Постанова

від 07.08.2009 по справі 19/336-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/336-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.07-07.08.09 р.                                                                                № 19/336-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Мельника С.М.,

суддів:                              Рудченка С.Г.,

                                        Шевченка В.Ю.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників:

від прокуратури: Матвієць В.В. –за посвідченням,

від позивача: Репнін Є.Ю. –представник за довіреністю,

від відповідача: Декало Л.І. –представник за довіреністю,

від третьої особи: Скороход Р.В. –представник за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Росава»на рішення господарського суду Київської області від 05.02.2009 р. (підписане 11.02.2009 р.)

у справі          №19/336-08 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Росава», м. Біла Церква,

до                    Відкритого акціонерного товариства «Росава», м. Біла Церква,

третя особа          Фонд державного майна України, м. Київ,

за участю          Прокуратури Київської області, м. Київ,

про                    стягнення 402077,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Росава»звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Росава»про стягнення 402077,47 грн.

Заявою від 18.09.2008 р. №05-5890 ЗАТ «Росава»збільшило позовні вимоги та просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 163 853,12 грн.

Заявою від 12.10.2008 р. №05-6400 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути суму заборгованості в розмірі 3 469 878,43 грн.

У зв'язку з поданим повідомленням від 24.10.2008 р. №05/1-2248вих у справу вступила Прокуратура Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2008 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Фонд державного майна України.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2009 р. (підписане 11.02.2009 р.) в позові було відмовлено повністю. Вказане рішення обґрунтоване тим, що у позивача сплив строк позовної давності для пред'явлення позовних вимог до ВАТ «Росава», про застосування якого заявлено клопотання Фонду державного майна України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ «Росава»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві .

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні від 29.07.2009 р. судом було оголошено перерву до 07.08.2009 р. на 10-00 год. для підготовки повного тексту постанови.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

ЗАТ «Росава»свої позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.09.2008 р. №05-5890 та заяви про уточнення позовних вимог від  12.10.2008 р. №05-6400) про стягнення з ВАТ «Росава»заборгованості в сумі 3 469 878,43 грн. мотивує тим, що позивачем були проведені ремонті роботи майна відповідача, право користування яким було передано позивачу в якості внеску відповідача до статутного фонду ЗАТ «Росава»; листами від 04.12.2003 р. №1374 та від 20.01.2005 р. №82 ВАТ «Росава»надало згоду на компенсацію вартості проведених ремонтних робіт; протоколом засідання комісії ВАТ «Росава»по перевірці проведення капітальних ремонтів майна, право користування яким внесено до статутного фонду ЗАТ «Росава»від 28.09.2007 р. була визначена вартість вказаних робіт. На підставі чого, позивач вважає, що між ним та відповідачем виникло зобов'язання з компенсування витрат на проведені ремонтні роботи в силу вчинення юридично значимих дій, а саме проведення ремонтних робіт з боку позивача, та надання згоди відповідача на компенсацію вартості цих робіт.

Судова колегія не погоджується з вищевказаними мотивами ЗАТ «Росава»з наступних підстав.

З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, ЗАТ «Росава»(далі –позивач) є правонаступником Українсько-ірландського підприємства з іноземними інвестиціями у виді закритого акціонерного товариства «СП «Росава». Засновниками позивача є ВАТ «Росава»(далі –відповідач) та Limited». При створенні позивача відповідачем на оплату акцій та в якості внеску до статутного фонду позивача було передано право користування майном, яке належить на праві власності ВАТ «Росава», що не заперечується відповідачем. Як стверджує позивач за період 2002-2004 р.р. ЗАТ «Росава»було проведено ремонт майна, що є власністю ВАТ «Росава», і яке знаходилось у користуванні ЗАТ «Росава»на підставі передачі права користування вказаним майном до статутного фонду позивача.

Листом від 01.12.2003 р. №8115 ЗАТ «СП «Росава»повідомило ВАТ «Росава», що за 2002 р. та за 11 місяців 2003 р. були проведені ремонті роботи на суму 2 054 705,10 грн. з ПДВ (Т. 1, а.с. 11-12).

Листом від 04.12.2003 р. №1371 (за підписом в.о. голови правління                   ВАТ «Росава») позивача було повідомлено, що відповідач надає згоду за першою вимогою компенсувати витрати зі сплати вартості ремонтних робіт у розмірі 2 054 705,10 грн. з урахуванням ПДВ, що були понесені з боку ЗАТ «СП «Росава»протягом 2002 р. та 11 місяців 2003 р. Окрім того, було надано згоду на проведення ремонтних робіт та інших поліпшень у вказаному майні у майбутніх періодах у разі виникнення необхідності (Т. 1, а.с. 15).

Листом позивача від 04.01.2005 р. №26 було повідомлено відповідача, що протягом 8 місяців 2004 р. за рахунок ЗАТ «Росава»було проведено ремонт майна, що є власністю ВАТ «Росава»і яке знаходилось у користуванні позивача на підставі передачі права користування до статутного фонду, на суму 1 415 173,33 грн. з ПДВ (Т. 1, а.с. 13-14).

Листом відповідача від 20.01.2005 р. №82 (за підписом керуючого санацією) позивача було повідомлено, що відповідач не заперечує проти компенсації на користь ЗАТ «Росава»витрат по сплаті вартості ремонтних робіт, що були протягом 2004 року, понесені з боку ЗАТ «СП «Росава» (ЗАТ «Росава»). Також, у листі було зазначено, що така компенсація можлива тільки після закінчення роботи уповноваженої комісії, яка повинна підтвердити здійснені обсяги та вартість виконаних ремонтних робіт, та компенсації підлягає та сума, яка буде зазначена у акті, складеному за результатами комісії (Т. 1, а.с. 16).

28.09.2007 р. був складений Протокол засідання комісії ВАТ «Росава»по перевірці проведення капітальних ремонтів майна, право користування яким внесено до статутного фонду ЗАТ «Росава»(Т. 1, а.с. 17-37), відповідно до якого було встановлено, що позивачем були проведені капітальні ремонти загальною вартістю з ПДВ –3 469 878,43 грн. (без ПДВ –2 891 565,36 грн.).

28.09.2007 р. позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію №05-4945 (Т.1, а.с. 108-109), в якій відповідачу було запропоновано перерахувати вартість виконаних ремонтів в сумі 3 469 878,43 грн. на рахунок ЗАТ «Росава». Претензією позивача від 07.04.2008 р. №05-2625 (Т. 1, а.с. 38) відповідачу запропоновано перерахувати на рахунок ЗАТ «Росава»вартість виконаних робіт в сумі 402 077,47 грн.

Позовні вимоги ЗАТ «Росава»обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з компенсування вартості ремонтних робіт, проведених позивачем щодо майна відповідача, право користування яким було передано до статутного фонду ЗАТ «Росава».

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 ЦК закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно ч. 2 ст. 11 ЦК, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права, згідно ч. 1 ст. 13 ЦК, особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В свою чергу, ст. 14 ЦК передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Таким чином, виконання цивільного обов'язку, за своєю правовою природою, становить сукупність фактичних та (або) юридичних дій (у певних випадках – утримання від дії) сторін зобов'язання, спрямованих на реалізацію (здійснення) передбачених договором або законом суб'єктивних прав задля досягнення мети зобов'язання.

Правочином, згідно ч.1 ст. 202 ЦК, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК, становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК).

Судовою колегією встановлено, що між ЗАТ «Росава»та ВАТ «Росава»не було укладено жодних договорів як домовленостей щодо врегулювання питань проведення позивачем відновлення, ремонту та інших поліпшень майна, право на користування яким було передано відповідачем до статутного фонду позивача. Також, з матеріалів справи не вбачається, що ВАТ «Росава»надавало згоду на здійснення позивачем ремонту та інших поліпшень свого майна на момент проведення таких робіт.

Ремонтні роботи майна відповідача були проведені позивачем самостійно та за рахунок його власних коштів, що не заперечується ЗАТ «Росава».

Наявні в матеріалах справи листи ВАТ «Росава»від 04.12.2003 р. №1371 та від 20.01.2005 р. №82 не можуть вважатися згодою відповідача з проведенням позивачем ремонту майна, право на користування яким було передано ВАТ «Росава»до статутного фонду позивача, та діями, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків у відповідача щодо компенсації вартості таки робіт.

Таким чином, між сторонами не виникло взаємного зобов'язання щодо проведення ремонтних робіт з приводу майна відповідача, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку щодо компенсування витрат зі сплати вартості ремонтних робіт, самостійно проведених позивачем, а у позивача права вимагати на таке компенсування зі сторони відповідача.

Посилання позивача на Протокол засідання комісії ВАТ «Росава»по перевірці проведення капітальних ремонтів майна, право користування яким внесено до статутного фонду ЗАТ «Росава»від 28.09.2007 р., судовою колегією не приймається до уваги, оскільки вказаний протокол підтверджує вартість здійснених позивачем ремонтних робіт, а не виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування таких робіт.

Окрім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску ЗАТ «Росава»строків позовної давності.

Так, позовна давність, згідно ст. 256 ЦК, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Перебіг позовної давності, згідно ч. 1 ст. 261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності ч. 3, 4 ст. 267 ЦК, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Фондом державного майна України (як третьою особою у справі, яка, відповідно до ст. 27 ГПК України, користується процесуальними правами та несе процесуальні обов'язки сторін) у відзиві на позовну заяву від 15.01.2009 р.                            №10-24-440 (Т. 2, а.с. 177-178) ставиться питання про застосування строків позовної давності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Росава» на рішення господарського суду Київської області від 05.02.2009 р. (підписане 11.02.2009 р.) у справі №19/336-08 –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 05.02.2009 р. (підписане 11.02.2009 р.) у справі №19/336-08  –залишити без змін.

3.          Матеріали справи №19/336-08  повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      С.М. Мельник

Судді:                                                                                          С.Г. Рудченко

          В.Ю. Шевченко

Дата відправки  13.08.09