Ухвала

від 21.07.2015 по справі 910/5524/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"21" липня 2015 р. Справа №910/5524/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Гарник Л.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

на ухвалу господарського суду м. Києва від 25.05.2015р.

у справі № 910/5524/13 (суддя Івченко А.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал"

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта: не з»явились

від заявника: Кошліченко В.С. - дов. № б/н від 05.01.2015р.

від боржника: не з»явились

від ТОВ «Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс Харків»: Кошліченко В.С. - дов. № б/н від 05.01.2015р.

від ліквідатора Назаренко Л.С.: Коштелянчук Є.С. - дов. № б/н від 14.05.2015р.

Ухвала приймається 21.07.2015р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 14.07.2015р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/5524/13 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" (04112, м. Київ, вул. Берлінського, 31, ідентифікаційний код 33398572). Вимоги кредиторів вважати погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника. Ліквідовано банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" (04112, м. Київ, вул. Берлінського, 31, ідентифікаційний код 33398572). Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС зняти Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" з податкового обліку та інше.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 14.07.2015р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. було змінено склад суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято до провадження.

В судовому засіданні 14.07.2015р. було оголошено перерву до 21.07.2015р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/5524/13 на п'ятнадцять днів.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. було змінено склад суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято до провадження.

Встановлено, що в судове засідання 21.07.2015р. представник апелянта не з»явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п»ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Розгляд справи вже продовжувався.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника апелянта.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс" звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість за договором підряду на виконання монтажних робіт у розмірі 403 564,00 грн. та 8 071,28 грн. судових витрат у справі про стягнення боргу за договором.

Постановою господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/5524/13 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" (04112, м. Київ, вул. Берлінського, 31, ідентифікаційний код 33398572). Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" - арбітражного керуючого Мишка Анатолія Івановича. Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" (04112, м. Київ, вул. Берлінського, 31, ідентифікаційний код 33398572). Скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал" та інше.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 95 Закону, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону ), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків.

Таким чином, скаржник - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не набув статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. У судове засідання такі докази апелянтом також не подані.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства, судовою колегією встановлено, що Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не звертався до суду із кредиторськими вимогами до боржника, у своїй апеляційній скарзі, також, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості. Крім того, про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство апелянт був завчасно та в установленому порядку повідомлений, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві , останнім також не надано.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною ухвали не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 25.05.2015 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з перегляду ухвали господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/5524/13.

2. Матеріали справи № 910/5524/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді Л.Л. Гарник

Т.І. Разіна