Рішення

від 27.03.2007 по справі 16/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/3

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.03.07 р.                                                                               Справа № 16/3                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Азарової З.П.                                                           

При секретарі Розум А.С.

за участю:

Прокурора   

Представників сторін:

від позивача     не з”явився.

від відповідача   Дерев'янко А.М. – представ. за дов.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Ківі”, м. Севастопіль.

До відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російська хімічна компанія”, м. Донецьк

про стягнення  19 757 грн. 28 коп.

   СУТЬ СПОРУ:               

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Ківі”, м. Севастопіль звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російська хімічна компанія”, м . Донецьк про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у сумі 3 148 грн. 68 коп.,   знижки вартості товару у сумі 2 071 грн. 5 коп.,  збитків у сумі 4 537 грон. 10 коп., моральної шкоди у сумі 10 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії: договору поставки №4 від 21.06.2006 року, банківської відмітки про зарахування передоплати по договору поставки №4 від 21.06.2006 року, договору №53 від 11.07.2006 року, платіжного доручення №553 від 19.07.2006 року, вантажної декларації №ДО-1445031 від 16.10.2006 року, розрахунку ціни позову.

          Ухвалою від 02.01.2007 року порушено провадження у справі, якою суд витребував від позивача представити оригінали доказів, доданих до позовної заяви. Вимоги суду позивачем не були виконані, відповідач в судове засідання не з'явився, тому ухвалою суду  від 23.01.2007 року розгляд справи був відкладений.

          07.02.2007 року до суду надійшло клопотання позивача про  здійснення технічної фіксації судового процесу.  Клопотання задоволено.

          Згідно розпорядження заступника голови  господарського суду Донецької області  від 21.02.2007 року справа передана на розгляд суду з новому складі.

          В судовому засіданні 21.02.2007 року, яке проводилось з технічною фіксацією процесу, сторони не з'явились  і  ухвалою суду розгляд справи був відкладений. Суд зобов'язав сторін виконати ухвалу суду від 23.01.2007 року і зобов'язав позивача надати докази в обґрунтування збитків та шкоди.

          22.02.2007 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та надані пояснення, але будь-які докази в обґрунтування збитків не надані.

          Ухвалою від 12.03.2007 року розгляд справи був відкладений. В судовому засіданні 27.03.2007 року відповідач позов визнав частково в сумі 2 623 грн. 27 коп.,   посилаючись на неправильний розрахунок, оскільки вартість  непоставленого товару складає 34 524 грн. 96 коп.. В іншій частині позов не визнав, посилаючись на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між  витратами позивача та простроченням виконання зобов'язання відповідачем.  Щодо заявленої знижки, то відповідач її не визнав, посилаючись на відсутність умови у договорі.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив, що  11.07.2006 року ТОВ “НТП “Ківі” (позивач) та ТОВ “Українсько-російська хімічна компанія” ( відповідач) уклали договір постачання №53, згідно з яким відповідач  взяв на себе обов'язок поставити товар, за  специфікацією у строк до 40 календарних днів з моменту попередньої оплати вартості товару.

Позивач взяв обов'язки здійснити шляхом внесення попередньої оплати у повному обсязі. На виконання договору сторони підписали специфікацію №1, якою визначили асортимент, кількість, ціну товару. Загальна сума поставки товару визначена 41 429 грн. 96 коп.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач платіжним дорученням №553 від 19.07.2006 року перерахував на рахунок відповідача суму 41 429 грн. 96 коп. і у  відповідача виникли зобов'язання поставити товар до 30.08.2006 року. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав у встановлений строк і відвантажив товар 16.10.2006 року.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони на свій  розсуд мають право врегулювати свої відносини, тому пунктом 7.1 договору сторони передбачили договірну відповідальність у виді пені 0,2% від суми недопоставленого товару в разі порушення строків більш 10 днів. Позивач нарахував її в сумі 3148 грн. 68 коп. і вона підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача в частині розміру пені не можуть прийматися до уваги, оскільки сторони специфікацією визначили вартість товару і відповідач вказану вартість перерахував позивачу. До складу вартості товару входить Податок на Додану Вартість, тому неустойка повинна нараховуватися виходячи з вартості товару разом з ПДВ.

В частині заявлених збитків у виді неотриманого прибутку та неотриманої знижки позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Укладеним договором №53 сторони не передбачили умови знижки на вартість товару. Лист №37 від 19.09.2006 року, на якій посилається  позивач,  наданий в ксерокопії з факсового екземпляру,  підписаний керівником представництва ВАТ “Самарський трансформатор” в той час як договір №53 укладався  з ТОВ “Українсько-російська хімічна компанія”. Оригінал вказаного листа позивач не надав, а відповідач заперечив проти узгодження знижки за договором.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення вказаного позивач не довів, що між сторонами укладені додаткові умови щодо знижки  на вартість товару.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо не встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4)  відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті ч. 1,2 ст. 623  вказаного кодексу боржник, який порушив зобов'язання  має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

           У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення  свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право  не було порушене (упущена вигода).

          Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності). Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

          Тобто на кредитора покладається  обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але і підтвердити документально. Пред'явлення вимоги про відшкодування неотриманих доходів (прибутку) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи дійсно були  ним отримані. Позивач в порушення викладеному і вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу надав тільки копію договору №4 від 21.06.2006 року, який він уклав з ЗАТ СК “Авліта”, але як вплинуло невиконання умов договору №53 відповідачем на виконання вказаного договору і які доходи (прибуток) позивач не отримав, невідомо, оскільки будь-які докази не надані.

          В своїх поясненнях до позову позивач визначив, що неотримання прибутком є неустойка, передбачена п. 4.2 договору №4 і яку нарахувало ЗАТ СК “Авліта”. Однак вказана неустойка не може бути віднесена до прибутку. Крім того позивач не доказав, що неустойка ним сплачена і вона є збитком. Для відшкодування збитків необхідна наявність пред'явлення вимог про відшкодування і факт  їх оплати.

          Позивач не довів ні розмір збитків,  ні причинний зв'язок між  збитками та неналежним виконанням обов'язків.

          Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, то позивач посилається на статтю 23 Цивільного кодексу України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушеного права. Проте він не доказав будь-якими доказами порушення його права.

          Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України передбачає,  якщо  подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Тому суд витребував від позивача додаткові докази.

          Вимоги суду, які викладені в ухвалах суду від 21.02.2007 року, 12.03.2007 року про витребування доказів від позивача в  обґрунтування збитків та шкоди позивач не виконав, не  доказав заявлені вимоги.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.  33, 38, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд, –

В И Р I Ш И В :

  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Ківі”, м. Севастопіль -   задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російське хімічна компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Горького, 146, т/с 2600500300 в ДФ ВАТ  “Родовид Банк” МФО394512, ОКПО 32458111)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Ківі” (99014, м. Севастополь, вул.. Курганська, 35а, п/р 26005317241051 в СФКБ “Приватбанк”, МФО 324935, ОКПО19186119)  пеню  у сумі 3 148 грн. 68 коп. судові витрати: 102 грн.00 коп. – державного мита, 18 грн.80 коп. – плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині – відмовити.

Рішення  оголошено  в  засіданні   та  набуває  законної  сили  після  закінчення десятиденного  строку   з  дня  його  прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд  Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Азарова З.П.