Постанова

від 14.09.2015 по справі 813/3874/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року № 813/3874/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 компанії «Електрон-Лізинг» - дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 компанія «Електрон-Лізинг» - дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000772202 та №0000111702 від 13.07.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав наведених у позовній заяві, просять позов задовільнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ОСОБА_4 компанії «Електрон-Лізинг» з дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» Товариства з обмеженою з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пунктів п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6ст. 198 Податкового кодексу України , а саме завищення податкового кредиту, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього на загальну суму 149 401 грн.; а також пп. 164.2.11, пп.164.2.17п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176, пп.170.9.3 п.170.9. ст. 170, пп. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року в сумі 5 902, 39 грн.

На підставі встановлених порушень 13.07.2015 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 224 101,50 грн. (за основним платежем 149 401,00 грн.; за штрафними санкціями 74 700,50 грн.); №0000111702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 377,99 грн (за основним платежем 5 902,39 грн.; за штрафними санкціями 1 475,60 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 липня 2015 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено із ТзОВ «Львівбуд» наступні Договори:

- Договір №127/2013-п від 02 вересня 2013 року, за яким останній здійснював ремонтні роботи по влаштуванню сходів в будівлі їдальні, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ясна, 1, що підтверджується договірною ціною до Договору, актом виконаних робіт №1 від 23.09.2013 року на суму 41431,20 грн. та податковими накладними від №1 09.09.2013 та №9 23.09.2013 року. Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1067 від 09.09.2013 року та №1204 від 11.10.2013 року (Т.1, а.с.98-109);

- Договір №149/2013-п від 15 жовтня 2013 року, за яким останній здійснював ремонтні роботи в корпусі №3 приміщення по вул. О.Степанівни 45, що підтверджується договірною ціною до Договору, актом виконаних робіт №1 на суму 9516,00 грн. та податковою накладною №1 від 18.10.2013 року. Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1241 від 18.10.2013 року (Т.1, а.с.110-117);

- Договір №150/2013-п від 15 жовтня 2013 року, за яким останній здійснював ремонтні роботи приміщення по вул. Шевченка, 313, що підтверджується договірною ціною до Договору, актом виконаних робіт №1 на суму 5040,50 грн. та податковою накладною №1 від 18.10.2013 року.Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1242 від 18.10.2013 року (Т.1, а.с.118-124);

- Договір №156/2013-п від 16 жовтня 2013 року, за яким останній здійснював ремонтні роботи по влаштуванню покриття з бруківки на прилеглій території будівлі їдальні, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ясна 1, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 26.11.2013 року на суму 29099,98 грн., договірною ціною до договору та податковими накладними №3 від 25.10.2013 року та №1 26.11.2013 року. Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1276 від 25.10.2013 року та №1358 від 14 листопада 2013 року (Т.1, а.с.125-136);

- Договір №186/2014-п від 01 жовтня 2014 року, за яким останній здійснював роботи щодо влаштування покриття з бруківки на прилеглій території будівлі їдальні, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ясна 1, що підтверджується договірною ціною до Договору та актом по формі КБ-2в за листопад 2014 року та податковими накладними №3 від 10.10.2014 року, №8 від 17.10.2014 року, №9 від 28.10.2014.Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1181 від 10.10.2014 року та №1211 від 17жовтня 2014 року, №1260 від 28 жовтня 2014 року (Т.1, а.с.137-158);

- Договір №217/2014-п від 03 листопада 2014 року, за яким останній здійснював роботи щодо влаштування покриття дахукорпусу 1-НР, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 313, що підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за січень 2015 року та податковими накладними №10 від 21.11.2014 року, №5 від 30.12.2014 року. Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1370 від 21.11.2014 року та №1562 від 30грудня 2014 року (Т.1, а.с.159-187);

- Договір №219/2014-п від 03 листопада 2014 року, за яким останній здійснював ремонтні роботи по влаштуванню бруківки на прилеглій території корпусу 1-НР, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 313, що підтверджується договірною ціною до договору, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт за листопад 2014 року, за січень 2015 року та податковими накладними №9 від 21.11.2014 року, №2 від 12.12.2014 року, №4 від 23.12.2014 року.Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1369 від 21.11.2014 року, №1475 від 12 грудня 2014 року та №1528 від 23 грудня 2014 року(Т.1, а.с.188-223).

Також судом встановлено, що позивачем укладено із ПП «Добро буд» наступні договори:

- Договір підряду №01А/05.11.2013 від 05 листопада 2013 року, за яким останній здійснював роботи по оздобленню фасадів будівлі спортивного корпусу за адресою: м. Львів, вул. Чупринки 130, що підтверджується договірною ціною згідно договору на суму 353 792,74 грн., локальним кошторисом №2-1-1, довідками про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року №1 по формі 2КБ, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року №2 по формі 2КБ, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року№3 по формі 2КБ, податковими накладними №4 від 13.12.2013, №5 від 16.12.2013, №7 від 17.12.2013 року. Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1512 від 20.12.2013 року, №1549 від 26 грудня 2013 року, №1573 від 30 грудня 2013 року, №1574 від 30 грудня 2013 року (Т.1, а.с.231- Т.2. 24);

- Договір підряду №01/18-11.2013 від 18 листопада 2013 року, за яким останній здійснював ремонт балконів будівлі за адресою вул. Стороженка, 29, що підтверджується локальним кошторисом №2-1-1, договірною ціною згідно договору на суму 53706,40 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт №1 по формі 2КБ за січень 2014 року, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт по формі 2КБ за лютий 2014 року, податковими накладними№2 від 21.11.2013, №2 від 18.01.2014, №2 від 26.02.2014 року.Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1384 від 21.11.2013 року, №124 від 05лютого 2014 року, №246 від 06березня 2014(Т.2, а.с.25- 72);

- Договір підряду №02/02.01.2014 від 02 січня 2014 року, за яким останній здійснював реконструкцію будівлі спортивного корпусу за адресою м. Львів, вул. Чупринки 130, що підтверджується договірною ціною згідно договору на суму 99 273,38 грн., локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року №1 по формі 2КБ, податковою накладною №3 від 30.01.2014року.Оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученнями №172 від 18.02.2014року (Т.2, а.с.73- 98).

При перевірці відповідачем використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС від 09.04.2015 року №258/13-05-22-04/34857390 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівбуд» (ЄДРПОУ: 34857390) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взамовідносинах з ТзОВ «Квінт ОСОБА_5» (ЄДРПОУ: 39315072) за період з 01.01.2014 по 01.03.2015 року.

В ході проведеної перевірки ТзОВ «Львівбуд» податковим органом було встановлено нереальність здійсненняТзОВ «Львівбуд» фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Квінт ОСОБА_5» (ЄДРПОУ: 39315072). Тому податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок, про те що господарські операції ТзОВ «Львівбуд» з позивачем не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

Також відповідач стверджує, що встановлено відсутність у ТзОВ «Львівбуд», ПП «Добробуд» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХГУобґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону ).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України ).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо, які складені між позивачем та його контрагентом. Наведені документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Результати отриманих від контрагентів робіт були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема для утримання у належному стані та покращення основних засобів.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем робіт. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах перевірки цих контрагентів.

Використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договору, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України , рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000772202 від 13.07.2015 року підлягає до задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13 липня 2015 року суд зазначає наступне.

При проведенні перевірки встановлено факт надання додаткових матеріальних благ працівникам згідно авансових звітів на загальну суму 39 349,37 грн. На думку відповідача, службові відрядження працівників за кордон здійснювалися в порушення Наказу Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», оскільки відсутній їх зв'язок із основним идом діяльності позивача - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним, оскільки як вбачається з п. 1 Інструкції, вона поширюється на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Щодо інших підприємств та організацій Інструкція має лише роз'яснювальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 компанії «Електрон-Лізинг» - дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» 462,96 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000772202, №0000111702 від 13.07.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 компанії «Електрон-Лізинг» - дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» (м.Львів, вул.Стороженка,12, ЄДРПОУ 22412772) 462,96 (чотириста шістдесят дві гривні 96 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.