Постанова

від 16.12.2015 по справі 910/17326/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа№ 910/17326/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Бондарчук Д. М. - представник за довіреністю від 27.07.2015

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015

у справі № 910/17326/15 (суддя Марченко О. В.)

за позовом Приватного підприємства «Август груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг»

про стягнення 41 923,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28 600 грн. за надані, але неоплачені транспортні послуги, збитків від інфляції в сумі 12 641,20 грн. та 3 % річних в сумі 691,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2015, повний текст якого складений 16.09.2015, у справі № 910/17326/15 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих послуг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

На думку відповідача, рішення суду першої інстанції винесено при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції при розгляді справи не забезпечив дотримання таких засад судочинства, як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність, оскільки розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що призвело до позбавлення його можливості надати свої пояснення та заперечення стосовно позовних вимог позивача.

Крім того, відповідач зазначив про те, що після ознайомлення з оскаржуваним рішенням суду йому незрозуміло, як саме позивачем здійснювався розрахунок збитків від інфляції та 3 % річних, позовні вимоги про стягнення яких судом першої інстанції задоволені у повному обсязі, оскільки як позивачем, так і судом першої інстанції не встановлено та не вказано офіційного джерела розрахунку зазначених позовних вимог.

Ухвалою від 06.11.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Рябуха В. І., Ропій Л. М. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач представників в жодне судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорене рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує, що позивач виставив відповідачу рахунки для оплати послуг щодо перевезення вантажів (а.с. 35-37), а саме:

- № 23 від 04.03.2013 на суму 8 000 грн. щодо перевезення 04.03.2013 вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Червоноармійськ - м. Дмитрів - м. Артемівськ - м. Луганськ - м. Єнакієво - м. Горлівка - м. Донецьк - м. Маріуполь;

- № 34 від 12.03.2013 на суму 11 300 грн. щодо перевезення 12.03.2013 вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Дмитрів - м. Костянтинівка - м. Краматорськ - м. Артемівськ - м. Єнакієво - м. Горлівка - м. Луганськ - м. Донецьк та 13.03.2013 вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Одеса - м. АР Крим;

- № 45 від 18.04.2013 на суму 15 000 грн. щодо перевезення 16.04.2013 вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Донецьк та 18.04.2013 вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Маріуполь.

Вказані послуги з перевезення на загальну суму 34 300 грн. позивачем відповідачу були надані, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів надання послуг № 23 від 04.03.2013, № 36 від 21.03.2013 та 47 від 18.04.2013 (а.с. 38-40).

В позовній заяві позивач послався на те, що відповідач частково, в сумі 5 700 грн., здійснив оплату рахунку № 23 від 04.03.2013, з огляду на що неоплаченими з наданих за актом надання послуг № 23 від 04.03.2013 залишились послуги на загальну суму 2 300 грн., а разом за спірними актами - на загальну суму 28 600 грн.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на обставини справи та враховуючи приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаних рахунків на оплату та підписання актів надання послуг у спрощений спосіб укладено договори перевезення, за якими позивач зобов'язався надати відповідачу послуги за перевезення вантажів за визначеними маршрутами, а відповідач - оплати вказані послуги у погодженій сторонами сумі.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо строків оплати відповідачем наданих позивачем транспортних послуг, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

03.07.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 124 від 03.07.2014 (а.с. 41-42), в якій просив в строк, не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту отримання цієї претензії сплатити позивачу суму в розмірі 28 600 грн. До претензії позивачем додані спірні акти виконаних робіт та рахунки на оплату. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії опису вкладення, фіскального чеку, повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315112902075 та конверту, зі змісту яких слідує, що кореспонденцію, направлену позивачем відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 83, оф. 5, відповідачу вручено не було та повернуто позивачу з повідомленням відділення зв'язку про підставу невручення: «за закінченням встановленого терміну зберігання» з відбитком печатки з датою 05.08.2014.

Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що:

- якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України;

- днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення;

- оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Враховуючи те, що вказану претензію позивачем направлено за адресою відповідача, яка вказується ним самим як власна адреса, та те, що вказану претензію повернуто позивачу з відміткою відділення зв'язку: «за закінченням встановленого терміну зберігання», датою пред'явлення вимоги слід вважати 05.08.2014, тобто дату оформлення відділенням зв'язку повідомлення про причини повернення кореспонденції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком позивача про те, що обов'язок відповідача оплатити спірні послуги вважається простроченим з восьмого дня після пред'явлення вимоги (05.08.2014), тобто з 12.08.2014.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих за спірними актами транспортних послуг, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28 600 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 12 641,20 грн. та 3 % річних в сумі 691,10 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 12 641,20 грн. та 3 % річних в сумі 691,10 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, спростовуються наявними в матеріла справи доказами, а саме рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034820370 (а.с. 49), зі змісту якого слідує, що ухвалу про порушення провадження у справі від 09.07.2015, якою розгляд справи призначений на 03.08.2015, керівником відповідача ОСОБА_3 отримано 13.07.2015, та відомостями, які містяться в протоколі судового засідання від 03.08.2015, зі змісту якого слідує, що в судовому засіданні був присутній представник відповідача ОСОБА_4 (особа, яку керівник відповідача ОСОБА_3 уповноважив представляти свої інтереси під час розгляду справи № 910/17326/15).

Щодо посилань відповідача на те, що йому незрозуміло, як саме позивачем здійснювався розрахунок збитків від інфляції та 3 % річних, оскільки як позивачем, так і судом першої інстанції не встановлено та не вказано офіційного джерела розрахунку зазначених позовних вимог, слід зазначити таке.

Індекс інфляції (базовий індекс споживчих цін) є показником, що дає можливість оцінити інфляційну динаміку, інфляційні процеси в економіці країни.

Розрахунки базового індексу споживчих цін здійснюються Держкомстатом України в цілому по країні на основі Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату від 14.11.2006 № 519, та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265.

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятої на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел.

Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Вказані вище джерела є загальнодоступними, і одне лише незазначення про них судом першої інстанції в оспореному рішенні не є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 у справі № 910/17326/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 у справі № 910/17326/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 у справі № 910/17326/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17326/15.

Повний текст постанови складено: 21.12.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій