Рішення

від 29.09.2009 по справі 25/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 р.   Справа № 25/38   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шенборн" (вул. Пряшівська-бічна, 8А, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпоміськбуд" (вул. Курінного Чорноти, 10, кв. 22, м. Івано-Франківськ, 76000)

про стягнення 8 343,24 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від відповідача:  Чеха М.В. - представник (довіреність № 3-09/09  від 10.09.09);

від позивача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шенборн" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпоміськбуд" про стягнення заборгованості на загальну суму 8 343,24 грн., з яких 8 310,00 грн. основного боргу, 33,24 грн. штрафу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 200,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 25/09-08 про поставку товару від 25.09.08 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 310,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.09.09.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.09 розгляд справи відкладено на 29.09.09.

Представник позивача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не з'явився та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Заявою про зміну позовних вимог від 27.08.09 б/н (вх. №7470 від 31.08.09) позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення  8 310,00 грн. основного боргу у зв'язку з її сплатою відповідачем та просив суд стягнути з відповідача 33,24 грн. штрафу та судові витрати.

У заяві від 25.09.09 б/н (вх. №8178 від 29.09.09) позивач повторно відмовився від позовних вимог в частині стягнення  8 310,00 грн. основного боргу.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 8 310,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки вказана сума погашена відповідачем до порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України не виключають можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" від 14.08.07 N 01-8/675).

У даному випадку позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, а саме стягнення заборгованості за договором, яка складається з 8 310,00 грн. основного боргу та 33,24 грн. штрафу.

У зв'язку з чим, відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення 8 310,00 грн. основного боргу розглядається судом як зменшення позовних вимог.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву, на вчинення таких процесуальних дій, відповідність заяви чинному законодавству та відсутність порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, роз'яснивши процесуальні наслідки цих дій, суд дійшов висновку, що подана заява відповідає приписам ч. 6 ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, вважає за необхідне її задовольнити та прийняти зменшення позовних вимог на суму у розмірі 8 310,00 грн.

За таких обставин суд виходить з того, що позовні вимоги у справі становлять  стягнення 33,24 грн. штрафу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 25.09.08 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки товару № 25/09-08 (далі - Договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язався систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар (панелі дев'ятиметрові ПК 90-12), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії товару визначає покупець (відповідач) разом з продавцем (позивачем) шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок і видачі довіреностей (при поставці на умовах "самовивозу").

Згідно із п. 5.1 Договору покупець оплачує замовлений товар до моменту його відвантаження позивачем.  

Вказане положення Договору відповідач не виконав, однак позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу три панелі дев'ятиметрові ПК 90-12 на загальну суму 8 310,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №62 від 02.10.08, підписаною та скріпленою печаткою відповідача (а.я. №12).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 22.06.09 №48 з вимогою погасити існуючий борг за відвантажений товар, яка 25.06.09 була вручена відповідачу, про що свідчить відповідне повідомлення органів поштового зв'язку (а.с. №15), проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, після подання позивачем позовної заяви до суду (10.08.09) до порушення провадження у справі (18.08.09) відповідач виконав свої зобов'язання з оплати вартості отриманого товару та 17.08.09 сплатив позивачу 8 310,00 грн. основного боргу, про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача (а.с. № 24).  

У зв'язку з чим, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення  8 310,00 грн. основного боргу (заяви від 27.08.09 б/н та від 25.09.09 б/н) та таке зменшення позовних вимог прийнято судом.

Разом з тим, у силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

У пункті 7.2 Договору сторони встановили, що покупець за Договором несе наступну відповідальність: за порушення строків сплати - штрафну неустойка в розмірі 0,4 % від суми заборгованості.

Згідно із п. 7.4 Договору сплата штрафу не звільняє сторону, сплативши штраф, від виконання або завершення зобов'язань за цим Договором.

Отже, за порушення строків оплати вартості товару сторони передбачили сплату покупцем одноразового платежу, що обчислюється у відсотках від суми заборгованості, тобто штрафу у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, позивачем обґрунтовано застосовано до відповідача штраф у розмірі 33,24 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення 33,24 грн. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.09 між позивачем (замовник) та адвокатом Гончаровим В.В. (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/112 від 11.11.02, було укладено договір № 24/с про надання юридичних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання з надання юридичних послуг у справі по стягненню з відповідача заборгованості та штрафу за договором поставки товару № 25/09-08 від 25.09.08, які полягають у підготовці документів правового характеру і юридичному супроводі справи у судах всіх інстанцій (без участі в судових засіданнях) та представництві інтересів замовника у виконавчому провадженні з виконання рішень.

05.08.09 позивач та адвокат Гончаров В.В. склали акт про надання послуг за договором № 24/с про надання юридичних послуг від 30.07.09, згідно з яким послуги надано в повному обсязі.

У пункті 2.1 зазначеного договору вартість юридичних послуг за цим договором визначена в розмірі 1 200,00 грн., яка сплачена позивачем платіжним дорученням № 57 від 07.08.09.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що такі витрати позивача пов'язані з розглядом даної справи, підтверджуються матеріалами справи та є доведеними, однак не є співрозмірними з первісними позовними вимогами, оскільки перевищують навіть 10% таких вимог, а обсяг та складність виконаної роботи (підготовка лише позовної заяви, оскільки претензія була направлена відповідачу до укладання договору про надання юридичних послуг, та юридичний супровід справи у суді без участі в судових засіданнях) не є значними.

Разом з тим, за правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправомірних дій (сплата суми основного боргу після подання позовної заяви до суду).

Судові витрати у справі відшкодовуються виходячи з ціни позову. Зменшення позовних вимог тягне за собою зменшення ціни позову.

При цьому, наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено державне мито (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" від 20.10.06 N 01-8/2351).

Внаслідок цього судові витрати у справі в тій частині позовних вимог, в якій позивач від них відмовився (зменшив позовні вимоги), відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпоміськбуд" (вул. Курінного Чорноти, 10, кв. 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 35022379) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шенборн" (вул. Пряшівська-бічна, 8А, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600; ідентифікаційний код 30420264) 33,24 грн. штрафу, 0,41 грн. державного мита, 0,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4,78 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                            Т.Е. Валєєва

                                                                                        рішення підписане 16.10.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"