Постанова

від 20.08.2015 по справі 802/1446/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/1446/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "Стріла" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до фермерського господарства "Стріла" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у період з січня по березень 2014 року не вживав заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 28838,10 грн. та пеню в сумі 1038,24 грн.

15.06.2015 від представника відповідача надійшли письмові заперечення (вх. № 15518), в яких останній зазначив, що на виконання ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" відповідачем вчасно подавалась до Мурованокуриловецького районного центру зайнятості звітність ( інформація про попит на робочу силу ( вакансії) за формою 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, а відтак у позивача відсутні підстави для нарахування фермерському господарству адміністративно-господарських санкцій та пені.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2015 повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями. Просила суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи адміністративний позов визнав в повному обсязі, та не заперечував, що протягом 2013 року і до квітня 2014 року фермерське господарство "Стріла" звітність форми 3-ПН до Мурованокуриловецького районного центру зайнятості не подавало.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Державна служба зайнятості: веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Так, згідно з статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст. 18 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на фізичних осіб, які використовують найману працю покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідач 17.04.2015 подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма 10-ПІ), у якому самостійно зазначив, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, становить 1 особа ( а.с. 5 ).

Разом з тим, у 2014 році відповідач не працевлаштував інваліда, як це передбачено нормативом. Крім того, звітність до відповідного центру зайнятості у період з січня по березень 2014 року форми №3-ПН не подавав.

Даний факт підтверджується листом від 07 травня 2015 року №03-07/869 Мурованокуриловецького районного центру зайнятості, яким повідомлено про те, що протягом 2014 року відповідач подав центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб, які мають інвалідність, починаючи з квітня 2014 року на одну вакансію підсобного працівника, а саме: №02131404240001 від 24.04.2014 року та №02131404240002 від 15.05.2015 року ( а.с. 8 ).

Також судом встановлено, що, згідно наказу по фермерському господарству "Стріла" від 20.07.2010 №28, на роботу з 21.07.2010 був прийнятий ОСОБА_3 на посаду тракториста-машиніста с/г робіт. Однак, 03.06.2013 ОСОБА_3 виключено зі спискового складу підприємства у зв'язку зі смертю, про що винесено Наказ №15 від 10.06.2013 року. Разом з тим, звіт за формою 3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб, які мають інвалідність, до Мурованокуриловецького районного центру зайнятості відповідач протягом червня 2013 року - березня 2014 року не подавав. Відповідна звітність була подана фермерським господарством "Стріла" лише в квітні 2014 року.

Вищенаведені обставини підтверджуються листом Мурованокуриловецького районного центру зайнятості від 06.07.2015 за вих. №03-07/1237, наданого на виконання ухвали суду від 22.06.2015, в якому центр зайнятості зазначає, що ФГ "Стріла" у 2013 році інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН для працевлаштування осіб, які мають інвалідність, не подавало. Станом на 01.01.2014 року актуальні вакансії за формою №3-ПН подані ФГ "Стріла" відсутні" ( а.с. 62 ).

Таким чином, відповідач у період з січня по березень 2014 році не працевлаштував інваліда, як це передбачено нормативом. Крім того, звітність до відповідного центру зайнятості форми №3-ПН у зазначений період не подавав.

Вищенаведене свідчить, що відповідачем не було вжито належних заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яку відповідач повинен сплатити, становить 28838,10 грн.

Крім того, судом зі звіту фермерського господарства "Стріла" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік встановлено, що відповідач самостійно визначив собі адміністративно - господарські санкції за не працевлаштування інвалідів в сумі 28838 грн., тим самим визнав свою провину у не додержані норм ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Вказана узгоджена сума адміністративно - господарських санкції відповідачем добровільно у встановлений законодавством строк сплачена не була, внаслідок чого позивачем нарахована пеня в сумі 1038,24 грн. ( а.с. 14 ).

На підставі викладеного вище, приймаючи до уваги визнання представником відповідача в судовому засіданні позову, яке не суперечить нормам ч. 1, 3, 4 ст. 112 та ч. 1 ст.136 КАС України, суд доходить висновку, що адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Стріла" ( код ЄДРПОУ 31599101 ) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Мурованокуриловецький район, р/р 31218230700354, код 37619070, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2014 рік") адміністративно-господарські санкції в сумі 28838,10 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 10 коп.) та пеню в сумі 1038,24 грн. (тисяча тридцять вісім гривень 24 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар