Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/17326/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015№910/17326/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17326/15

за позовом приватного підприємства "Август Груп", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейдінг", м. Київ,

про стягнення 41 932,30 грн.,

за участю представників:

позивача - Бондарчук Д.М. (довіреність від 27.07.2015 №б/н);

відповідача - не з'явився.

Приватне підприємство "Август Груп" (далі - ПП «Август Груп») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейдінг" (далі - ТОВ «Ресурс Трейдінг»): 28 600 грн. основного боргу; 691,10 грн. 3% річних; 12 641,20 грн. втрат від інфляції, а всього 41 932,30 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2015 порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалу господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті ухвали та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 07.09.2015 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору-заявки від 04.03.2013 №002 ПП «Август Груп» виставило ТОВ «Ресурс Трейдінг» рахунки для оплати послуг щодо перевезення вантажу, а саме:

від 04.03.2013 №23 на суму 8 000 грн. (перевезення вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Червоноармійськ - м. Дмитрів - м. Артемівськ - м. Луганськ - м. Єнакієво - м. Горлівка - м. Донецьк - м. Маріуполь);

від 18.04.2013 №45 на суму 11 300 грн. (перевезення вантажу за маршрутами: м. Київ - м. Дмитрів - м. Костянтинівка - м. Краматорськ - м. Артемівськ - м. Єнакієво - м. Горлівка - м. Луганськ - м. Донецьк та м. Київ - м. Одеса - м. АР Крим);

від 18.04.2013 №45 на суму 15 000 грн. (перевезення вантажу за маршрутами: м. Київ - м. Донецьк та м. Київ - м. Маріуполь).

Таким чином, ПП «Август Груп» повинно було здійснити поставку вантажу до пунктів призначення на замовлення відповідача, а ТОВ «Ресурс Трейдінг», в свою чергу, оплатити позивачу такі послуги перевезення.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонами укладено усний договір поставки.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

На підставі рахунків на оплату сторонами було укладено акти надання послуг на загальну суму 34 300 грн., а саме: від 04.03.2013 №23 на суму 8 000 грн.; від 21.03.2013 №36 на суму 11 300 грн.; від 18.04.2013 № 47 на суму 15 000 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем було належним чином виконані послуги перевезення, а відповідачем прийняті такі послуги без будь-яких зауважень.

ТОВ «Ресурс Трейдінг» було здійснено часткову оплату на суму 5 700 грн. на підставі рахунку №23, виставленого 04.03.2013, на суму 8 000 грн.; таким чином, сума недоплати за вказаним рахунком становить 2 300 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 600 грн. (2 300 грн. + 11 300 грн. + 15 000 грн.).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

03.07.2014 ПП «Август Груп» на адресу ТОВ «Ресурс Трейдінг» надіслано претензію від 03.07.2014 №124, в якій вимагалося у строк не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити ПП «Август Груп» 28 600 грн. за надані послуги з перевезення.

Проте конверт з претензією 05.08.2014 повернувся на адресу позивача з відміткою поштового відділення «причини повернення: за закінчення встановленого терміну зберігання».

Отже, відповідач суму заборгованості в добровільному порядку та в повному обсязі не сплатив, а тому позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Ресурс Трейдінг» на користь ПП «Август Груп» 28 600 грн. боргу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 691,10 грн. 3% річних та 12 641,20 грн. втрат від інфляції.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, за приписами пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 691,10 грн. та втрати від інфляції у сумі 12 641,20 грн. за період з 12.08.2014 (оскільки 05.08.2014 на адресу позивача повернувся конверт з претензією) по 02.06.2015.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що він правильний, а тому задоволенню підлягає 3% річних у сумі 691,10 грн. за розрахунком позивача.

За перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 16 082,33 грн., однак такий перерахунок суду фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 12 641,20 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 83, офіс 5; ідентифікаційний код 38322775) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного підприємства «Август Груп» (юридична адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30; адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Горького, 7-Б, оф. 3; ідентифікаційний код 35390622): 28 600 (двадцять вісім тисяч шістсот) грн. основного боргу; 12 641 (дванадцять тисяч шістсот сорок одну) грн. 20 коп. втрат від інфляції; 691 (шістсот дев'яносто одну) грн. 10 коп. 3% річних та 1 828 (одну тисячу вісімсот двадцять вісім) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.2015.

Суддя О. Марченко