Постанова

від 16.06.2009 по справі 22/107

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/107

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

16.06.09 р.                                                                                          № 22/107          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Жук Г. А.

при секретарі судового засідання –Єрмак Л.В.,

в судове засідання представники сторін не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»на рішення господарського суду Полтавської області від                 02.02.2009 року,

у справі № 22/107 (суддя Георгієвський В.Д.),

за позовомприватного підприємства «Багратіон», м. Полтава,

до

про          закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь», смт Диканька, Полтавська область,

стягнення 112 033,58 грн.,

за результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року приватне підприємство «Багратіон»(далі по тексту –ПП           «Багратіон», позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»(далі по тексту –ЗАТ «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь», відповідач) про стягнення 112 033, 58 грн., з яких 63 400,00 грн. боргу та 48 633,58 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2009 року у справі № 22/107 (далі по тексту –оскаржуване рішення) позов задоволено частково та стягнуто з ЗАТ «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»на користь ПП «Багратіон»46 340,00 грн. боргу та 6 134,66 грн. пені, в частині стягнення боргу в розмірі 17 060,00 грн. провадження припинено, в решті вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Полтавської області, ЗАТ «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2009 року у справі № 22/107 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги вимог ПП «Багратіон»в розмірі 37 500,00 грн., в решті вимог відмовити.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2009 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

Позивач, на вимогу ухвали апеляційної інстанції від 04.03.2009 р., не скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду по суті за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 96, 99 ГПК України.

Відповідно до розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Жук Г.А., суддя Зеленіна Н.І.

В судове засідання 16.06.2009 р. представники сторін не з'явились. Колегія суддів, враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, дійшла висновку розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ЗАТ «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2009 року підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду необхідно частково скасувати, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2007 року ПП «Багратіон»(виконавець за договором) та ЗАТ «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»(клієнт за договором) уклали договір про забезпечення охорони підприємства (раніше був укладений договір про забезпечення охорони підприємства від 31.05.2004 року, який закінчив свою дію 01.07.2007 року), згідно умов договору клієнт (відповідач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе обов'язок по охороні підприємства.

За своєю правовою природою дані відносини між сторонами регулюються главою 36 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивач здійснював охорону підприємства ЗАТ «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь», що підтверджується актами наданих послуг по охороні об'єкта (а.с. 23-60).

Відповідач, як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором не виконав та не оплатив послуги надані ПП «Багратіон».

10.04.2008 року сторони уклали угоду (а.с.15), в якій погодили розірвати договір від 01.07.2007 року про забезпечення безпеки підприємства у зв'язку з тим, що замовник має заборгованість за виконані роботи виконавцем за декілька місяців в розмірі 55 560,00 грн.

Позивач, в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 63 400,00 грн.

Колегія суддів зазначає, оскільки, 10.04.2008 року сторони в угоді про розірвання договору від 01.07.2007 року визначили розмір заборгованості відповідача, який складає 55 560,00 грн. і зазначена угода підписана сторонами та скріплена відтисками печаток підприємств, а також не містить будь-яких зауважень та застережень щодо розміру заборгованості, то заборгованість відповідача за невиконання своїх зобов'язань складає саме 55 560,00 грн.

Крім цього, позивач в позовній заяві просить стягнути заборгованість з відповідача за надані послуги з 01.03.2008 року по 10.04.2008 року в розмірі           7840,00 грн.

З приводу цього колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надання послуг, зокрема, акти наданих послуг по охороні об'єкта з             01.03.2008 року по 10.04.2008 року.

Позивач, в свою чергу, зазначив, що відповідач відмовився підписувати такі акти за зазначений період, а доказом надання послуг є також запис в журналі здачі чергувань.

Проте, такі докази, на які посилається позивач, не підтверджують факту надання послуг відповідачем за вказаний період і такий журнал не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, такими доказами можуть бути або первинні бухгалтерські документи, або акти наданих послуг.

Як встановлено вище, в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти наданих послуг за 01.03.2008 року-10.04.2008 року, а наявні ксерокопії витягів з журналів у вигляді рапортів (а.с.129-132), на які позивач посилається як на первинні документи, не є такими, оскільки, договором про надання послуг з охорони від 01.07.2007 року не передбачено ведення такого журналу. Крім цього, в наказі № 8 від 15.01.2008 року (а.с. 134) наведений перелік працівників відповідача (головний бухгалтер Гальченко Н.П та бухгалтер Похмурко А.О.), які мають право робити відмітки в журналі позивача про наявність чи відсутність претензій щодо послуг з охорони, а в ксерокопії журналу, що міститься в матеріалах справи прізвища інших працівників, ніж в наказі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги з 01.03.2008 року по 10.04.2008 року є безпідставною.

Далі, як зазначив відповідач, до винесення рішення по справі, він перерахував кошти на користь позивача в рахунок заборгованості в розмірі 17060,00 грн., про що не заперечує позивач.

Тому, провадження в частині боргу 17060,00 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача складає саме 38500,00 грн. (55560,00 грн.-17 060,00 грн.), а вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 63400,00 грн. є необґрунтованою та не підтвердженою матеріалами справи.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 46340,00 грн., а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає частковому скасуванню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 48633,58 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Позивач при нарахуванні пені посилається на п. 4.4 договору від 01.07.2007 року, в якому зазначено, в разі несвоєчасного перерахування клієнтом суми, обумовленої договором, нараховується пеня в розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день заборгованості.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З доданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована з червня 2004 року по 10.04.2008 року в розмірі 48 633,58 грн.

Проте, колегія суддів з таким розрахунком погодитись не може, оскільки він є необгрунтованим.

Угодою про розірвання договору від 01.07.2007 року сторони визначили строк погашення заборгованості до 15.04.2008 року, тобто з 15.04.2008 року у позивача виникло право звернутись до суду з вимогою про стягнення пені за прострочення зобов'язання.

За таких обставин, наявний в матеріалах справи розрахунок пені не береться до уваги апеляційним господарським судом, оскільки, позивачем не вірно визначено період нарахування пені та як наслідок її розмір, а отже, підстави для стягнення пені за період, який зазначив позивач з червня 2004 року по 10.04.2008 року відсутні.

Також, колегія суддів зазначає, що за період з 15.04.2008 року позивач з вимогою про стягнення пені до суду не звертався. Оскільки, апеляційний господарський суд на підставі ст. 101 ГПК України позбавлений права виходити за межі позовних вимог, то вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню. Однак, позивач не позбавлений права за наявних підстав звернутись до суду з вимогою про стягнення пені за інший період.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення пені є помилковим та рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2009 року у справі № 22/107 необхідно частково скасувати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст. 99, ст. 101, ст. 102, п. 2 ст. 103, ст. 104, ст. 105  ГПК України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2009 року задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2009 року у справі № 22/107 скасувати частково.

3.          Резолютивну частину рішення викласти в новій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»(38500, Полтавська область смт Диканька, вул. Щорса, 1, код 00376917) на користь приватного підприємства «Багратіон»(36000, м. Полтава, вул. А.Лютого, 37, к. 1, код 32017036) 38500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. заборгованості, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита, 40 (сорок) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

 4. В частині стягнення 17060,00 грн. провадження припинити.

 3. В решті вимог відмовити.».

4.          Стягнути з приватного підприємства «Багратіон»(36000, м. Полтава, вул. А.Лютого, 37, к. 1, код 32017036) на користь закритого акціонерного товариства «Диканський завод продовольчих товарів «Промінь»(38500, Полтавська область смт Диканька, вул. Щорса, 1, код 00376917) 69 (шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. –державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

5.          Видачу наказів доручити господарському суду Полтавської області.

6.          Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.

7.          Матеріали справи № 22/107 повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя:                                                                      Фаловська  І.М.

Судді:

                                                                                                    Жук Г. А.

                                                                                                    Зеленіна  Н.І.

Дата відправки