Постанова

від 03.09.2009 по справі 12/753

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/753

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

03.09.09 р.                                                                                          № 12/753          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Лобань  О.І. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Ткаченка  Б.О.

                                                  Федорчук Р. В

за участю представників :

від позивача: Король А.М. - представник (приймав участь 23.07.2009 р. 27.08.2009 р.),

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року

у справі № 12/753 (суддя Грачов В.М.)

за позовом           Черкаської міської ради

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон»

про          стягнення 11 517,37 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон»

до           Черкаської міської ради

про          визнання недійсною угоди,-  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року у справі № 12/753 відмовлено в задоволенні позову Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон»про стягнення 11 517,37 грн.; зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон»до Черкаської міської ради про визнання недійсною угоди –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Черкаської області, Черкаська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду з скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Черкаської міської ради задовольнити в повному обсязі. В своїх доводах заявник посилався на те, що при винесені рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каміон»надало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з вимогами, що викладені Черкаською міською радою в апеляційній скарзі, оскільки вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року є законним, об'єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача, Черкаської міської ради, в судових засіданнях 23.07.2009 року та 27.08.2009 року надав свої пояснення, у яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Черкаської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки, сторони, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 02.08.2007 року згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1096, укладеного між ТОВ «Каміон»та управлінням власністю міста виконкому Черкаської міської ради, відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення (підвал) площею 77,00 кв. м., розташоване в м. Черкаси по вул. Крупської, 20, що є міською комунальною власністю (а.с. 9-12).

Згідно довідки управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.08.2007 року № 1894 відповідач орендує нежитлове підвальне приміщення площею 77,00 кв.м., розташоване в м. Черкаси по вул. Крупської, 20, з 01.08.2002 року по 31.07.2010 року (а.с. 13).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 15.10.2007 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, яку зареєстровано в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради 15.10.2007 року за № 399 (а.с. 7-8).

Зазначена вище угода укладена на підставі рішення Черкаської міської ради від 19.07.2007 року № 2-903 «Про внесення змін до рішення міської ради від 08.02.2007 року № 2-516 «Про міський бюджет на 2007 рік»та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною при будинкової території», яке на час розгляду даної справи не є чинним, оскільки скасовано відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року по справі № 04/408а.

Згідно пункту 1.1. вказаної вище угоди її об'єктом є частина прибудинкової території за адресою: м. Черкаси, вул. Крупської, 20, яку використовує відповідач орендуючи нежитлові приміщення (підвал).

За користування частиною прибудинкової території відповідач сплачує плату у грошовій формі в розмірі визначеному згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міськради від 21.06.2005 року № 793 (п.3.1. угоди).

Відповідно до пункту 3.2 угоди, землекористувач, що використовує земельну ділянку з порушенням вимог ст. 206 ЗК України, чим завдає збитки землевласнику, протягом 3-ох місяців зобов'язується відшкодувати кошти в розмірі 11 198,48 грн. рівними частинами по 3 732,83 грн. щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним за період з 02.08.2007 року по 31.08.2007 року.

У відповідності до п. 3.4. угоди відповідач зобов'язався оплачувати позивачу користування частиною прибудинкової території починаючи з 01.09.2007 року в розмірі 180,62 грн. щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

З розрахунку Управління земельних ресурсів та землеустрою виконкому Черкаської міської ради вбачається, що відповідачу нараховано 11 198,48 грн. плати за користування частиною прибудинкової території за період фактичного користування з 01.08.2002 року по 30.09.2007 року (а.с. 24).

Згідно доводів позивача, за весь вищевказаний період використання відповідачем прибудинкової території згідно угоди № 399 відповідачу нараховано 14 363 грн. (11 198,48 + 3 164,52), однак, відповідач сплатив лише 2 987,94 грн. У своїх позовних вимогах, Черкаська міська рада просить стягнути з відповідача за вищевказаною угодою заборгованість 11 375,06 грн. (11 198,48+3 164,52-2 987,94) на яку нараховано пеню в сумі 142,31 грн.

При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд достовірно встановив, що в зазначених розрахунках не відображено визначення меж земельної ділянки на місцевості та вживається термін орендна плата за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2008 року на підставі договору купівлі-продажу відповідач набув права власності на вищезазначене нежитлове приміщення (підвал), розташоване в м. Черкаси по вул. Крупської, 20 шляхом його викупу в процесі приватизації (а.с. 45-48).

У квітні 2009 року відповідач, ТОВ «Каміон», звернувся до господарського суду Черкаської області із зустрічної позовної заявою про визнання недійсною угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 15.10.2007 року, укладену між сторонами по справі, з мотивів її невідповідності вимогам законодавства (а.с. 29).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду –без змін, з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Нормами частини 1 статті 215 ЦК України регламентовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що укладення угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, а тим більше стягнення такої плати за попередні періоди в такий спосіб, не передбачено чинним законодавством.

Так, ч. 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Тобто сторонам необхідно було врегулювати свої правовідносини щодо справляння плати за користування частиною прибудинкової території в межах договору оренди чи на інших титулах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що укладаючи спірну угоду сторони не визначили об'єкт справляння плати за користування земельною ділянкою та правовий титул, на підставі якого відповідач користується земельною ділянкою.

У відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України визначено, що права власності і постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами, право оренди землі оформляється договором і виникають після одержання цих документів та їх державної реєстрації.

Одним із засобів економіко-правового регулювання земельних правовідносин є плата за землю.

Стаття 206 ЗК України встановлює презумпцію платності використання земель в Україні.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати.

Частиною 1 ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

У нормативно-правових актах поняття «земельна ділянка»закріплюється без визначення його істотних ознак. Земельний кодекс України не дає визначення земельної ділянки як об'єкта земельних правовідносин, але розглядає її з точки зору об'єкта права власності –як частину земної поверхні з установленими межами, з визначеними щодо неї правами.

В юридичному значенні земельна ділянка може розглядатися як територіально-просторова, індивідуально-визначена і юридично відособлена поверхнева частина (включаючи ґрунтовий покрив) відповідної категорії земель, межі якої встановлені на місцевості та зафіксовані у земельно-правових документах, що посвідчують її приналежність на підставі відповідного юридичного титулу власникам чи користувачам для цільового використання в якості операційної бази, засобу, умови та джерела життєдіяльності та задоволення матеріальних, соціальних, екологічних, духовних інших потреб та інтересів особи. Тобто суттєвою ознакою земельної ділянки є встановлення її меж.

Отже, частина прибудинкової території без визначення меж не може бути об'єктом справляння плати за землю, оскільки не містить ознак земельної ділянки.

Зазначене підтверджує і норми статті 13 ЗУ «Про плату за землю», згідно якої підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про недійсність вказаної угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 15.10.2007 року, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з того, що ця угода не породжує прав і обов'язків відповідача на земельну ділянку, оскільки вона не містить визначення земельної ділянки відповідно до вимог ст. 42 ЗК України та виду плати за землю, передбаченого ст. 2 ЗУ «Про плату за землю», а саме: земельний податок чи орендна плата. Тобто відбулось узгодження грошового зобов'язання за відсутністю визначеного законодавством об'єкта та виду такої плати.

Між тим, під час розгляду справи колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено те, що відповідачем не спростовано факт фактичного користування прибудинковою територією.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про плату за землю»за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Отже, невиконання вимог закону щодо визначення пропорційної частки земельної ділянки органом самоврядування згідно зі ст.ст. 19, 67 Конституції України не звільняє відповідача від сплати земельного податку за фактичне користування землею.

Проте стягнення земельного податку не є предметом позову і визначений законодавством порядок сплати цього податку або його стягнення виключає підстави для задоволення первісного позову у даній справі.

Окрім того, правовідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки врегульовуються відповідно до ст. 792 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі». Проте, спірна угода вищенаведеним приписам законодавства не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, зміст якого суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства є недійсним, не створює юридичних наслідків, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року у справі № 04/408а рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною при будинкової території», на підставі якого укладалась спірна угода, визнане незаконним та нечинним (а.с. 55-63).

Частиною 4 статті 35 ГПК України визначено, що рішення суду з цивільної (адміністративної) справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, Черкаською міською радою не надано докази та належним чином не доведено правомірність позовних вимог, а тому висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Каміон»11 375,06 грн. на користь позивача заборгованості за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 15.10.2007 року № 399 та пені в сумі 142,31 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доведеними та правомірними вимоги ТОВ «Каміон», позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсною угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 15.10.2007 року № 399.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 20.06.2007 року, якою залишено без змін постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.045.2007 року у справі № 13/74908.

Отже, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, при винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд усім зазначеним вище обставинам дав належну оцінку, діяв в межах наданих йому повноважень та прийняв правомірне рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є законним та обґрунтованим.

Таким чином, апеляційну скаргу Черкаської міської ради слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року у справі № 12/753 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2009 року у справі        № 12/753 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 12/753 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                                      Лобань  О.І.

Судді:

                                                                                                    Ткаченко  Б.О.

                                                                                                    Федорчук Р. В

Дата відправки  10.09.09