Постанова

від 15.09.2015 по справі 904/10470/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015 року Справа № 904/10470/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 9 від 26.01.2015 року,

від відповідача: провідний юрисконсульт департаменту правового забезпечення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_2, довіреність №653-О від 17.02.2014 року,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: ОСОБА_1 паспорт № ЕА003744 від 21.06.1995 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/10470/14

за позовом Підприємства "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів, с. Бірки Олександрівського району Кіровоградської області

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, смт. Олександрівка Кіровоградської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, смт. Олександрівка Кіровоградської області

про визнання протиправними дій та стягнення суми в розмірі 22 437, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання дій Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" по списанню 13.06.2014 року грошових коштів в розмірі 22 437, 43 грн. з карткового рахунку № 26052052900910 Підприємства "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів протиправними та про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Підприємства "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів неправомірно списаної з карткового рахунку суми у розмірі 22 437, 43 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/10470/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ніколенко М.О., судді - Мартинюк С.В., Мілєва І.В.) позов задоволено; визнано дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" по списанню грошових коштів в розмірі 22 437, 43 грн. з карткового рахунку № 26052052900910 Підприємства "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів протиправними; стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Підприємства "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів неправомірно списану з карткового рахунку суму у розмірі 22 437, 43 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у сумі 3 045, 00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що в матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості позивача (юридичної особи) перед банком (відповідачем), у зв'язку з чим дійшов висновку, що підстави для здійснення безакцептного договірного списання коштів з рахунку позивача (юридичної особи) були відсутні; платіжне доручення № Е0613G9UAP від 13.06.2014 року на перерахування спірних коштів оформлено відповідачем самостійно, без участі позивача, проти його волі, з порушенням норм чинного законодавства України.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на підставі заяви позивача останньому було відкрито поточний та картковий рахунок, а також видано на ім'я ОСОБА_1 корпоративні картки для користування картковим рахунком підприємства. Внаслідок дій ОСОБА_1 з переказу коштів з віртуального гаманця через систему Liqpay у вказаному гаманці утворилася заборгованість, яка в подальшому була дебітована на картки, відкриті на ім'я останнього, зокрема на картку № 5168742067575203. Для погашення заборгованості за вказаною карткою грошові кошти у сумі 22 437, 43 грн. були списані з картки № 5584242211207387, також виданої на ім'я ОСОБА_1 В обґрунтування правомірності здійснення такого договірного списання без розпорядження клієнта (позивача) відповідач посилається на ч. 2 ст. 1071 ЦК України, п. 26.1. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 6.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, п. 2.1.12.8. Умов та правил надання банківських послуг, які разом з заявою про відкриття рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитків печатки складають договір банківського обслуговування. Окрім того, за доводами відповідача, вирішуючи питання про стягнення з нього коштів, місцевим господарським судом не було прийнято до уваги, що спірна сума коштів була зарахована на рахунок 5168742067575203, відкритий на ім'я ОСОБА_1

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Згідно пояснень позивача у зв'язку з виробничою необхідністю позивач на підставі поданої заяви відкрив в Олександрівському відділені ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № 26004052901172 та картковий рахунок № 26052052900910. Починаючи з квітня 2011 року по червень 2014 року, позивач зі свого поточного рахунку з метою використання коштів у своїй господарській діяльності здійснював перерахування коштів на картковий рахунок. 10.06.2014 року позивач зі свого поточного рахунку перерахував на картковий рахунок кошти у сумі 72 792, 00 грн. В період з 11.06.2014 року по 12.06.2014 року позивачем було знято з картки кошти у сумі 50 647, 43 грн. з урахуванням комісій, у зв'язку з чим залишок коштів на картці станом на 12.06.2014 року склав 22 437, 43 грн. 13.06.2014 року відповідач в односторонньому порядку та, як вважає позивач, незаконно провів операцію по списанню грошових коштів з карткового рахунку на суму 22 437, 43 грн. на користь невідомого контрагента без розпорядження позивача та з призначенням платежу - службова операція згідно сз6821296. За доводами позивача, він не надавав відповідачу розпорядження на списання грошових коштів зі свого карткового рахунку, рішення суду з приводу списання грошових коштів також не приймалося, договором між банком та позивачем не передбачено списання грошових коштів без його розпорядження. За наведеного, на думку позивача, дії відповідача по списанню коштів з його рахунку є протиправними, а незаконно списані кошти підлягають стягненню з відповідача.

Третя особа-1 (залучена до участі у справі місцевим господарським судом) відзив на апеляційну скаргу не надала, явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не забезпечила.

ОСОБА_1 (третя особа-2, якого до участі у справі залучено ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року) у судовому засіданні 15.09.2015 року пояснив, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначив, що не вчиняв дій, направлених на ініціювання подвійного списання коштів у системі Liqpay, своїх винних дій у виникненні заборгованості внаслідок такого списання не вбачає. Окрім того, за доводами третьої особи-2, у будь-якому випадку, позивач, як юридична особа, не повинен відповідати за власними борговими зобов'язаннями третьої особи-2.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В., розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 23.07.2015 року.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є., розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 13.08.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року розгляд апеляційної скарги у справі відкладено у судове засідання на 15.09.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

У судовому засіданні 15.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі заяви про відкриття поточного рахунку, поданої Підприємством "Реалдопін" Олександрівської районної організації інвалідів до відділення Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", останнім відкрито позивачу поточний рахунок № 26004052901172 та картковий рахунок № 26052052900910 (а.с. 74-75, т. 1).

За змістом означеної заяви, підписавши її, позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування, а також приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Для доступу до карткового рахунку позивача № 26052052900910 на ім'я ОСОБА_1 відкрито корпоративні карти №№: 5584**** ****9252, 4149**** ****9289, 5169**** ****5223, 5584**** ****7387, 5584**** ****7361.

Також, згідно довідки № 150508/233 від 08.05.2015 року (а.с. 105, т. 1), наданої відповідачем, окрім корпоративних карток-ключів до карткового рахунку позивача, ОСОБА_1 має власні платіжні картки для користування власними картковими рахунками, відкритими Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", зокрема картки № 5168742067575203 та № 4731185013876054 (остання - віртуальний гаманець, створений у системі Liqpay).

Згідно банківської виписки по картковому рахунку позивача № 26052052900910 (а.с. 9-10, т. 1, а.с. 31 т. 2) станом на 12.06.2014 року залишок коштів на рахунку становив 22 437, 43 грн.

13.06.2014 року із зазначеного рахунку (корпоративна картка № 5584242211207387) відбулося списання залишку коштів у сумі 22 437, 43 грн., ініційоване з боку відповідача; у призначенні платежу зазначено: "службова операція згідно сз 6821296" (а.с. 9-10, т. 1, а.с. 20, 31 т. 2).

Як вбачається з виписки по банківському рахунку (а.с. 8, т. 2), вказані кошти позивача переведені для погашення заборгованості по картці № 5168742067575203, відкритій на ім'я ОСОБА_1, тобто для погашення заборгованості по власній платіжній картці ОСОБА_1, відкритій банком для користування власним картковим рахунком зазначеної особи.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За визначенням, наданим у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно положень статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пунктів 26.1., 26.4. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

За приписами п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку (п. 6.6. Інструкції).

Відповідно до п. 3.4.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг, викладених на Інтернет-сайті відповідача (повний текст вказаного документу до матеріалів справи відповідачем не наданий), суб'єкти господарювання мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Згідно з п. 3.4.1.5. Умов та Правил надання банківських послуг до поточних рахунків також належать, зокрема, карткові рахунки, які відкриваються для обліку операцій по платіжних картках.

За визначенням, наданим у п. 1.4. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2010 року за № 474/17769 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором.

Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов Договору, оформленого з клієнтом (п. 3.5.1.5. Умов та Правил надання банківських послуг, підрозділ - емісія платіжних карток) (а.с. 152, т. 1).

Відповідно до п. 3.5.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 152, т. 1) банк зобов'язаний у порядку, встановленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають карткові та інші рахунки у банку, і власників платіжних карток, які здійснюють операції з їхнім використанням по цих рахунках.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом голови правління банку (відповідача) від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 173, т. 1) передбачено, що власники корпоративних платіжних карток можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) і отримувати готівку у таких випадках:

отримання готівки у гривнях для здійснення розрахунків, пов'язаних з виробничими (господарськими) потребами, у тому числі для оплати витрат на відрядження у межах України, з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку з питань регулювання готівкового обігу, а також чистого доходу фізичними особами-підприємцями;

здійснення розрахунків у безготівковій формі у гривнях, пов'язаних зі статутною і господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження у межах України;

отримання готівки в іноземній валюті за межами України та у встановленому порядку на території України для оплати витрат на відрядження;

здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті за межами України, які пов'язані з витратами на відрядження і витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням і перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародну конвенцію про дорожній рух у розмірах, встановлених для вивозу готівкової іноземної валюти нормативно-правовими актами Національного банку, які регулюють переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і платіжних карток через митний кордон України (п. 3.5.1.15.; а.с. 183-184, т. 1).

Кошти, списані з картрахунку юридичної особи або фізичної особи-підприємця за операції, які здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, вважаються виданими під звіт власнику платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані винятково за цільовим призначенням. Використання коштів повинне бути підтверджене відповідними звітними документами (п. 3.5.1.19. Умов та Правил надання банківських послуг; а.с. 184, т. 1).

Відповідно до п. 3.5.1.23. Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 185, т. 1) власник платіжної картки зобов'язаний використовувати її відповідно до вимог законодавства України і умов Договору, укладеного з емітентом, не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 3.5.1.25. Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 185, т. 1) клієнт несе повну фінансову відповідальність за всі операції, здійснені з картами в торгово-сервісній мережі, мережі Internet і банківській мережі, прив'язаними до його карткового рахунку, до моменту усної заяви про втрату картки за зазначеними у даному розділі телефонами, а також за всі подальші операції, які не супроводжувалися авторизацією, якщо карта не поставлена в СТОП-лист.

Отже, клієнт, який укладає з банком договір банківського рахунку, та власник платіжної карти, який за дорученням клієнта отримує корпоративну картку для здійснення операцій по рахунку, є різними особами.

Тобто, відносно до виданих корпоративних карток до карткового рахунку позивача, ОСОБА_1 є не клієнтом, а власником платіжної карти.

Незважаючи на ті обставини, що власник корпоративної платіжної картки розпоряджається за дорученням клієнта грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку, у такого власника платіжної картки не виникає право власності на грошові кошти, які знаходяться на цьому картковому рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Як встановлено вище, кошти з карткового рахунку позивача № 26052052900910 списані відповідачем для погашення заборгованості за карткою ОСОБА_1 № 5168742067575203, яка видана банком до карткового рахунку не позивача, а до карткового рахунку самого ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.1.5.13. Умов та Правил надання банківських послуг (розділ 2 фізичним особам), викладених на Інтернет-сайті відповідача, клієнт погоджується з тим, що у разі виникнення простроченої заборгованості по Картрахунку, за яким передбачено овердрафт, або виникнення заборгованості по Картрахунку, за яким овердрафт не передбачений, Банк має право на безакцептне списання суми невиконаного грошового зобов'язання у межах залишку за іншими Картрахунку Клієнта в Банку.

Також, відповідно до п. 1.1.3.1.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт доручає Банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунка. Банк списує кошти у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і купує/продає іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України. Списання коштів з будь-якого рахунка клієнта, відкритого Банком, оформлюється меморіальним ордером.

Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта (у тому числі який є працівником Банку, який заподіяв йому шкоду) через невиконані зобов'язання перед Банком (п. 1.1.3.2.12. Умов та Правил надання банківських послуг).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не довів наявність заборгованості позивача перед банком для здійснення безакцептного списання коштів зі спірного карткового рахунку, так само як і обов'язку позивача відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 Безакцептне списання коштів з карткового рахунку позивача № 26052052900910 для погашення заборгованості третіх осіб (ОСОБА_1М.) не є правомірним, відповідно, відповідач здійснив безпідставне списання коштів з вказаного карткового рахунку позивача.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 32.3.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Також, згідно з п. 1.1.5.24. Умов та Правил надання банківських послуг, викладених на Інтернет-сайті відповідача, у разі безпідставного або помилкового перерахування грошей з рахунку клієнта банк зобов'язується перерахувати (повернути) клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню у розмірі 0,01 % від суми перерахування за кожний день, починаючи від дня помилкового перерахування до дня повернення суми перерахування.

Враховуючи вищевикладені обставини, місцевий господарський суд правомірно визнав дії відповідача по списанню 13.06.2014 року грошових коштів в розмірі 22 437, 43 грн. з карткового рахунку позивача № 26052052900910 протиправними та правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 22 437, 43 грн., які були списані з карткового рахунку позивача № 26052052900910.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, що саме ОСОБА_1 є набувачем коштів, списаних з карткового рахунку позивача № 26052052900910, оскільки вказані кошти у сумі 22 437, 43 грн. зараховані для погашення заборгованості по картці ОСОБА_1 перед банком, а отже кінцевим набувачем вказаних коштів є банк.

Відносно посилання відповідача на п. 2.1.12.8. Умов та Правил надання банківських послуг апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний розділ Умов та Правил надання банківських послуг відсутній в матеріалах справи, не був наданий як до місцевого господарського суду, так і на вимоги ухвал апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року та від 23.07.2015 року про надання належним чином засвідченої копії (витягу) Умов та Правил станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначених вимог відповідач не виконав.

Викладена на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" у загальному доступі редакція Умов та Правил надання банківських послуг не містить вказаного пункту 2.1.12.8.

Проте, виходячи із наведеного в апеляційній скарзі змісту зазначеного пункту Умов та Правил та решти доводів апеляційної скарги, відповідач ототожнює поняття карткового рахунку та платіжної картки, що не відповідає положенням законодавства та Умовам та Правилам надання банківських послуг.

Так, картковий рахунок - банківський поточний рахунок, на якому обліковуються операції з використанням платіжних карток (п. 1.1.1.43. Умов та Правил)

Платіжна картка (картка) - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду картки, що використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунка платника або відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів готівкою у касах банку або через банківський автомат, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (п. 1.1.1.76. Умов та Правил).

Отже, платіжна картка є лише засобом для користування картковим рахунком та коштами на ньому.

При цьому, банк не дотримався вимог щодо ідентифікації особи (клієнта), на ім'я якої відкрито картковий рахунок.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/10470/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/10470/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 18.09.2015 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко