Ухвала

від 14.07.2015 по справі 808/5861/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"14" липня 2015 р. справа 808/5861/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:                                                   головуючий суддя          Суховаров А.В. (доповідач)

                     судді           Головко О.В. Ясенова Т.І.

                              при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест 08» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест 08» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262200 від 17.06.2013.

          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 позов задоволений.

          В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на недоказанність господарських операцій позивача з контрагентами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №249/22/35834331 від 31.05.2013 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агропромінвест 08» з питань взаємовідносин з ТОВ «БК «Олтак» за січень 2013 року та ТОВ «Олександрівськ пром» за березень 2012 року, проведеної Вільнянською ОДПІ, відсутнє фактичного виконання укладених договорів.

Відповідачем 17.06.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 35668гр85коп, штрафні санкції 17834гр43коп, а всього 53503гр28коп.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між ТОВ «Агропромінвест 08» та ТОВ БК «Олтак» укладений договір генерального підряду №07/12/09 від 12.11.2009 з реконструкції норійної вежі заводу з переробки маслинних культур в м.Вільнянськ. На підтвердження виконання робіт надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, виписки з регістрів бухгалтерського обліку. Розрахунки за будівельні роботи проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Зауважень щодо форми та змісту документів податкової та бухгалтерської звітності в акті перевірки відсутні.

ТОВ «Агропромінвест 08» отримав від ТОВ «Олександрівськ пром» запчастини на загальну суму 34466гр82коп. На підтвердження отримання товару позивачем надані: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Транспортування запчастин здійснювалось автомобілями позивача. Товар оприбуткований на складі ТОВ «Агропромінвест 08». Розрахунки проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за виконані роботи та отриману продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні виконаних робіт, отриманих послуг. Податкова інспекція не заперечувала що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність характеру укладених правочинів підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, актами виконаних робіт, іншими документами щодо виду та обсягу робіт, отриманої продукції. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, позивач отримав право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ БК «Олтак» та ТОВ «Олександрівськ пром» перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

В обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на акт №295/22-12/34910086 від 04.03.2013 перевірки ТОВ БК «Олтак», складений ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя; та довідку №158/22-1411/2328650 від 25.02.2013 про результати зустрічної звірки ТОВ «Олександрівськ пром», складеної ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

Такі посилання колегією суддів не приймаються оскільки суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених позивачем при виконанні робіт, придбанні товарів. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

          Головуючий:                                                            А.В. Суховаров

                    Суддя:                                                            О.В. Головко

                    Суддя:                                                            Т.І. Ясенова