Постанова

від 14.07.2009 по справі 17/455-08/6

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/455-08/6

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.07.09 р.                                                                                          № 17/455-08/6          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Мазур Л. М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Жук Г. А.

при секретарі судового засідання Єрмак Л. В.,

за участю представників сторін:

від позивача:          Ващинець І. І. –представник, довіреність б/н від 30.12.2008 року;

від відповідача:          не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мегаполіс ХХІ»

на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року

у справі № 17/455-08/6 (суддя –Маляренко А. В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант–М Азія»,                  м. Вишневе Київської області,

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мегаполіс ХХІ»,          с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області,

про                   стягнення 308 584,00 грн.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Азія»(далі за текстом –позивач, ТОВ «Атлант-М Азія») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мегаполіс ХХІ»(далі за текстом –відповідач, ТОВ «Авто-Мегаполіс ХХІ», скаржник) про витребування від ТОВ «Авто-Мегаполіс ХХІ»належним чином підписаних договорів купівлі-продажу № 310689, № 310771, № 310843, № 311016 від 10.12.2008 року та стягнення 308 584,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Атлант-М Азія»послалося на те, що відповідач не оплатив придбані ним автомобілі загальною вартістю 308 584,00 грн.; керувався ст. ст. 207, 526, 530 ЦК України.

У лютому 2009 року ТОВ «Атлант-М Азія»заявою № 18-1 від 16.02.2009 року змінив підстави позову, просив стягнути з ТОВ «Авто-Мегаполіс ХХІ»228 875,00 грн. –основного боргу, 59 181,72 грн. –інфляційних нарахувань та 20 467,07 грн. –процентів за користування чужими коштами, а всього –308 523,79 грн. (т. 1, а. с. 135-167).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач послався на ст. ст. 526, 536,625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2009 року (текст рішення підписано 31.03.2009 року) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Авто-Мегаполіс ХХІ»на користь ТОВ «Атлант-М Азія»228 875,00 грн. –основного боргу, 59 181,72 грн. –інфляційних нарахувань, 20 467,07 грн. –процентів за користування чужими коштами, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 3 085,24 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги з урахуванням уточнень є доведеними, обґрунтованими та не спростованими відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Авто-Мегаполіс ХХІ»подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року змінити, зменшивши суму стягнення до 118 174,00 грн., а також відповідним чином зменшивши стягнення суми судових витрат у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі апеляційної скарги ТОВ «Авто-Мегаполіс ХХІ»на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом, згідно ст. 96 ГПК України, ухвалою від 27.04.2009 року порушено апеляційне провадження у справі.

22.05.2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду ТОВ «Атлант-М Азія», згідно ст. 96 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

За розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Мазур Л. М., судді: Жук Г. А., Разіна Т. І. (у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Агрикової О. В.).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року розгляд справи відкладався у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача та неявкою його представника, згідно ст. 77 ГПК України.

За розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2009 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Жук Г. А., судді: Агрикова О. В., Разіна Т. І. (у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мазур Л. М.).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін.

За розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.07.2009 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Мазур Л. М., судді: Агрикова О. В., Жук Г. А. (у зв'язку з виходом з відпустки судді Мазур Л. М.).

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 14.07.2009 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечив з викладених у відзиві на неї підстав, просив рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні за час розгляду справи в апеляційному господарському суді, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце засідання суду належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а наявних у матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року у справі                   № 17/455-08/6 має бути залишено без змін виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.12.2007 року та 11.12.2007 року ТОВ «Атлант-М Азія»передало у власність ТОВ «Авто-Мегаполіс XXI»через представника за довіреністю № 915876 від 10.12.2007 року Кацун Б.Н. чотири легкові автомобілі, а саме:

-F3 QCJ7160A GL-I 310689 вартістю 79 709,00 грн.;

-F3 QCJ7160A GL-I 310771 вартістю 79 709,00 грн.;

-F3 QCJ7160A GL-I 310843 вартістю 74 583,00 грн.;

-F3 QCJ7160A GL-I 311016 вартістю 74 583,00 грн., а всього на загальну суму 308584,00 грн.

Вказані фактичні обставини справи підтверджується актами приймання-передачі транспортних засобів та видатковими накладними № РНА-000295 від 10.12.2007 року (акт б/н, від 10.12.2007 року), № РНА-000296 від 10.12.2007 року (акт б/н, від 10.12.2007 року), № РНА-000298 від 11.12.2007 року (акт б/н, від 11.12.2007 року), № РНА-000297 від 11.12.2007 року (акт б/н, від 11.12.2007 року), належним чином завірені копії яких містяться у матеріалах справи.

Встановлено, що представнику відповідача також були передані тотожні за змістом договори купівлі-продажу № 310689, № 310771, № 310843 та № 311016 від 10.12.2007 року для їх підписання директором відповідача та скріплення їх печаткою.

Як зазначає позивач, після подання позовної заяви, вищевказані договори купівлі-продажу відповідачем було підписано, а також оплачено за автомобіль BYD F3 QCJ7160A GL-I 310689 згідно умов договору купівлі-продажу № 310689 від 10.12.2007 року (видаткова накладна № РНА-000295 від 10.12.07 року; акт б/н, від 10.12.07 року) його вартість - 79 709,00 грн., що наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок № 199 від 13.03.2008 року на суму 13 000,00 грн.; № 1 від 12.06.2008 року на суму 66 000,00 грн.; № 7 від 22.07.2008 року на суму 709,00 грн.

Судом першої інстанції також вірно встановлено та підтверджується змістом  клопотання № 119 від 20.02.2009 року позивача, що 10.12.2007 року відповідач також здійснив оплату у сумі 228 875,00 грн. за придбані ним згідно договорів купівлі-продажу № 310771, № 310843 та № 311016 від 10.12.2007 року автомобілі: BYD F3 QCJ7160A GL-I 310771 вартістю 79 709,00 грн.; BYD F3 QCJ7160A GL-I 310843 вартістю 74 583,00 грн.; BYD F3 QCJ7160A GL-I 311016 вартістю 74 583,00 грн. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що після здійснення оплати відповідач надіслав позивачу лист з проханням зарахувати оплачені грошові кошти в рахунок оплати за інші автомобілі. У зв'язку з цим, автомобілі, придбані відповідачем згідно договорів купівлі-продажу        № 310771, № 310843 та № 311016 від 10.12.2007 року залишилися неоплаченими.

Виходячи з встановлених вище обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем за придбані автомобілі:

- F3 QCJ7160A GL-I 310771 вартістю 79 709,00 грн.;

- F3 QCJ7160A GL-I 310843 вартістю 74 583,00 грн.;

- F3 QCJ7160A GL-I 311016 вартістю 74 583,00 грн., так і залишилась не оплаченою всього, а сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 228875,00 грн.

Виходячи з умов пунктів 3.3 договорів купівлі-продажу № 310771, № 310843 та              № 311016 від 10.12.2007 року, якими передбачено про зобов'язання покупця оплатити товар шляхом перерахування 100% суми договору протягом 3-х календарних днів з моменту укладення договору, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач зобов'язаний провести оплату позивачеві за передані йому автомобілі до 13.12.2007 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на адресу відповідача направляв претензію № 21/07-08-2 від 21 06.2008 року з вимогою оплатити заборгованість у сумі 308 584,00 грн., яка залишена без задоволення (т. 1. а. с. 13).

Листом № 3 від 23.07.2008 року відповідач визнав борг у сумі 228 875,00 грн., у зв'язку з оплатою одного автомобіля BYD F3 QCJ7160A GL-I 310689 вартістю - 79709,00 грн. (308 584,00 грн. - 79 709,00 грн. = 228 875,00 грн.) (т. 1, а. с. 142-144).

Таким чином, надані у матеріали справи докази свідчать про те, що заборгованість за три автомобілі, які були придбані згідно договорів купівлі-продажу    № 310771, № 310843 та № 311016 від 10.12.2007 року в сумі 228 875,00 грн. відповідачем не оплачена.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України, зокрема, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 228 875,00 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Розглянувши заявлені ТОВ «Атлант-М Азія»позовні вимоги в частині стягнення 59 181,72 грн. –інфляційних нарахувань та 20 467,07 грн. –процентів за користування чужими коштами, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 59 278,62 грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1»), а тому вважає поданий позивачем розрахунок невірним. Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 59 181,72 грн. інфляційних нарахувань, заяви про збільшення або зміну позовних вимог в цій частині ТОВ «Атлант-М Азія»не подавалося, позовні вимоги підлягають до задоволення саме у заявленій до стягнення сумі –59 181,72 грн.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В даному випадку, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, слід застосувати аналогію закону щодо стягнення з відповідача процентів за користування коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки ст. 8 цього Кодексу передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку до відносин з приводу нарахування процентів за користування чужими коштами за ст. 1214 ЦК України слід за аналогією застосовувати ч. 1 ст. 1084 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно наданого позивачем розрахунку, проценти за безпідставне користування коштами за період з 30.04.2008 року по 16.02.2009 року складають 20 467,07 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими коштами, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його вірним, а тому до стягнення з відповідача підлягає 20 467,07 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду  вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи позивача відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.

Що стосується тверджень відповідача –апелянта про існування заборгованості у сумі 36 118,00 грн. за проведенні відповідачем роботи з гарантійного ремонту спірних автомобілів, на яку має бути зменшено заборгованість останнього шляхом взаємозаліку зустрічних зобов'язань, то слід зазначити, що зустрічні позовні вимоги відповідачем не заявлялися, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, і мають розглядатися в окремому позовному провадженні.

Також, слід зазначити, що відповідачем фактично сума позову у розмірі 228 875,00 грн. визнана, а тому посилання на те, що подані позивачем до суду документи не мають юридичної сили з підстав їх оформлення за допомогою штампа-факсимілє з підписом директора ТОВ «Атлант-М Азія»Барановського Д. В., є безпідставними.

Оцінивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи і  надано цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року у справі № 17/455-08/6 відповідає фактичним обставинам справи та прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, а відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 року  у справі    № 17/455-08/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мегаполіс ХХІ»–без задоволення.

2. Справу № 17/455-08/6 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя:                                                                      Мазур Л. М.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Жук Г. А.

Дата відправки  17.08.09