Постанова

від 15.09.2015 по справі 924/668/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 924/668/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "УніверсалБуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.06.2015р. у справі №924/668/15 (суддя Шпак В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма "СТРОЙКОМПЛЕКС" LTD (м. Дніпропетровськ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "УніверсалБуд" (м. Нетішин)

про стягнення 5 000,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 20.05.2015р.;

Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма "СТРОЙКОМПЛЕКС" LTD звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.06.2015р. позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УніверсалБуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма "СТРОЙКОМПЛЕКС" LTD 5000,00 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому дійшов до висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "УніверсалБуд" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в акті здачі-прийому виконаних робіт за березень 2012 року відсутня дата та місце його складання, що є обов'язковими реквізитами для первинних документів. Також на акті немає підпису уповноваженої особи, текст вказаного акту не відповідає його назві, в тексті йдеться про те, що документація задовольняє вимоги, передбачені умовами договору та не засвідчує жодної приймання-передачі послуг.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що договір підряду №П-001.12 не містить в собі істотних умов, а саме: відсутня дата його складання, підпис та печатка замовника, а також вказує, що відсутність погодження однієї із сторін позбавляє документ сили правочину з точки зору господарського законодавства.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що кошти в розмірі 5000 грн. сплачені відповідачем як аванс на виконання п. 2.3 договору підряду, оскільки відповідач жодного договору з позивачем не підписував. Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що акт здачі-прийому виконаних робіт за березень 2012 року підтверджує факт надання позивачем послуг, відповідно до досягнутої згоди, оскільки з тексту документу не вбачається, що на підставі нього здійснювалась передача будь-чого, акт не підписаний уповноваженою особою відповідача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, тому просить його скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення позивача у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом, між товариством з обмеженою відповідальністю проектно-будівельною фірмою "СТРОЙКОМПЛЕКС" LTD та товариством з обмеженою відповідальністю "УніверсалБуд" велися перемови щодо замовлення відповідачем у позивача робіт з розробки креслень КМ очисної установки "ЕК-100" на основі технологічних креслень, розроблених "ТЕКОС" ЛТД м. Київ. Даний факт не заперечувався відповідачем в суді апеляційної інстанції.

Позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000006 від 01.03.2012р. який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти в розмірі 5000 грн., згідно договору № П-001.12 від 23.01.2012р. за розробку креслень КМ очисної установки "ЕК-100" на основі технологічних креслень, розроблених "ТЕКОС" ЛТД м. Київ (а.с.36).

Платіжним дорученням №1274 від 01.03.2012р. відповідачем перераховано позивачу 5000,00 грн. Призначення платежу: оплата за надання послуг по договору №001.12, згідно рахунку № СФ-0000006 від 01.03.2012р. (а.с. 23).

Актом здачі-прийому виконаних робіт за березень 2012 року, відповідно до договору П-001.12 від 12.01.2012р. сторони погодили, що документація задовольняє вимоги передбачені договором П-001.12 від 12.01.2012р. Короткий зміст науково технічної продукції: розробка креслень КМ очисної установки "ЕК-100" на основі технологічних креслень, розроблених "ТЕКОС" ЛТД м. Київ. Сторонами погоджено ціну, яка відповідно договору складає 10000 грн., в тому числі НДМ 20% -1666,67 грн. ОСОБА_1 виконаних робіт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 24).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №8 від 23 березня 2015 року в сумі 5000 грн. в тому числі ПДВ., щодо оплати за розробку креслень КМ очисної установки "ЕК-100" на основі технологічних креслень, розроблених "ТЕКОС" ЛТД м. Київ (а.с.25).

Оскільки відповідач не здійснив оплати, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 5000 грн. вартості виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, досягнути згоди щодо усіх істотних умов договору сторони повинні були шляхом підписання договору підряду №П-001.12 від 12.01.2012р. Однак, договір підряду №П-001.12 від 12.01.2012р. не підписаний відповідачем та не скріплений його печаткою.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до вищезазначених норм права, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена позивачем до відповідача пропозиція укласти договір (рахунок-фактура № СФ-0000006 від 01.03.2012р.) та прийняття позивачем пропозиції відповідача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію (платіжне доручення №1274 від 01.03.2012 року про оплату за надані послуги згідно договору №001.12), розбіжностей щодо умов зазначених в оферті не було.

Судом першої інстанції правомірно кваліфіковано правовідносини, що виникли між сторонами, а саме укладення господарського договору підряду в спрощений спосіб. Відсутність підписаного між сторонами договору у вигляді окремого документу не спростовує наявність договірних відносин у спрощеній формі, передбаченій ч.ч. 1, 3 статті 181 ГК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт за березень 2012 року, в якому сторони погодили, що документація задовольняє вимоги передбачені договором П-001.12 від 12.01.2012 року, короткий зміст науково-технічної продукції: розробка креслень КМ очисної установки "ЕК-100" на основі технологічних креслень, розроблених "ТЕКОС" ЛТД м. Київ.

Сторонами в акті погоджено ціну, яка складає 10000 грн., в тому числі НДМ 20% -1666,67 грн.

Судом встановлено, що акт здачі-прийому виконаних робіт за березень 2012 року з боку замовника підписаний директором ОСОБА_2, тобто уповноваженою на підписання особою та скріплений печаткою товариства, тому доводи скаржника про підписання акта не уповноваженою особою судом не приймаються. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки відповідачем, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами, а також підробку підпису ОСОБА_2 Суд також зазначає, що акт виконаних робіт складено станом на кінець березня 2012р., про, що вказано у ньому, безпосередньо вказуючи період за березень 2012р., тому доводи скаржника про те, що в акті відсутня дата його складання судом не приймаються.

Судова колегія зазначає, що акт виконаних робіт за березень 2012 року недійсним судом не визнавався, що вказує на його дійсність, згідно з приписами ст. 882 Цивільного кодексу України і є підставою для оплати виконаних робіт. В той же час, апеляційним судом враховується, що відповідачем не надано документально-обгрунтованої відмови щодо підписання акту, як і не заявлено про можливі недоліки виконаних робіт, у зв'язку з чим відповідач втратив право посилатись на недоліки у виконаних роботах і вказане свідчить лише про намагання замовника ухилитись від оплати таких робіт.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 8 від 23 березня 2015 року в сумі 5000 грн. в тому числі ПДВ., який залишений останнім без задоволення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, судом встановлено існування між сторонами правовідносин підряду та укладення договору у спрощеній формі, виконання позивачем підрядних робіт та прийняття їх відповідачем без зауважень на суму 10 000 грн., що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт за березень 2012 року, невиконання відповідачем належним чином зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 5000 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами. Тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УніверсалБуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.06.2015р. у справі №924/668/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Сініцина Л.М.