Радомишль Житомирської області

до: Державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство", м.Гола Пристань Херсонської області

про стягнення 114094 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1дов. № 125/1 від 15.06.2010р.;

від відповідача - ОСОБА_2 представник дов.№ 42/01 від 01.02.2010р.

Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство" (відповідач) 88620,11 грн. основного боргу, 5091,40 грн. 3% річних, 20382,60 грн. інфляційних втрат - за договорами підрядів № 26 від 03.10.07 р., № 26а від 23.11.07 р., № 278 від 27.02.08 р., № 98 від 03.12.07 р., № 18 від 03.12.07 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснивши, що у нього на день звернення до суду не виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати боргу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" (позивач, підрядник) та Державним підприємством "Голопристанське лісомисливське господарство" (відповідач, замовник) укладено: договір підряду на розробку згарищ № 26 від 31.10.07 р. (далі - Договір № 26), договір підряду на розробку згарищ № 26 а від 23.11.07 р. (далі - договір № 26а), договір на послуги по розвантаженню, складуванню лісопродукції від розробки згарищ на проміжному складі та завантаження на транспорт для подальшої реалізації № 98 від 03.12.07 р. (далі - договір № 98), договір на навантаження та вивезення заготовленої лісопродукції від розробки згарищ на проміжні склади № 18 від 03.12.07 р. (далі - Договір № 18) та договір на виконання робіт по садінню лісових культур весною 2008 року № 278 від 27.02.08 р. (далі - договір № 278).

Позивач у позові зазначив, що згідно вищевказаних договорів ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" виконано робіт на загальну суму 210811,59 грн. В підтвердження додано до матеріалів справи акти виконаних робіт. Позивач також стверджує, що відповідач частково провів розрахунки на суму 122191,48 грн. За розрахунком позивача сума заборгованості складає 88620,11 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань за вказаними договорами в частині оплати за надані відповідно до договорів послуги, стало підставою для звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виробі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови. які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відповідності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог. що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вказані норми Господарського кодексу України кореспондуються з статтями 526, 530 Цивільного кодексу України.

Стаття 613 Цивільного кодексу України передбачає, що Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, що вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

На запит господарського суду позивач надав розрахунок заборгованості по кожному договору:

договір № 26 - борг становить 4246,90 грн.;

договір № 26а - розрахунки по договору не проводилися;

договір № 98 - борг становить 35228,95 грн.;

договір № 18 - борг становить 4084,35 грн.;

договір № 278 - борг становить 3188,94 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи акти виконаних робіт (а.с.23-38):

- акт № 1 від 31.10.2007р. до договору № 41 від 03.10.07р.;

- акт від 28.11.2007р. № 217 без посилання на номер договору;

- акт без номеру від 27.11.2007р. без посилання на номер договору;

- акт без номеру від 27.11.2007р. без посилання на номер договору;

- акт № 241 від 11.12.2007р. без посилання на номер договору;

- акт № 239 від 11.12.2007р. без посилання на номер договору;

- акт № 240 від 11.12.2007р. без посилання на номер договору;

- акт № 328 від 21.12.2007р. без посилання на номер договору;

- акт № 329 від 21.12.2007р. без посилання на номер договору;

- акт № 51 від 13.02.2008р. до договору № 98;

- акт № 50 від 13.02.2008р. до договору № 18;

- акт № 35 від 12.02.2008р. до договору № 98;

- акт № 502 від 25.01.2008р. до договору № 98;

- акт № 493 від 29.12.2007р. до договору № 18;

- акт № 26 без дати та посилання на номер договору;

- акт № 4 від 13.02.2008р. без посилання на номер договору;

В той же час, матеріали справи, зокрема, укладені сторонами договори, свідчать про наступне: за умовами укладених договорів на розробку згарищ № 26 та № 26а (п.3.1) оплата виконаних робіт здійснюється після реалізації ліквідної деревини .

Відповідач надав довідку (а.с.65), що деревина реалізована частково в зв'язку з відсутністю попиту. Лісопродукція, яка позивачем заготовлена згідно договорів підряду на розробку згарищ, знаходиться у відповідача та є нереалізованою.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 69, 83, 84,85) Держкомлісгосп України відкликав бюджетні кошти (довідка про зміни річного розпису бюджету (кошторису) на 2008 рік № 3 від 23.06.2008 року, № 4 від 23.06.2008 року, № 5 від 01.07.2008 року), - внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості виконати умови договорів № 26, 3 26а та оплатити виконані роботи за рахунок бюджетних коштів.

Таким чином, з огляду на викладені вимоги цивільного законодавства, умови договорів № 26 та № 26а, наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що сторони роботи по проведенню суцільної санітарної рубки, яким є реалізація лісопродукція, яка згідно із вказаною довідкою ДП "Голопристанське лісомисливське господарство" знаходиться на підприємстві, а відтак підстави для заявлення вимог про сплату боргу за договорами № 26, № 26а відсутні, оскільки строк оплати, обумовлений договорами, не настав.

Стосовно договорів 98, 18, та 278 суд зазначає наступне: в розділі 3 цих договорів строк оплати не встановлений. Матеріали справи підтверджується, що позивач звертається до відповідача з претензією (а.с..45-47). У відповіді на претензію відповідач посилався на часткове погашення боргу та на той факт, що кредиторська заборгованість за виконання лісокультурних робіт рахується на балансі підприємства.

Позивач в письмових поясненнях (а.с.115) вважається, що замовником в акті приймання-здачі виконаних робіт № 41 від 03.10.07р. помилково зазначено договір № 41 від 03.10.2007 року. Матеріалами справи також встановлено, що:

- в письмових поясненнях (а.с.106) щодо розрахунку боргу до договору № 98 позивач посилається на акт виконаних робіт № 39 на суму 211,20 грн., але до матеріалів справи його не надав;

- в розрахунку позову по кожному договору окремо (а.с.106) позивач зазначає, що за договором № 98 відповідач в рахунок заборгованості відпустив паливно-мастильні матеріали на суму 10410,04 грн., за договором № 18 відповідач в рахунок заборгованості відпустив пливно-мастильні матеріали на суму 4084,35 грн.

Таким чином, суд констатує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу за договором № 278, оскільки до матеріалів справи не надано жодного акту виконаних робіт з посиланням на договір № 278. Щодо договорів № 18 та 98 - неможливо встановити заборгованість, оскільки виконані роботи не підтверджуються в повному обсязі актами виконаних робіт, а також позивачем не доведено. що сторони погодили відпуск паливно-мастильних матеріалів саме за договорами № 18 та 98, саме на зазначені суми та в рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування сум, які підлягають стягненню з відповідача за договорами № 26, № 26а, № 18, № 98, № 278.

Судом встановлено, що на підтвердження часткового боргу відповідач сплатив за вказаними договорами загальну суму 106348,68 грн. (платіжне доручення № 1356 від 28.11.2007р. на суму 38357,68 грн., платіжне доручення № 2338 від 29.08.2008 р. на суму 15941,00 грн. та платіжне доручення № 795 від 20.06.2008 р. на суму 52500,00 грн.), а не 122191,48 грн. як вказано в позовній заяві.

З посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5091,40 грн. та 20382,60 грн. інфляційних втрат. Враховуючи недоведеність вимог про стягнення основного боргу, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення річних та інфляційних втрат.

Крім того, суд зауважує на тому, що в договорі " 26 сторони не погодили істотну умову договору - строк дії договору; а в договорах № 18, № 98 сторони не погодили термін виконання робіт.

Таким чином, з урахуванням умов укладених договорів та фактичних обставин справи, суд не знаходить доводи позовної заяви обґрунтованими, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 29.11.2010р.