Постанова

від 15.09.2015 по справі 903/430/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 903/430/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" на рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2015р. у справі № 903/430/15 (суддя Войціховський В.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" (м. Луцьк)

до відповідача ОСОБА_1 спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" (м. Луцьк)

про стягнення 71 965 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача (враховуючи клопотання позивача щодо зменшення позовних вимог (а.с.40)) 71 965, 60 грн. заборгованості по оплаті наданих згідно договору №51 від 01.12.2014р. послуг по очищенню та утриманню вулиць.

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.07.2015р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" 71 965, 60 грн. заборгованості та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому дійшов до висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить призначити по справі будівельно-технічну експертизу, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник зазначає, що протягом 2014 року на територію станції перевантаження твердих побутових відходів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" за адресою: м. Луцьк, вул. Трункіна, 7, ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" завозило вуличні змети примірною довжиною 54 м, шириною 23 м, висотою від 1,5 м, орієнтовним об'єм 2000,00 м. куб. Ці вуличні змети утворилися внаслідок прибирання проїжджої частини та тротуарів м. Луцьк працівниками ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" та були вивезені ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" на станцію перевантаження твердих побутових відходів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" та мали бути вивезенні ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" після надання вказаних послуг.

22.05.2015 року комісією проведено обстеження території станції перевантаження твердих побутових відходів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" за наслідками обстеження комісія вирішила зобов'язати ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" негайно вивести із станції перевантаження твердих побутових відходів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" вуличні змети примірною довжиною 54 м, шириною 23 м, висотою від 1,5 м, орієнтовним об'єм 2000,00 м. куб. і привести територію на якій знаходяться вуличні змети ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" до належного санітарно-епідеміологічного стану.

Приблизно порахувавши, 2000,00 м. куб. це близько 250 машин, один автомобіль КАМАЗ чи МАЗ бере на себе вантаж близько 8 м.куб., орієнтовна сума коштів необхідна для вивезення зметів по розрахунках скаржника становить 199767,00 грн.

Скаржник зазначає, що оскільки матеріали справи не містять інформації про суму коштів, які відповідач має витратити на вивезення зметів ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" на полігон захоронення у с. Брище, тому потрібно призначити судову експертизу, перед якою поставити питання: Яка вартість вивезення зметів, що утворились внаслідок прибирання проїжджої частини та тротуарів м. Луцька ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" із станції перевантаження твердих побутових відходів ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" у м. Луцьку по вул. Трункіна, 7, на полігон захоронення у с. Брище?.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представники сторін в судове засідання 15.09.2015р. не з'явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін у справі про день, час та місце розгляду справи, явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка представників не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" (підрядник, позивач) та ОСОБА_2 спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" (замовник, відповідач) був укладений договір від 01 грудня 2014 року №51 (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник бере на себе зобов'язання по наданню послуг щодо очищення, інші (зимове утримання вулиць міста), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та повністю оплатити вартість наданих послуг.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість послуг становить 79965, 60 грн.

Вартість наданих послуг визначається актами наданих послуг та іншими документами на вимогу замовника (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. розрахунок здійснюється в українській національній валюті - гривні. Форма розрахунків - безготівкова. Вид розрахунків - платіжним дорученням.

Пунктом 3.3 договору визначено, що замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані підрядником послуги згідно виставлених рахунків на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 7.2. договору він набирає чинності з 01.12.2014р. та діє до 31.12.2014р., а у частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, які лишились невиконаними.

Сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за грудень 2014р. від 31.12.2014р. на загальну суму 79 965,60 грн. (а.с.11), та довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за грудень 2014р. на суму 79965,60 грн. (а.с.10).

27.03.2015р. позивач направив на адресу відповідача лист №14/15 від 25.03.2015р. з вимогою сплатити впродовж семи днів з моменту отримання даної вимоги заборгованість в розмірі 79 965, 60 грн., згідно договору №51 від 01.12.2015р. (а.с.12).

В підтвердження направлення відповідачу листа №14/15 від 25.03.2015р. позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек відділення зв'язку №1 м. Луцьк від 27.03.2015р. №3923 (а.с. 13).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, до якого застосовуються положення ст. ст. 901 - 903 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, надання позивачем відповідачу послуг за договором від 01 грудня 2014 року №51 підтверджується актом приймання виконаних робіт за грудень 2014р. выд 31.12.2014р. на загальну суму 79 965,60 грн. (а.с.11), та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за грудень 2014р. на суму 79965,60 грн. (а.с.10), які підписані повноважними представниками сторін.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 8000 грн., що стверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку підприємства від 16.06.2015р. (а.с. 41).

Отже, враховуючи часткову проплату, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на день розгляду справи становить 71 965, 60 грн. При цьому, апеляційним судом взято до уваги клопотання позивача про зменшення позовних вимог, яке судом першої інстанції задоволено, що вбачається з протоколу судового засідання та визначена нова ціна позову (а.с.44).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Апеляційним судом встановлено, що сторони в договорі від 01 грудня 2014 року №51 не встановили дати проведення розрахунків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, оскільки строк виконання обов'язку з оплати за надані послуги в договорі не встановлений, тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач мав би виконати зобов'язання по оплаті послуг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Лист-вимогу №14/15 від 25.03.2015р. про сплату коштів в розмірі 79 965, 60 грн. відповідачу направлено 27.03.2015р., що підтверджується фіскальним чеком відділення зв'язку №1 м. Луцьк від 27.03.2015р. №3923 (а.с. 13). При цьому, у вимозі вказано, що відповідач має сплатити заборгованість впродовж семи днів з моменту отримання даної вимоги.

Проте, відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо оплати вартості отриманих послуг, дакази такого виконання матеріали справи не містять.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 71 965, 60 грн. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про необхідність призначення по справі судової експертизи, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 41 Господарського процесуального кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені представленими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку, передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України). Питання, щодо з'ясування якого відповідачем заявляється клопотання про необхідність призначення у справі судової експертизи, може бути з'ясоване судом згідно матеріалів справи.

Отже, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, для вирішення спору по суті відсутня потреба у спеціальних знаннях.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" на рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2015р. у справі № 903/430/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Бучинська Г.Б.