Постанова

від 13.07.2009 по справі 8/56

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/56

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

13.07.09 р.                                                                                          № 8/56          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Тарасенко К. В.

                                                  Мостової  Г. І.

секретар судового засідання          Лебедєва С.В.,

В судове засідання з'явились:

від ТОВ „Атлантік Груп”:                                                             не з'явлення;

від ДП  „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний”:    не з'явлення;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” на рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2009р.

по справі №8/56 (суддя Плеханова Л.Б.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантік Груп”,

до          Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” Полтавської державної аграрної академії,

про          стягнення 28793,97грн.,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Атлантік Груп” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” про стягнення 28793,97грн., з яких 21400,00 грн. –основна сума боргу, 3632,49 грн. –пеня, 666,12 грн. - 3% річних, 3095,36 грн. інфляційних витрат. Позивач також просив стягнути з відповідача 2000,00грн. витрат на послуги адвоката (а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2009р. позов  задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19900,00 грн. –основна сума боргу, 3632,49 грн. –пеня, 666,12 грн. - 3% річних, 3095,36 грн. інфляційних витрат  (а.с.32-34).

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області по даній справі. Відповідач також просить про відновлення пропущеного строку.

Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2009р. у справі №8/56, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 13.07.2009р. представники учасників процесу в судове засідання не з'явилися. Про час засідання були повідомлені належним чином, а їх нез'явлення не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Атлантік Груп” та Державним підприємством „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” укладений договір поставки №12-06/08 від 19.06.2008р., за яким позивач зобов'язувався поставляти і передавати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти  на умовах договору, асортимент, кількість і ціна яких зазначені у накладних. Вказані накладні оформлюються на кожну партію товару (а.с.16-18).

Відповідно п.4.6 договору №12-06/08, датою відвантаження вважається дата, поставлена в товарно-транспортній накладній (квитанції), або іншого товарно-транспортного документа.

Згідно п.6.1 договору №12-06/08, відповідач зобов'язувався здійснити оплату повної вартості товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно п.6.3 договору №12-06/08, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою  на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання зазначеного договору №12-06/08 позивачем 27.06.2008р. поставлено відповідачу нафтопродуктів на суму 56353,92 грн., що підтверджується податковими накладними №101 від 26.06.2008р., №102 від 27.06.2008р. та  товарно-транспортними накладними №РН-0000150 від 26.06.2008р., №РН-0000151 від 27.06.2008р.(а.с.19-22).

Станом на 31.10.2008р. відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 26000,00грн., а заборгованість за поставлений товар становить 30353,92грн., що підтверджується актом звірки (а.с.25).

Позивачем надіслана відповідачу претензія №157 від 27.11.2008р. з вимогою погасити заборгованість на суму 30353,92грн.(а.с.23).

31.03.2009р. відповідач частково погасив заборгованість на суму 8953,92грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.26).

В зв'язку з тим, що відповідач не повністю виконав умови договору №12-06/08 і повністю вартість одержаного товару не оплатив, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області та просив стягнути з відповідача 28793,97 грн., в тому числі основного боргу - 21400,00 грн., пені –3632,49 грн., інфляційних витрат - 3095,36 грн. та 3% річних –666,12 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача 2000,00грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач невірно нарахував відповідачу суму пеню, інфляційні витрати та 3%річних.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду має бути скасоване частково, виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи із змісту договору №12-06/08, висновок місцевого суду про те, що до нього повинні застосовуватися положення законодавства, які регулюють договір купівлі-продажу, є вірним.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На час звернення позивача з позовом до суду відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи, а його заборгованість за поставлену продукцію становила 21400,00грн.. що підтверджується поясненнями позивача та актом звірки розрахунків, випискою з банківського рахунку (а.с.25-26).

17.04.2009р., під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем борг перед позивачем погасив частково, сплатив 1500,00грн. Отже, на час прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 19900,00грн. (21400,00грн.-1500,00грн.). Вказана обставина підтверджена письмово як позивачем так і відповідачем під час апеляційного провадження, врахована в наданими ним розрахунках, а також узгоджується з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування.

Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач не надав переконливих доказів на підтвердження факту повної оплати поставленого на виконання договору №12-06/08 товару.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 19900,00грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В цій частині рішення суду ґрунтується на діючому законодавстві.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 19900,00грн., а не 21400,00грн.

Рішення місцевого суду від 05.05.2009р., хоча містить посилання про повне задоволення позову, фактично не вказує яким чином суд вирішив вимогу в частині стягнення боргу в сумі 1500,00грн.

Таким чином, оскільки на час прийняття рішення місцевого суду був відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 1500,00грн., провадження у справі в частині зазначеної позовної вимоги підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 7.3 договору №12-06/08 передбачає, що в разі несвоєчасної оплати, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. При укладенні спірного договору №12-06/08 відповідач погодився з положенням договору про застосування пені, передбаченого п.7.3 договору.

Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час апеляційного провадження позивач надав детальний обрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, який діючому законодавству та умовам договору відповідає, але не співпадає з розрахунком пені, 3% річних та інфляційних витрат наданих ним під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до розрахунку пені та 3%річних, наданого під час апеляційного провадження, стягненню за спірний період підлягає пеня в сумі 4524,85грн. та 3% річних в сумі 767,17грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся з вимогою про стягнення пені в сумі 3632,49грн. та 3% річних в розмірі 666,12грн., тобто саме в цьому обсязі підлягає стягненню пеня та річних.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат, наданого під час апеляційного провадження, стягненню за спірний період підлягають інфляційні витрати в сумі 2879,00грн. Вказаний розрахунок перевірений апеляційним судом і є таким що діючому законодавству відповідає. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся з вимогою про стягнення вказаних витрат в сумі 3095,36грн. Тобто вказана вимога підлягає задоволенню лише в сумі 2879,00грн.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 3632,49грн. пені та 666,12грн. 3% річних та 2879,00грн. інфляційних витрат. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 216,36грн. (3095,36грн.-2879,00грн.) слід відмовити.

Апеляційний суд підтримує висновок місцевого суду про те, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2000,00грн. витрат на адвокатські послуги. Позивач не оскаржує рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2009р. в цій частині та просить дане рішення залишити без змін.

Позивач не позбавлений права в подальшому звернутися до суду першої інстанції для вирішення даного питання в порядку ст.ст.88-89 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи із наведеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2009р. має бути скасоване частково.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2009р. у справі №8/56 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в розмірі 216,00грн.

3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” Полтавської державної аграрної академії (38722, Полтавська область, Полтавський район, с. Бречківка, р/р 26001301221416 в Філії Полтавське УВ Промінвестбанку м. Полтава, МФО 331069, код 00487189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантік Груп” (36000, м. Полтава, вул. вул. Зигіна, 29, оф.311, р/р 260000003331 в ОПФ Банк „Фінанси та кредит”, МФО 331832, код 32689997) 19900,00 грн. боргу, 3632,49 грн. пеня, 666,12 грн. 3% річних, 2879,00грн. інфляційних витрат, 285,77грн. державного мита та 117,12грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

5. В частині стягнення з Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантік Груп” заборгованості в розмірі 1500,00грн. - провадження у справі припинити.

6. В частині стягнення з Державного підприємства „Навчально-дослідне господарство „Ювілейний” Полтавської державної аграрної академії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантік Груп” 216,36грн. інфляційних витрат відмовити.

7. Наказ господарського суду Полтавської області від 18.05.2009р. по справі №8/56 визнати таким що втратив чинність.

8. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.

9. Справу №8/56 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Шевченко  В. Ю.

Судді:

                                                                                                    Тарасенко К. В.

                                                                                                    Мостова  Г. І.

Дата відправки  23.07.09