Постанова

від 16.10.2009 по справі 2а-21227/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                        Категорія

2.11.12

ЛУГАНСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

16 жовтня

2009 року                             Справа

№ 2а-21227/09/1270

    Луганський окружний адміністративний суд у

складі:

    Судді                 Солоніченко О.В.

    при секретарі         Лященко М.С.,

    за участю

    представників позивача:     Мініної А.М. дов. від 08.05.09.,

Абросімової

О.Ю., дов. від 08.05.09.

    представників відповідача:     Меркулової М.В. дов. від 10.01.09.,

Харіф С.Б.

дов. від 17.06.09.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу за позовом Приватного  підприємства „НВО Укрбудтехнологія” до

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про

скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду

надійшов адміністративний позов Приватного 

підприємства „НВО Укрбудтехнологія” до Алчевської об'єднаної державної

податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових

повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги. В обґрунтування

своїх вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 16.10.08.

відповідачем 23.10.08. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262360/0

про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 46343,70 грн., з

яких 30895,80 грн. основного зобов'язання та 15447,90 грн. штрафних

(фінансових) санкцій. Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач

оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду

скарги відповідачем відмовлено в її задоволенні та 12.01.09. винесено податкове

повідомлення-рішення  № 0000262360/1 на

ту ж суму. Позивач вважає вказані рішення відповідача неправомірними, оскільки

висновки відповідача про порушення законодавства з ПДВ ґрунтуються  на безпідставному визнанні відповідачем

правочинів нікчемними. Крім того, позивач вважає, що відповідачем при

проведенні перевірки було порушено вимоги Законів України „Про державну

податкову службу в Україні”, „Про судову експертизу”, „Про податок на додану

вартість”, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних

планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного

та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України  № 327 від 10.08.05.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги,

просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції  в Луганській області № 0000262360/0 від

23.10.08. та №  0000262360/1 від

12.01.09. на суму 46 343,70 грн., а також рішення про результати розгляду

скарги від 12.01.09. № 684/120.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали

та просили суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у письмових

запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та

встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Приватне підприємство „НВО Укрбудтехнологія” зареєстровано у Виконавчому

комітеті Алчевської міської ради 2405.05. № 1 384 102 0000 000544, код ЄДРПОУ

33553870, взято на податковий облік в Алчевській ДПІ  01.06.05.

Статус

державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності

визначає Закон України „Про державну податкову службу в Україні” 4 грудня 1990

року № 509-ХІІ (надалі - Закон 509).

П.1 ст.11

Закону 509 передбачено право податкового органу здійснювати документальні

невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій звітів та інших

документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів

(обов'язкових платежів).

  Порядок оформлення результатів

невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань

дотримання податкового, валютного та 

іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України № 327 від

10.08.05., зареєстрований в Міністерстві юстиції 25.08.05. за № 925/11205.

(надалі - Порядок). Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України

"Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими

особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних

документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання

податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання -

юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими

підрозділами (далі - суб'єкти господарювання). Відповідно до Порядку  невиїзною документальною перевіркою

вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової

служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів,

пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів),

незалежно від способу їх подачі.

16.10.08.

відповідачем складено акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП

„НВО Укрбудтехнологія” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка

мала правові відносини з платником податків ТОВ „БВК Форум-Строй” за період з

01.09.07. по 30.09.07.(а.с. 28 - 40). Вказану перевірку проведено відповідачем

на підставі документації, яка стосується взаємовідносин позивача з ТОВ „БВК

Форум-Строй” та яку надано позивачем 06.10.08. на письмовий запит відповідача

від 01.10.08.(а.с.24 -26).

Таким

чином  вказану перевірку  відповідачем проведено правомірно, відтак

вимоги позивача в цій частині вбачаються необґрунтованими.

Разом з тим

слід зазначити наступне.

Висновками акту від 16.10.08. встановлено порушення п.п.7.4.1., 7.4.4.

п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого

позивачем неправомірно включено суму 30895,80 грн. до податкового кредиту в

декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року, в результаті

чого занижено податок на додану вартість на суму 30895,80 грн. за вересень 2007

року. Крім того в акті встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228,

837, 838 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення

правочину вимог, які передбачені цими статтями, не спрямовані  на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним. Договір, укладений позивачем з ТОВ „Мак траст” на виконання

підрядних робіт у вересні 2007 року відповідач вважає нікчемним правочином.

Враховуючи вказані висновки перевірки, на підставі пп.17.1.3. п.17 Закону

України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” 23.10.08. відповідачем винесено податкове

повідомлення-рішення № 0000262360/0 на суму податкового зобов'язання в розмірі

46 343, 70 грн., в тому числі  за

основним платежем 30 895,80 грн. за 

штрафними (фінансовими) санкціями 15 447,90 грн.

Не

погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в

адміністративному порядку до відповідача. Рішенням відповідача від 12.01.09.

скарга позивача залишена без задоволення, та прийнято податкове

повідомлення-рішення за  результатами

розгляду первинної скарги № 0000262360/1 на ту ж суму.

Відповідно

до пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21

грудня 2000 року N 2181-III (далі - Закон 2181),  в разі коли контролюючий орган самостійно

донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами,

викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього

Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти

відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за

кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору

(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така

недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким

платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не

більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від

кількості податкових періодів, що минули.

Як

зазначалось, в акті перевірки від 16.10.09. відповідачем зроблено висновок про

порушення ст.ст. 637, 638 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.  837 ЦК України за договором підряду одна

сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за

завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та

оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,

обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її

результату замовникові.  Для виконання

окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник)

зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. 

Згідно зі ст. 838 ЦК Підрядник має право, якщо інше не встановлено

договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись

відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі

підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед

субпідрядником - як замовник. 

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або

неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед

замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і

субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з

порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Судом

встановлено, що 12.04.07. позивачем укладено договір №1/12-07 з ТОВ „ВБК

Форум-Строй” на виконання ремонтно-будівельних робіт по ВАТ

„Алчевськкокс”(а.с.57-61). На виконання умов вказаного договору ТОВ „ВБК

Форум-Строй” виконав у вересні 2007 року ремонтно-будівельні роботи згідно з

рахунком №64701 від 28.09.07., що підтверджується актами виконаних робіт №№

86,87,88, 90, 91 за вересень 2007 року. До складу податкового кредиту позивача

за вересень 2007 року віднесено суму ПДВ по податковій накладній № 34701 від

28.09.07. на суму 185 374,80 грн. ПДВ - 30 895.80 грн., яка оформлена „ВБК

Форум-Строй” (а.с.62-97). Вказані роботи були виконані для ВАТ „Алчевськкокс”

по договору з ТОВ „Мак траст” № 27/03-СП/АЛК від 27.03.07.(а.с.98-104).

 Відповідачем 

в акті вказано, що ПП „НВО Укрбудтехнологія” залучено для виконання

робіт субпідрядника ТОВ „БВК Форум - Строй”. Через те, що  ТОВ „БВК Форум-Строй” фактично не виконувало

роботи для позивача, як це оформлено актами приймання виконаних робіт, за

серпень 2007 року та, відповідно фактично не виконав зобов'язань за договором

№1/12-07 від 12.04.07., позивачем фактично не виконано зобов'язання перед ТОВ

„Мак траст” за договором № 27/03-СП-АЛК від 27.03.07. Такий висновок відповідач

робить на підставі того, що ТОВ „Форум-Строй” не мало достатньої кількості

працівників для виконання робіт, при тому, що сам позивач  мав достатню кількість працівників. Тобто

відповідач вважає, що позивач виконав роботи самостійно, без залучення

працівників іншого підприємства, а податкові зобов'язання позивача за вересень

2007 року  виникли в результаті

самостійного виконання вищевказаних будівельних робіт.

  Виходячи з цього, посилаючись на ст.ст. 203,

215, 228, 837, 838 Цивільного кодексу відповідач вважає договір з ТОВ „БВК

Форум-Строй” нікчемним правочином, а відтак відповідач вважає, що суму ПДВ в

розмірі   30 895.80 грн. позивачем безпідставно включено

до податкового кредиту вересня 2007 року.

Як

зазначалось, виходячи з нікчемності правочину відповідачем встановлено

порушення п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану

вартість” від 03.04.97. N 168/97-ВР (надалі - Закон 168), оскільки до

податкового кредиту віднесено суму ПДВ на підрядні роботи, які не були

виконані.

Відповідно

до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону 168 податковий кредит звітного

періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів

(послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі

товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на

такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)

платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1

цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням

або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку;

придбанням

(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі

інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в

необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на

нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари

(послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях

у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового

періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані

операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у

подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які

не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються

від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди

переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі

товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у

податковому періоді, на який припадає початок такого використання або

переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва,

спорудження).

Підпунктом

7.4.4. пункту 7.4. ст. 7 Закону 168 встановлено, якщо платник податку придбаває

(виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не

призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника,

то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не

включається до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може

суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства , а також моральним засадам

суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності

правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному

законодавству;  правочини можуть укладати

лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності;  наявність правочину свідчить про єдність

внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; 

при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом

форми;  правочин має бути реальним, тобто

спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним;  відповідність 

правочину спеціальним умовам.

Статтею 204

Цивільного кодексу України передбачена 

презумпція  правомірності

правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом

недійсним.   При цьому, не вимагається прямої вказівки на

правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати

презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність

правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки

такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215

ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК

України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом

(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не

вимагається.

Відповідно

до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує

публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і

свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної

особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне

заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

  Проте у спірних правовідносинах податковий

орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства

України не довів факту нікчемності правочину. 

Фактичне виконання таких робіт підтверджено актами виконаних робіт, а

включення суми ПДВ до податкового кредиту - податковими накладними.

Відповідачем не надано також доказів   порушення конституційних прав і свобод людини

і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,

держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного

заволодіння ним. Твердження відповідача, що позивач та ТОВ „ВБК Форум-Строй”

мали намір на укладення  правочину, що

проведено з метою ухилення від сплати податків шляхом підтвердження права на

відшкодування ПДВ без його фактичної сплати до бюджету також не знайшли

підтвердження матеріалами справи.

Згідно з

п.2.3.4. Порядку   оформлення результатів невиїзних

документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання

податкового, валютного та  іншого

законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05.,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25.08.05. за № 925/11205. не

допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також

суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та

різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання

(наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання",

"привласнення", "описка" тощо).

   Висновки відповідача про нікчемність

правочину на підставі того, що договір 

№1/12-07 між позивачем та ТОВ „ВБК Форум-Строй” не спрямовано на

настання правових наслідків, оскільки встановлено неможливість його виконання,

вбачаються необґрунтованими та такими, що випливають з припущень відповідача.

Слід

зазначити, що правові наслідки нікчемного правочину статтею 228 Цивільного

кодексу України, на норми якої посилається відповідач, не передбачені. Такі

санкції встановлені лише статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно з

частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом -

ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України

якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру

в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави

за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі

виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход

держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на

відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе

одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або

належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином,

для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі

умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце

з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної

особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений

конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами

доказування.

Позивачем не

надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим

органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових

платежів).

Тобто, у

спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини відповідачів та умислу

щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо

ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

  Вказаною статтею встановлено, що правові

наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до

сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

  В матеріалах справи докази визнання у

встановленому порядку договору на здійснення будівельно-ремонтних робіт

недійсним відсутні.

Крім того

суд враховує, що під час розгляду справи працівниками відповідача було

завершено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог

податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року. За

результатами вказаної перевірки 24.09.09.Алчевською ОДПІ складено акт про

результати перевірки. Висновками акту не встановлено порушень Закону 168 за

вересень 2007 року (на відміну від акту від 16.10.08.). Пояснення представника

відповідача, щодо того, що порушення, встановлені актом перевірки від 16.10.08.

не увійшли до акту перевірки від 29.09.09. судом не приймаються в зв'язку з

недоведеністю. Так, акт перевірки від 29.09.09. не містить жодних посилань на

те, що під час планової перевірки не враховано перевірку  жовтня 2008 року чи період вересня 2007 року.

Навпаки, акт від 29.09.09. містить чітке, без виключень, зазначення періоду, за

який здійснюється перевірка, - 01.07.2006 року - 30.06.2009 року. Тобто, на

момент ухвалення рішення у справі відповідачем фактично визнано відсутність

порушень, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

    За таких підстав висновки

відповідача, викладені в акті перевірки від 16.10.08., та рішенні про

результати розгляду скарги від 12.01.09. вбачаються безпідставними, а податкові

повідомлення-рішення від 23.10.08. та від 12.01.09. протиправними. Відтак  позовні вимоги підлягають задоволенню в

повному обсязі.

Враховуючи

викладене, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного  підприємства

„НВО Укрбудтехнологія” до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції

в Луганській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції  в Луганській області № 0000262360/0 від

23.10.08. на суму 46 343,70 грн.

Визнати неправомірним рішення Алчевської об'єднаної державної податкової

інспекції в  Луганській області про

результати  розгляду первинної скарги №

684/250 від 12.01.09.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області №

0000262360/1 від 12.01.09. на суму 46 343,70 грн.

Постанова може  бути оскаржена до

Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до

статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом

адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана

в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає

законної сили після закінчення цього строку.

Постанову в повному обсязі складено 21 жовтня 2009 року.

Суддя:                     О.В.

Солоніченко