Постанова

від 30.07.2009 по справі 7/609-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/609-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

30.07.09 р.                                                                                          № 7/609-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Федорчук Р. В (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Рудченка С.Г.

секретар судового засідання:   Єрмак Л.В.

за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 30.07.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Київській області на рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 року

у справі № 7/609-08 (суддя –Антонова В.М.)

за позовом           Державної екологічної інспекції в Київській області

до                  Кіровської сільської ради

про                    стягнення 26 568 грн.,

в с т а н о в и в :

Господарський суд Київської області рішенням від 30.04.2009 року по справі № 7/609-08 в задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції в Київській області до Кіровської сільської ради про стягнення 26 568 грн. відмовив повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 року по справі № 7/609-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник послався на те, що рішення господарського суду Київської області є незаконним та таким, що  прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві, вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення місцевого господарського суду, вважає законним та обґрунтованим.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року склад колегії змінювався.

Представник позивача в судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області, вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засідання надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області, вважає законним обґрунтованим та такими, що має бути залишено без змін.

В судовому засіданні 30.07.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 09.09.2008 року інспекторами Державної екологічної інспекції в Київській області Ручинською М.В., Колядюк Н.І. та Потапенком А.В. в присутності Кіровського сільського голови проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства на території Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області.

За результатами перевірки вказаними інспекторами складено Акт від 09.09.2008 року, з яким ознайомлено Кіровського сільського голову.

З акту перевірки вбачається, що за межами населеного пункту с. Кірове та на схилі що прилягає до місцевості населеного пункту с. Мала Стариця (територія Кіровської сільської ради) засмічено дві земельні ділянки загальною площею 11070 кв.м.

З матеріалів справи також вбачається, що Державною екологічною інспекцією 23.10.2008 року було складено протокол № 011195 про адміністративне правопорушення відносно голови Кіровської сільської ради про порушення правил розміщення та складування відходів.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.10.2008 року сільського голову –Кіровської сільської ради визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на сільського голову адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.

Відповідачеві на підставі «Методики визначення розмірів відшкодування шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства»окремим розрахунком було визначено і нараховано до сплати 26 568 грн. шкоди, спричиненої на думку позивача державі відповідачем в результаті засмічення земель. При розрахунку збитків, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, була визначена позивачем на підставі листа управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області від 11.11.2008 року № 1400 (а.с. 14). З даного листа вбачається,  що нормативна грошова оцінка земельних ділянок за межами населених пунктів на території Бориспільського району не проведена. Між тим із листа № 1400 не вбачається, що зазначена в ньому інформація стосується саме земельних ділянок, які були об'єктом перевірки Державної екологічної інспекції в Київській області, так як не містить жодних ідентифікуючих ознак цих земельних ділянок.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 30.04.2006  року таким, що має бути залишено без змін, виходячи з таких підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Із змісту ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що одним із делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.

Статтею 21 Закону України «Про відходи»передбачено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема, організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Відповідно до частини 7 статті 33 Закону України «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Стаття 42 Закону України „Про відходи” визначає перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, за вчинення яких особи, винні в порушенні законодавства несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність. Стаття 43 зазначеного закону покладає на підприємства, установи, організації та громадян України, а також іноземних юридичних і фізичних осіб та осіб без громадянства, зобов'язання відшкодувати заподіяну ними шкоду, внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зроблено посилання на загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, який включає наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювала шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища повинно проводитися саме винними особами які вчинили правопорушення в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 7 ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлені повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища (зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища), відповідно до яких місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції.

Враховуючи вищевикладене та як вбачається зі змісту повноважень, місцеві ради не несуть відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема за правопорушення у сфері поводження з відходами, вчинені на їх території невстановленими особами. Сільська рада не входить до переліку осіб, які згідно із статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 43 Закону України «Про відходи»зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, оскільки не є установою, діяльність якої пов'язана з відходами.

З даним висновком погоджується Вищий господарський суд в листі від 01.01.2009 року «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища», витяг якого наявний в матеріалах справи.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду також враховує, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач займався несанкціонованим скиданням і розміщенням відходів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав всіх необхідних заходів по вивезенню і утилізації відходів, що підтверджується як відповідними актами виконаних робіт і послуг (а.с.42,43,44), так і рішенням Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.07.2008 року „Про закріплення територій населених пунктів Кіровської сільської ради за КП„Кучаків”. Відповідно до даного рішення Комунальному підприємству „Кучаків” передано для обслуговування прилеглі території сільських кладовищ, водойм, парків і доріг, а також доручено розробити схему та графік вивезення твердих побутових відходів та водостоків. 10.09.2008 р. між Кіровською сільською радою та КП „Кучаків” укладено Договір на вивезення сміття, 31.10.2008 р. між КП „Кучаків” та Баришівським виробничо-комерційним комбінатом комунальних послуг укладено Договір на утилізацію відходів, 19 листопада 2008 р. між Кіровською сільською радою (Замовник) та КП „Кучаків” (Виконавець) укладено Договір № 29, відповідно до якого Виконавець зобов'язався надати Замовникові послуги з вивезення рідких побутових відходів, накопичених у Замовника.(а.с.38-41)

Таким чином, відповідачем здійснювались дії по організації вивезення і утилізації відходів, забезпечення раціонального використання і безпечного поводження з ними й відповідно дотримувались вимоги п.п. „з”, „и” ст. 21 Закону України „Про відходи”.

В той же час, позивач в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не посилається на ст.42 Закону України „Про відходи”, а в постанові про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на порушення головою сільської ради ст. 42 Закону України „Про відходи”, яка містить перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, не вказав відповідного пункту даної статті, тобто у вказаних документах не зазначив яке саме правопорушення на його думку мало місце, як і не вказав у відповідних розділах цих документів про те, що була взагалі заподіяна будь-яка шкода. Не вказав позивач і про заподіяння шкоди в самому акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідач в розумінні  ст. ст.  33, 43  Закону України „Про відходи”, не  може бути визнаний таким, що  заподіяв шкоду  внаслідок порушення  законодавства про відходи.

В той же час, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, позивач в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтував належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 року по справі № 7/609-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст.  43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Київській області на рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 року у справі № 7/609-08 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 року у справі № 7/609-08 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.          Матеріали справи № 7/609-08 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Федорчук Р. В

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Рудченко С.Г.