Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/24645/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/24645/14 За позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківський ювелірний завод"

До Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

Про визнання договору іпотеки припиненим та виведення нерухомого майна

з-під застави

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Волошин І.С. директор відповідно до протоколу №2 загальних зборів;

Байдюк Р.В. за дов. № б/н від 30.12.2014 р.;

від відповідача Кошарський О.В. за дов. № 210/03 від 07.09.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Білоцерківський ювелірний завод" (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - відповідач) про припинення дії договору іпотеки та виведення майна з під застави.

Ухвалою від 11.11.2014р. (суддя Трофименко Т.Ю.) порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 10.12.2014.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи №911/4799/14, що розглядається Господарським судом Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014р провадження у справі № 910/24645/14 зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4799/14. Отже клопотання відповідача задоволено.

29.05.2015р. від представника позивача по справі до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі. Клопотання мотивоване тим, що рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4799/14 від 12.01.2015р. набрало законної сили 29.04.2015р.

На підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунуті, ухвалою суду від 03.06.2015 р. (суддя Трофименко Т.Ю.) поновлено, розгляд справи призначено на 01.07.2015 р.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю. в результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/24645/14, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2015 р. справу № 910/24645/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2015 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2015 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору. Клопотання відповідача задоволено.

У судовому засіданні оголошено перерву до 17.08.2015 р. о 12-10 год.

17.08.2015 р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

17.08.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи спору відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача вказані клопотання підтримав.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Разом з тим, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 07.09.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 07.09.2015 р. представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготування документів по справі. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим оголошено перерву до 14.09.2015 р.

10.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача заяву про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд

1. Визнати припиненим Іпотечний Договір від 15 червня 2007 року укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод» на:

Нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1;

Земельну ділянку площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006;

Нежитлову будівлю, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

2. Визнати припиненим Договір від 27 липня 2010 року про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 15 червня 2007 року укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод».

3. Визнати припиненим Договір від 20 вересня 2013 року про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 15 червня 2007 року укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод».

4. Зобов'язати відповідача виконати наступні дії: у п'ятиденний строк з моменту набрання Рішенням по цій справі законної сили, подати Державному реєстратору відповідні заяви:

1) щодо здійснення державної реєстрації припинення обтяження на нерухоме майно, шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на майно:

Нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1 (№ запису 5144371 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод);

Земельна ділянка площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006 (№ запису 5145330 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод»);

Нежитлова будівля, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23; (№ запису 5144560 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод»).

2) щодо здійснення державної реєстрації припинення іпотеки на нерухоме майно шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на майно:

Нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1 (№ запису 5144371 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод);

Земельна ділянка площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006 (№ запису 5145330 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод»);

Нежитлова будівля, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23; (№ запису 5144560 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод»).

Розглянувши у судовому засіданні 14.09.2015 р. заяву позивача, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, враховуючи, що за змістом ст. 22 ГПК України позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає до розгляду заяву про зміну предмету позову.

14.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із викладеними запереченнями проти позовних вимог, однак в первинній редакції позову, без урахування заяви позивача про зміну предмету позову.

З метою подання відповідачем заперечень з урахуванням вказаної заяви, судом оголошено перерву до 15.09.2015 р.

15.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив позов із запереченнями проти позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/4799/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р., за позовом Публічного акціонерного товариства «БрокБізнесБанк» до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківський ювелірний завод» про стягнення 36 336, 73 грн., встановлено, що 11.06.2007р. між Акціонерним банком «БрокБізнесБанк» (Банк) та ЗАТ «Білоцерківський ювелірний завод» (позичальник) укладено Кредитний договір №131, згідно якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), у вигляді відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості 1808000,00 грн. з терміном користування кредитом до 10.06.2010р. Відповідно до умов кредитного договору: - повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок в строки, передбачені графіком, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.4 Кредитного договору); - процентна ставка 18,5% річних, проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості, сплачуються у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця (пункти 1.1.3, 2.5, 2.6 Договору); - за обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,1% від залишку заборгованості по кредитній лінії не пізніше останнього робочого дня кожного місяця (пункт 2.2 Договору); - за порушення строків погашення заборгованості по кредиту та/або процентів, та/або комісій Банк має право нараховувати неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (пункт 7.1); у разі виявлення фактів нецільового використання Кредиту банк має право нараховувати неустойку в розмірі 10% від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням (пункт 7.2); Банк має право нараховувати позивальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми фактичного залишку заборгованості за кожен факт порушення пунктів 4.2.6 та 4.2.7 Договору (пункт 7.3); Банк має право нараховувати неустойку в розмірі 5% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом за кожен факт невиконання пунктів 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.10 Договору (пункт 7.4). Передбачені договором неустойки підлягають сплаті на письмову вимогу банка за реквізитами, вказаними банком (пункт 7.5 Договору); - погашення заборгованості за Договором здійснюється в наступній черговості: в першу чергу - прострочені проценти; в другу чергу - строкові проценти; в третю чергу - прострочена заборгованість по кредиту; в четверту чергу - строкова заборгованість по кредиту, в п'яту чергу - заборгованість по комісіям; в шосту чергу - заборгованість за неустойкою у випадку її нарахування банком; в сьому чергу - інші витрати банку (пункт 2.9 Договору).

Додатком №1 до кредитного договору від 11.06.2007р. сторони встановили графік повернення основної суми кредиту до 10.06.2010р.

Додатковою угодою №1 від 10.08.2007р. графік повернення основної суми кредиту викладено в новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 11.01.2008р. встановлено ліміт заборгованості по відкличній поновлювальній кредитній лінії в сумі 3000000,00 грн., процентну ставку 17,00% річних та викладено в новій редакції графік повернення основної суми кредиту до 10.06.2010р.

Додатковою угодою №3 від 29.02.2008р. викладено пункт 2.5 Кредитного договору щодо нарахування процентів по кредиту - в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці, із врахуванням в період зарахування дня надання кредиту і неврахуванням дня повернення кредиту.

Додатковою угодою № 4 від 24.10.2008р. змінено процентну ставку - 24,0% річних з 01.11.2008р.

Додатковою угодою №5 від 24.02.2009р. змінено порядок сплати процентів - щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховуються проценти, а також в день повернення строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Додатковою угодою №6 від 10.03.2009р. встановлено нову процентну ставку - 26,0% річних та викладено в новій редакції графік зменшення заборгованості по кредиту до 10.06.2010р.

Додатковою угодою №7 від 14.01.2010р. встановлено нову процентну ставку - 28,0% річних та викладено в новій редакції графік зменшення заборгованості по кредиту до 11.06.2011р.

Додатковою угодою №8 від 01.02.2011р. встановлено нову процентну ставку - 25,0% річних.

Додатковою угодою №9 від 11.06.2011р. встановлено новий термін користування кредитом до 30.06.2011р.

Додатковою угодою №10 від 29.06.2009р. встановлено новий термін користування кредитом до 31.05.2013р., встановлено нову процентну ставку - 21,0% річних та викладено в новій редакції графік зменшення заборгованості по кредиту до 31.05.2013р., встановлено новий термін користування кредитом до 30.06.2011р.

Додатковою угодою №11 від 18.07.2011р. викладено в новій редакції пункт договору 2.2 щодо порядку та розміру сплати комісії за обслуговування кредитної лінії.

Додатковою угодою №12 від 21.08.2013р. встановлено новий порядок нарахування процентів - у валюті кредиту щомісяця, з 01.09.2012р. по передостанній робочий день включно поточного місяця; в подальшому - нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день включно поточного місяця.

20.09.2013р. між ПАТ «БрокБізнесБанк» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод» укладено Додаткову угоду №13, відповідно до якої кредит надається Банком у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 925000,00 гривень та 115000,00 доларів США. Після погашення існуючої заборгованості у національній валюті кредит переводиться у невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 115000,00 доларів США з терміном користування до 31.12.2014р., процентна ставка 13,5% річних.

Додатковою угодою встановлено графік зменшення заборгованості по даному кредиту та зазначено, що у випадку непогашення кредиту за встановленим графіком нарахування процентів за простроченим кредитом (простроченою його частиною) здійснюється за процентною ставкою 18,5% річних.

Пунктом 2 додаткової угоди №13 сторонами передбачено, що позичальник сплачує штрафні санкції за виникнення простроченої заборгованості по кредитному договору за таким графіком: до моменту проведення реструктуризації - не менше 36000,00 грн.; до 17.10.2013р. - не менше 23500,00 грн.; до 17.11.2013р. - залишок суми штрафних санкцій. В разі непогашення позичальником згідно графіку штрафних санкцій датою повернення кредитних коштів вважається 18.11.2013р.

Зазначені обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/4799/14, звільнені від доказування, оскільки за змістом приписів ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів судової справи № 910/24645/14 вбачається, що на виконання умов зазначеного Кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний Договір від 15 червня 2007 року (далі - Договір іпотеки), предметом якого в редакції договору від 20.09.2013 р. про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки, є: нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1; земельна ділянка площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази, кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006 ; нежитлова будівля, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

На виконання умов Договору іпотеки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки було внесено відповідні записи.

27.07.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 15.06.2007 року, за яким сторони погодили викласти абзац третій розділу «Терміни та їх тлумачення»: пункт «Основне зобов'язання» в такій редакції: сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитом згідно Кредитного договору, а також усіх Додаткових угод до нього та додатків до нього, якщо такі укладені або будуть укладені між сторонами в майбутньому.

В подальшому 20.09.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 15.06.2007 року, згідно якого було внесено зміни в тлумаченні терміну «Основне зобов'язання» розділу «Терміни та їх тлумачення» Іпотечного Договору, а саме зобов'язання позивача становило: повернути відповідачу (Іпотекодержателю) кредит у розмірі 115 000,00 (сто п'ятнадцять тисяч) доларів США шляхом здійснення платежів на умовах зазначених у Кредитному Договорі в строк до 31 грудня 2014 року; сплатити відповідачу (Іпотекодержателю) проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних, на умовах, зазначених у Кредитному Договорі; сплатити на користь відповідача (Іпотекодержателя) штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов'язань за Кредитним Договором; відшкодувати відповідачу (Іпотекодержателю) збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені ним, втрата коштів, неодержані доходи.

Вказаним Договором від 20.09.2013 р. також внесено зміни в тлумачення предмету іпотеки. Так, предметом іпотеки є: нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1; земельна ділянка площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази, кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006 ; нежитлова будівля, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

Позивач вважає, що останній виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим з урахуванням ст. 17 Закону України «Про іпотеку», Договір іпотеки є припиненим за наслідками припинення основного зобов'язання. За таких обставин, позивач просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнати припиненим Договір іпотеки та Договори про внесення змін до нього від 27.07.2010 р. та від 20.09.2013 р., а також зобов'язати відповідача подати державному реєстратору заяви про припинення обтяження, іпотеки, на спірне нерухоме майно шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає нормам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а права позивача не є порушеними будь-яким чином, оскільки позивач вправі самостійно подати заяву про виключення відповідних записів з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Окрім того, відповідач звертає увагу, що позивачем не в повному обсязі погашено суму заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову немає.

За таких обставин, відповідач просить суд припинити провадження у даній справі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;

Позивач вважає, що останній виконав свої обов'язки як боржник за основним зобов'язанням (Кредитний договір), у зв'язку з чим просить суд зокрема визнати припиненим Договір іпотеки та Договори про внесення змін до нього від 27.07.2010 р. та від 20.09.2013 р.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, прав особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором прав іпотекодавця передбачених частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином права іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

Таких висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 04.02.2015 р. (справа № 6-243цс14).

При цьому, одним із способів захисту цивільного права та інтересу за приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України є припинення правовідношення (п.7).

За таких обставин, з огляду на те, що суд здійснює розгляд справи виключно в межах предмету та підстав позову, а позивачем заявлено вимогу саме про припинення дії договорів, а не правовідношення (іпотеки) як такого, що виникло на підставі Договору іпотеки з відповідними змінами за Договорами про внесення змін до нього від 27.07.2010 р. та від 20.09.2013 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання припиненими:

1) Іпотечного договору від 15 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод», на: Нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1; Земельну ділянку площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006; Нежитлову будівлю, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

2) Договору від 27 липня 2010 року про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 15 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод».

3) Договору від 20 вересня 2013 року про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 15 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод».

Надаючи при цьому правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас заявлена позивачем вимога про визнання договорів припиненими, по-перше, суперечить приписам ст. 16 ЦК України, як і ст. 20 ГК України, та, по-друге, в жодному разі не може призвести до поновлення порушеного права позивача, а отже обраний останнім спосіб захисту в будь-якому випадку буде не ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, в задоволенні вимог про визнання припиненими Договору іпотеки та Договорів про внесення змін до нього від 27.07.2010 р. та від 20.09.2013 р. судом відмовлено.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Зазначаючи про повне виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, позивач посилається на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/4799/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р., за позовом Публічного акціонерного товариства «БрокБізнесБанк» до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківський ювелірний завод» про стягнення 36 336, 73 грн. за Кредитним договором № 131.

Дійсно, розглядаючи вказаний спір про стягнення штрафних санкцій за Кредитним договором № 131, Господарський суд Київської області дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 36 336, 73 грн. у зв'язку з пропуском позовної давності.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на те, що позивачем не в повному обсязі погашено суму заборгованості за Кредитним договором, а саме за розрахунком відповідача сума заборгованості складає 82 793, 59 грн. Здійснюючи вказаний розрахунок, відповідач зазначив наступне: заборгованість по кредиту - 0, 00 грн., заборгованість за процентами - 0, 00 грн., заборгованість за комісією - 0, 00 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 95 580, 49 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 251, 50 грн., пеня за прострочення сплати комісії - 4, 74 грн., 3% річних за прострочення сплати кредиту - 18 701, 09 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів - 50, 23грн., 3% річних за прострочення сплати процентів - 0, 94 грн., сума індексу інфляції за прострочення сплати кредиту - 27 676, 11 грн., сума індексу інфляції за прострочення сплати процентів - 28, 49 грн., сума сплаченої позивачем пені - 59 500, 00 грн.

За таких обставин, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач вважає, що заборгованість зі сплати пені складає 36 336, 73 грн., 3% річних - 18 752, 26 грн., інфляційна складова - 27 704, 60 грн.

Щодо тверджень відповідача про існування заборгованості зі сплати штрафних санкцій, а саме 3% річних та інфляційної складової, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, 3% річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій. (п. 3.1., 4.1. Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.).

Таким чином, несплата позивачем 3% річних та інфляційної складової, які самостійно нараховано відповідачем, не вважається судом невиконанням умов Кредитного договору, що створює непогашену заборгованість за основним зобов'язанням - Кредитним договором, а отже підстав відносити здійснені відповідачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат до заборгованості немає.

Щодо пені, суд зазначає, що за розрахунком позивача, заборгованість зі сплати пені складає 36 336, 73 грн. Разом з тим, приймаючи рішення від 12.01.2015 р. у справі № 911/4799/14, Господарський суд Київської області дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені у розмірі 36 336, 73 грн. за Кредитним договором у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р., а отже є таким, що набрало законної сили.

З огляду на вищенаведене, за відсутності доказів зворотного, суд приходить до висновку, що заборгованості позивача за Кредитним договором станом на час розгляду спору, як і станом на дату подання позову фактично не існує.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (п.1).

Аналогічні положення наведені в Законі України «Про іпотеку», зокрема відповідно до ст. 17, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

З огляду на належне виконання позивачем обов'язків за основним зобов'язанням, що підтверджується відсутністю заборгованості за Кредитним договором, зобов'язання з виконання останнього вважається судом припиненим, що в силу ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку», має наслідком припинення правовідношення за Договором іпотеки.

Доводи відповідача про відсутність судового рішення, яким визнано припиненими правовідносини іпотеки за Іпотечним договором від 15 червня 2007 року не приймаються судом, оскільки за положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Таких висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 04.02.2015 р. (справа № 6-243цс14).

Відтак, з метою розгляду позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме подати відповідні заяви про реєстрацію припинення обтяження (іпотеки), суд вважав за необхідне розглянути питання щодо встановлення обставин припинення іпотеки.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частина 3 статті 593 ЦК України передбачає, що у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

За змістом ч. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Згідно зі ст. 2 Закону, державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;

При цьому, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ст. 6 Закону).

Згідно зі ст. 8 Закону орган державної реєстрації прав зокрема:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав.

За змістом п. 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Доводи відповідача про можливість самостійного подання позивачем відповідної заяви про припинення обтяження судом не при ймаються, оскільки за змістом ч. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», подання заяви про реєстрацію припинення обтяження (іпотеки) проводиться виключно за заявою обтяжувача, який таку заяву подає або самостійно, або на письмову вимогу боржника чи іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача зокрема з листом № 9 від 03.03.2014 р., у якому просив вивести з-під застави в тому числі спірне нерухоме майно, однак листом № 207/046-кв від 07.03.2014 р. відповідач повідомив про наявність заборгованості у вигляді штрафних санкцій, а отже виведення майна з-під застави можливе виключно за умови погашення штрафних санкцій.

З огляду на висновки суду щодо відсутності заборгованості за Кредитним договором, та припинення правовідношення за Договором іпотеки, невиконання відповідачем свого обов'язку з подання заяви про реєстрацію припинення обтяження (іпотеки) спірного нерухомого майна ні самостійно, ні на вимогу позивача, вважається порушенням приписів чинного законодавства та, відповідно, прав позивача.

Таким чином, доводи відповідача про недоведеність позивачем порушених прав спростовуються вищенаведеним.

Відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача подати Державному реєстратору заяви щодо здійснення державної реєстрації припинення обтяження (іпотеки) на нерухоме майно, шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на майно щодо нерухомого майна:

Нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1 (№ запису 5144371 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерківський ювелірний завод)

Земельна ділянка площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006 (№ запису 5145330 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод»)

Нежитлова будівля, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23; (№ запису 5144560 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Договору іпотеки від 15.06.2007 р. укладеного між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ПрАТ «Білоцерквський ювелірний завод»)

підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про необхідність припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю порушення прав позивача, то суд звертає увагу, що не доведення позивачем наявності у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу є підставою для відмови в задоволенні позову, натомість виключний перелік підстав для припинення провадження у справі наведений у ст. 80 ГПК України, серед яких відсутня така, що пов'язана з відсутністю порушеного права.

Таким чином, зазначені доводи судом не беруться до уваги, тим більше, що позивач довів наявність у нього порушеного відповідачем права.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, ідентифікаційний код 19357489) подати Державному реєстратору прав на нерухоме майно Органу державної реєстрації прав заяву щодо здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна: Нежитлове приміщення - виробничий корпус № 7, літ «В-4», загальною площею 803,5 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, приміщення 1 (№ запису 5144371 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Іпотечного договору від 15.06.2007 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківський ювелірний завод»).

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, ідентифікаційний код 19357489) подати Державному реєстратору прав на нерухоме майно Органу державної реєстрації прав заяву щодо здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна: Земельна ділянка площею 0,1035 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, цільове призначення земельної ділянки - розміщення виробничої бази. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:02:004:0006; (№ запису 5145330 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Іпотечного договору від 15.06.2007 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківський ювелірний завод»).

4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, ідентифікаційний код 19357489) подати Державному реєстратору прав на нерухоме майно Органу державної реєстрації прав заяву щодо здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна: Нежитлова будівля, літ «Г» (гараж), загальною площею 634,2 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23; (№ запису 5144560 від 15.06.2007 р. про реєстрацію Іпотечного договору від 15.06.2007 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківський ювелірний завод»).

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, ідентифікаційний код 19357489) на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківський ювелірний завод» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23) суму судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева