Постанова

від 16.09.2015 по справі 914/4188/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа № 914/4188/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Кордюк Г.Т.,

Орищин Г.В. ,

При секретарі судового засідання: Кіт М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат» від 18.06.2015 р. (вх. № 01-05/2867/15 від 25.06.2015 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 року

у справі № 914/4188/14 (судді: Ділай У.І., Матвіїв Р.І., Сухович Ю.О.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", смт. Жвирка, Львівської області,

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромас", м. Червоноград, Львівської області,

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа Швед Роман Тимофійович, м. Сокаль, Львівської області,

Про: стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та кредитним договором від 01.08.2007 року № 010/08-3/3076 в розмірі 355 999, 99 грн., в т.ч. 288 202,24 грн. - заборгованості за відсотками, 41 701,55 грн. - пені за тілом кредиту, 26095,58 грн. - пені за відсотками) та Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором від 29.09.2011 р. № 010/42-0-1/116 в розмірі 730 061,05 грн. (565 866,15 грн. - заборгованості за відсотками, 112 722,74 грн. - пені за тілом кредиту, 51 472,16 грн. - пені за відсотками), повернення зайво сплаченого 18739,29 грн. судового збору (позовні вимоги уточнені згідно заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 1269/15 від 26.03.2015 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Степчук Л.Д. - п/к за довіреністю Вих. № 3 від 12.01.2015 р.;

від позивача: Семенюк С.Я. - п/к за довіреністю № 224/14 від 15.04.2014 р.;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2:не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками подано спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2015 р., дану справу розподілено до розгляду колегії суддів: Данко Л.С. - головуючий суддя, Орищин Г.В., Кузь В.Л. (том ІІ, а.с. 98).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року Апелянту/відповідачу, за його клопотанням (п. 1 апеляційної скарги ) поновлено строк для апеляційного оскарження по справі № 914/4188/14 (том ІІ, а.с. 99), ухвалою суду від 30.06.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Дукат» від 18.06.2015 р. (вх. № 01-05/2867/15 від 25.06.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 05.08.2015 року (том ІІ, а.с. 100), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, під розписку (оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(том ІІ, а. с. 101-104).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4188/14 Господарського суду Львівської області замість судді Орищин Г.В. /перебування у відпустці/ введено суддю Кордюк Г.Т. (том ІІ, а.с. 125).

У судове засідання, яке відбулося 05.08.2015 р. Апелянт/відповідач повноважного представника не направив, за вх. № 01-04/4826/15 від 03.08.2015 р. подав /надіслав/ клопотання про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 123, 124).

Позивач повноважного представника у судове засідання - не направив, за вх. № 01-04/4506/15 від 17.07.2015 р. подав /надіслав/ заперечення на апеляційну скаргу (том ІІ, а.с. 119-120, 122), просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2015 р. по справі № 914/4188/14 без змін, апеляційну скаргу, з підстав зазначених у Запереченні на апеляційну скаргу, без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року розгляд справи відкладено на 19.08.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб визначений п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) (том ІІ, а.с. 129/зворот).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4188/14 замість судді Кузя В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Орищин Г.В.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

В судове засідання, яке відбулось 19.08.2015 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав /надіслав/ клопотання про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 130), до клопотання долучив: копію Статуту ТзОВ «Дукат» (нова редакція) (том ІІ, а.с. 131-143, конверт - а.с. 144). Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт/відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. по справі № 914/4188/14 скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Дукат» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 823 511,39 грн. (том ІІ, а.с. 105-108).

Представник позивача в судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні на апеляційну скаргу, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

За ініціативою Львівського апеляційного господарського суду, з підстав зазначених в ухвалі суду від 19.08.2015 р. (том ІІ, а.с. 150-151) з метою повного, об'єктивного і всебічного дослідження обставин справи, до участі у справі № 914/4188/14, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромас" /третя особа-1/ та фізичну особу Швед Романа Тимофійовича /третя особа-2/ та розгляд даної справи було відкладено на 16.09.2015 р., про що сторони та треті особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб визначений п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) (том ІІ, а.с. 151/зворот, треті особи-1 та 2 - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення № 7901008006787 (том ІІ, а.с. 153) та № 7901008006795 (том ІІ, а.с. 154).

У судове засідання, яке відбулось 16.09.2015 р. представник апелянта/відповідача, прибув, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. по справі № 914/4188/14 скасувати частково та постановити нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Дукат» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 823 511,39 грн., не визнає суми 142930,81 грн., виходячи з розрахунку: 966442,20 грн. - 823511,39 грн. = 142930,81 грн.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні на апеляційну скаргу, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін. У судовому засіданні надав докази про надсилання третім особам-1 та 2 документів, згідно описів вкладення по 16 найменувань предметів вкладення у цінні листи (докази - у справі).

Представники третіх осіб-1 та 2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання, яке відбулося 16.09.2015 р., не прибули, про причини неприбуття не повідомили, були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб визначений п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) про день, час та місце розгляду даної справи, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення № 7901008006787 (том ІІ, а.с. 153) та № 7901008006795 (том ІІ, а.с. 154).

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року Апелянту поновлено строк для оскарження рішення суду першої інстанції та прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд якої призначено на 05.08.2015 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 05.08.2015 р., у зв'язку із не явкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено на 19.08.2015 р., про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи. За ініціативою Львівського апеляційного господарського суду, з підстав зазначених в ухвалі суду від 19.08.2015 р. (том ІІ, а.с. 150-151) до участі у справі № 914/4188/14, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромас" (м. Червоноград, Львівської області)/третя особа-1/ та Швед Романа Тимофійовича (м. Сокаль, Львівської області)/третя особа-2/ і розгляд справи відкладено на 16.09.2015 р., про що сторони та треті особи-1 та 2 були належним чином повідомлені у порядку визначеному п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 151/зворот, 152, треті особи-1 та 2 - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення № 7901008006787 (том ІІ, а.с. 153) та № 7901008006795 (том ІІ, а.с. 154).

З вищенаведеного вбачається, що сторони та треті особи-1 та 2 по даній справі були належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи та дати, на які розгляд справи відкладався, що підтверджується матеріалами даної справи (том 2, а.с. 101-104, 119-122, 123-124, 129/зворот, 151/зворот, 152, 153 та 154).

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010 ).

Крім того, в ухвалі суду від 19.08.2015 р. участь повноважних представників сторін та третіх осіб-1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом обов'язковою не визнавалася (том ІІ, а. с. 150-151).

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/4188/14 та приходить до висновку, розглядати дану справу без участі представників третіх осіб-1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, так як, у справі достатньо зібрано доказів для розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. по справі № 914/4188/14 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. по справі № 914/4188/14 (судді: Ділай У.І., Матвіїв Р.І., Сухович Ю.О.) позовні вимоги Позивача задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Дукат» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: - за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та за Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р.: 288 202,24 грн. - заборгованості за відсотками, 9 397,45 грн. - пені за тілом кредиту, 26 095,58 грн. - пені за відсотками; - за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007р. та за Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р.: 565 866,15 грн. - заборгованості за відсотками, 25 408,62 грн. - пені за тілом кредиту, 51 472,16 грн. - пені за відсотками. Стягнуто з ТзОВ "Дукат" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 19 328,85 грн. - судового збору та повернуто ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зайво сплачений судовий збір у розмірі 18 739,29 грн. (п.п. 1, 2, 3 та 4 резолютивної частини судового рішення ). В решті позовних вимог відмовлено (п. 5 резолютивної частини рішення )(том 2, а.с. 79-80)(81-89).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. у справі № 914/4188/14, апелянт/відповідач (ТзОВ "Дукат") звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. у справі № 414/4188/14 про стягнення з ТзОВ "Дукат" на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 966442,20 грн. (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги ) та постановити нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Дукат" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 823511,39 грн. (п. 4 прохальної частини апеляційної скарги ) (том ІІ, а. с. 105-108).

Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не повністю досліджено докази, не враховано відзивів та заперечень Відповідача на позовну заяву, що на думку Скаржника, призвело до ухвалення неправосудного рішення.

Так, апелянт/відповідач покликається на те, що позивач, в заяві про уточнення позовних вимог від 18.03.2015 р., не врахував висновків Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. по справі № 5015/4807/12, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського господарського апеляційного суду від 17.10.2013 р., та нарахував пеню за відсотками за кредитом та інші штрафні санкції, поза межами шестимісячного строку передбаченими ч. 6 ст. 232 ГК України та відповідно до п. 12.4. Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. позивачем стягнуто пеню повністю за період з 01.10.2012 р. по 18.11.2014 р. протягом загального строку позовної давності у три (3) роки, в той час, коли, на думку Апелянта, для стягнення пені протягом трьох років «не має ні законодавчих та договірних підстав», а згідно приписів чинного законодавства для стягнення пені існує річний строк позовної давності визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Вважає, що так як позивач в частині розрахунку пені у «заяві про уточнення позовних вимог вже втретє змінює суму позовних вимог та методику, спосіб та підхід для її призначення, а відтак викликає сумнів, щодо правильності визначення будь-якої з них», в т.ч. за період встановлений судом з перерахунку пені за тілом кредиту з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 року.

Апелянт також стверджує, що для розрахунку розміру пені необхідно було брати не загальну суму боргу, який склався на дату 01.10.2012 р. за кредитними договорами, а суму заборгованості згідно графіку погашення кредиту, і від цієї суми розраховувати всі штрафні санкції, що на думку Апелянта є незаконним.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що «можна погодитись» з розрахунком заборгованості стосовно відсотків за користування кредитом, в сумі 258009,84 грн. за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 01.08.2007 року в сумі 507470,79 грн., однак нарахування «пені за несплату кредиту та пені за несплату відсотків за користування кредитом», які визначені позивачем за період з 01.10.2012 р. по 18.11.2014 р. за зазначеними кредитними договорами на загальну суму 514 322,38 грн.» Скаржник вважає безпідставним та ним заперечується (п. 7 тексту апеляційної скарги ). Скаржник «вбачає за можливе» визнати частково пеню за кредитним договорами на загальну суму 58 030,76 грн., з якої за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року пеня 18 572,90 грн., в т.ч. 8431,44 грн. - пеня за несплату кредиту; 10141,46 грн. - пеня за несплату відсотків та за кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 року на суму 39457,86 грн., в т.ч. 22782,49 грн. - пеня за несплату кредиту; 16675,37 грн. - пеня за несплату відсотків за період з 01.10.2012 р. по 30.03.2013 р. згідно ст. 232 ГК України, із розрахунку: 966 442,20 грн. /сума задоволена судом/ - 823511,39 грн. /сума визнана апелянтом, з яких: 765480,63 грн. - загальна сума заборгованості за відсотками; 58030,76 грн. - загальна сума пені/ = 142930,81 грн. - сума, яка оскаржується за даною апеляційною скаргою (п. 8 описової частини апеляційної скарги ).

Як вбачається з матеріалів даної справи Апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат» є юридичною особою (п. 1.2. Статуту), нова редакція якого затверджена Зборами учасників ТзОВ «Дукат» /Протокол № 2 від 02.11.2007 р./, дата державної реєстрації: 12.11.2007 р., реєстровий № 14081030005000295, ідентифікаційний код № 30953807, місцезнаходження юридичної особи: смт. Жвирка, вулиця Л.Українки, 1, Сокальський район, Львівської області, 80400 (копія Статуту ТзОВ «Дукат» (нова редакція), довідкою з ЄДРЮО та ФОП серії АА № 288993 (том І, а.с. 159).

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (скорочене найменування - АТ "Райфайзен Банк Аваль") є юридичною особою, правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", йому присвоєно ідентифікаційний код № 14305909, місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, Печерський район, вулиця Лєскова, буд. 9, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 52-95), витягом із Статуту Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль"(нова редакція), державна реєстрація якого проведена 06.06.2012 р. (том І, а.с. 92-95, 100-101).

Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не є юридичною особою (п. 1.3. Положення), є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", розташований поза місцем знаходження юридичної особи: 79000, м. Львів, вул. Матейка,8, діє на підставі Положення про Львівську обласну дирекцію ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", нова редакція якого затверджена рішенням Спостережної ради АТ "Райффайзен Банк Аваль", протокол № СР-3/1а від 26.03.2012 р. (том І, а.с. 96-99).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромас" (Сторона - за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 року, додатковими договорами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до Генерального кредитного договору № 102, Кредитного договору 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р., додатку № 1 до Кредитного договору 010/08-3/3076, Додаткової угоди № 1 від 30.06.2010 р., додатку № 1 до додаткової угоди № 1, додаткової угоди № 2 від 11.02.2011 р., додаткової угоди № 3 від 28.09.2011 р. з додатками, додаткової угоди № 4) є юридичною особою, діє на підставі Статуту місцезнаходження: 80100, вул. Корольова, 6, м. Червоноград, Львівської області, код ЄДРПОУ 22404933.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Швед Роман Тимофійович є фізичною особою, ідентифікаційний номер 2061020573, паспорт серії СМ № 596874, виданий Сокальським РВУ МВС України у Львівській області 26 грудня 2003 року, проживає за адресою: вул. Сірка, 19Д, м. Сокаль, Львівської області (Сторона - за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 року, додатковими договорами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до Генерального кредитного договору № 102, Кредитного договору 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р., додатку № 1 до Кредитного договору 010/08-3/3076, Сторона Додаткової угоди № 1 від 30.06.2010 р., додатку № 1 до додаткової угоди № 1, додаткової угоди № 2 від 11.02.2011 р., додаткової угоди № 3 від 28.09.2011 р. з додатками, додаткової угоди № 4, кредитним договором № 010/42-0-1/116, додаткової угоди № 1 від 11.04.2011 р.).

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивачем, 25.02.2015 р. за вх. № 882/15 через канцелярію місцевого суду, подано Заяву про збільшення розміру позовних вимог за № 140-5-1-00/8-720 від 24.02.2015 р. (том І, а.с. 187-190), в якій з урахуванням збільшення періоду нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також, з урахуванням здійсненого Банком перерахунку щодо нарахування пені за несплату кредитних коштів та відсотків за їх користування за Генеральним кредитним договором, Кредитними договорами № 1,2 (з 01.10.2012 р. по 19.02.2015 р.), згідно якої, Позивач просить стягнути з ТзОВ "Дукат" на свою користь: 1) заборгованість за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 в розмірі 614497,47 грн., з яких: 288202,24 грн. - заборгованість за відсотками, пеня 326295,23 грн.; 2) заборгованість за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором від 29.09.2011 року № 010/42-0-1/116 в розмірі 1408527,51 грн., з яких заборгованість за відсотками 565866,15 грн., пеня 842661,36 грн.

26.03.2015 р. Позивач, за вх. № 1269/15 від 26.03.2015 р., через канцелярію місцевого господарського суду подав Заяву про уточнення позовних вимог за № 140-5-1-00/8-1101 від 18.03.2015 р., просить, з урахуванням здійсненого Банком перерахунку щодо нарахування пені за несплату кредитних коштів та відсотків за їх користування за Генеральним кредитним договором, Кредитними договорами № 1,2 (з 01.10.2012 р. по 19.02.15 р.) в межах шестимісячного строку нарахування згідно ч.6 ст. 232 ГК України, стягнути з ТзОВ «Дукат» на свою користь: 1) заборгованість за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 в розмірі 355999,37 грн., з яких: 288202,24 грн. - заборгованість за відсотками, пеня за тілом кредиту 41701,55 грн., пеня за відсотками 26095,58 грн.; 2) заборгованість за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором від 29.09.2011 року № 010/42-0-1/116 в розмірі 730061,05 грн., з яких: заборгованість за відсотками 565866,15 грн., пеня за тілом кредиту 112 722,74 грн., пеня за відсотками - 51472,16 грн. та клопоче про повернення зайво сплачених судових витрат у розмірі 18739,29 грн. (том ІІ, а.с. 1).

Місцевий господарський суд розглядав спір у справі № 914/4188/14 в межах Заяви Позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог за № 140-5-1-00/8-1101 від 18.03.2015 р. (вх. № 1269/15 від 26.03.2015 р.)(том ІІ, а.с. 1).

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Статтею 22 ГПК України не визначено кількості звернень позивача із заявами/клопотаннями стосовно збільшення, зменшення, уточнення розміру позовних вимог, а передбачено таке право Позивача та умови звернення щодо збільшення/зменшення розміру позовних вимог - до прийняття рішення по справі (ч. 4 ст. 22 ГПК України).

З огляду на приписи статті 22 ГПК України, Позивач вправі був звертатися до суду із заявами про збільшення розміру позовних вимог за № 140-5-1-00/8-720 від 24.02.2015 р. (том І, а.с. 187-190) та про уточнення (зменшення) позовних вимог за № 140-5-1-00/8-1101 від 18.03.2015 р., (том ІІ, а.с. 1), при цьому, Банком було дотримано встановлений порядок досудового врегулювання спору ( том І, а.с. 191, 192, 193, том ІІ, а.с. 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 54), зазначені заяви були подані Позивачем до господарського суду - до прийняття останнім рішення по даній справі (04.06.2015 р.), відтак місцевий суд, правомірно приймав до розгляду заяви Позивача про збільшення та уточнення (зменшення) позовних вимог та розглядав спір у справі № 914/4188/14 в межах заяви Позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог за № 140-5-1-00/8-1101 від 18.03.2015 р. (вх. № 1269/15 від 26.03.2015 р.)(том ІІ, а.с. 1).

З огляду на наведене, покликання Апелянта в апеляційній скарзі на те, що Позивач тричі змінював суму позовних вимог, що викликає сумнів, щодо правильності визначення будь-якої з них (друге речення п. 5 описової частини апеляційної скарги ) є надуманим.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор - за договором, позивач - по справі), ТзОВ "Ромас" (Позичальник - за договором, третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - по справі) та фізичною особою Швед Романом Тимофійовичем (Позичальник за договором, третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - по справі) 01 серпня 2007 року було укладено Генеральний кредитний договір № 102 (том І, а.с. 19-21) (з наступними змінами і доповненнями до нього), за яким Кредитор зобов'язався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках Генерального договору між позичальниками та кредитором, і, які після їх підписання, стають його невід'ємними частинами (п.1.1. Кредитного договору № 102).

На виконання Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р., між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та ТзОВ "Ромас", укладено Додатковий кредитний договір № 1 до Генерального кредитного договору № 102 від 01 серпня 2007 року Кредитний договір № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. (том І, а.с. 27-30), а 29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Швед Романом Тимофійовичем - Додатковий кредитний договір до Генерального кредитного договору № 102 від 01 серпня 2007 року Кредитний договір № 010/42-0-1/116 (том І, а.с. 51-55).

В забезпечення виконання Генерального кредитного договору № 102, згідно п.2.6. розділу 2 Кредитного договору, зокрема, передбачена порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", код ЄДРПОУ 30953807 (п/п.11 п. 2.6. розділу 2 Генерального договору (том І, а.с. 19/зворот) та п/п. 9 п. 2.6. у редакції Додаткового договору № 5 від 11.04.2012 року до Генерального кредитного договору № 102 (том І, а.с. 26)

Між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк - за договором) та ТзОВ "Дукат" (Поручитель-за договором) укладено Договір поруки № 102/6 від 01.08.2007 р. (том І, а.с. 12), додаткові договори: № 1 від 30.06.2011 р., № 2 від 11.02.2011 р., № 3 від 29.09.2011 р. до договору поруки № 102/6 від 01.08.2007 р. (том І, а.с. 13, 14, 15).

Згідно умов Договору поруки, ТзОВ "Дукат" (Поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях Боржників - ТзОВ "Ромас" та фізичної особи - Шведа Романа Тимофійовича, які виникають з умов Генерального кредитного договору № 102 від 01 серпня 2007 року, в повному обсязі цих зобов'язань, а саме: повернути кредит в розмірі 495000,00 доларів США еквівалентом у гривні 2500000,00 грн., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Генеральним кредитним договором в повному обсязі (п.1.2. розділу І Договору поруки) та п. 2.1. Додаткового договору № 1 від 30.06.2010 р. до договору поруки № 102/6 від 01.08.2007 р., який є невід'ємною частиною Договору поруки (п. 3.1. Додаткового договору).

Додатковими договорами № 2 від 11.02.2011 р., № 3 від 29.09.2011р. до Договору поруки № 102/6 від 01.08.2007 р. (том І, а.с. 14, 15), укладеними між Позивачем та ТзОВ "Дукат", які є невід'ємними частинами Договору поруки, сторони викладали п. 1.2 договору поруки у новій редакції.

Так в п. 2.2. Додаткового договору № 3 до Договору поруки (том ІІ, а.с. 15), пункт 1.2. викладено у новій редакції та передбачено, що сторони Договору встановлюють, що Поручитель /в нашому випадку - ТзОВ "Дукат"/ на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях Боржників: - ТзОВ "Ромас", код ЄДРПОУ 22404933, які виникають з умов Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року, що укладений між Банком та ТзОВ "Ромас" в рамках Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів до Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року, що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому, на суму 985000,00 грн. з терміном дії до 31.07.2017 року та сплатою процентів: - у розмірі 17% відсотків річних на період з 01.08.2011р. по 29.02.2012р. включно; - у розмірі 20% відсотків річних з 01.03.2012 р. або з моменту виникнення протермінування більше 30 днів за черговим платежем по кредитах ТзОВ "Ромас" (код ЄДРПОУ 22404933), …, Шведа Романа Тимофійовича (ін. 2061020573) … в Банку; - Шведа Р.Т. (ін. 2061020573), які виникають з умов Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р., що укладений між Банком та Шведом Р.Т. в рамках генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів до кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 року, що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому, на суму 1718213,00 грн. з терміном дії до 31.07.2017 року та сплатою процентів: - у розмірі 9,1% відсотків річних на період з 29.09.2011 р. по 29.02.2012р. включно; - у розмірі 12,0% відсотків річних з 01.03.2012 р. до 28.02.2014 р. у випадку відсутності протермінувань Позичальником за черговими платежами більше 30 днів; - 14,25% відсотка річних з 01.03.2014 р. або з моменту виникнення протермінування більш ніж на 30 календарних днів за черговими платежами по кредитах ТзОВ "Ромас" (код ЄДРПОУ 22404933), …, Шведа Р.Т. (ін. 2061020573) … в Банку.

Поручитель відповідає за зазначеними вище зобов'язаннями за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року та за кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. (надалі - "Кредитний договір", в повному обсязі цих зобов'язань, а саме: повернути кредит, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (надалі - "основне зобов'язання").

Згідно із п.п. 1.9.1 Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. /Додатковий кредитний договір № 1 до Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р./ та Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. /Додатковий кредитний договір до Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 року/, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором, та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

За умовами договору поруки, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржниками боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок банку (п.2.5). Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі поруки (п.2.6).

Відповідно до умов п.10.6. Генерального кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальниками умов договору та додаткових кредитних договорів до нього (зокрема, неповернення чи несвоєчасного повернення одержаних кредитних коштів, несплати відсотків за користування ними, а також несплати штрафних санкцій), кредитор має право погасити заборгованість в порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом звернення стягнення на майно чи кошти (в т.ч. третіх осіб), передані в забезпечення виконання взятих на себе позичальником зобов'язань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі № 5015/4807/12 встановлено, що заборгованість за кредитом по Генеральному кредитному договору та кредитному договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. становить 744 454,59 грн., а по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 року та кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. - 1869514,64 грн. Зазначені суми, серед іншого, присуджено до солідарного стягнення, в тому числі й з відповідача.

Вказане рішення залишено судами апеляційної та касаційної інстанцій без змін та набрало законної сили.

Станом на 18.11.2014 р. загальний розмір заборгованості за вказаними договорами склав 3541424,46 грн., оскільки відповідачем, як поручителем, не виконано умови Генерального кредитного договору № 102, кредитних договорів № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011р., а також Договору поруки щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив лист №140-5-1-00/8-3562 від 27.10.2014 р. (том І, а.с. 58) до відповідача із вимогою про усунення порушень про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором, а також укладеними в його межах кредитними договорами, та виконання протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги зобов'язань та в погашення заборгованості за нарахованими відсотками та пенею згідно вказаних кредитних договорів. Відповідач вказану вимогу отримав під розписку 31.10.14 р. (том І, а.с. 59) та залишив її без реагування.

Разом з тим, належить зазначити, що Позивачем письмова вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 30 календарних днів направлена 30.03.2012 р. та отримана відповідачем (ТзОВ «Дукат») - 04.04.2012 р. (том ІІ, а.с. 74-75, 76). Зазначені обставини зумовили звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

В ході судового розгляду, позивач подав заяву, в якій просив стягнути з відповідача:

- за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. /Додатковий кредитний договір № 1 до Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р./: 288 202,24 грн. - заборгованість за відсотками, 41701,55 грн. - пені за тілом кредиту, 26095,58грн. - пені по відсотках.

- за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007р. та Кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. /Додатковий кредитний договір до Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 року/: 565866,15 грн. - заборгованість по відсотках, 112 722,74 грн. - пені за тілом кредиту, 51472,16грн. - пені по відсотках.

Апелянт/відповідач частково погодився із вимогами позивача, про що зазначив в апеляційній скарзі (п.п. 7, 8 тексту апеляційної скарги ).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України)(далі за текстом - ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір поруки № 102/6 від 01.08.2007р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Факт порушення боржниками: ТзОВ "Ромас" (третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - у даній справі) та фізичною особою - Швед Р.Т. (третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - у даній справі) своїх зобов'язань за кредитними договорами встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі № 5015/4807/12, яке набрало законної сили, що і стало підставою подання Позивачем позову до Поручителя: ТзОВ "Дукат".

Частина 3 ст. 554 ЦК України надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов'язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з абзацом 8 п. 2.2. останніх змін п. 1.2. Договору поруки, а саме: Додаткового договору № 3 від 29.09.2011р., Поручитель відповідає за зазначеними вище зобов'язаннями за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року та за кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. (надалі - "Кредитний договір", в повному обсязі цих зобов'язань, а саме: повернути кредит, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (надалі - "основне зобов'язання").

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Термін користування кредитними коштами за кредитними договорами встановлений до 31 липня 2017 року.

Згідно п. 2.4 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за Генеральним кредитним договором № 102, банк має право звернутися до поручителя із вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою вказаною в договорі поруки (п. 2.6 Договору поруки).

Як встановлено судом, позивач звертався із вимогою до відповідача про усунення порушень про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором, а також укладеними в його межах кредитними договорами, яка останнім залишена без задоволення.

В ході судового розгляду апелянт/відповідач обставин справи не заперечив, доказів оплати заборгованості за кредитними договорами позивачу не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними, в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поруки.

Щодо стягнення з відповідача по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. сум 288202,24 грн. та 565866,15 грн. заборгованості за відсотками, а також по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. сум 26095,58 грн. та 51472,16 грн. пені за відсотками слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування відсотків за користування грошовими коштами та пені по відсоткам, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог Позивача в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р., суми 41701,55 грн. й по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. суми 112722,74 грн. - пені за тілом кредиту слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий Позивачем розрахунок пені за тілом кредиту, місцевий суд встановив, що при їх нарахуванні позивач, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, неправильно визначив періоди прострочення, зокрема, нарахування проводив з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказаний період визначено Позивачем неправильно, так як зазначено вище у цій постанові та встановлено місцевим господарським судом, Позивачем письмова вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 30 календарних днів направлена 30.03.2012 р. та отримана Відповідачем - 04.04.2012 р. (том ІІ, а.с. 74-75, 76). Відтак, останній день сплати припав на 07.05.2012 р., отже, нарахування пені слід проводити з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), тобто з 08.05.2012 р. та протягом шести місяців по 08.11.2012 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, провівши перерахунок суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 р., за яким до стягнення підлягає за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р., сума 9397,45 грн. - пені за тілом кредиту, а за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. сума 25408,62 грн. - пені за тілом кредиту.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно визначив розмір пені та обрахував розмір пені поза межами шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки зазначене твердження не відповідає фактичним обставинам даної справи, і як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд самостійно провів перерахунок суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 р. за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. в межах строків визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Твердження Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі (п. 5 описової її частини ) про те, що судом неправомірно стягнуто пеню за 3-и роки відповідно до п. 12.4 Генерального кредитного договору, оскільки це суперечить ст. 258 ЦК України є помилковим, виходячи з такого.

Позовна заява була подана до місцевого господарського суду, наручно «п/р Луцик», 26.11.2014 р. за вх. № 4339 (том І, а.с. 6-7), отже початком перебігу загальної позовної давності (ст. 261 ЦК України) у три роки є дата: 26.11.2011 р. Судом вчинено перерахунок розміру пені, який підлягає до стягнення, за період з 08.05.2012 р. по 08.11.2012 р., тобто в межах позовної давності у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, сторони за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р., який укладено сторонами вільно, у письмовій формі, в п. 12.4. Генерального кредитного договору погодили, що до відносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257, 259 ЦК України), тому необґрунтованим і помилковим є твердження Апелянта щодо пропуску Позивачем річного строку позовної давності визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені, оскільки товариство звернулося з позовом до господарського суду в межах строку позовної давності, визначеного в договорі (постанова Верховного Суду України від 23 грудня 2014 р. у справі № 3-193гс14).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18 грудня 2013 р. у справі № 5015/4807/12 (том І, а.с. 62-64), в п. 6 «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2014 р.». /Вісник Верховного Суду України. - № 5(177)' 2015/.

Як вбачається з матеріалів даної справи, сторони за вказаними вище договорами, які є предметом дослідження та оцінки у даній справі, неодноразово, вносячи у них зміни та доповнення, жодного разу не ставили питання один перед одним про внесення змін до п. 12.4. Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. в частині зміни строків позовної давності, зокрема, щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), у формі, порядку та у спосіб передбачений ст. 188 ГК України, ст. 654 ЦК України, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( ч. 1 ст. 638 ЦК України). Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України). Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Враховуючи викладене, задовольняючи вимоги про стягнення пені за три роки прострочення позичальником виконання своїх грошових зобов'язань, судом першої інстанції дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 259 ЦК України, тому доводи скаржника про їх порушення місцевим господарським судом є безпідставними.

Разом з тим, не заслуговують на увагу, твердження Апелянта, що оскільки 03.09.2013 р. набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області № 5015/4807/12 та перебуває на виконанні в ДВС, таким чином, Скаржник вважає, що за вказаним судовим рішенням Банком стягнуто повністю розмір пені, відсотків та штрафних санкцій в межах чинного законодавства та у відповідності до п. 12.4. Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р., виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у справі № 5015/4807/12, у зв'язку з порушенням умов Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. та договору поруки від 05.11.2012 р. Банк звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з позичальників та поручителів, в т.ч. і відповідача, яка утворилася станом на 30.09.2012 року . Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі № 5015/4807/12 (том І, а.с. 69-76) позов Банку задоволено, стягнуто солідарно з відповідача: - заборгованість по Генеральному кредитному договору та кредитному договору № 1 в розмірі 744454,59 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом 617515,35 грн. заборгованість по відсотках 111442,66 грн., пеня 15496,57 грн.; - заборгованість по Генеральному кредитному договору та кредитному договору № 2 в розмірі 1869514,64 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом 1669136,09 грн., заборгованість за відсотками 177026,08 грн., пеня 23352,47 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі № 5015/4807/12 залишено без змін (том І, а.с. 65-68). Постановою ВГС України від 18.12.2013 р. постанова ЛАГС від 17.10.2013 р. у справі № 5015/4807/12 залишена без змін (том І, а.с. 62-64).

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що з 01.10.2012 р . по 19.02.2015 р. (згідно заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 1269/15 від 26.03.2015 р.) Відповідачем/апелянтом, як Поручителем, не виконані умови за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. (Кредитний договір № 1) та за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. (кредитним договором № 2) та Договору поруки щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом. Отже, за рішенням місцевого господарського суду від 04.06.2015 р. у справі № 914/4188/14, яке є предметом оскарження, стягується за заборгованість за відсотками та пені за інший період (з 01.10.2012 р. по 19.02.2015 р.), який не був охоплений попереднім рішенням суду у справі № 5015/4807/12.

Не грунтуються на фактичних обставинах справи покликання Апелянта/відповідача на те, що судом стягнено штрафні санкції від загальної суми заборгованості за кредитними договорами на зазначену дату 01.10.2012 р., а не суму заборгованості згідно графіку погашення кредиту (п. 6 описової части апеляційної скарги ), оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами даної справи, зокрема, розрахунками поданими до заяви про уточнення позовних вимог № 140-5-1-00/8-1101 від 18.03.2015 р., які перевірялися місцевим господарським судом, що слугувало підставою для самостійного проведення судом перерахунку суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 р. за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. в межах строків визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах загального строку позовної давності, встановленої сторонами у п. 12.4. Генерального кредитного договору, що не суперечить чинному законодавству, та з урахуванням письмової вимоги позивача про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 30 календарних днів, яка була направлена відповідачу 30.03.2012 р. та отримана ним - 04.04.2012 р. (том ІІ, а.с. 74-75, 76), про що зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Разом з тим твердження Апелянта спростовуються умовами кредитних договорів, які сторони укладали вільно, у письмовій формі.

Так у п. 1.4.1.3. Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та у п. 1.4.1.3. Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. сторонами погоджено, що проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році , включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п. 1.5. цього Договору.

У п.п. 4.1.1. Кредитного договору № 010/08-3/3076 та Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цими договорами строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цих Договорів, і, як зазначив місцевий господарський суд, в межах ч. 6 ст. 232 ГК України, та вчинив перерахунок розміру пені.

Інші доводи Апелянта/відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків місцевого господарського суду, які викладені у рішенні суду від 04.06.2015 р. по справі № 914/4188/14.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. у справі № 914/4188/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 року у справі № 914/4188/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Орищин Г.В.

16.09.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.09.2015 р.