Постанова

від 29.09.2009 по справі 16/56-2/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/56-2/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

29.09.09                                                                                           Справа  № 16/56-2/22

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Зварич О.В.,

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів Івано-Франківського міськжитлокомунуправління б/н від 09.06.2009 р.

на рішення  господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2009 р.

у справі № 16/56-2/22

за позовом: Приватного підприємства «Трейд-груп», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів Івано-Франківського міськжитлокомунуправління, м. Івано-Франківськ

про стягнення 70235,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Маланюк О.Я. –довіреність б/н від 03.07.2008 р.

від відповідача: не з»явився

встановив:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2009 р. у справі  № 16/56-2/22 (суддя Круглова О.М.) позов задоволено, стягнуто з Управління по випуску шляхбудматеріалів на користь ПП «Трейд-Груп»3% річних в сумі 6493,14 грн.,               63742,44 грн. інфляційних, 702,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд першої інстанції у вказаному рішенні посилався на ст. 625 Цивільного кодексу України та зазначив, що: діюче законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з наявністю судового рішення, відкриттям виконавчого провадження; відповідач належним чином не виконав своє зобов»язання щодо оплати за отриманий товар; матеріалами справи не доведено вартість робіт за послуги адвоката, надані саме по конкретній справі, в матеріалах справи відсутнє доручення позивача на уповноваження адвоката щодо участі у конкретній справі, акт виконаних робіт по вказаному договору не свідчить про оплату за виконані роботи по даній справі.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що: господарський суд Івано-Франківської області не врахував, що наказ, виданий на виконання рішення від 22.10.2006 року знаходиться на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції; вимоги ПП «Трейд-груп»задовольняються в останню п»яту чергу, після задоволення попередніх черг; він не має змоги визначати спрямування коштів, арештованих ВДВС Івано-Франківського МУЮ; відповідачем сплачено 35000 грн. заборгованості в добровільному порядку; просить скасувати рішення місцевого господарського суду у справі № 16/56-2/22 та припинити провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що: чинне законодавство України не містить жодної умови про те, що після винесення рішення судом не можна в подальшому пред»явити позови про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат; апелянт подав до суду платіжні доручення та виписки з банку, які стосуються інших договірних відносин, що виникли вже після набрання законної сили рішенням господарського суду Іван-Франківської області від 24.10.2006 р. по справі № 12/247; дані платіжні документи стосуються нових та зовсім інших договірних відносин, які мали фактично через 1,5 року після винесення рішення суду про стягнення основної суми боргу в розмірі 162551,56 грн.; просить залишити апеляційну скаргу Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів Івано-Франківського міськжитлокомунуправління без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області –без змін.

Від відповідача поступило клопотання (вх № 1010 від 29.09.2009 р.) про перенесення слухання справи у зв»язку з неможливістю явки уповноваженого представника, яке судом відхилено з огляду на його документальну необґрунтованість та встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2009 р. у справі № 16/56-2/22 слід частково скасувати з огляду на наступне:

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов»язанням  є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання такого обов»язку.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічно ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2006 року у справі № 12/247 стягнуто з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів Івано-Франківського міськжитлокомунуправління на користь ПП «Трейд-Груп»162551,56 грн. основного боргу та судові витрати. Постановю Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2007 року  дане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 12/247 встановлено прострочення виконання зобов»язання, зокрема, вказується, що відповідач зобов»язаний був погасити заборгованість на вимогу позивача, яка йому направлена 08.08.2006 р.

На виконання рішення від 24.10.2006 року видано наказ № 3456.

Постановою Державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську від 04.05.2007 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 3456 від 17.04.2007 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази виконання вищевказаного наказу, стягнення суми основного боргу з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів в матеріалах справи відсутні.

Долучені до апеляційної скарги копії платіжних доручень № 99 від 02.04.2009 р. та              № 145 від 16.04.2009 р. не підтверджують погашення заборгованості на підставі тих договорів, за якими здійснено стягнення у справі № 12/247. Крім того, сам апелянт у апеляційній скарзі стверджує, що стягнення буде проводитися лише в рамках виконавчого провадження і вимоги позивача будуть задовільнятися в останню –п»яту чергу, тобто не заперечує, що рішення від 22.10.2006 року у справі № 12/247 на час подання позову та розгляду справи в суді не виконано.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Діюче законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з наявністю судового рішення, відкриттям виконавчого провадження.

Враховуючи прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачем, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України,  суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 6493,14 грн. 3% річних.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач невірно визначив в позовній заяві розмір інфляційного збільшення суми боргу, оскільки щомісяця індексував суму боргу з закладеними у ній показниками індексу інфляції. Відповідно до здійсненого апеляційним господарським судом перерахунку, інфляційне збільшення суми боргу за період з  05.03.2007 р. по 30.05.2008 року від суми заборгованості 162551,56 грн. становить           52179,05 грн.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд помилково стягнув з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів суму 11563,39 грн. (63742,44-52179,05) інфляційних.

Отже, рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів на користь ПП «Трейд-Груп»11563,39 грн. інфляційних та 115,64 грн. державного мита слід скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині: в позові щодо стягнення з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів на користь ПП «Трейд-Груп»11563,39 грн. інфляційних та 115,63 грн. державного мита відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що господарським судом Івано-Франківської області не прийнято рішення стосовно позовної вимоги, яка була розглянута ним в судовому засіданні, щодо стягнення з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів на користь ПП «Трейд-Груп»послуг адвоката в сумі 1000 грн., що має бути усунуто шляхом винесення додаткового рішення у відповідності до вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2009 р. у справі            № 16/56-2/22 в частині стягнення з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів на користь ПП «Трейд-Груп»11563,39 грн. інфляційних та 115,64 грн. державного мита скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині: відмовити в позові про стягнення з Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів на користь ПП «Трейд-Груп»11563,39 грн. інфляційних та 115,63 грн. державного мита.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ПП «Трейд-Груп»на користь Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів 58 грн. державного мита за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий - суддя                                                                       Зварич О.В.

суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

суддя                                                                                          Якімець Г.Г.