Постанова

від 17.09.2015 по справі 916/1950/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р.Справа № 916/1950/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Дібрової Г.І. , Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від позивача - Федоріної М.А., довіреність № б/н, дата видачі : 19.04.15р.;

/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином (див. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.08.15р.)/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм-М", с. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2015 року

по справі № 916/1950/15

за позовом скаржника

до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса

про стягнення 33500 грн. 91 коп.,

встановив:

У травні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ)"Аструм-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "ІМЕКСБАНК" з позовом про стягнення залишку коштів на рахунку №26000108299001 у національній валюті у розмірі 33500,91грн., крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1827 грн. судового збору, сплаченого за розгляд позову.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 23, 526, 611, 1068, 1070 ЦК України, ст. 32.2 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" мотивовані порушенням банком умов договору банківського рахунку № 2/126 від 26.05.2011р. та невиконанням доручень позивача щодо переказу коштів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року (суддя Горячук Н.О.) у позові відмовлено, оскільки на ТОВ "Аструм-М" розповсюджуються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи та як наслідок, невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Аструм-М" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та задовольнити його позов.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено, що утримання коштів позивача було розпочато відповідачем до початку виведення банку відповідача з ринку. Відповідач почав діяти поза межами зобов'язальних правовідносин, що виникли на підставі договору ще на етапі повноцінного функціонування, порушуючи право власності позивача на грошові кошти. Скаржник посилався на ст. 1074 ЦК України, яка кореспондувалася з умовами п.п. 2.2.1 договору, згідно умов якого позивач має право самостійно розпоряджатися коштами з рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства.

На думку скаржника, судом невірно застосовано ст.ст. 34, 36, 46, 49, 52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема скаржник зауважив, що розгляд справи № 916/1950/15-г було завершено в той же день, коли строк здійснення тимчасової адміністрації у банку вже закінчився, тому судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно застосовано положення ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ТОВ "Аструм-М" стверджує, що судом першої інстанції не застосовано: ст. ст. 8, 9 Конституції України; "b" п. 1 ст. 2, ст. 6, ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованого ЗУ № 475/97-ВР від 17.07.1997р.

Скаржник звертає увагу суду на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Обмеження права позивача щодо розпорядження та володіння власним майном було здійснено банком з порушенням національного законодавства та положень Конвенції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 26.05.2011р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Банк) та ТОВ "Аструм-М" (Клієнт) укладено договір банківського рахунку №2/126, предметом якого є відкриття банком поточного рахунку клієнту у національній валюті №260000108299001 та зобов'язання банком приймати і зараховувати на відкриті рахунки грошові кошти, що надходять клієнту, виконання розпоряджень клієнту щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунками у межах, встановлених операційним часом банку (п.п. 1.1. а.с. 11-13).

Згідно п.п. 2.1.7 банк має право списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підставі його розпорядження.

П.п. 2.2.1 договору визначає право клієнта на самостійне розпорядження коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права клієнта розпоряджатися рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках встановлених законом.

У відповідності до п.п. 2.2.5 клієнт має право отримувати готівкові кошти у сумі, яка вказана у грошовому чеку за умови наявності коштів на рахунку у випадках, передбачених діючим законодавством та нормативно-правовими актами НБУ.

Згідно до п.п. 2.3.4 банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення клієнта згідно умов п. 2.1.13 /п.п. 2.3.5./.

Крім того, у відповідності до п.п. 2.3.7 банк зобов'язався здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

У відповідності до п.п. 9.1 договір, укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання.

05.12.2014р. ТОВ "Аструм-М" відправило відповідачу поштою лист з вимогою про виконання умов договору, а саме виконання платіжного доручення №929 від 04.12.2014р.. На даний лист позивач відповіді не отримав /а.с. 15/.

У довідці за вих. № 501 від 05.12.2014р. відповідач повідомляв, що станом на 05.12.2014р. у відділенні №242 ПАТ "Імексбанк" у м. Дніпропетровськ, залишок на рахунках ТОВ "Аструм-М" (код 35622029) становить 116740,44грн., в тому числі на рахунку №260000108299001-33500,91грн. /а.с. 16/.

У своєму позові позивач зазначив, що починаючи з грудня 2014р. відповідач почав порушувати умови договору шляхом не виконання доручень позивача на переказ коштів з рахунку у день їх надходження.

Отже, у банку на підставі умов договору та приписів ст.ст. 11, 202, 509, 530, 610, 626, 1066, 1068, 1071 ЦК України, ст. 7 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. №2346 виникло зобов'язання з виконання платіжного доручення №929 від 04.12.2014р. на суму 33 500грн., яке має майново-грошовий характер, тому у цьому випадку позивач є кредитором банку за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Позовна вимога ТОВ "Аструм-М" не може бути задоволена судом з огляду на те, що під час розгляду спору правовідносини сторін регулюються не цивільним законодавством, тому що Постановою Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50 ПАТ "ІМЕКСБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015р. прийнято рішення № 16 про запровадження з 27.01.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ІМЕКСБАНК". Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За змістом ч.5 статті 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку. Не може бути застосованим до позивача і виняток з означеного правила, встановлений п.п.5 ч.6 ст.36 означеного закону, оскільки як підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, після запровадження процедури тимчасової адміністрації на його рахунок кошти не надходили. Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку та перерахувати грошові кошти згідно призначення платежу у платіжному дорученні №929 від 04.12.2014р. задоволенню не підлягають.

В апеляцій скарзі апелянт зазначив, що судом не було враховано, що утримання коштів позивача було розпочато відповідачем до початку виведення банку відповідача з ринку. Судова колегія приймає до уваги такі твердження, але зазначає, що з позовом ТОВ "Аструм-М" звернувся до суду вже коли в ПАТ "ІМЕКСБАНК" була запроваджена тимчасова адміністрація, тому й у суду були відсутні правові підстави для задоволення позову.

Твердження скаржника про те, що розгляд справи № 916/1950/15-г було завершено в той же день, коли строк здійснення тимчасової адміністрації у банку вже закінчився, є хибними та недостовірними. Згідно інформації яка знаходиться на сайті Фонду гарантування вкладів, у відкритому доступі: згідно ст. 34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №84 від 23 квітня 2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК» до 26 травня 2015р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича до 26 травня 2015р. включно. Рішення суду першої інстанції було винесено 24.06.2015р., тому стверджувати, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно застосовано положення ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не має підстав, тим більше що дана обставина не змінила б неможливості задоволення вимоги позивача у судовому порядку.

Аналізуючи посилання позивача на приписи ч. 1, 3 ст. 1066, ст. 1074 і ст. 1089 ЦК України, протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованого ЗУ № 475/97-ВР від 17.07.1997р. колегія суддів зазначає, що в даних нормах є певні обмеження. В ст. 1074 ЦК України зазначено: " Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.", саме таке обмеження передбачене ч.5 статті 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Судова колегія зазначає, що після введення тимчасової адміністрації суд повинен керуватися приписами ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним та має пріоритет перед іншими нормативними актами і умовами договорів, укладеними між сторонами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 16 вересня 2014 року по справі № 910/7157/14, від 08 жовтня 2014 року в справі № 910/7221/14, від 18 лютого 2015 року в справах № 910/9229/14, №910/3508/14, 910/9803/01, від 1.04.2015р. в справі №910/9231/14 та у постановах Верховного Суду України від 04.01.2015р. в справі №910/5560/14, від 25.03.14р. в справі № 910/9232/14 та від 1.04.15р. в справах №910/9231/14 та №910/5560/14.

За таких обставин, суд першої інстанції прийняв законне рішення щодо відмови в позові, отже апеляційну скаргу ТОВ "Аструм-М" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року по справі №916/1950/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм-М" - без задоволення .

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 18.09.15 р .

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Г.І. Діброва

Суддя А.І. Ярош