Постанова

від 16.09.2015 по справі 916/3609/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р.Справа № 916/3609/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Представник ТОВ «Велсант» ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, довіреність № б/н, дата видачі: 07.10.14 розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.11.2014р. у справі№ 916/3609/14 /суддя Лепеха Г.А./ за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2014р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» порушено провадження у справі № 916/3609/14 в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 07.10.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Велсант» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2014р. у справі № 916/3609/14 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Велсант»; припинено юридичну особу - ТОВ «Велсант»; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Постач» у розмірі 370 000 грн. 00 коп.; припинено повноваження ліквідатора банкрута ОСОБА_6; провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а провадження по справі № 916/3609/14 припинити, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. припинено апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 11.11.2014р. у справі № 916/3609/14 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_7 управління Міндоходів в Одеській області.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, ДПІ у Приморському районі звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року по справі № 916/3609/14 та припинити провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 23, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 33, 34, 87, 104 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2015р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_7 управління Міндоходів в Одеській області задоволено частково; ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року у справі № 916/3609/14 господарського суду Одеської області скасовано; справу № 916/3609/14 направлено на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

В постанові від 20.08.2015р. по справі № 916/3609/14 Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р., зазначив, що:

- господарським судом апеляційної інстанції взагалі не встановлено дати здійснення публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, подання ліквідатором Ліквідаційного звіту та Ліквідаційного балансу, з урахуванням вимог ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та вплив цих обставин на можливість звернення податкового органу з кредиторськими вимогами до боржника чи порушення прав та охоронюваних законом інтересів цього кредитора (та інших можливих кредиторів) боржника;

- апеляційним господарським судом не перевірено дотримання місцевим господарським судом вимог ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів;

- недотримання встановлених ст. 46, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у такому разі, має негативні наслідки щодо прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, права та охоронювані законом інтереси яких могли бути порушені недотриманням ліквідатором (чи місцевим господарським судом) під час ліквідаційної процедури встановлених чинним законодавством строків та порядку заявлення кредиторських вимог, подання та розгляду ліквідаційних звіту та балансу.

Ухвалою від 04.09.2015р. Одеський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон про банкрутство) визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ст. 105, ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), а також нормами ст. 60 Господарського кодексу України (яка була чинною на день подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду та винесення постанови про визнання боржника банкрутом), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

-внесення запису про прийняття рішення засновниками про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців;

-оприлюднення рішення про припинення юридичної особи згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості;

-призначення учасниками (засновниками) ліквідаційної комісії або ліквідатора юридичної особи, встановлення учасниками порядку та строку заявлення кредиторами вимог до юридичної особи;

-проведення інвентаризації майна боржника, а також майна його філій, відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств, господарських товариств, майна, що підтверджує корпоративні права в інших юридичних особах;

-оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією;

-вжиття заходів до повернення майна, що перебуває у третіх осіб;

-вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості (вимоги та позови до боржників) та письмове повідомлення кожного з боржників-дебіторів про припинення юридичної особи;

-строк заявлення кредиторами вимог до боржника не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи;

-повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та своєчасне надання ліквідатором для проведення перевірок і визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків і зборів документів юридичної особи (у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку);

-закриття рахунків боржника у фінансових установах крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами;

-складення проміжного ліквідаційного балансу, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду;

-затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом доходів і зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Але положення ч. 5 ст. 60 ГК України є загальними та повинні застосовуватися при здійсненні процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації) та поза межами судових процедур банкрутства. При встановленні відповідно до проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а порушення провадження у справі про банкрутство судом означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Згідно з особливостями провадження за ст. 95 Закону про банкрутство обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язаний перевірити саме господарський суд, який порушив справу про банкрутство.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет дослідження в суді у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

До заяви про порушення справи про банкрутство надано баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 01.01.2014р. (а.с. 59) та проміжний ліквідаційний баланс станом на 03.09.2014р. (а.с. 10) затверджений рішенням засновників (протокол № 2 від 03.09.2014р. (а.с. 16).

Згідно відомостей зазначених в балансі (звіті про фінансовий стан) станом на 01.01.2014р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка 1125) на кінець звітного періоду склала 383тис.грн. , поточні зобов'язання склали загальну суму 378тис.грн.

При цьому, в проміжному ліквідаційному балансі станом на початок звітного періоду також є відомості про дебіторську заборгованість на суму 383тис.грн., а на кінець звітного періоду на 03.09.2014р. вже містяться відомості про відсутність дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, а сума поточних зобов'язань зазначена у розмірі 370тис.грн.

Втім, господарський суд не надав належної оцінки вищевказаним фактам.

В заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» відсутні відомості та не надано належних доказів того, що саме відбулось у 2014 році із дебіторською заборгованістю у розмірі 383тис.грн., яка обліковувалась за боржником згідно балансу від 01.01.2014р., та яким чином поточні зобов'язання станом на день складання та затвердження проміжного ліквідаційного балансу (від 03.09.2014р.) в порівняні із балансом від 01.01.2014р. зменшились лише на 8тис.грн., та склали 370тис.грн.

Документи, які б підтверджували вжиття ліквідатором заходів до стягнення дебіторської заборгованості, використання цих коштів на погашення вимог кредиторів, повідомлення кожного з боржників-дебіторів про припинення юридичної особи, матеріали справи не містять, та в заяві про порушення справи про банкрутство данні відомості не зазначені, що є порушенням вимог ст. 111 ЦК України. Крім того, за наявності майнового активу у боржника у розмірі 383тис.грн. у вигляді дебіторської заборгованості стає сумнівним твердження ліквідатора про недостатність активів боржника для погашення загальної суми кредиторських вимог у розмірі 370тис.грн. Тобто, у боржника були відсутні законні підстави для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону.

Окрім того, матеріали справи містять довідку № 187 від 04.03.2014р. ПАТ «ФІНАНС БАНК» про закриття рахунків боржника (а.с. 48), повідомлення про закриття поточних рахунків (а.с. 50-53).

Відповідно до ст. 69 Податкового кодексу України:

Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків (ч. 69.1.).

Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (ч. 69.2.).

Тобто належні докази щодо наявності відкритих рахунків у боржника відповідно до норм ст. 69 Податкового кодексу України містяться в податкових інспекціях за місцем реєстрації платника податків.

Матеріали справи № 916/3609/14 не містять довідки з податкової інспекції про загальну кількість відкритих (закритих) рахунків у боржника. Тому надані довідки та повідомлення про закриття окремих рахунків боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» в окремих банках не є належними та допустимими доказами, які підтверджують у повній мірі факт відсутності грошових коштів на рахунках ТОВ «Велсант» у фінансових установах, оскільки матеріалами справи не підтверджена загальна кількість існуючих відкритих рахунків у боржника.

На підставі цього суд дійшов висновку про неналежне виконання ліквідаційною комісією повноважень щодо виявлення активів боржника, відкритих банківських рахунків та наявність на них грошових коштів, закриття цих рахунків.

Крім того, ліквідатор не виконав вимог ст. 111 ЦК України в частині обов'язку надання податковому органу для перевірки усіх необхідних документів з метою визначення наявності або відсутності заборгованості по податкам. У матеріалах справи є наказ податкового органу про проведення податкової перевірки платника податків, який ліквідується власником, та акт цього ж органу про неможливість проведення такої перевірки у зв'язку з відсутністю юридичної особи - платника податків за місцем державної реєстрації. Посилання ліквідатора боржника на довідку ДПІ про відсутність податкового боргу, яка є у матеріалах справи, не приймається судом до уваги, оскільки така довідка видана станом на поточну дату без проведення відповідної перевірки податковим органом та з підстав, не пов'язаних із припиненням юридичної особи.

Щодо вказівок, які містяться в Постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2015р. по справі № 916/3609/14, колегія судів зазначає наступне:

Згідно ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника , який ліквідується, банкрутом , на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України - 08.10.2014р.

Отже, останній день подачі заяв кредиторами із вимогами до боржника - 10.11.2014р. , оскільки 08.11.2014р. та 09.11.2014р. (субота та неділя) - відповідно до законодавства були вихідними днями.

Ліквідатором ТОВ «Велсант» звіт та ліквідаційний баланс надані суду на затвердження - 10.11.2014р., складені вказані документи також в останній день для реалізації права кредиторів на звернення із вимогами до боржника, чим порушені права потенційних кредиторів, в тому числі органу державної фіскальної служби.

Таким чином, в порушення вимог ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, строк для подачі заяв кредиторами із вимогами до боржника з урахуванням поштового перебігу станом на день подання ліквідатором до господарського суду звіту та ліквідаційного балансу ТОВ «Велсант» - не витік.

Вказані звіт та ліквідаційний баланс були затверджені господарським судом ухвалою від 11.11.2014р., таким чином дана ухвала безпосередньо порушує права та законні інтереси апелянта як потенційного кредитора у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Також оскаржувана ухвала суду першої інстанції порушує процесуальні права єдиного у цій справі кредитора - ТОВ «Юг-Постач», який не був повідомлений господарським судом про дату, час та місце проведення судового засідання 11.11.2014р., та як наслідок не був присутній у цьому судовому засіданні, коли розглядався звіт та ліквідаційний баланс боржника, вирішувалося питання про ліквідацію банкрута. Дата проведення судового засідання з вищевказаних питань була визначена судом у постанові від 07.10.2014р., де представник кредитора не був присутнім, 2 примірники цієї постанови суд направив на адресу виконавчої служби та державному реєстратору, оскільки представник ліквідатора був присутній у судовому засіданні при винесенні вказаної постанови, тому був повідомлений про наступне судове засідання.

Згідно ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права. Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки згідно ч. 1 ст. 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Банкрут як суб'єкт господарювання та юридична особа може мати у власності не тільки наземні транспортні засоби, а й літаки, плавзасоби, бути суб'єктом права іншої форми власності, зокрема, інтелектуальної.

Але ліквідатором не з'ясовувалося питання про наявність активів банкрута в інспекції ОСОБА_7 державного реєстру флоту щодо наявності плавзасобів, Державного реєстру цивільних повітряних суден України щодо наявності літальних засобів, Державного департаменту інтелектуальної власності стосовно наявності прав на інтелектуальну власність, органу державної статистики щодо наявності у власності боржника часток у статутних фондах інших юридичних осіб.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення цієї справи та до винесення ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом згідно ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та подальшу його ліквідацію є помилковими.

За таких обставин, ухвала господарського суду Одеської області від 11.11.2014р. у справі № 916/3609/14 про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі підлягає скасуванню, провадження у справі № 916/3609/14 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.11.2014р. у справі № 916/3609/14 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 11.11.2014р. у справі №916/3609/14 про банкрутство скасувати.

Провадження у справі № 916/3609/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсант» для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів про скасування ухвали господарського суду Одеської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття Одеським апеляційним господарським судом судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.Б. Туренко

ОСОБА_3