Рішення

від 23.03.2007 по справі 10/25пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/25пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.03.07 р.                                                                               Справа № 10/25пд                               

Господарський суд Донецької області головуючого судді Приходько І.В.;

                           при секретарі судового засідання – Черняк Л.А.;

за участю представники сторін:

                           від позивача –  Міргородський Г.К. – керівник;

                           від відповідача 1 –  Віноградов Г.А. – довіреність;

                           від  відповідача 2 – Віноградов Г.А. – довіреність;                  

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю  «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕХНІК» м.Донецьк,   

до  відповідачів  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Донецьке  регіональне виробниче об'єднання   «Центр» м.Донецьк,

                   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Укмар» м.Донецьк,

про   визнання  недійсним   договору  оренди, -

в  судовому  засіданні оголошувались  перерви:

                                                                  з  06.03.2007 р. до 19.03.2007 р..;

                                                            з  22.03.03.207 р. до 23.03.2007 р.

                          В С Т А Н О В И В :

       До  господарського  суду  звернувся  позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю  «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕХНІК» м.Донецьк, з  позовом  до  відповідачів:

-     Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Донецьке  регіональне виробниче об'єднання  «Центр»  м.Донецьк  (відповідач 1),

-  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Укмар» м.Донецьк (відповідач 2),

про  визнання  недійсним  договору  оренди № 42а від 26.10.2005 р., укладеного  між  відповідачами  на не житлову будівлю  загальною  площею 419,8 кв.м, яка  розташована  за  адресою м.Донецьк, вул.Кірова, 115.

     В  обґрунтування  позовних  вимог   позивач  посилався  на   те,  що  спірна  угода  є  неукладеною  як  того  вимагають  положення ст.640 Цивільного  кодексу  України,  оскільки,   фактично  приміщення  в  оренду  не  передавалось про що свідчить відсутність Акту прийому-передачі   між сторонами.

     Крім  того,  вважає,  що  договір оренди  з  боку  орендаря  не  підписаний,  оскільки  реквізити визначені  не ТОВ «Укмар», а СП «Укмар».

     Просить  визнати  договір  оренди  недійсним  на  підставі  ст.ст.203, 215 цивільного  кодексу  України.

     Представник  відповідача 1 у  відзиві  на  позовну  заяву від 13.01.2007 р.  позовні  вимоги  не визнав.  Вважає,  що позивач  ТОВ «НВКФ «ТЕХНІК»  є  неналежним   позивачем  по  справі,  оскільки спірна  угода  укладена  між  двома  юридичними  особами,  які  у  відповідності  до  норм  діючого  законодавства  вільні  у  виборі  умов  договору.

     Крім  того,  звертає  увагу  суду,  що  спірний  договір  набув  законної  сили  з  моменту  його  укладення, оскільки  сторони  дійшли згоди  по всім  істотним  умовам. На  сьогоднішній  час  договір  оренди   достроково припинив  свою  дію  за  домовленістю  сторін.

     Представник  відповідача 2  в  судовому  засіданні  та  у  відзиві,  який  надав  до  суду  14.02.2007 р., позовні  вимоги  не  визнав,  підтримує  заперечення  відповідача 1 щодо  відповідності  спірної  угоди  нормам  діючого  законодавства.

    Пояснив,  що  спірна  угода  з  боку  орендаря  була  підписана  уповноваженою  особою -  директором Коваленко О.І., реквізити та  печатка  вказані  ТОВ «Укмар»,  визначення  «СП»  є  технічною  помилкою, оскільки   на  підставі рішення  загальних зборів від 04.04.2005 р. назва  відповідача 2  зі  «спільного  підприємства» була  змінена  на  «Товариство  з  обмеженою  відповідальністю».

      22.03.2007 р.  під  позивача  надійшло  уточнення  позовних  вимог,  в  якому  він  підтримав  вимоги  щодо  недійсності  спірної  угоди  та  вважає  її  такою,  що  укладалась  в  порушення   частини 5 статті 203  Цивільного  кодексу  України,  оскільки  угода  не  була  спрямована  на  реальне  настання  правових  наслідків,  так  як  спірне приміщення  на  час  укладання договору № 42а   відповідача 1 в  своєму  розпорядженні  не  мав.  

       Уточнені  позовні  вимоги  від 23.03.2007 р  представник  відповідача 1 та відповідача 2  не  визнав,  надав  додаткові  усні  пояснення (звукозапис процесу   від 22.03.2007 р.)

       Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  сторонами  документи, заслухав  їх  пояснення,  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  не   підлягають   задоволенню  з  наступних  підстав.

     Як  убачається  з  наданих  до  суду  документів,  26.10.2005 р. між відповідачем 1 (орендодавець)  та  відповідачем 2 (орендар)  був  підписаний  договір  оренди № 42а  на   окремо  розташовану  будівлю  з підсобними (службовими) приміщеннями  загальною  площею 419,8 кв.м ,  що  розташована  за  адресою м.Донецьк-37, вул.Кірова, 115.

      Об'єкт  оренди  на  час  укладання  спірної  угоди  належав  відповідачу,  що підтверджується  наданими  до  суду  копією рішення  виконавчого  комітету Кіровської  районної  ради м.Донецька № 660/1  від 12.11.2003 р.,  копією  свідоцтва  про  право  власності № 347987 ,  витягом  з  реєстру   № 2095485.

      З  боку  орендодавця спірна  угода  підписана  С.В. Куліковим, який  відповідно  до  довідки статуправління  № 22-15/272  є  керівником ТОВ  «Донецького  регіонального виробничого об'єднання «Центр», з  боку орендаря підписана О.І. Коваленко, який  відповідно  наданих  до  суду документів  є  керівником ТОВ «Укмар».

     Спірна  угода  засвідчена  печаткам  сторін.

     Суд  приймає  до  відома  пояснення  відповідача 2,  що  вказівка щодо   реквізитів «СП»  замість  «ТОВ»   є технічною помилкою,  оскільки  відповідно  до  протоколу  загальних  зборів від 04.04.2005 р.  відбулось  перейменування  відповідача 2.

      Як  убачається  зі  змісту  спірної  угоди,  в  оренду відповідачем 2  приймалось  споруда  з  метою  утворення  торгових  приміщень, кафе  та  офісу (п.2 договору).

      Розмір  орендних  платежів  сторони встановили 4 000  грн.

      Термін  дії  договору  сторони  встановили  з 01.11.2005 р.  по  31.10.2006 р.     

      Порядок  передачі  об'єкта  в  оренду  сторони  встановили  у  Розділі 3  договору.

      У  пункты 13.1 сторони  встановили,  що   до договору  додається Акт  прийому-передачі  будівлі.

       Листом б/н від 01.12.2005 р. відповідач 2 (орендар)  звернувся  до  відповідача 1 (орендодавця) про  відмову  від  договору  оренди № 42а  на підставі  положень ст.766 Цивільного  кодексу  України  у  зв'язку  з  невиконанням орендодавцем  зобов'язань  по  передачі  в  оренду найманого  майна.

      Крім  того,  судом  також   досліджений  вирок  Кіровського  районного  суду міста  Донецька  від 25.12.2006 р.,  з  якого  убачається  що  з  Миргородського  Г.К. (керівник позивача по справі)  на  користь  ТОВ «ДРВО «Центр» стягнуто 8 000  грн. - відшкодування матеріальних  збитків  за  самовільне  утримання  будівлі № 115  по  вул.Кірова у м.Донецьку.

      З  пояснень  сторін  убачається,  що  вирок  суду  не  набув  законної  сили та  оскаржується  в  апеляційному  порядку.

      Також  суд  ознайомився  з  рішенням  господарського  суду  по  справі № 17/330  від 22.11.2005 р., яким  у  позовних  вимогах ТОВ «ДРВО «Центра» (відповідач 1 по справі)  заявлених  до  ТОВ «НВКФ «ТЕХНІК»  про стягнення  заборгованості  з  орендної  плати, інфляційних витрат,  пені,  заборгованості за  електроенергію,  збитків у зв'язку з невиконання зобов'язань по проведенню поточного  ремонту  та  упущеної  вигоди – відмовлено,  провадження  по  справі про розірвання  договору  оренди  № 14 від 01.01.2005 р. припинено у  зв'язку  з  відсутністю предмету  спору.

     Рішення  в  апеляційному  порядку було  оскаржене  та  скасоване.

     Постановою  Вищого  господарського  суду  України  від 30.05.2006 р.,  постанова  апеляційного господарського  суду  скасована,  рішення суду  від 22.11.2005 р.  залишено без  змін.

       Крім  того,  суд  встановив,  що  в  провадженні  господарського  суду  знаходилась справа № 9/298  за  позовом    ТОВ  «ДРВО «Центр»  до  ТОВ НПКФ «ТЕХНІК»  про  стягнення  заборгованості  з  орендної  плати  по  договору  оренди № 14 від 01.01.2005 р.  за  період  з  листопад,  грудень 2005 р.

      З  пояснень  сторін  убачається,  що  за  результатами  розгляду  справи,  позов  залишено  без  розгляду.

      В  судових  засіданнях  сторони  підтвердили,  що  об'кт  оренди  за договором  оренди  № 14  від  01.01.2005 р   це  теж  саме приміщення,  на  яке  укладався  договір  оренди  № 42а  від   26.10.2005 р.      

      Обгрунтовучи  позовні  вимоги  щодо  недійсності  договору  оренди № 42а,  позивач  посилається  на  ті обставини,  що  спірна  угода  укладалась  на  час,  коли    відповідач 1 (орендодавець)  в  своєму   розпорядженні  спірної  споруди не  мав,  при  цьому  посилався  на  договір  № 14  від 01.01.2005 р.,  укладений  між  ним  та  відповідачем 1  та  Акт повернення  ним  приміщення  з  оренди  відповідачу 1, який  підписаний  сторонами   лише  12.01.2006 р. Вважає,  що спірна  угода  заздалегідь  укладалась  сторонами  без  наміру   на  реальне настання  правових  наслідків.

       Приймаючи  рішення  по  справі,  суд  враховує  наступне.

        Положеннями  статті 11 Цивільного  кодексу  України  визначено,  що цивільні права  та  обов'язки  виникають із  дій осіб,  що  передбачені  актами  цивільного  законодавства, а також із  дій  осіб, що  не  передбачені цими актами, але за  аналогією породжують цивільні  права  та обов'язки,  зокрема це є  договори  та інші правочини.

      Відповідно  до  статті  16  Цивільного  кодексу  України  одним  із способів  захисту  цивільних  прав  та  інтересів  є  визнання  недійсним  правочину.

      Таким  чином,  право  на  захист  розглядається як  суб'єктивне  цивільне  право,  яке  виникає  у особи в  разі  порушення  належних їй  цивільних  прав  та  інтересів,  невизнання  цього  права  або  оспорювання   цивільного  права.

     Відповідно  до  ст.2  Господарського  процесуального кодексу  України,  господарський  суд  порушує  справи  за  позовними  заявами  осіб,  які  звертаються  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  прав  та  охоронюваних  законом  інтересів,  а  право  на  звернення  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних  прав   мають  особи  встановлені  ст.1  Господарського  процесуального  кодексу  України.

     Отже,  крім  осіб  стосовно яких вчинявся  правочин,  позивачем  у  справі  може  бути  будь-яке  підприємство,  установа,  організація,  чиї  права  та  охоронювані  законом  інтереси порушує  ця  угода.

     Тобто  по  даній  справі  позивач  повинен  довести  те,    що укладанням  спірної  угоди  порушені  його  права  або охоронювані  законом  інтереси.

     Представник    позивача   посилається  на  ті  обставини,  що  наслідком    існування  оспорюваної угоди  є  рішення  суду  прийняте  по  кримінальній  справи,   відповідно  до  якого  з  нього  стягнуто 8 000  грн.  матеріальної  шкоди.

        Вказані  пояснення  позивача прийняті   судом.

        При розгляді  позовних  вимог щодо  недійсності  договору № 42а,  суд  враховує  положення  ст.638  Цивільного  кодексу  України,  якими  визначено,  що   договір  є  укладеним,  якщо  сторони  в  належній  формі  досягли  згоди  з  усіх  істотних  умов  договору.

     Відповідно  до  ст.181  Господарського   кодексу  України,   господарський  договір  за  загальними  правилами  викладається  у  формі  єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого  печатками.

     Дослідив  представлений  договір  № 42а  від 26.10.2005 р.,  суд  встановив,  що  сторони  досягли  згоди  при  його  укладання  з  усіх  істотних  умов,  підписали  угоду,  яку  скріпили  печатками.  

      Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом   господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана   сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний   вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько  - господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта  (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку.

     Як  убачається  зі  змісту договору № 42а  сторони  встановили  розмір  орендної  плати (Розділ 5), права  та  обов'язки  орендодавця (Розділ 6),  права та обов'язки  орендаря (Розділ 7),  відповідальність сторін (Розділ 9).

      Таким чином,  за  умовами  договору №  42а  у  сторін виникли  певні  зобов'язання   при  його виконанні.

      З  вказаних  підстав,  спростовуються   пояснення позивача,  викладені  у    позовній  заяві    № 02-38/708  від 24.01.2007 р.  що  спірна  угода  є  неукладеною.

       Що  стосується  посилань  позивача  на  положення ст.640  Цивільного кодексу  України   та  відсутність  у  сторін,   які  уклали  договір  оренди № 42а,  акту  прийому-передачі приміщення в  оренду,   то   вказаний  факт  знайшов своє  підтвердження  у  судових  засіданнях  та  по  суті  не  заперечувався  представниками відповідача 1 та відповідача 2.     

      Положеннями  ст.795  Цивільного  кодексу  України   встановлено,  що  передання  наймачеві  будівлі  або іншої капітальної  споруди (її  окремої  частини)  оформлюється відповідним  документом (актом),  який  підписується  сторонами. З  цього  моменту  починається  обчислення  строку  договору  найму, якщо інше  не  встановлено  договором.

       Розглянув  вказані  доводи  позивача  щодо  відсутності  Акту  прийому-передачі,  положення  статті  795  Цивільного  кодексу  України, суд  приходить  до  висновку, що  вони  не  можуть  бути  прийняті  судом  як  докази  недійсності  спірної  угоди,  оскільки  норма  діючого  законодавства  не пов'язує  відсутність акту про передачу майна  з  невідповідністю  та  суперечністю  договору  оренди   актам  цивільного  законодавства.

      Судом  також  досліджувались  посилання  позивача  на  положення частини 5  статті 203 Цивільного кодексу  України,  якими визначено,  що правочин  має  бути спрямований на  реальне  настання  правових  наслідків.

       Обгрунтовуючи  недійсність  спірної  угоди  в  цій  частині,  позивач  посилається  на ті  обставини,  що  укладаючи  спірну угоду  26.10.2005 р., відповідач1  ще  фактично  не мав  у  своєму  розпорядженні   вільного  приміщення,  яке б  міг  передати  в  оренду, таким  чином,   вважає  спірну  угоду фіктивною.

     Положеннями  ст.234  Цивільного  кодексу  України  встановлено,  що фіктивним є  правочин,  який  вчинений  без  наміру створення  правових  наслідків,  які обумовлювались  цим  правочином.

     Для  визнання  правочину  фіктивним ознака  вчинення його  лише  для  виду  повинна  бути  властива  діям  всіх сторін  правочину. Якщо одна  сторона  діяла  про  людське  око,  а інша  - намагалась  досягти  правового  результату -  такий  правочин  не  можна  вважати  фіктивним.

      Як  убачається  з  наданих  до  суду  документів,  а  саме  листа  б/н  від 01.12.2005 р.,  відповідач 2  ТОВ  «Укмар» намагався  реалізувати  своє  право  орендаря  щодо  користування  орендованим  приміщенням,  але  за  наслідками  невиконання  відповідачем 1  зобов'язань   по  передачі  майна,  вимушений  був  на  підставі  ст. 766  Цивільного кодексу  України  відмовитись  від  договору  оренди № 42а.

      Також  судом  досліджувались  дії, які  вчинялись  при  укладанні  спірної  угоди  відповідачем 1 (орендодавцем).

      З пояснень відповідача 1  убачається,  що  спірна угода  була   підписана  сторонами  26.1.2005 р.  з  тих  підстав,  що  відповідач 1  у  листі  №  64 від  18.10.2005 р.  повідомив   ТОВ «НПКФ «ТЕХНІК»  про  відмову  від  договору  оренди  № 14  від 01.01.2005 р.  на  підставі  положень  ст.782  Цивільного кодексу  України.  

      Статтею 782  Цивільного  кодексу  України  встановлено,  що  у  разі  відмови  наймодавця  від  договору  найму  договір  є   розірваним  з  моменту  одержання  наймачем  повідомлення  наймодавця  про  відмову  від  договору.

     З  наданої   до  суду   копії  повідомлення  № 29567  убачається,  що   ТОВ «НПКФ «ТЕХНІК» вказана  відмова  була  отримана 26.10.2005 р.

   Таким чином,  відповідач 1  вважав,  що договір № 14  від 01.01.2005 р. припинив  свою  дію  26.10.2005 р. і  тому  уклав  договір  оренди  № 42а з  ТОВ «Укмар».

    Відповідність дій  відповідача 1 нормам  діючого  законодавства  також  підтверджується  рішенням  суду  по  справі  № 17/330пд  від 22.11.2005 р.,  яке  набрало законної  сили на підставі  постанови  Вищого  господарського  суду України  від  30.05.2006 р.

      Слід  також  зазначити  те,  що  з  урахуванням  положень  п.п.8.2, 8.3.  договору  № 14    від  01.01.2005 р.,  якими  встановлений  порядок  та  строки  повернення орендованого  приміщення,   сторони  по  договору № 42а   встановили,  що  вказана  угода  починає  діяти  з 01.11.2005 р.

      Суд  також  вважає,  що  є  помилковим  твердження  позивача,  що лише   набуття  законної  сили  рішення  суду  по  справі № 17/330 пд, яким  встановлений  факт  розірвання  договору  оренди № 14, є   підставою  для  укладання  спірної  угоди, тому  що  в  своїх  діях  при укладанні  угоди № 42а   відповідач  1 керувався  нормами  статті  782  Цивільного  кодексу  України.    

      З тим  фактом,  що договір  припинив  свою  дію  26.10.2005 р.  також  погоджується  і  сам  позивач, вказаний  висновок  суду  убачається  з   відзиву   ТОВ НПКФ «ТЕХНІК»   по  справі № 9/298

      Відповідно  до  ст.33  Господарського  процесуального кодексу  України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.

     Враховуючи викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що позивач не довів  підстав того,  що  спірний    договір  є  недійсним,  тому  позовні  вимоги  не  обгрунтовані  та  не  підлягають  задоволенню.  

     Господарські  витрати  підлягають  віднесенню  в  порядку  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.  

   Керуючись  статтями  11, 16, 234, 638, 782,  795  Цивільного  кодексу  України, статтями 173, 181 Господарського  кодексу  України.  на  підставі статей 1,  2, 33,  43,  49,   82,  84,  85   Господарського  процесуального кодексу  України, господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

     Відмовити  в  задоволені  позовних  вимог  Товариства  з обмеженою відповідальністю  «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕХНІК» м.Донецьк, заявлених до  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Донецьке  регіональне виробниче об'єднання   «Центр»  м.Донецьк, Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Укмар» м.Донецьк,  про  визнання  недійсним  договору  оренди № 42а від 26.10.2005 р., укладеного  між  відповідачами  на будівлю загальною  площею 419,8 кв.м, яка  розташована  за  адресою м.Донецьк, вул.Кірова, 115.

          В  судовому  засіданні  оголошено  повний  текст  рішення.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

Пом.Давидовська Т.В.

тел.305-75-46,

позивачу – 1 прим.;

відповідачу 1 прим.;

відповідачу 2 – 1 прим.;

до суду – 1 прим.