Рішення

від 16.10.2009 по справі 11/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "16" жовтня 2009 р.Справа №  11/61

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. розглянув справу № 11/61 від 19.08.2009 року

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МКС-ГРУП", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 149  

до відповідача:    товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМЛОГІСТИК", 25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського, буд. 2-Ж     

про стягнення 64095,71 грн., -

                                                   ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – Оскаленко М.Ю., довіреність № 3107-01 від 31.07.2009 року;

від відповідача – участі не брав;

В засіданні суду 13.10.2009 року оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 16.10.2009 року

Товариством з обмеженою відповідальністю “МКС-ГРУП” до товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМЛОГІСТИК” подано позов про стягнення суми боргу 52030, 37 грн., трьох відсотків річних в розмірі 98, 36 грн., пені в розмірі 11966, 98 грн., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000, 00 грн., всього: 69095, 71 грн., а також 690, 06 грн. витрат на сплату державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До господарського суду 02.09.2009 року від позивача надійшла заява № б/н від 01.09.2009 року про уточнення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, в якій зокрема зазначено, що при формуванні позовних вимог та відповідної ціни позову, помилково до ціни позову включені витрати адвоката позивача в розмірі 5000, 00 грн., тому позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Оскільки, витрати позивача на оплату послуг адвоката Оскаленко М.Ю. в сумі 5000, 00 грн., що були ним понесенім у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, згідно зі ст. 44 ГПК України, відносяться до судових витрат, то їх відшкодування  відбувається відповідно до ст. 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в Інформаційному листі ВГСУ від 21.01.2009 року № 01-08/34 “Про внесення змін до пункту 29 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 року № 01-8/164 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”. Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

– при задоволенні позову – на відповідача;

– при відмові в позові – на позивача;

– при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМЛОГІСТИК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МКС-ГРУП" суму боргу 52030, 37 грн., три відсотки річних в розмірі 98, 36 грн., пеню в розмірі 11966, 98 грн., всього: 64095, 71 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 690, 96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000, 00 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог  (в порядку ст. 22 ГПК України) від 02.10.2009 року позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу 52030, 37 грн., три відсотки річних в розмірі 384, 88 грн., пеню в розмірі 2 809, 64 грн., всього 55 224, 89 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 690, 96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000, 00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав, наявність боргу не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами та за відсутності повноважного представника відповідача, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу останнього зазначену в позовній заяві та довідці № 14-7176 від 25.08.2009 року Головного управління статистики у Кіровоградській області, повернута до господарського суду відповідним відділенням поштового зв'язку з довідкою про повернення за закінченням терміну зберігання. Інші відомості про місцезнаходження відповідача у господарського суду відсутні.

Розглянувши матеріали справи, господарський  суд, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

08 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „МКС-ГРУП", за договором - „Постачальник" (надалі за текстом - „ Позивач") та Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОПРОМЛОГІСТИК", за договором - „Покупець" (надалі за текстом - ,, Відповідач ") був укладений Договір поставки № 01/09 (надалі - „Договір"), строком дії до 31.12.2009р.

Відповідно до укладеного Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Відповідача індивідуально-визначений товар згідно специфікації, що додаються до Договору та які є його невід'ємними частинами, а Відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору, сторони погодили, що зобов'язання Позивача по поставці індивідуально-визначеного товару виникають з моменту підписання сторонами відповідної специфікації. Найменування, асортимент, кількість, якісні та інші характеристики товару, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, терміни та умови поставки повинні були визначатися специфікаціями згідно п. 2.1, 3.2 Договору.

На виконання умов Договору, 08.07.2009р. сторони підписали специфікацію № 1, згідно якої Позивач зобов'язався поставити Відповідачу на умовах СРТ склад Відповідача: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2-Ж, товар - профілі СD, UD, СW, UW (асортимент і кількість визначені специфікацією) на загальну суму 104060,74 грн. разом з ПДВ строком не пізніше 10.07.2009р.

09.07.2009р. відповідний товар Позивач поставив Відповідачу у повному погодженому обсязі (видаткова накладна № РН-0000005 від 08.07.2009р.). Факт отримання Відповідачем товару за вищевказаною накладною підтверджується довіреністю серії -ЯОЛ № 500504619 від 09.07.2009р., виданою на ім'я Демко Світлани Володимирівні та підписом уповноваженої особи Відповідача на накладній

Відповідно до умов специфікації № 1 від 08.07.2009р. до Договору (пункт 3) Відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару наступним чином:

- 50% від вартості товару, що складає 52030,37 грн., сплатити по факту приймання товару на своєму складі;

- 50% від вартості товару, що складає 52030,37 грн., сплатити на протязі 5 (п'яти) банківських днів від дати поставки йому товару.

- 10.07.2009р. Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Позивача перші 50% від вартості товару в розмірі 52030,37 грн.

Зобов'язання по сплаті других 50% від вартості товару в сумі 52030,37 грн. Відповідач своєчасно не виконав, в зв'язку з чим його заборгованість на сьогоднішній день перед Позивачем складає 52030,37 гривень (п'ятдесят дві тисячі тридцять грн. 37 коп.).

Крім того, Відповідач не заперечує проти того, що він має заборгованість перед Позивачем в сумі 52030,37 грн. за отриманий товар, що підтверджується двостороннім Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2009р. - 21.07.2009р. та гарантійним листом за вих. № 2107, яким Відповідач гарантував Позивачеві сплатити йому заборгованості за товар до 23.07.2009р. включно разом із пенею.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічні положення містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та стати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 4 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Але всупереч умовам Договору та приписам вищевказаних статей, Відповідач не виконав свої обов'язки належним чином та не сплатив постачальнику (Позивачеві) повної вартості отриманого товару, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

У ст. 230 ГК України визначено, штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частина шоста ст. 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, умовами Договору (п. 9.3) сторони передбачили відповідальність покупця (Відповідача) за порушення ним строків оплати товару у вигляді пені в розмірі 1,0% (один відсоток) від вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Станом на 07.08.2009р. сума заборгованості Відповідача по оплаті за поставлений Позивачем товар складає 52030,37 грн., три відсотка річних - 98,36 грн., пеня - 11966,98 грн. Всього: 64095,71 грн. (розрахунок суми позову додається).

Неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору поставки № 01/09 від 08.07.2009р., а саме, у встановлені строки та розмірі сплатити за поставлений йому Позивачем товар, призвели до того, що Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Для чого 31.07.2009р. Позивач уклав з фахівцем у галузі права — адвокатом Оскаленко Марією Юріївною Договір про надання адвокатської допомоги у судовому процесі № 31/07.

Згідно укладеного Договору про надання адвокатської допомоги у судовому процесі № 31/07 від 31.07.2009р. Адвокат зобов'язався надати Позивачу адвокатську допомогу в судовому процесі, а саме, здійснити розрахунок заборгованості Відповідача з урахуванням трьох відсотків річних та пені, підготувати позовну заяву та забезпечити представництво інтересів Позивача в судовому процесі в суді першої інстанції до моменту постановлення рішення по справі.

Вартість послуг Адвоката та строки їх сплати Позивачем визначені в пунктах 3.1 та 3.3 зазначеного вище договору. Так, вартість послуг в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) Позивач повинен сплатити Адвокату у вигляді 100% передплати, до 03.08.2009 р.

Факт сплати Позивачем Адвокату вартості його послуг за договором в сумі 5000,00 гривен підтверджується квитанцією про сплату № 18 від 03.08.2009 р.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як було зазначено вище, Позивачем з вини Відповідача були понесені витрати, пов'язані з захистом його прав у судовому порядку, в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.), що підлягають стягненню з Відповідача.

Правовідносини, які склалися між сторонами, характерні для договору поставки.  

Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач в порушення умов договору не розрахувався у встановлені строки за отриманий товар в повному обсязі, сплативши лише 52030, 37 грн. Залишок поставленого, але не оплаченого товару становить 52030, 37 грн., доказів погашення якого сторони, в тому числі і відповідач, суду не подали.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення стосовно стягнення неустойки передбачені ст. ст. 230, 231 ГК України.

Пунктами 9.3 договору передбачена можливість стягнення пені в розмірі 1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки, протягом 5 календарних днів від дня отримання відповідної письмової вимоги постачальника.

За розрахунком позивача сума пені за 23 дні прострочення виконання зобов'язання склала 11 966, 98 грн.

Відповідач не подав господарському суду власний розрахунок пені.

До господарського суду 05.10.2009 року позивачем подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України від 02.10.2009 року відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму боргу 52030, 37 грн., три відсотки річних в розмірі 384, 88 грн., пеню в розмірі 2 809, 64 грн., всього 55 224, 89 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 690, 96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000, 00 грн. При цьому позивачем змінено період нарахування пені та 3% річних з 16.07.2009 року по 13.10.2009 року, оскільки відповідач продовжує не виконувати зобов'язання перед позивачем. Крім того, розрахунок пені здійснено з врахування положень ст. ст. 231, 343 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 52030, 37 грн. та трьох відсотків річних в сумі 384, 88 грн., а також часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, ч. 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. (стаття 1 цього Закону) Разом з тим -  розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (стаття 3 цього Закону)

Таким чином, враховуючи вказані норми діючого законодавства, пеня за прострочку платежу відповідачем підлягає стягненню на користь позивача за 90 днів прострочки (період визначений позивачем з 16.07.2009 року по 13.10.2009 року) в сумі 2687, 76 грн., виходячи з наступного розрахунку: (11%х2:365)х52030, 37:100х27 (з 16.07.2009 року по 11.08.2009 року) та (10, 25%х2:365) х52030, 37:100х63 (з 12.08.2009 року по 13.10.2009 року)

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України якщо  спір  виник  внаслідок  неправильних    дій    сторони, господарський   суд  має  право  покласти  на  неї  державне  мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які   підлягають   сплаті   за   послуги адвоката,    витрати   на інформаційно-технічне   забезпечення   судового  процесу  при  частковому  задоволенні  позову  -  на  обидві   сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 48 ГПК України господарський суд, враховуючи викладені обставини справи, вважає за необхідне витрати в сумі 5000, 00 грн.,   що   підлягають   сплаті   за   послуги  адвоката покласти на відповідача, оскільки такі витрати є обґрунтованими та мають відповідне документальне підтвердження. (а.с. 18-21)

Керуючись ст. ст. 193, 230, 231, 343 ГК України, ст. ст. 526, 546, 547, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 32–34, 43, 44, 47, 47-1, 48, 49, 75, 82–85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

                                                           ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМЛОГІСТИК” (25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського, буд. 2-Ж, код ЄДРПОУ 36200281, р/р 26000004814001 в філії АКБ “Імекс Банк”, МФО 323798) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МКС-ГРУП” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 149, код ЄДРПОУ 36206346, р/р 26004501324517 в ЗАТ “ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528) – борг в сумі 52030, 37 грн., три відсотки річних в сумі 384, 88 грн., пеню в сумі 2 687, 76 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 601, 03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235, 53 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000, 00 грн.

Наказ видати.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

    Суддя                                                                                                       Н.М. Коваленко