Рішення

від 12.10.2009 по справі 16/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "12" жовтня 2009 р.Справа №  16/103

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/103

за позовом: приватного підприємства  "Добра господа", с. Зоря Кіровоградського району Кіровоградської області  

до відповідача: підприємства "Кооперативний ринок" Кіровоградської обласної споживспілки, м. Кіровоград     

про стягнення   46 241,52 грн.

Представники сторін:

від позивача - Буц О.В., директор, наказ № 1-ДК від 08.11.05 р.;

від відповідача - Чвань С.В., довіреність № 212  від 05.07.07 р.

Приватне підприємство "Добра господа" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача  23 250,00 грн. основної заборгованості, 14 531,25 грн. пені, 238,87 грн. відсотків річних та 656,62 грн. збитків від інфляції, всього 38 676,74 грн., а також судових витрат.

01.09.09 р. на адресу господарського суду надійшло доповнення до позову від 28.08.09 р., зі змісту якого слідує, що позивач фактично збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені, відсотків річних та збитків від інфляції. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 46 241,52 грн., де 23 250,00 грн. - основна заборгованість, 21 738,75 грн. - пеня, 357,35 грн. - відсотки річних та 895,42 грн. - збитки від інфляції.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи наявність доказу про направлення вказаної заяви на адресу відповідача, господарський суд приймає заяву позивача та розглядає позовні вимоги в редакції заяви від 28.08.09 р. (а.с.33).

Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на ст.ст. 525, 526, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

В поданих до суду 02.09.09 р. та 07.10.09 р. заявах відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач в порушення вимог чинного законодавства не надав відповідачу необхідної технічної документації до придбаного товару, чим порушив істотні умови договору купівлі-продажу та спонукав відповідача до призупинення перерахування коштів за товар. У зв'язку з відсутністю технічної документації на товар відповідач був позбавлений можливості використовувати його за призначенням, а тому не вбачає своєї вини у неналежному виконанні зобов'язання (а.с. 40-41, 82-84).

Крім того, у судовому засіданні 07.10.09 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі  судової торгівельно-технічної експертизи та наведено перелік питань, які, на його думку, мають бути роз'яснені експертом.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

27.02.08 р.  між приватним підприємством "Добра господа" (далі - Продавець) та підприємством "Кооперативний ринок" Кіровоградської обласної споживспілки (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4/08 (далі - Договір, а.с. 20-21).

Відповідно до предмету Договору Продавець продає, а Покупець купує наступні основні засоби (далі - товар): морозильна установка "ПРХУ", зав. номер 308 з компр. ФУ - 12, зав. номер 50505. Холод. камера 80 м. куб. в кількості 1 шт. (п. 1.1. Договору).

Товар продається на загальну суму 30 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 5 100,00 грн. Розрахунки за придбаний товар здійснюються Покупцем з розстрочкою платежу на 12 місяців у безготівковій формі (розділ 2 Договору).

Покупець відповідно до п. 5.1. Договору взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість товару у встановлений Договором термін.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений круглими печатками підприємств.

Як вбачається з виписаних Продавцем податкової накладної № 260/а від 27.02.08 р. та накладної 260 а від 27.02.08 р.,  позивач передав Покупцю товар на загальну суму  30 600,00 грн. (а.с. 23).

Відповідно до виписаної Покупцем довіреності серія ЯНТ № 417744 від 27.02.08 р. відповідачем прийнято товар, про що уповноважені особи поставили свої підписи та круглу печатку підприємства (а.с. 24).

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується підписом повноважної особи Покупця на накладній № 260 а від 27.02.08 р., а також актом приймання-передачі основних засобів від 27.02.08 р., що складений сторонами на виконання вимог п. 3.2. Договору, підписаний позивачем та відповідачем, скріплений печатками підприємств (а.с.22).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 30 600,00  грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, розрахувавшись з позивачем частково в сумі 7 350,00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.08 р. по 05.06.09 р. (а.с. 25).

Оплата на загальну суму 7 350,00 грн. відповідачем здійснена трьома рівними платежами, а саме: 01.07.08 р., 04.08.08 р. та 01.09.08 р. по 2 550,00 грн. (а.с. 25).

Факт здійснення часткової відповідачем оплати за отриманий товар в сумі 7 350,00 грн. відповідач не заперечує, що підтверджується також і матеріалами справи, а саме листом відповідача № 361 від 11.09.08 р. (а.с. 42), а також наданими в судовому засіданні представником відповідача поясненнями.

Оскільки заборгованість в сумі 23 250,00 грн. (30600,00 грн. - 7350,00 грн. = 23250,00 грн.) відповідачем так і не була сплачена, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи при цьому на порушення позивачем вимог ст.ст. 662, 673 Цивільного кодексу України, що полягають в передачі товару Покупцеві без необхідної документації, а також в непридатному для використання стані.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що умова одночасної передачі товару та необхідних до нього документів може бути передбачена або в договорі сторонами, або визначена актами цивільного законодавства.

Однак, за умовами укладеного Договору, сторонами не визначено обов"язкових умов щодо одночасної передачі товару та необхідних до нього документів.

Відповідач в наданих до суду запереченнях не зазначив актів цивільного законодавства, які б визначали вищевказану вимогу .

Посилання ж відповідача в наданих до суду запереченнях на положення Правил роздрібного продажу непродовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства економіки № 104 від 19.04.07 р., господарський суд вважає безпідставним, оскільки по-перше, вказаним наказом Міністретства економіки України затверджені Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (далі - Правила), а не роздрібного продажу, як зазначає відповідач; по-друге, відповідно до розділу 1 Правил, вони регулюють порядок  приймання,  зберігання, підготовки  до  продажу  та  продаж непродовольчих товарів через роздрібну торговельну  мережу.

Товар, що пов"язаний з предметом даного спору, придбаний відповідачем не через торгівельну мережу, а на підставі договору купівлі-продажу, правовідносини щодо якого регулюються нормами Господарського та Цивільного кодексів України, враховуючи що дія Правил на правовідносини сторін щодо купівлі-продажу не розповсюджується.

Безпідставним також вважає господарський суд і посилання відповідача на Порядок провадження торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування населення (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Мінстрів України № 833 від 15.06.06 р., оскільки зазначений Порядком визначає загальні умови провадження торговельної мережі,  мережі закладів ресторанного господарства  і торговельного обслуговування громадян.

При вирішенні даного спору по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з наведеної дефініції договору купівлі-продажу одним із основних обов'язків продавця є передача товару, а одним із основних обов'язків покупця є прийняття ним товару. Однак, у певних випадках, встановлених законом, покупець має право не виконувати цього обов'язку. Частиною 1 ст. 689 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець може не приймати товар в усіх випадках, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору.  

Проте відповідач прийняв  товар, наданим йому законом правом заміни товару або відмови від договору не скористався. Передача товару позивачем відповідачу відбулася 27.02.08 р., тобто в день укладення Договору. Факт передачі товару належним чином оформлений сторонами шляхом складення відповідного акту приймання - передачі від 27.02.08 р. (а.с. 22).

Своїм підписом та відтиском печатки підприємства на акті приймання-передачі від 27.02.08 р. відповідач засвідчив відсутність будь-яких претензій з його боку до продавця, зокрема щодо якості, кількості, комплектності, певних негативних якостей товару, так само щодо відсутності або недостатності відповідної документації на товар.

Чинним законодавством встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (ч.1 ст. 664 ЦК України). З моменту передання товару покупцю до останнього переходить ризик знищення або пошкодження товару (ч. 1 ст. 668 ЦК України).

Відповідач стверджує, що позивачем разом з товаром не було передано відповідні до нього документи, а саме : технічний паспорт, сертифікат тощо. У зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом від 11.09.08 р., що містив прохання передати необхідні для належного використання придбаної морозильної установки, а також попередження щодо припинення перерахування коштів на час до отримання вказаних документів (а.с. 42).

Як стверджує відповідач, необхідні документи йому позивачем так і не були надані, у зв'язку з чим він звернувся до позивача з листом від 07.05.09 р., в якому відповідач зокрема повідомив і про те, що позивачем було продано основні засоби неналежної якості, не придатні для мети, з якою морозильна установка звичайно використовується (а.с. 44).

Так, посилаючись в листі від 07.05.09 р. на порушення позивачем істотної умови договору - про належну якість товару та не виконання обов'язку продавця передати покупцю документи, що стосуються товару, відповідач повідомив про відмову від Договору та повернення позивачу предмету купівлі-продажу - морозильної установки "ПРХУ".

При цьому свої дії відповідач обґрунтовує положеннями ст.ст. 666, 678 ЦК України.

Однак, господарський суд доводи відповідача вважає безпідставними, з урахуванням наступного.

Відповідач в листі від 07.05.09 р., адресованого позивачу, як на підставу відмови від Договору послався на порушення позивачем істотної умови договору та невиконання обов'язку продавця передати покупцю разом з товаром необхідні на нього документи.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 651 ЦК України, істотне порушення договору є підставою для зміни або розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Що ж стосується доводів відповідача щодо невиконання продавцем обов'язку передати одночасно з товаром його документи, а також твердження відповідача про те, що він при цьому керувався нормами ст.ст.  666, 678 ЦК України, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено право покупця, в разі не передачі продавцем приналежностей товару та документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання, а в разі не передачі їх продавцем у встановлений  строк - відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушенням вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що їх застосування, тобто право покупця на односторонню відмову від договору зумовлено по-перше:

- не переданням продавцем у встановлений покупцем розумний строк документів, що стосуються товару (ч. 2 ст. 666 ЦК України);

- істотним порушенням вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) (ч. 2 ст. 678 ЦК України).

По-друге, реалізація права сторони на односторонню відмову від договору пов"язано наявністю і іншої частини його складової, як-то вимога повернення сплаченої за товар грошової суми (п.1 ч. 2 ст. 678 ЦК України)та відповідно повернення товару продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки, відповідач в листі від 07.05.09 р. вказує про свою відмову від Договору та повернення товару продавцю, у зв"язку з чим посилання відповідача на ст. 678 ЦК України є недоречним.

Також господарський суд вважає безпідставним і посилання відповідача на положення ст. 666 ЦК України, оскільки фактично дії відповідача не відповідають вимогам даної норми, враховуючи, що товар, отриманий відповідачем 27.02.08 р., продавцю, тобто позивачу у даній справі, не повернутий і на момент розгляду справи фактично знаходиться у відповідача, що підтвердили і представники сторін в наданих у судовому засіданні поясненнях.

Відмова від договору у зв"язку з ненаданням покупцю разом з товаром необхідних до нього документів та одночасне залишення у себе товару нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідач не довів суду дотримання ним вимог ч. 2 ст. 666 ЦК України, що позбавляє можливості його посилатись на застосування даної норми.

Враховуючи викладене, господарський суд не погоджується з позицією відповідача та вважає її необґрунтованою.

Отже, відповідач отримав товар згідно умов Договору, вартість отриманого товару повністю не сплатив, відмовившись фактично в односторонньому порядку від виконання взятих на себе за Договором зобов'язань.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі                         23 250,00  грн., а тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача  пеню в сумі 21738,75 грн., 357,35 грн. відсотків річних та 895,42 грн. збитків за встановленим індексом інфляції.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у разі порушення терміну сплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до зазначених правових норм та умов Договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 21738,75 грн., 3 % річних в сумі 357,35 грн., та збитки за встановленим індексом інфляції на суму 895,42 грн. Відповідний розрахунок додано до матеріалів справи (а.с. 33).

Однак, при здійсненні вказаного розрахунку позивачем допущено помилку при визначені періоду, зая кий нарахована пеня. Так, позивачем нараховано пеню за період з 28.02.09 р. по 02.09.09 р. включно, що становить 187 днів прострочення.

При цьому, позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій мало бути здійснено не більше як за 181 день прострочення платежу, а саме за період з 28.02.09 р. по 28.08.09 р. включно.

Крім того, ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Дана правова норма також не врахована позивачем при здійсненні розрахунку.

Враховуючи викладене, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 2 655,28 грн.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, в сумі 2 655,28 грн. за період з 28.02.09 по 28.08.09 р., з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки розрахунок 3 % річних та індексу інфляції є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, вказані суми підлягають стягненню з відповідача повністю.

До наданих відповідачем у справі доказів, а саме акту від 04.05.09 р. та фотокарток (а.с.60-67, 73) господарський суд ставить критично, враховуючи наступне.

Зазначений вище акт щодо неналежного стану холодильної установки складено в относторонньому порядку, без залучення представника позивача, а тому такий доказ є неналежним у розумінні вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж стосується фотокарток, дані докази не містять ідентифікаційних ознак, за якими можливо було б віднести зображення до товару, отриманного відповідачем 27.02.08 р.

Також критично господарський суд ставиться і до наданої відповідачем доповідної записки від 05.03.08 р., оскільки даний документ по-перше, не містить необхідних реквізитів, а саме відповідних вихідних та вхідних реєстраційних номерів, по-друге, доповідна записка не містить будь-якої  резолюції, яка б свідчила про фактичне отримання її особою, якій вона адресувалась. При цьому господарський суд звертає увагу на те, що надана до справи доповідна записка адресується тій особі, яка зокрема особисто прийняла товар від позивача, про що свідчить зміст акту приймання-передачі від 27.02.08 р.(а.с. 20).

Оскільки вказані вище докази не відповідають вимогам ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд їх відхиляє.

07.10.09 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі  судової торговельно-технічної експертизи.

Господарський суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача, оскільки питання, що виникли у відповідача та на які на його думку, необхідна відповідь експерта, не стосуються предмету спору. В процесі судового розгляду даної справи у господарського суду не виникло питань, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.09.09 р. оголошено перерву до 11 год. 07.10.09 р. та 07.10.09 р. до 17 год. 30 хв. 12.10.09 р.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                           ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з підприємства "Кооперативний ринок" Кіровоградської обласної споживспілки (25006, вул. Луначарського, 20, код 01563099, р/р 26008312033098 в КФКБ "Приватбанк" м. Кіровоград, МФО 323583) на користь приватного підприємства "Добра господа" (27652, с. Зоря Кіровоградського району, вул. Івана Сірка, 55А, код 33839537, р/р 26002980040125)  заборгованість в сумі                               27 158,05 грн.,  з неї основна заборгованість  - 23 250,00 грн.; пеня - 2 655,28 грн., 3% річних -               357,35 грн.; інфляційні втрати - 895,42 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі            271,58 грн. та 69,62 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

    Суддя                                                                                                                 Л.С. Коротченко