Постанова

від 22.06.2009 по справі 4/033-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/033-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

22.06.09 р.                                                                                          № 4/033-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Разіної Т. І

                                                  Жук Г. А.

при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,

за участю:

від позивача:           Дацьков В,В. - представник за дов. №6 від 21.05.2009 року,

                              В'язовий В.О. –представник за дов. №3 від 21.02.2008 року;

від відповідача:           не з'явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року ,

у справі                    №4/033-09 (суддя Щоткін О.В.),

за позовом                    приватного підприємства «Теплозахист», м. Київ,

до                              товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали», м. Бровари Київської області,

про                              стягнення 216 086,62 грн., -

встановив:

23.12.2008 року приватне підприємство «Теплозахист»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»(відповідач) про стягнення 216 086,62 грн. (а.с. 5-7).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2008 року у справі №02-03/77/4 позов приватного підприємства «Теплозахист»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»про стягнення 216 086,62 грн. повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України (а.с. 3).

30.01.2009 року приватне підприємство «Теплозахист»повторно звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»про стягнення 216 086,62 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №4/033-09 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи у судовому засіданні (а.с. 1).

02.03.2009 року позивач звернувся до господарського суду Київської області доповненнями до позовної заяви (а.с. 90-91), згідно яких просив суд стягнути з відповідача на його користь борг з урахуванням індексу інфляції у збільшеному розмірі, а саме: замість 187 705,79 грн. просив стягнути 200 163,48 грн., а згідно клопотання від 12.03.2009 року –203 165,93 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції (а.с. 95-96).

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі №4/033-09 позов приватного підприємства «Теплозахист»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»про стягнення 216 086,62 грн. задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»на користь приватного підприємства «Теплозахист»183 444,00 грн. основного боргу, 19 721,93 грн. інфляційних втрат, 8 952,31 грн. 3% річних, 19 427,52 грн. пені, 2 315,45 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 100-102).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, а також правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача пені, інфляційних та 3% річних, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 837 ЦК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та умовами укладено між сторонами спору договору, задовольнив позов повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали», подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі №4/033-09 скасувати в частині сплати позивачу пені в розмірі 19 427,52 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем роботи згідно укладеного договору виконувались на належній відповідачеві електростанції «Енергія-1», яка до теперішнього часу не приєднана до загальних електричних мереж, тому простоює. Зазначене стало підставою виникнення заборгованості. На переконання скаржника, місцевий господарський суд буз зобов'язаний відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що вимоги відповідача є надуманими, безпідставними та незаконними. Звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що відповідачем неодноразово не забезпечено явку свого представника у судові засідання, а заява відповідача про відмову позивачеві в задоволенні позовних в частині стягнення пені в матеріалах справи відсутня, відповідачем не подавалась.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року у справі №4/033-09 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

03.05.2006 року між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено договір №5 (договір, а.с. 10-14), згідно умов якого відповідач передає, а позивач приймає на себе виконання теплоізоляційних та антикорозійних робіт на будівництві трубопроводів другого контуру теплоутилізації (п. 1.1. договору).

Початок робіт 03.05.2006 року, закінчення робіт 25.10.2006 року (п. 2.1. договору).

Орієнтована вартість виконання теплоізоляційних та антикорозійних робіт по будівництву трубопроводів другого контуру утилізації тепла електростанції «Енергія-1»складає, у тому числі ПДВ 28 458,00 грн., на кожні 100 метрів трубопроводу у відповідності до додатків даного договору із розрахунку середньомісячної кошторисної заробітної плати 1 500,00 грн. (п. 3.1. договору).

Здавання-приймання монтажних (ремонтних) і пусконалагоджувальних робіт після їх завершення здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформлюється відповідними актами, що підписуються обома сторонами (п. 13.1. договору).

15.05.2006 року між відповідачем та позивачем було укладено додаткову угоду №1 (а.с. 15), якою, зокрема, сторони виклали п. 15.1. договору в наступній редакції: в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за період травня-вересня 2006 року позивачем виконано на замовлення відповідача робіт на загальну суму 348 444,00 грн. (а.с. 16-30).

Відповідач розраховується з позивачем за фактично виконані роботи, надані послуги та компенсації згідно підписаної форми №КБ-2в (форми №КБ-3) із розрахунку середньомісячної заробітної плати 1 500,00 грн. щомісяця на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в за дорученням замовника, відправленого в банк (п. 4.1. договору).

З акта звірки взаємних розрахунків станом на 17.11.2006 року між сторонами спору (а.с. 31), відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у сумі 35 000,00 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем на 17.11.2006 року становила 313 444,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 23.10.2006 року (а.с. 32-33), в якій викладено вимоги про сплату заборгованості у розмірі 313 444,00 грн. та пені у розмірі 70 316,97 грн.

Як стверджує позивач, після отримання відповідачем вказаної претензії, останнім було частково погашено заборгованість, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача (а.с. 45-83). Отже, заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась і станом на 31.07.2008 року становила 183 444,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №2 від 31.07.2007 року (а.с. 34-35), в якій викладено вимоги про сплату заборгованості у розмірі 183 444,00 грн. та пені у розмірі 248 527,00 грн.

У своїй відповіді №316 від 28.09.2007 року на останню претензію позивача відповідач визнав заборгованість у розмірі 183 444,00 грн. та пені, просив позивача надати йому час для врегулювання питання по сплаті заборгованості та пені (а.с. 36-38).

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунок за виконані ним роботи. На думку позивача, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, а також інфляційних та 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами договір та положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні договору №5 від 03.05.2006 року, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору будівельного підряду.

Частиною 4. ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Аналогічне положення містить п. 13.1. договору, згідно якого здавання-приймання монтажних (ремонтних) і пусконалагоджувальних робіт після їх завершення здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформлюється відповідними актами, що підписуються обома сторонами.

Актами приймання виконаних підрядних робіт за період травня-вересня 2006 року підтверджується, що позивачем виконано на замовлення відповідача робіт на загальну суму 348 444,00 грн. Вказані акти підписані представниками сторін, містять відтиски печаток сторін, в них відсутні будь-які зауваження або застереження сторін щодо виконаних позивачем робіт, а також факт підписання яких не заперечується сторонами.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що відповідач розраховується з позивачем за фактично виконані роботи, надані послуги та компенсації згідно підписаної форми №КБ-2в (форми №КБ-3) із розрахунку середньомісячної заробітної плати 1 500,00 грн. щомісяця на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання форми №КБ-2в за дорученням замовника, відправленого в банк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач розрахувався з позивачем за виконані останнім роботи лише частково. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 183 444,00 грн. Зазначене підтверджується матеріалами справи та листом відповідача №316 від 28.09.2007 року (а.с. 36-38).

Матеріали справи не містять доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку відповідачем з позивачем за виконані останнім роботи в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 183 444,00 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення відповідачем строку оплати виконаних підрядних робіт, визначеного п. 4.1. укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 15.1. договору сторонами передбачено: в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу. Тобто, сторонами передбачено забезпечення виконання зобов'язань за договором шляхом нарахування пені. При цьому сторони встановили, що пеня повинна нараховуватись у розмірі 0,1% від суми боргу.

Однак, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, нарахованої за ставкою 0,1% від простроченої суми, перевищує розмір пені, в разі її нарахування за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, оскільки така ставка за розрахунковий період становила 0,0656% (середня облікова ставка НБУ становила 12%, 12%х2=24% - подвійна облікова ставка, 24% / 365 = 0,0656% - відсоткова ставка для визначення пені за один день прострочення виконання грошового зобов'язання).

Але з розрахунку пені, який наведено позивачем в позовній заяві (а.с. 41), вбачається, що такий розрахунок здійснювався на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому не суперечить чинному законодавству України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок, що міститься в позовній заяві, встановила, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в розмірі 19 427,52 грн. є обґрунтованою та арифметично вірною.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а відтак, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних на суму заборгованості відповідача відповідає чинному законодавству України.

Крім цього, судом апеляційної інстанції перевірено розміри нарахувань 3% річних та інфляційних, здійснених позивачем на суму заборгованості, і встановлено, що вказані розміри нарахувань є арифметично вірними.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань у розмірах, зазначених в позові та доповненнях до позовної заяви.

Вимоги апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення в частині сплати позивачу пені в розмірі 19 427,52 грн. на підставі того, що позивачем роботи згідно укладеного договору виконувались на належній відповідачеві електростанції «Енергія-1», яка до теперішнього часу не приєднана до загальних електричних мереж, тому простоює, що стало підставою виникнення заборгованості, судом апеляційної інстанції відхиляються. Неможливість відповідача розрахуватись за виконані позивачем роботи у зв'язку з простоєм належної відповідачеві електростанції або відсутністю грошових коштів не звільняє останнього від обов'язку сплатити заборгованість та від відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді нарахування пені.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі №4/033-09.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі №4/033-09 за позовом приватного підприємства «Теплозахист»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»про стягнення 216 086,62 грн. залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі №4/033-09 за позовом приватного підприємства «Теплозахист»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»про стягнення 216 086,62 грн. залишити без змін.

3.          Справу №4/033-09 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Разіна Т. І

                                                                                                    Жук Г. А.

Дата відправки