Постанова

від 14.09.2015 по справі 904/429/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015 року Справа № 904/429/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 представник, довіреність №89 від 06.07.15

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. у справі №904/429/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль, Київська область

про стягнення 505523,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Банк "Київська Русь" у січні 2015 року звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Ензим" про стягнення 505523,97 грн. заборгованості.

Позовні вимоги були обґрунтовані посиланням на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед ПрАТ "Альба Україна" з оплати товару, що був поставлений за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., внаслідок чого виникла спірна заборгованість, право стягнення якої було набуте позивачем за договором про відступлення прав вимоги №70681-20/14-7 від 05.06.2014р., що був укладений між ПрАТ "Альба Україна" та ПАТ "Банк "Київська Русь".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015р. ПрАТ "Альба Україна" було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. у справі №904/429/15 (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ "Ензим" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" основну суму боргу в розмірі 388780,98 грн., 44277,67 грн. - пені, 7285,65 грн. - трьох процентів річних, 64148,86 грн. - індексу інфляції та 10089,86 грн. - витрат по оплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на встановлені судом факти поставки ПрАТ "Альба Україна" товару відповідачу на загальну суму 388780,98 грн. та його неоплату в обумовлені договором строки, що було документально доведено. Судом встановлено факт набуття позивачем за договором про відступлення прав вимоги права пред'являти до відповідача вимоги щодо виконання як основного зобов'язання, так і стягнення з цього боржника неустойки, штрафних санкцій та збитків. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відповідач був належним чином сповіщений про здійснення відступлення права вимоги, але не виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу в частині оплати товару, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 388780,98 грн. є обґрунтованими. Водночас суд встановив, що позивач арифметично невірно визначив суму нарахованих ним відповідачу інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв'язку з прострочкою виконання грошових зобов'язань, тому задовольнив такі позовні вимоги частково. Під час прийняття рішення суд керувався, зокрема, нормами ст.ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Відповідач - ТОВ "Ензим", не погодившись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. у справі №904/429/15 та прийняти нове, яким відмовити в позові. Одночасно відповідач подав клопотання про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги, посилаючись на поважність причини його пропуску, про яке дізнався після закінчення зазначеного процесуального строку. Вказував при цьому, що його представник не був присутній в судовому засіданні 11.03.2015р., в якому проголошено вступну та резолютивну частину оскарженого ним рішення суду, про ухвалення якого довідався випадково від обслуговуючого банку. Вказував також на те, що первинна апеляційна скарга була подана в межах десятиденного строку з дня отримання судового рішення, проте ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. була повернута без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, що не перешкоджає повторному зверненню до суду із цією апеляційною скаргою.

Вимоги у апеляційній скарзі обґрунтовані тим, що, на думку скаржника, насамперед судом не доведено обставину про належне повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, чим порушено ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України. Зі своєї сторони ТОВ "Ензим" заперечує факт отримання вказаних повідомлень та претензії, а в матеріалах справи відсутні належні докази цього. Повідомляє суд апеляційної інстанції про те, що вперше дізнався про відступлення права вимоги ПрАТ "Альба Україна" з оскаржуваного рішення. Зазначає, що у відповідача не було підстав для виконання спірних зобов'язань перед позивачем як новим кредитором, а виконання відповідачем свого обов'язку первісному кредитору, здійснене до моменту обізнаності про заміну кредитора, слід вважати належним виконанням. Також, відповідач посилається на неповноту з'ясування судом обставин щодо належного виконання відповідачем перед первісним кредитором, що мали значення для правильного вирішення справи та залишилися поза увагою суду, внаслідок розгляду справи за відсутності відповідача, позбавленого тим самим можливості подати свої заперечення проти доводів позивача та докази належного виконання зобов'язань за спірним договором. Вказує на існування договору поруки №2 від 10.04.2014р., що був укладений між ТОВ "Ключі Здоров'я" (кредитор) та ТОВ "Ензим" (поручитель), за умовами якого відповідач поручився перед кредитором за виконання обов'язку ПрАТ "Альба Україна" (боржник) у розмірі 389111,54 грн. за договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., укладеним між кредитором (продавець) та боржником (покупець). Зазначає, що 28.05.2014р. на адресу ТОВ "Ензим" надійшла вимога про сплату на користь ТОВ "Ключі Здоров'я" грошових коштів в сумі 389111,54 грн., яка була фактично задоволена ТОВ "Ензим" як поручителем у повному обсязі шляхом перерахування безготівкових коштів ТОВ "Ключі Здоров'я", що підтверджується платіжним дорученням №217 від 05.06.2014р. Вказує також на те, що зважаючи, що ТОВ "Ензим" мало заборгованість перед ПрАТ "Альба Україна" в сумі 389111,54 грн., строк сплати якої настав, відповідач заявою від 06.06.2014р. вих. №57 повідомив ПрАТ "Альба Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму, і ця заява була отримана останнім 10.06.2014р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення. Таке зарахування, за твердженням відповідача, є одностороннім правочином, а тому згоди ПрАТ "Альба Україна" на здійснення зарахування не вимагалося. Таким чином, на думку відповідача, не зважаючи на відступлення ПрАТ "Альба Україна" позивачу прав за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р. зарахування зустрічних зобов'язань з третьою особою у даній справі до пред'явлення ТОВ "Ензим" вимоги новим кредитором вважається належним та свідчить про припинення зобов'язань відповідача за спірним договором з моменту отримання відповідної заяви, яке мало місце 06.06.2014р. У зв'язку з вказаними обставинами відповідач вважає безпідставними нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та індексу інфляції, які були здійснені за період після 06.06.2014р. станом на 16.01.2015р., коли зобов'язання було фактично виконано відповідачем.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Величко Н.Л., Іванов О.Г. ухвалою від 26.05.2015р. відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Ензим" на рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. у справі №904/429/15, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 08.07.2015р. о 12:00 год.

В судовому засіданні 08.07.2015р. представник відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача ОСОБА_2 заперечувала на їх задоволенні з підстав, викладених у відповідних письмових запереченнях.

Так позивач - ПАТ "Банк "Київська Русь" у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених вимог відповідача та зазначав, що господарський суд Дніпропетровської області 11.03.2015р. виніс законне та обґрунтоване рішення з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вважає, що договір поруки №2 від 10.04.2014р. та договір купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р. не відносяться до спірних правовідносин, оскільки Банк не є стороною жодного з цих договорів, позовна заява ґрунтується на договорі відступлення прав вимоги №70681-20/14-7 від 05.06.2014р. та договорі купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р. Зазначає, що договір про зарахування зустрічних вимог між ТОВ "Ензим" та ПрАТ "Альба Україна" відсутній. В заяві про зарахування зустрічних вимог, відповідач не вказує з яких саме заборгованостей проводиться зарахування, не міститься переліку видаткових накладних, тим самим, неможливо зробити висновок за якими саме видатковими накладними відбулось таке зарахування. Банк наполягає, що видаткові накладні, які є підставою цього позову, залишились неоплаченими. Також зазначає, що відповідач додав до апеляційної скарги та посилається на договір купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., а в наданих видаткових накладних вказано договір №К3-111 від 03.01.2012р. Вважає, що надане платіжне доручення не може бути доказом сплати ТОВ "Ензим" заборгованості перед ПрАТ "Альба Україна", оскільки в призначенні платежу зазначено лише "перерахування грошових коштів згідно договору поруки №2 від 10.04.2014р. без ПДВ" та не зазначено, що це саме по зобов'язаннях ПрАТ "Альба Україна", не вказано період, не зазначено жодних ідентифікуючих цей платіж даних, окрім посилання на договір поруки. Крім того, в призначенні платежу зазначено "без ПДВ", а в наданих видаткових накладних зазначено суму ПДВ. На думку позивача, наданим платіжним дорученням відповідач сплачував дещо інші зобов'язання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. розгляд справи було відкладено через неможливість її вирішення у цьому судовому засіданні, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових письмових пояснень від ПрАТ "Альба Україна" та ТОВ "Ключі здоров'я", а наступне судове засідання було призначене на 29.07.2015р. о 12:00.

На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду ТОВ "Ключі здоров'я" надало письмові пояснення за вих. №93 від 21.07.2015р., у яких повідомило суд апеляційної інстанції про обставини, за яких ним були отримані від ТОВ "Ензим" грошові кошти в сумі 389111,50 грн., які були зараховані в рахунок оплати заборгованості ПрАТ "Альба Україна". Зі своєї сторони ТОВ "Ключі Здоров'я" вказувало, зокрема на те, що після тривалих переговорів з ПрАТ "Альба-Україна" про погашення боргу ТОВ "Ключі здоров'я" звернулося до ТОВ "Ензим" з вимогою про сплату грошових коштів за договором поруки №2 від 10.04.2014р. листом вих. №46 від 27.05.2014р., а 05.06.2014р. ТОВ "Ензим" були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ "Ключі здоров'я" платіжним дорученням №217 у розмірі 389111,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. справа №9904/4299/15 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М. (доповідач), судді - Величко Н.Л., Герасименко І.М.

В судовому засіданні 29.07.2015р., у зв'язку із зміною складу суду розгляд справи по суті спору розпочато заново, але враховуючи на те, що в судове засідання представники сторін та третьої особи не з'явилися, враховуючи на заявлені позивачем та відповідачем клопотання про перенесення розгляду справи, які були задоволені судом, розгляд справи ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. було відкладено в судове засідання на 14.09.2015р. о 12:30 год.

03.08.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від ПрАТ "Альба Україна", у яких Третя особа зазначила, що 05.06.2014 року між ПрАТ "Альба Україна" та ПАТ "Банк "Київська Русь" був укладений договір відступлення прав вимоги №70681-20/14-07, за яким до Банку перейшли всі права первісного Кредитора - ПрАТ "Альба Україна" у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р. та Додаткової угоди від 21.01.2013р., укладених між Первісним кредитором та відповідачем, про що відповідач був належним чином повідомлений 26.06.2014р. Щодо заяви ТОВ "Ензим" від 06.06.2014р. про залік із відповідачем зустрічних грошових вимог на суму 389111,50 грн., яка була отримана ПрАТ "Альба Україна" 10.06.2014р., то в бухгалтерському та фінансовому обліку ця операція не була відображена, оскільки 05.06.2014р. в бухгалтерському та фінансовому обліку вже було відображено зняття з балансу дебіторської заборгованості ТОВ "Ензим" шляхом відступлення права вимоги зазначеної заборгованості на користь ПАТ "Банк "Київська Русь". Відповідно, вважає апеляційну скаргу та заперечення відповідача на позов ПАТ "Банк "Київська Русь" безпідставною. Просить розглядати справу без участі представників ПрАТ "Альба Україна".

18.08.2015р. до матеріалів судової справи надійшло клопотання від представника ПрАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_3 про проведення судового засідання, яке призначене на 14.09.2015р. в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим відкласти розгляд справи.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Герасименко І.М.. та судді Величко Н.Л, на підставі розпорядження голови суду від 08.09.2015р. для розгляду справи №904/429/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О. В., яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. прийняла справу до свого провадження та призначила її до розгляду на той же день 14.09.2015р. о 12:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. відмовлено представнику ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 14.09.2015р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції.

У судове засідання 14.09.2015р. представники позивача та третьої особи не з'явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача не заперечував на розгляді справи у відсутності представників позивача та третьої особи, подав письмове клопотання, у якому просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у справі, понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги, до яких включив суму 50000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони були належним чином сповіщені про час і місце розгляду справи, але позивач та третя особа участі свого представника в судових засіданнях не забезпечили, а неявка представників цих учасників судового процесу не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, повнота яких дозволяє визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що у зв'язку зі зміною складу суду в судовому засіданні 14.09.2015р. розгляд справи слід розпочати заново, а апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому ж судовому засіданні, в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї та пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015р., якою було призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.02.2015р. о 11:30 год. Однак, як свідчать матеріали справи, ця ухвала суду першої інстанції відповідачем за місцем реєстрації його як юридичної особи отримана не була та повернута поштою до господарського суду без вручення адресату з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 179-180 т. 1).

В судовому засіданні 17.02.2015р. встановивши, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки ПрАТ "Альба України", та враховуючи на неявку представника відповідача, господарський суд Дніпропетровської області відповідною ухвалою від 17.02.2005р. залучив до участі у розгляді справи ПрАТ "Альба Україна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відклав розгляд справи в судовому засіданні на 02.03.2015р. о 12:30 год.

Наявні в матеріалах даної справи копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015р., конверт та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 197-199 т. 1) свідчать, що ця ухвала також не була отримана відповідачем за його юридичною адресою та повернута поштою до господарського суду 04.03.2015р. із відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання».

В судовому засіданні 02.03.2015р., визнавши, що нез'явлення в судове засідання представників відповідача та третьої особи є обставиною, за якої спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, господарський суд Дніпропетровської області відклав розгляд даної справи в судовому засіданні на 11.03.2015р. о 14:00 год., про що виніс відповідну ухвалу, яку згідно до відміток канцелярії суду на її зворотному боці було направлено сторонам та третій особі у цей же день (а.с. 196 т. 1).

В судове засідання 11.03.2015р. з'явився представник позивача, а представники відповідача і третьої особи не з'явились, про причини неявки не повідомили, тому господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто справу, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами та оголошено у цьому ж судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 209-210 т. 1).

Перевіряючи обставини щодо причин неявки відповідача та третьої особи в судове засідання 11.03.2015р. колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановила, що надіслана цим учасникам судового процесу ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015р. була отримана ПрАТ "Альба Україна" по пошті - 11.03.2015р. (а.с. 219 т. 1), а ТОВ "Ензим" - отримана не була та повернута поштою до суду 16.03.2015р. із відмітками на конверті про причини не вручення рекомендованої кореспонденції: «адресат вибув» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 218 т. 1).

Таким чином, на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі, в матеріалах справи були відсутні докази про належне, а саме завчасне повідомлення як відповідача, так і третьої особи, про час і місце розгляд даної справи в судовому засіданні, яке було призначене на 11.03.2015р. Не зважаючи на такі обставини місцевий господарський суд не відклав, як це передбачено ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи в межах встановленого ст. 69 цього ж Кодексу двохмісячного строку вирішення спору, а завершив розгляд справи із прийняттям рішення по суті спору.

Копія рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. у даній справі згідно відміток канцелярії суду надсилалась усім учасникам процесу, але докази її отримання відповідачем поштовим зв'язком наразі в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із заяви представника ТОВ "Ензим" за довіреністю ОСОБА_4 (а.с. 221 т. 1), відповідач уперше був ознайомлений з матеріалами справи 21.04.2015р., тобто після завершення її розгляду судом першої інстанції.

Наведені вище обставини підтверджують доводи апеляційної скарги відповідача, що про розгляд судом даної справи ця особа дізналась після прийняття у даній справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. по суті спору та свідчать про те, що ця особа не була належним чином (завчасно) повідомлена про час і місце розгляду цієї справи місцевим господарським судом в судовому засіданні 11.03.2015р., що призвело до порушення прав цієї сторони спору через недотримання принципу змагальності, який гарантовано ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про наявність передбачених п. 4 ч.1 та п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. та про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТОВ "Ензим" щодо неповноти встановлених судом першої інстанції суттєвих обставин спору, а тому для правильної оцінки цих обставин суду апеляційної інстанції належить прийняти до розгляду надані відповідачем та витребувані судом від інших осіб додаткові докази та у сукупності із іншими доказами прийняти у даній справі нове рішення, згідно п. 2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПрАТ "Альба Україна" (третя особа, Продавець) та ТОВ "Ензим" (відповідач, Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., за умовами п.1.1. якого Продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Також 21.01.2013р. між ПрАТ "Альба Україна" (третя особа, Продавець) та ТОВ "Ензим" (відповідач, Покупець) були укладені Додаткові угода до вказаного вище Договору купівлі продажу, які передбачали умови та порядок передачі товару зі знижкою, з метою вивчення споживчого попиту на дані препарати та перспективи їх реалізації на ринку, та врегульовували питання повернення зворотної тари.

За умовами п. 2.1. договору купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р. сторони погодили, що постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення Покупця.

У відповідності до пункту 2.3. вказаного Договору кожна товарна партія формується шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Підтвердження виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару.

У пункті 2.5. вказаного Договору купівлі-продажу зазначено, що сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Пунктом 4.2. вказаного Договору купівлі-продажу визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 зазначеного договору.

З умов вказаного Договору купівлі-продажу (пункт 5.1.) вбачається, що покупець проводить оплату за товар у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах , що вказуються в видатковій накладній на поставку кожної партії товару (пункт 5.2. договору).

Пунктами 6.1. та 6.2. вказаного Договору купівлі-продажу встановлено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

Сторонами погоджено у пункті 7.1. вказаного Договору купівлі-продажу, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції, передбачені даним розділом Договору та чинним законодавством України.

Згідно п. 10.2. вказаний Договір купівлі-продажу вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків.

На виконання умов вказаного Договору купівлі-продажу ПрАТ "Альба Україна" у період з 28.03.2014р. по 26.04.2014р. поставило ТОВ "Ензим" лікарські засоби на загальну суму 388780,97 грн., що підтверджується видатковими накладними, які були підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств без зауважень та заперечень з боку відповідача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах даної справи (а.с. 27-176 т. 1).

Як визначає ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч.ч. 1 і 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару в порядку та на умовах, передбачених договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед продавцем (ПрАТ "Альба Україна"), яка за станом на 04.06.2014р. складала суму 388780,98 грн. Цей факт не заперечується відповідачем.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник визнається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2. вказаного Договору купівлі-продажу сторони передбачили, що у разі порушення покупцем п. 5.2., він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, за станом на 04.06.2014р. у ПрАТ "Альба Україна" існувало право вимоги до відповідача щодо сплати суми 388780,98 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також обумовлених вказаним вище договором купівлі-продажу штрафних санкцій.

05.06.2014р. між ПрАТ "Альба Україна" (первісним кредитором за договором) та позивачем - ПАТ "Банк "Київська Русь" (новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги №70681-20/14-7, за умовами п.1.1. якого ПрАТ "Альба Україна" відступило, а ПАТ "Банк "Київська Русь" набуло право вимоги за зобов'язаннями відповідача - ТОВ "Ензим" (боржник), ідентифікаційний номер 23651266, що випливає з договору купівлі продажу №1030 від 21.01.2013р., укладеного між боржником та первісним кредитором.

Згідно підпункту 1.1.1. вказаного Договору відступлення права вимоги, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму зазначену в п. 1.1. цього договору, що випливає з Договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника (довідка №2003а від 04.06.2014р.).

Відповідно до п.п. 1.1.2. вказаного Договору відступлення права вимоги, первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником.

Факт здійснення відступлення підтверджується актом приймання-передачі права вимоги, у відповідності до якого первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 388780,98 грн. (а.с. 24 т. 1, а.с. 62-67 том 2).

Пунктом 1.2. вказаного Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги (Додаток №1) за основним зобов'язанням протягом 3-х днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п. 3.1. договору.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив із встановленого факту того, що відповідач був обізнаний про зміну кредитора, боржнику направлено повідомлення про заміну кредитора та набуття позивачем права вимоги за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., а також додано договір відступлення права вимоги та копію акта приймання-передачі права вимоги до нього на суму 388780,98 грн.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач зі своєї сторони заперечував факт отримання повідомлень про відступлення права вимоги та претензій від позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно із підписанням між позивачем (ПАТ "Банк "Київська Русь") та третьою особою (ПрАТ "Альба Україна") договору відступлення права вимоги №70681-20/14-7 від 05.06.2014р. між цими ж особами був підписаний додаток №1, який містив повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, яке мало бути надіслане на адресу відповідача (ТОВ "Ензим") (а.с. 23 т. 1). Докази про дійсне направлення такого повідомлення 26.06.2014р. були надані позивачем додатково суду апеляційної інстанції (а.с. 57-59 том 2).

Щодо наявної в матеріалах справи претензії №1 від 25.09.2014р. (а.с. 25-26 т. 1) про сплату заборгованості, яка містить вимогу позивача до відповідача про перерахування суми заборгованості, у додатках до якої значиться копія договору про відступлення права вимоги №70681-20/14-7 від 05.06.2014р. та копія акту приймання - передачі права вимоги до цього договору, то докази відправлення позивачем цієї претензії також були надані позивачем додатково лише суду апеляційної інстанції (а.с. 60-61 том 2) та містять відмітки пошти про не отримання відповідачем цього поштового відправлення з причини "адресат вибув" та повернуто "за закінченям строку зберігання".

Таким чином, слід визнати, що в матеріалах справи знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача про неотримання ним від позивача та третьої особи повідомлень про відступлення права вимоги за вказаним договором, принаймні до 26.06.2014р.

Отже, судом першої інстанції невірно був встановлений факт того, що відповідач був повідомлений про здійснену третьою особою на користь позивача уступку права вимоги за вказаним вище договором №70681-20/14-7 від 05.06.2014р.

Поряд з цим, в обґрунтування підстав для скасування рішення господарського суду відповідач вказує також на те, що через необізнаність про уступку права вимоги ним були виконані зобов'язання перед третьою особою шляхом взаємозаліку зустрічних грошових вимог. Щодо цих обставин судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

10.04.2014р. між ТОВ "Ключі здоров'я" (кредитор) та ТОВ "Ензим" (поручитель) було укладено договір поруки № 2, відповідно до умов якого відповідач поручився перед Кредитором за виконання обов'язку ПрАТ "Альба Україна", код 22946976 (надалі іменується "Боржник") щодо зобов'язань по оплаті за поставлений товар за Договором, передбаченим ст. 2 Договору поруки (надалі іменується "основний договір") у розмірі 389111,54 грн. (п.1.1. договору поруки), у зв'язку з чим у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідали перед Кредитором як солідарні боржники (а.с. 14-15 т. 2).

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору поруки під основним договором в ньому розуміють Договір купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., укладений між Кредитором (в основному договорі іменується "Продавець" та Боржником (в основному договорі іменується "Покупець").

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору поруки Поручитель зобов'язаний був у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначені обов'язки Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в 2-х денний строк шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Кредитора.

Як свідчать копії листів із доказами їх направлення (а.с. 98-105 т. 2), у квітні 2014 року між ТОВ "Ключі здоров'я" та ПрАТ "Альба Україна" велись перемови з приводу можливості погашення дебіторської заборгованості останнього за рахунок уступки права вимоги із подальшим заліком зустрічних грошових вимог із одним із контрагентів ПрАТ "Альба України", а 30.04.2014р. від ТОВ "Ключі здоров'я" була пред'явлена ПрАТ "Альба Україна" претензія з вимогою перерахувати заборгованість в розмірі 1672872,15 грн. ( а.с. 100 том 2).

28.05.2014р. на адресу ТОВ "Ензим" надійшла від ТОВ "Ключі здоров'я" вимога вих. №46 від 27.05.2014р. (а.с. 115 т. 2) про сплату на користь останнього грошових коштів в сумі 389111,54 грн ., що підтверджено Договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними.

Листом вих. №54 від 02.06.2014р. (а.с. 113 т. 2) ТОВ "Ключі здоров'я" повідомило ПрАТ "Альба Україна" про те, що у зв'язку з систематичною відсутністю оплати зі сторони цієї компанії грошових коштів за придбаний нею товар за договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., ТОВ "Ключі здоров'я" було вимушено укласти договір поруки № 2 від 10.04.2014р. з ТОВ "Ензим".

Зі своєї сторони ТОВ "Ензим" листом вих. №52 від 04.06.2014р., який був направлений з описом вкладення 04.06.2014р. та отриманий 10.06.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16-18 т. 2) повідомило ПрАТ "Альба Україна", про висунення ТОВ "Ключі здоров'я" до ТОВ "Ензим", як поручителя та солідарного боржника, вимоги на суму 389111,54 грн., яка буде задоволена ним протягом 2-х днів, як того вимагав п. 3.1. договору поруки.

05.06.2014р. "Ензим", як поручитель, задовольнив означену вимогу ТОВ "Ключі здоров'я" в повному обсязі шляхом перерахування останньому безготівкових коштів в сумі 389111,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №217 від 05.06.2014р., належним чином засвідчена копія якого знаходиться у даній справі (а.с. 22 т. 2), та копією банківської виписки про рух коштів на рахунку (а.с. 116 т. 2).

Згідно ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як встановлено вище відповідач, як поручитель, виконав за ПрАТ "Альба Україна" його грошові зобов'язання боржника перед ТОВ "Ключі здоров'я" за основним договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р. на суму 389111,54 грн., тому, згідно зі ст. 556 Цивільного кодексу України та у відповідності до п. 3.3. договору поруки №2 від 10.04.2014р., ТОВ "Ензим" набуло усіх прав Кредитора щодо обов'язку Боржника за основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, до відповідача перейшли всі права ТОВ "Ключі здоров'я" за Договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., у тому числі право вимагати від ПрАТ "Альба Україна" сплати грошових коштів у сумі 389111,54 грн.

У зв'язку з цим, зважаючи на те, що ТОВ "Ензим" мало заборгованість перед ПрАТ "Альба Україна" в сумі 389111,54 грн., строк сплати якої настав, відповідач заявою від 06.06.2014р. вих. №57 окремо повідомив ПрАТ "Альба Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 389111,54 грн., а саме: зобов'язань ТОВ "Ензим" перед ПрАТ "Альба Україна" за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р. та зобов'язань ПрАТ "Альба Україна" перед ТОВ "Ключі здоров'я" за договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012р., право стягнення яких ТОВ "Ензим" набуло на підставі договору поруки №2 від 10.04.2014р. Ця заява про зарахування вимоги була направлена відповідачем до ПрАТ "Альба Україна" цінним листом 06.06.2014р. та отримана останнім 10.06.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19-22 т. 2).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зважаючи на те, що зарахування є одностороннім правочином, згоди ПрАТ "Альба Україна" на здійснення означеного вище зарахування не вимагалося.

Натомість позивач (ПАТ "Банк "Київська Русь") та третя особа (ПрАТ "Альба Україна") факту належного виконання та припинення грошових зобов'язань відповідача (ТОВ "Ензим") не визнають.

З викладеного вбачається, що причиною спору в цій справі є питання про наявність у відповідача права здійснити із третьою особою односторонній залік зустрічних грошових вимог з метою припинення своїх грошових зобов'язань, право вимоги виконання яких на момент пред'явлення заяви про залік, вже було передано іншій особі - позивачеві, але про цей факт відповідачу не було ще відомо, від чого й залежить обсяг заборгованості, щодо стягнення якої позивач має право вимоги на час вирішення даного спору судом.

Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з наступного.

Пункт 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Поряд з цим, в силу ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно ч.1 ст. 603 Цивільного кодексу України, у разі зміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України, у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про зміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором - на момент його виконання.

Встановлені у даній справі обставини свідчать, що ані 05.06.2014р. - в момент виконання свого зобов'язання поручителя за договором поруки №2 від 10.04.2014р. під час перерахування суми 389111,50 грн. на користь ТОВ "Ключі здоров'я", ані 06.06.2014р. - в момент направлення на адресу ПрАТ "Альба Україна" заяви про залік зустрічних грошових вимог на суму 388780,98 грн. за своїми зобов'язаннями, що виникли перед цією особою із договору купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., відповідач ще не був повідомлений та відповідно не був обізнаний про факт уступки ПрАТ "Альба Україна" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" своїх вимог кредитора до відповідача, що випливають із договору купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., а тому не мав перешкод у реалізації своїх правомочностей, наданих йому чинним законодавством та умовами вказаних договорів.

Не є такою перешкодою, зокрема, передача заборгованості відповідача з балансу первісного кредитора на баланс нового кредитора, оскільки такі дії з оформлення своєї бухгалтерської та фінансової звітності є вже похідними від вчинених сторонами правочинів (господарських операцій) та їх наслідків, а тому можуть бути відкориговані цими особами за наслідками вирішення даного спору судом.

Отже, не зважаючи на факт відступлення ПрАТ "Альба Україна" позивачу прав за Договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р., такі дії відповідача (в силу положень ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України), суд визнає як належне виконання своїх зобов'язань, що свідчить про припинення зобов'язань відповідача за спірним договором (в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України) з моменту отримання відповідної заяви, яке мало місце 10.06.2014р.

Щодо заперечень позивача з приводу виконання відповідачем своїх зобов'язань у такий спосіб, то вони відхиляються колегією суддів з тих підстав, що положення ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, як це й мало місце у даному випадку.

Доводи позивача про те, що відповідачем не було доведено виконання як своїх зобов'язань перед ПрАТ "Альба Україна" та відповідно перед ПАТ "Банк "Київська Русь", так і зобов'язань ПрАТ "Альба Україна" перед ТОВ "Ключі здоров'я" за певними видатковими накладними також відхиляються судом, як такі, що спростовуються матеріалами справи, та є несуттєвими, оскільки це похідне питання бухгалтерського та фінансового обліку також може бути узгоджене сторонами в позасудовому порядку.

Відтак матеріалами справи дійсно підтверджено факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013р. лише у період часу до 09.06.2014р. включно.

Позивач нарахував відповідачу (з урахуванням уточненого розрахунку а.с. 201-208 т. 1) пеню у розмірі 44277,67 грн., три проценти річних - 7285,65 грн. та інфляційні втрати - 64148,86 грн.

Перевіривши ці додаткові нарахування позивача, колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають фактичним правовідносинам сторін, оскільки позивачем не був врахований факт припинення основного зобов'язання з 10.06.2014р. та припинення у зв'язку із цим права вимагати сплати основного боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За вказаних обставин місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів як в сумі основного боргу в розмірі 388780,98 грн., так і в сумі пені - 44277,67 грн., трьох процентів річних - 7285,65 грн. та інфляційних втрат - 64148,86 грн.

У зв'язку з цими обставинами є обґрунтованими нарахування та відповідно є законними вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача суми 6880,89 грн. пені та суми 543,22 грн. трьох процентів річних, які були нараховані ним за період з 24.05.2014р. по 09.06.2014р. включно (за 17 днів), та за розрахунком суду складають такі суми:

- розмір пені - 388780,98 грн. х 19% х2/100% х 17дн./365дн.=6880,89 грн.;

- розмір трьох процентів річних - 388780,98 грн. х 3%/10% х 17дн./365дн. = 543,22 грн.

У зв'язку з цими обставинами, є безпідставними решта нарахувань та вимог позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені та трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.05.2014р. по 01.01.2015р., коли основне зобов'язання вже не існувало, оскільки було припинено, а також суми 64148,86 грн. інфляційного збільшення боргу, частина якого була нарахована за період з 24.05.2014р. по 09.06.2014р., що є менший від одного місяця, а тому його не можна враховувати для визначення інфляційних збитків, а решта нарахувань за період з 10.06.2014р. по 01.01.2015р. - була здійснена після припинення основного зобов'язання.

З урахуванням викладеного вище вбачаються підстави для повного скасування оскарженого рішення, як такого, що прийнято внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а також призвело до прийняття неправильного рішення через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (п.п. 3 і 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Тому колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись повноваженнями наданими п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку, що апеляційну скаргу відповідача належить задовольнити частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - в частині про стягнення суми 6880,89 грн. пені та суми 543,22 грн. три проценти річних, а в решті позовних вимог - відмовити, як необґрунтованих.

У відповідності до приписів ст.ст. 44, 49 та п. 10 ч.2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із повним скасуванням означеного судового рішення та прийняттям нового рішення, понесені сторонами судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору, підлягають новому розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у співвідношенні 1,47% - відсоток задоволених позовних вимог, 98,53% - відсоток позовних вимогу, у задоволенні яких відмовлено.

Вирішуючи клопотання відповідача про відшкодування понесених ним у даній справі витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів виходить із такого.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Отже, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До клопотання про відшкодування понесених витрат з надання правової допомоги відповідачем були надані: копія договору про надання юридичних послуг №21/04-15 від 21.04.2015р., укладеного між ТОВ "Ензим" та адвокатом ОСОБА_1; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1; копія платіжного доручення №4416 від 04.09.2015р. на суму 50000,00 грн. із призначенням платежу «перерахування плати за юридичні послуги зг. дог. №21/04-15 від 21.04.2015р, рах. №17-ЮП/14 від 03.07.2015р. без ПДВ»; копія диплому кандидата юридичних наук та атестату доцента.

Участь адвоката ОСОБА_1 як представника відповідача під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, підтверджена протоколами судових засідань, які відбулись 08.07.2015р. та 14.09.2015р.

Таким чином, відповідачем були надані всі необхідні документи на підтвердження понесених ним витрат на оплату послуг адвоката у зв'язку із розглядом саме даної справи.

Визначаючи суму, яка належить відшкодуванню відповідачу за надання правової допомоги адвоката у даній справі, колегія суддів встановила, що, виходячи із приписів ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог належна до відшкодування сума витрат на послуги адвоката має становити: 98,53 % х 50000,00 грн./100% = 49265,00 грн.

Вартість наданих адвокатом ОСОБА_1 послуг у сумі 50000,00 грн. обґрунтована посиланням на такі фактори, як: обсяг часу, витрачений цим адвокатом на вивчення матеріалів, складання апеляційної скарги для належного виконання доручення; необхідність досвіду адвоката для успішного завершення доручення; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід, науково-теоретичну підготовку та професійні здібності адвоката ОСОБА_1, який є доцентом, кандидатом юридичних наук тощо.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частина 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає як встановлення погодинної оплати, так і фіксованого розміру гонорару.

Таке поняття як "розмір гонорару" визначається виключно суб'єктивним сприйняттям сторонами угоди факторів, передбачених ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та ст. 33 Правил адвокатської етики, власною волею сторін договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, обов'язкового надання таких доказів, як калькуляція наданих послуг та понесених витрат, чинним господарським процесуальним законодавством не вимагається, однак вищенаведені положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вказують на те, що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що наявними у ній доказами підтверджено насамперед кваліфікація і досвід адвоката ОСОБА_1І, а щодо витраченого цим адвокатом часу на надання відповідачу правової допомоги будь-які об'єктивні дані відсутні. Такі обставини дають підстави суду апеляційної інстанції для зменшення розміру належної відповідачу до відшкодування суми за оплату послуг адвоката сумою у розмірі 5000,00 грн., яка, з огляду на обсяг матеріалів справи, що підлягали опрацюванню для правового аналізу та того часу, який фактично був витрачений вказаним адвокатом в судових засіданнях у якості представника відповідача, визнається судом розумною, а в решті відшкодування цих судових витрат - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п.п. 1 і 4 ч.1, ч.ч. 2 та 3 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. у справі №904/429/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" суму 6880 грн. 89 коп. пені, 543 грн. 22 коп. три проценти річних, 148 грн. 48 коп. витрат на судовий збір за подання позовної заяви з майновими вимогами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" суму 4970 грн. 76 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, 5000 грн. 00 коп. відшкодування оплати послуг адвоката».

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 18.09.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна