Рішення

від 26.03.2007 по справі 12/365пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/365пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.03.07 р.                                                                               Справа № 12/365пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

присекретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Мащенко Л.І.

від відповідача – Дуріцин А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Морськой бізнес та юридичні послуги” м. Маріуполь

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” м. Маріуполь

про надання тлумаченню статті 5 договору від 25.01.2002 року

В судовому засіданні з 01.03.2007 року по 20.03.2007 року та з 20.03.2007 року по 26.03.2007 р.

ВСТАНОВИВ

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Морськой бізнес та юридичні послуги” м. Маріуполь звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” м.Маріуполь  про надання тлумачення статті 5 договору від 25.01.2002 року та змісту статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002 року, статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005 р. вказавши , що умовами договору про надання юридичних послуг, зазначеними у вказаних статтях, передбачено розмір договірної ціни на послуги без включення ПДВ.

  В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається та цивільне та податкове законодавство, відмову відповідача сплачувати з вересня 2006 року рахунки в яких зазначено ПДВ, який позивач нарахував на свої послуги згідно з Законом  України “ Про податок на додану вартість”, сталу практику  яка склалася між сторонами при виконанні цього договору, тощо.

  Відповідач проти позову заперечував посилаючись, що його не цікавило, як формуються ціна послуг Позивача, вважає, що згідно умов договору та додаткової угоди він повинен сплатити тільки вартість послуг.  

  Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

  Стаття 213 Цивільного кодексу України встановлює,  що зміст правочину може бути витлумачений стороною ( сторонами.)

   На вимогу однієї  або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

   При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення  слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквально значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів  не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

 Якщо за правилами , встановленою частиною третьою цієї статті немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

  Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом застосовуються ціни ( тарифи, ставки, тощо які встановлюються або регулюються уповноваженими органами місцевого самоврядування.

  Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених законом або договором.

   25.01.2002 року між позивачем ( Компанія “Морський бізнес та юридичні  послуги” - поверенний)  та відповідачем ( Акціонерне товариство “Маріупольгаз” - довіритель) було підписано договір про надання юридичних послуг, згідно якого позивач брав на себе зобов'язання здійснювати послуги, обумовлені договором.

 Стаття 5 договору встановлювала:

 “Довіритель сплачує Поверенному винагороду за ведення справ виходячи з кількості часу, витраченого юристами помножену на узгоджені погодинні ставки. Погодинна ставка для праці з Довірителем складає 50 доларів США за годину

 Згідно п.2 ст.5  договору,  оплата здійснюється по рахункам “Поверенного”, які виставляються періодично “Довірителю”  на проміжні ( авансові) суми в рахунок винагороди або покриття  та / або покриття витрат в національної валюті по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Вказані суми встановлюються Поверенним на підставі оцінки понесених витрат та винагороди за фактично виконану роботу по етапам ведення справ.

 Кінцевий розрахунок проводиться ( здійснюється)  “Поверенним” по закінченню справи протягом одного місяця.

  У разі отримання суми на користь “Довірителя” у процесі ведення справи винагорода може сплачуватися шляхом перерахування від платежів які надходять.

 Поверенний має право отримати суму винагороди и / або компенсацію витрат їз присуджених ( сплачуємих  за підсумками мирового врегулювання)  “Довірителю” грошей або майна.

 В частині 3 цієї статті сторони зазначили, що за консультації з поточних питань Довіритель сплачує 600 грн, до складу яких входить ПДВ.

 29.07.2002 року сторони підписали до вищевказаного договору додаткову угоду, згідно якої , зокрема визначили у статті 3, що Порядок розрахунків та розмір винагороди регулюються ст.ст. 4 та 5 вищеназваного договору.

При отриманні “Довірителем” за наслідками дій Поверенного причитающихся йому грошових сум за рішенням суду або за результатами  мирного врегулювання, “Довіритель” додатково виплачує “Поверенному” преміальну винагороду у розмірі 5 % від отриманої суми.

 30.11.2005 року сторони підписали між собою до вищевказаного договору додаткову угоду, згідно якої , зокрема визначили у статті 3, що Порядок розрахунків та розмір винагороди регулюються ст.ст. 4 та 5 вищеназваного договору.

 При отриманні “Довірителем” за наслідками дій Поверенного причитающихся йому грошових сум за рішенням суду або за результатами  мирного врегулювання, “Довіритель” додатково виплачує “Поверенному” преміальну винагороду у розмірі 10 % від отриманої суми.

  Дослідивши   тексти статті 5 та статті 3 додаткової угоди, суд зазначає що в тексті як статті 5 договору так і в статті  3 додаткових угод від 29.07.2002 року та від 30.11.2005 року не міститься посилання, що до складу преміальної винагороди включено ПДВ.

  Загальноприйняте значення слів винагорода – це плата за працю, послуги, виконані однією стороною на замовлення іншої сторони.

  Стаття 5 договору встановлює,  що оплата здійснюється на підставі рахунків, які виписує позивач.

  Дослідивши сталу практику,  яка склалася між сторонами в процесі виконання умов цього договору,  судом встановлено, що позивач виписував на адресу відповідача відповідні рахунки,  в яких зазначав окремо суму винагороди , розраховану відповідно до умов договору,  а також окремою строкою  –  суму ПДВ , яку він нарахував на суму винагороди.

  Відповідач вказані рахунки сплачував без застережень  до осені 2006 року . При цьому в платіжних дорученнях відповідач вказував суму яка підлягала перерахуванню, і яка складалася зі суми винагороди, нарахованої відповідно до умов договору та суми ПДВ яка нараховано  на цю суму відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану вартість"

  Тільки 09.01. 2007 року, тобто після двох місяців після порушення справи у суді,   позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення зайво сплачених коштів.

  Тобто сторони своїми діями на протязі більш як 3 роки,  здійснювали розрахунки за договором та додатковою угодою виходячи з того, що сума винагороди визначалася позивачем самостійно згідно умов договору, а при виписуванні рахунки на вказану суму вже на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” нараховувався ПДВ .

 Відповідно до  діючого законодавства України, сторони у своїй господарській  діяльності керуються, зокрема,  як цивільним законодавством так і іншим, в тому числі податковим .

 Враховуючи, що зобов'язання у сторін можуть виникати як на підставі договору так і на підставі Закону, суд зазначає, що питання нарахування податку на додану вартість та його сплата регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

 Тобто , якщо сторони під час підписання договору не обумовили порядок нарахування ПДВ, то це не свідчить, про відсутність зобов'язань щодо його оплати.    

 Стаття 4 та ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що поставка послуг здійснюється за договірною ціною і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і до складу якої не входить ПДВ.

Пункти 6.1.1. п.6.1. стаття 6 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначає, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеного статтею 4 Закону та додається до ціни товарів ( робіт, послуг) .

 З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що стаття 5 договору від 25.01.2002 р, окрім п.3 цієї статті,  стаття 3 додаткової угоди від 29.07.2002 року   та статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005 року визначає розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги  без включення ПДВ.

 Судові витрати покласти на відповідача

 На підставі ст.ст. 213 ЦК України та керуючись ст.ст. 33,43,49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

                                              ВИРІШИВ

 Надати тлумачення статті 5 договору від 25.01.2002 р. ,  статті 3 додаткової угоди від 29.07.2002 року   ,  статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005 року.

 Стаття стаття 5 договору  від 25.01.2002 р., окрім п.3 цієї статті,    стаття 3 додаткової угоди від 29.07.2002 року   та статті 3 додаткової угоди від 30.11.2005 року  визначає розмір тільки договірної ціни винагороди позивача за його послуги  без включення ПДВ.

 Пункт 3 статті 5 договору від 25.01.2002 року передбачає, що за консультації по питанням поточного характеру ,  Довіритель сплачує 600 грн до складу яких входить і ПДВ.

Стягнути Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” ( м.Маріуполь, вул.Миколаївська,16, ЄДРПОУ 03361135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Морськой бізнес та юридичні послуги” ( м.Маріуполь, пр.Нахімова, 7, ЄДРПОУ 24311176)  витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн, витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн   

Суддя                                                                         Склярук О.І.