Постанова від 23.06.2009 по справі 5/004-09

5/004-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

23.06.09 р.                                                                                          № 5/004-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Мостова Г.І.,

                                                  Шевченко В.Ю.,

секретар судового засідання Лебедєва С.В.,

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.06.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС»на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року (дата підписання повного тексту –22.05.2009 року)

по справі № 5/004-09 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом              Спільного українсько-югославського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРАЇНА»,

                                 м. Бахмач, Чернігівська область,

до                             Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС»,  м. Біла Церква, Київська область,

про                          стягнення 84 691, 70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-югославське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРАЇНА» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС»про стягнення 84 691, 70 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2009 року по справі № 5/004-09 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 84 692, 70 грн. заборгованості, 846, 92 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неповністю виконано обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги визнано обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Заявлене відповідачем клопотання про надання відстрочки судом відхилено виходячи з відсутності правових підстав, оскільки заявником не наведено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 12.03.2009 року по справі № 5/004-09 змінити, а саме: надати відповідачу відстрочку судового рішення до 31 липня 2009 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд Київської області, приймаючи рішення у справі, не врахував аргументів та доказів відповідача щодо його неплатоспроможності, визнавши їх неналежними та недоказовими, що стало відповідно підставою для його оскарження.

Так, як вказує відповідач у своїй апеляційній скарзі, місцевий господарський суд не звернув уваги на наступні доводи скаржника:

- відповідач за своїм правовим статусом є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності якого –вирощування сільськогосподарських (зернових та технічних) культур, недобір яких, спричинений несприятливими погодними умовами 2007-2008 років зменшив надходження коштів на рахунок відповідача;

- відповідачем не отримано оплати від цілого ряду сільськогосподарських підприємств за період, протягом якого він займався торгівельною діяльністю внаслідок тяжкого фінансового стану боржників, які зможуть погасити борги лише з урожаю 2009 року;

- згідно практики виробничо-господарської, комерційної та фінансової діяльності відповідача за минулі роки, з початком зернозбиральних робіт, які припадають на 10-15 липня, вирішення проблем фінансування власного виробництва і розрахунків з кредиторами для нього спрощується, оскільки у господарства з'являються достатні кошти від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2009 року апеляційну скаргу Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС»прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 23.06.2009 року.

У судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Заяву про відстрочку виконання рішення суду відповідача вважає безпідставною з огляду на те, що позивач також є сільськогосподарським підприємством та несе збитки від невиконання контрагентами відповідних грошових зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі № 5/004-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, в квітні 2007 року Спільне українсько-югославське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРАЇНА» поставило, а Українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС»прийняло товар –насіння кукурудзи та цукрових буряків на суму 165 192, 00 грн., що підтверджується наявними у справі накладними № 4 від 02.04.2007 року  та № 15 від 27.04.2007 року, довіреностями серії ЯМР № 646159 від 02.04.2007 року та № 646202 від 27.04.2007 року (а.с. 22-25).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 80 500, 30 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача від 02.04.2007 року, 27.04.2007 року, 02.11.2007 року (а.с. 26-28).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

01.02.2008 року та 22.09.2008 року позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу у розмірі 84 691, 70 грн., відповіді на які не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на момент звернення з позовом у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 84 691, 70 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України стосовно того, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, у зв'язку з чим у господарського суду відсутній однозначний обов'язок задовольнити заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов'язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.

Заявник належним чином не довів, які саме обставини ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі № 5/004-09.

Так, відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції та під час апеляційного провадження не надано жодних доказів, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Крім того, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування відстрочки виконання рішення суду, такі як неврожай сільськогосподарських культур та невиконання контрагентами грошових зобов'язань внаслідок їхньої неплатоспроможності, викликаної неврожаєм, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших сільськогосподарських товаровиробників, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 12.11.2008 року № 8/211-08, від 01.10.2008 року № 5/396-04, від 24.03.2009 року № 10/1994).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі № 5/004-09 є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС»на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі № 5/004-09 –залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2009 року у справі № 5/004-09 –залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5/004-09 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                              К.В. Тарасенко

Судді:                                                                                                      Г.І. Мостова

                                                                                                                В.Ю. Шевченко

Дата відправки  26.06.09