Постанова

від 10.09.2015 по справі 927/698/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 927/698/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Корсакової Г.В.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

прокуратури: Колодчина Р.В.;

позивача: Сокирко Н.В.;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Квюс-Агро"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 07.07.2015р.

у справі №927/698/15 (суддя Блохіна Ж.В.)

за позовом Прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі

Чернігівської обласної державної адміністрації

до Фермерського господарства "Квюс-Агро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Державна інспекція сільського господарства у Чернігівській

області

про стягнення 62 643,43 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Чернігівського району (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - позивач) про стягнення з Фермерського господарства "Квюс-Агро" (далі - відповідач) 62 643,43 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- відповідач неправомірно займав землі сільськогосподарського призначення на території Левковицької сільської ради, що було встановлено в ході перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Чернігівській області;

- у відповідача немає законних підстав для використання земельних ділянок, оскільки відповідних правовстановлювальних документів відповідачу не надавалось;

- за самовільне зайняття земельних ділянок діючим законодавством передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування шкоди.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпіставності та непідтвердженості позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- прокуратурою не доведено факт самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок;

- документально не доведений факт порушення прав позивача;

- в даному випадку відсутні всі складові цивільного правопорушення, за наявності яких наступає відповідальність у вигляді відшкодування шкоди;

- фактично прокуратура та позивач просять стягнути з відповідача не шкоду, а упущену вигоду, при цьому прокуратурою та позивачем не доведено, який саме дохід можна було отримати за час тимчасового невикористання спірних земельних ділянок позивачем;

- з наявних в матеріалах справи картографічних матеріалів (додатків до акту перевірки) не можливо встановити найменування пам'ятки, її координати, межі, площу та пов'язати з матеріалами перевірки до місцевості з координатами, тощо;

- розпорядженням Чернігівської РДА №226 від 10.05.2011р. та №731 від 02.11.2012р. відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду на території Левковицької селищної ради Чернігівської області. Тобто, використання земельних ділянок без укладеного договору оренди, але за наявності відповідного рішення про відведення земельної ділянки в оренду є порушенням земельного законодавства, але не може розцінюватися, як самовільне зайняття земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2015р. (том справи - 1, аркуш справи - 1), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну інспекцію сільського господарства у Чернігівській області (далі - третя особа).

Третя особа підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/698/15 від 07.07.2015р. позовні вимоги було задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача до державного бюджету 62 643,43 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/698/15 від 07.07.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- відповідачем не заперечується факт самовільного зайняття земельних ділянок, але поза увагою суду залишилося те, що в матеріалах перевірки, проведеної третьою особою, відсутні правовстановлюючі документи чи будь-які матеріали про надання спірним земельним ділянкам статусу історико-культурного призначення, крім пам'ятки культури поселення «Курганки», площею 4 га;

- суд фактично не перевірив правовстановлюючі документи про надання певного статусу земельним ділянкам та правильність нарахування шкоди;

- судом не вказано в рішенні, яким чином встановлена площа земель історико-культурного призначення під час перевірки, проведеної третьою особою, які саме пам'ятки історії розташовані на спірних земельних ділянках, яким документом їм наданий відповідний статус.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Корсакової Г.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015р.

01.09.2015р. та 09.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

07.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов лист, в якому вона повідомляла про те, що заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача та просила суд розглянути справу у відсутності представника Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області.

Колегія суддів задовольнила вказане клопотання третьої особи.

В судове засідання 10.09.2015р. з'явилися лише представники позивача та прокуратури, які заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 10.09.2015р. не з'явилися. Відповідач про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Як уже зазначалося вище, клопотання третьої особи про розгляд справи у відсутності її представника було задоволено судом.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.05.2011р. позивачем було винесено розпорядження №226 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства» (том справи - 1, аркуш справи - 42), яким, зокрема, вирішено:

- надати громадянину Яковенку С.М. (голова Фермерського господарства «Квюс-Агро») дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 50,00 га ріллі за рахунок земель резервного фонду для ведення фермерського господарства на території Левковицької сільської ради;

- надати громадянину Яковенку С.М. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 49,00 га ріллі за рахунок земель запасу для ведення фермерського господарства на території Левковицької сільської ради;

- надати громадянину Яковенку С.М. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 14,5 га ріллі за рахунок земель запасу (землі історико-культурного призначення) для ведення фермерського господарства на території Левковицької сільської ради;

- надати громадянину Яковенку С.М. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 27,5 га ріллі за рахунок земель запасу (землі історико-культурного призначення) для ведення фермерського господарства на території Левковицької сільської ради.

16.06.2014р. третьою особою в присутності голови відповідача Яковенко С.М. проведено обстеження земельних ділянок, які розташовані на території Левковицької сільської ради, про що складено акти обстеження (том справи - 1, аркуші справи - 12-13).

В ході обстеження було встановлено, що площа земельних ділянок становить 12,2230 га та 3,1147 га, форма власності - державна, категорія земель - землі історико-культурного призначення; цільове призначення земель - для вирощування сільськогосподарських культур, на момент обстеження земельних ділянок правовстановлюючі документи відсутні. Відповідач використовує земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур (ділянки засіяно кукурудзою та соняшником) без оформлення правовстановлюючих документів на землю, чим порушено ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

20.06.2014р. третьою особою було проведено планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, про що складено Акт перевірки №163 (далі - Акт перевірки) (том справи - 1, аркуші справи - 14-28).

За результатами перевірки було встановлено, що відповідачем на території Левковицької сільської ради Чернігівського району самовільно зайнято: 23 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 74,5468 га, земельні ділянки державної власності (землі резервного фонду Левковицької сільської ради) загальною площею 72,0591 га, земельні ділянки державної власності (землі запасу Левковицької сільської ради) загальною площею 42,0073 га, землі історико-культурного призначення загальною площею 15,3377 га, що є порушенням вимог ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України. Окрім того, на час проведення перевірки відповідач на території Левковицької сільської ради та Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 1099,27 га без розробленого та відповідно не затвердженого проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, що є порушенням вимог ч.4 ст. 22 Земельного кодексу України.

Відповідач (голова товариства Яковенко С.М.) отримав Акт перевірки та надав пояснення (розділ V Акту), в яких не заперечував виявлених перевіркою порушень (том справи - 1, аркуш справи - 26).

Відповідачу було видано приписи №000200 від 20.06.2014р., №000201 від 20.06.2014р. та №000218 від 20.06.2014р., якими відповідача зобов'язано у 30-ти денний термін з дня отримання приписів усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Левковицької сільської ради Чернігівського району. Окрім того, відносно голови відповідача Яковенка С.М. було складено протоколи про адміністративне правопорушення №000089 від 26.06.2014р., №000090 від 26.06.2014р. (том справи - 1, аркуші справи 31-37).

В подальшому третьою особою було винесено постанови про закриття справи №000082 від 26.06.2014р. та №000083 від 26.06.2014р., в яких зазначено про те, що відповідачем на території Левковицької сільської ради Чернігівського району самовільно зайнято 23 не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 74,5468 га, земельні ділянки державної власності (землі резервного фонду Левковицької сільської ради) загальною площею 72,0591 га, земельні ділянки державної власності (землі запасу Левковицької сільської ради) загальною площею 42,0073 га, а також землі історико-культурного призначення загальною площею 15,3377 га, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Під час розгляду справ були встановлені такі обставини, що підпадають під дію п.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. В порушеннях є ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим справи про адміністративні правопорушення підлягають закриттю, а матеріали справи - передачі до УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області (том справи - 1, аркуші справи - 38-39).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач та прокуратура зазначали про те, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок державі було завдано шкоду, розмір якої, розрахований відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, становить 62 643,43 грн.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

В ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи влади відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.

З наведеного випливає, що право передачі земель історико-культурного призначення за межами населених пунктів у користування належить обласним державним адміністраціям.

Посилання відповідача на те, що позивачем та прокуратурою не обгрунтовано в чому полягає порушення прав позивача не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, в даному випадку безпосередньо позивачу належить право вимоги, яка випливає з правовідносин в сфері користування земельними ділянками історико-культурного призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Чернігівської області.

Відповідно до ст. ст. 5, 9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, чинній на момент проведення перевірки відповідача) державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Чернігівським окружним адміністративним розглядалася справа №825/2242/14 за позовом Фермерського господарства „Квюс-Агро" до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області про визнання дій посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області щодо порядку отримання інформації про місце розташування та площі земельних ділянок протиправними; про визнання протиправними та скасування приписів Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області щодо усунення порушень законодавства у земельній сфері №000200 від 20.06.2014р., №000201 від 20.06.2014р. та №000218 від 20.06.2014р. як незаконних.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. у справі №825/2242/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014р., в позові було відмовлено (том справи - 1, аркуші справи - 53-58). При цьому в постанові адміністративного суду було встановлено наступне:

- під час складання акту було дотримано вимоги щодо його змісту та порядку складання, а саме: у акті наявні відомості про місцезнаходження суб'єкта господарювання, місце розташування земельних ділянок, їх площу згідно з документацією та фактичну площу, яка використовується; фактичний стан використання земельних ділянок; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства (детальний опис). Також у акті зазначений вичерпний перелік питань, що підлягали перевірці. Форма акту перевірки повністю відповідає Додатку до Наказу. До акту додаються плани-схеми земельних ділянок. Перевірка проводилась за участю старшого оперуповноваженого в ОВС УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області Кирієнка Ю.І. та голови ФГ „Квюс-Агро". Заповнено графу ІV „Перелік питань для контролю дій перевіряючи" щодо контролю за діями перевіряючого. Посадова особа суб'єкту господарювання погодилася з правомірністю дій під час проведення перевірки. Акт перевірки Фермерським господарством „Квюс-Агро" підписаний, ним надані пояснення щодо проведеного планового заходу, жодних зауважень або заперечень не надано;

- відповідно до п.5.9 Порядку планування складено акти обстеження земельних ділянок від 16.06.2014 з №56 по №63 в кількості 8 шт. У актах обстеження додатково зазначена інформація щодо категорії земель (землі сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду), землі історико-культурного призначення) та її цільового призначення (вирощування сільськогосподарських культур) відповідно до п.п.2.1, 2.2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України „Про затвердження Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства" від 19.02.2013 №104 (надалі - Порядок оформлення приписів) та ч.ч.7, 8 ст. 7 Закону України №877-V винесено приписи від 06.12.2013р. №000200, №000201, №000218, якими зобов'язано у 30-ти денний термін усунути виявлені порушення земельного законодавства. У цих же приписах міститься вимога про обов'язкове їх виконання та попереджено про відповідальність за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення в разі такого невиконання. Складання припису є обов'язком інспектора відповідно до наданих повноважень;

- здійснюючи перевірку Фермерського господарства „Квюс-Агро", співробітники Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області діяли в своєму праві і жодних порушень чинного законодавства не вчиняли;

- розрахунок розміру шкоди відповідає нормам Методики розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963;

- інспектором Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області з дотриманням підстав, передбачених нормативними актами, правомірно здійснено розрахунок розміру шкоди. Розмір заподіяної шкоди був визначений в сумі 201 954,26 грн. Розрахунки в кількості 4 шт. Яковенко С.М. отримав 26.06.2014р.

Згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З вищенаведених правових норм випливає, що законодавство України забороняє використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або укладання договорів оренди та їх державної реєстрації.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття рішення про передачу у користування відповідачу спірних земельних ділянок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у відповідача належних доказів на підтвердження правомірного використання земельних ділянок.

Зібрані у справі матеріали свідчать про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок історико-культурного призначення на території Левковицької сільської ради Чернігівського району шляхом використання для вирощування сільськогосподарських культур (засіяно кукурудзою та соняшником) без оформлення правовстановлюючих документів на землю.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода підлягає відшкодуванню відповідно до ст. ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли (аналогічна правова позиція викладена в п.12 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за порушення земельного законодавства наведена в ст. 211 Земельного кодексу України, згідно з п. "б" ч.1 якої громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

В ст. ст. 152, 157 названого Кодексу передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р. було затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, згідно з п.7 якої розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. №1619.

Згідно з розрахунком, здійсненим третьою особою на підставі вищезгаданої Методики, розмір заподіяної відповідачем шкоди становить 62 643,43 грн.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є наявність певних документів в їх сукупності, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Саме вказані документи можуть підтвердити факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Окрім того, про правильність здійсненого розрахунку також вказано в постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. у справі №825/2242/14.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність документального підтвердження встановленої площі земель історико-культурного призначення під час перевірки, проведеної третьою особою, а також відсутність документу, яким спірним земельним ділянкам наданий відповідний статус спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, схемами, доданими до Акту перевірки від 20.06.2014р., листом Управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області від 23.03.2015р. №32-28-0.3-2922/2-15, викопіюванням із роздержавлення земель колишнього КПС ім. Комка на території Левковицької сільської ради, листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій від 20.03.2015р. №15-671/8, Паспортом пам'ятника історії №1.2.2774-2.24.21 та довідкою Управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області від 06.07.2015р. №13-28-0.3-6414/2-15 (том справи - 1, аркуші справи - 29-30, 43-50, 102).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в порушення вищевказаної правової норми, відповідачем не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду та на підтвердження власних заперечень проти позову.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та підтвердженість позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015р. у справі №927/698/15 відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Квюс-Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015р. у справі №927/698/15 - без змін.

2. Матеріали справи №927/698/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Г.В. Корсакова

А.І. Мартюк