КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1152/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
У Х В А Л А
Іменем України
16 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року по справі за їх позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 року №0002972200/1173.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «Сімплікс», за період червень та серпень 2014 року та з ТОВ «БК «Форум Інвест» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.11.2014 року № 385/23-13-2200/31082518 (далі акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення вимог: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 3111269,00 грн., в т.ч. за червень 2014 року на 481807,00 грн., за липень 2014 року на 1366667,00 грн, та за серпень 2014 року на 1262795,00 грн.
Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № 0002972200/1173 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 666 904,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 111 269,00 грн., за штрафними санкціями 1 555 635,00 грн.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.
В основу відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних доказів реального виконання умов спірних договорів, із наданих документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, дії по формуванню податкового кредиту є неправомірними, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи, що свідчить про правомірність прийнятого на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів в підтримку вказаної вище правової позиції суду першої інстанції, відзначає слідуюче.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:
- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Так, з матеріалів справи слідує, що 02.07.2014 між позивачем (замовник) та ТОВ «БК «Форум Інвест» (підрядник) укладено договір № 48-01ФР на виконання послуг по ремонтно-будівельним роботам (далі Договір №48-01ФР), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, перерахованих в п. 1.2 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Підрядник зобов'язується в установлений даним договором строк виконати ремонтно-будівельні роботи, у відповідності з вимогами, наданої замовником документації на виконання робіт і наданої замовником концепції влаштування об'єктів. Замовник зобов'язується прийняти результат виконаних підрядником робіт по Акту приймання-передачі і оплатити виконання робіт у відповідності з умовами даного договору (п. 1.2 Договору №48-01ФР).
Колегія суддів вважає доречними та ґрунтовними зауваження суду першої інстанції, що договір № 48-01ФР не містить найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм, тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню замовником, інші показники, що характеризують предмет договору; в договорі відсутні: договірна ціна, строки початку та закінчення робіт будівництва тощо.
Наведене вище свідчить, що сторони договору не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов господарських операцій.
Згідно договірної ціни на проведення ремонтних робіт приміщень ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» по вул. Січова, 22 в м. Золотоноша Черкаської області, станом на 01 липня 2014 року ТОВ «БК «Форум Інвест» та ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» домовились, що витрати на проведення відповідних ремонтних робіт становлять 8209,362 тис. грн., в т.ч. ПДВ: 1368,227 тис. грн.; вид договірної ціни: динамічна, визначена згідно ВБН Д.1.1-3.1-2001 та складена в поточних цінах станом на 01.07.2014.
Матеріали адміністративної справи містять локальні коштириси до договору № 48-01ФР, складені в поточних цінах на 01.07.2014 року: на фасадні роботи (головний корпус); на покрівлю (головний корпус); на благоустрій (головний корпус; на огорожу території заводу (головний корпус); на навіс та площадку під вторсировину (головний корпус); на склад готової продукції (головний корпус); на під'їздну дорогу (головний корпус); на електро-монтажні роботи (головний корпус); на ремонтно-будівельні роботи (головний корпус); на заміну виробничих трудопроводів (головний корпус); на будівлю цеху мінеральної води (головний корпус).
На підтвердження виконання договору № 48-01ФР позивачем до суду надано:
податкові накладні від 31.07.2014 №№55-61 за липень 2014 року на виконання ремонтно-будівельних робіт приміщень ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» по вул. Січова, 22 в м. Золотоноша Черкаської області; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-3) віл 31.07.2014 за липень 2014 року; акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) від 31.07.2014 за липень 2014 року.
В свою чергу, п.п. 2.1.4 договору № 48-01ФР підрядник зобов'язаний надати замовнику звітні документи (чеки, накладні і ін.) на придбання підрядником витратних і супутніх матеріалів. Проте, позивачем не надано відповідних документів (чеків, накладних тощо).
Згідно п.п. 2.1.8 договору №48-01ФР підрядник зобов'язаний погодити із замовником до початку виконання робіт по договору склад і якість, поставляємих матеріалів, обладнання, конструкцій і комплектуючих виробів для виконання ремонтно-будівельних робіт.
Замовник зобов'язаний надати підряднику документацію і інформацію, необхідні останньому для виконання взятих на себе зобов'язань протягом 1 робочого дня з моменту підписання даного Договору (п.п. 2.2.3 Договору №48-01ФР).
Відповідно до п.п. 2.2.5 Договору № 48-01ФР замовник передає підряднику (його представнику) будівельні матеріали та вироби для проведення ремонтно-будівельних робіт після перевірки їх якості разом з Підрядником (його представником) по Акту прийому-передачі.
Разом з тим, позивачем так і не було надано ні суду, першої, ні суду апеляційної інстанції звітні документи на придбання ТОВ «БК «Форум Інвест» будівельних та супровідних матеріалів для виконання ремонтно-будівельних робіт; доказів погодження складу та якості матеріалів, обладнання, конструкцій та комплектуючих виробів для виконання ремонтно-будівельних робіт; акту прийому-передачі будівельних матеріалів та виробів для проведення ремонтно-будівельних робіт, доказів їх повного чи часткового використання з передачею залишків Замовнику; доказів передачі Підряднику документації (проектної, кошторисної, тощо) і інформації, необхідних для виконання зобов'язань за Договором.
Крім того, наявні в матеріалах справи локальні кошториси містять підписи невідомих осіб без зазначення їх прізвища, ініціалів та посад, що не дає змоги ідентифікувати даних осіб.
Згідно п. 2.2.9 договору № 48-01ФР замовник зобов'язаний передати підряднику за актом приймання-передачі об'єкт для виконання ремонтно-будівельних робіт, проте доказів прийняття вказаного об'єкта для виконання відповідних робіт матеріали справи також не налічують.
Підпункт 2.1.11 Договору №48-01ФР визначає, що підрядник зобов'язаний брати участь в підготовці і проведенні заходів по здачі в експлуатацію об'єкта після виконання ремонтно-будівельних робіт Робочій та Приймальній комісіям. Як свідчать матеріали справи позивачем не надано наказу, яким було затверджений склад Робочої та Приймальної комісій, які проводили заходи по здачі в експлуатацію об'єкті після виконання ремонтно-будівельних робіт.
За п. 5.2 договору № 48-01ФР вартість послуг підрядника по даному договору відображена в Акті виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата послуг підрядника по даному договору здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20-ти банківських днів з моменту прийняття робіт і підписання всієї необхідної передавальної документації уповноваженими особами двох сторін (п. 5.3 Договору).
Згідно п. 2 Договору новації № 26-12/2014 від 26.12.2014, укладеного між позивачем (боржник) та ТОВ «БК «Форум Інвест» (Кредитор), сторони підтверджують, що у відповідності до договору № 48-01ФР на виконання послуг по ремонтно-будівельним роботам від 02.07.2014 заборгованість боржника перед кредитором по оплаті ремонтних робіт складає 8 200 000,14 грн.
З метою подальшої взаємовигідної співпраці і реструктуризації виниклої заборгованості, керуючись ст. 604 Цивільного кодексу України, сторони домовились змінити порядок виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору №48-01ФР на зобов'язання, згідно з яким боржник зобов'язується погашати заборгованість в розмірі, передбаченому п. 2 даного Договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок кредитора грошових коштів в строк до 31 грудня 2017 року (п. 3 вказаного Договору новації).
Таким чином, на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови (27.07.2015) зобов'язання позивача щодо оплати вартості ремонтно-будівельних робіт за договором №48-01ФР не було виконано.
Враховуючи значну вартість робіт за договором № 48-01ФР, та інфляційні процеси в економіці країни, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відсутність сплати за угодою виключає мету здійснення будь-якої господарської діяльності отримання прибутку, та, як наслідок, ставить під сумнів реальність здійснення вказаних господарських операцій між ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» та ТОВ «БК «Форум Інвест».
Варто відмітити, що договір № 48-01ФР від 02.07.2014 року на виконання послуг по ремонтно-будівельним роботам від імені ТОВ «БК «Форум Інвест» підписаний директором ОСОБА_2 Разом з тим, згідно відомостей зі Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ «БК «Форум Інвест» керівником юридичної особи станом на 02.07.2014 року та 03.07.2015 є ОСОБА_3, а ОСОБА_2 - значиться директором лише станом на 11.07.2014, станом вже на 30.07.2014 року ОСОБА_4.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що 02.07.2014 договір № 48-01ФР від імені ТОВ «БК «Форум Інвест» підписаний не уповноваженою особою. Дана обставина розцінюється колегією суддів як відсутність факту реального укладання вказаного договору та досягнення мети його укладення.
Спростування зазначеного вище апелянт обґрунтовує наявними в справі випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 153 Т.1) та протоколом № 4 Загальних зборів Засновників від 11.07.2014 року (а.с. 157 Т.1). Разом з тим, зазначені документи лише підтверджують ту обставину, що ОСОБА_4 призначений на посаду директора ТОВ «БК «Форум Інвест», проте не спростовує того, що на час підписання вказаного договору директором товариства за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був ОСОБА_3 (а.с. 155-158), а не ОСОБА_2, який фактично підписав договір замість ОСОБА_3, не маючи на це законних прав та повноважень.
Стосовно господарських відносин позивача з ПП «Сімплікс», колегія суддів зазначає, що 05.06.2014 року, 06.06.2014 року та 12.08.2014 року між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Сімплікс» (продавець) укладено договори купівлі-продажу товару № 78-003, № 178/02 та № 13-008 відповідно (далі договори), згідно з умовами яких продавець приймає на себе зобов'язання продати перелік продукції, асортимент і кількість якої визначаються в додатку, який є невід'ємною частиною даних договорів. Покупець зобов'язується прийняти ТМЦ, які є предметом даних договорів, оплатити їх на умовах, визначених в даних договорах (п.п. 1.1, 1.2 Договорів).
Згідно вказаних договорів купівлі-продажу товару, ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» придбає у ПП «Сімплікс» витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції та будівельні матеріали у червні 2014 року на загальну суму 2 890 840,26 грн. (в т.ч. ПДВ 481 806,71 грн.), та в серпні 2014 року на загальну суму 7 576 772,58 грн. (в т.ч. ПДВ 1 262 795,43 грн.).
Відповідно до п. 3.1 договорів продавець зобов'язується передати покупцю ТМЦ протягом 20 календарних днів з моменту підписання даних договорів. Датою доставки ТМЦ покупцю є дата підписання документів, що підтверджують здачу-прийняття товару.
На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав до суду: податкові накладні, видаткові накладні за червень, серпень 2014 року. При цьому, на всіх видаткових накладних відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких проводилось отримання матеріалів; не зазначено посади та прізвища особи представника покупця (одержав), що не дає можливості ідентифікувати таких представників.
З матеріалів слідує та не заперечується сторонами, що під час перевірки податковому органу були надані скановані копії довіреностей. Для встановлення достовірності даних, відображених у вказаних довіреностях, Золотоніською ОДПІ було направлено запит від 27.11.2014 року № 9556/23-13-22-015 до Золотоніського РВ УДМС України в Черкаській області. Згідно відповіді Золотоніського РВ УДМС України в Черкаській області №2211 від 28.11.2014 в деяких довіреностях вказані дані, які не відповідають дійсності, зокрема, наявні розбіжності між даними паспортів та особами, яким вони належать.
Вказані відомості не знайшли свого спростування в ході судового розгляду справи.
Згідно з п. 3.2 договорів товар вивозиться покупцем на умовах EXW самовивозом. Про дату і час передачі товару продавець зобов'язується повідомити покупцю пізніше, окремим листом чи факсимільним способом.
На підтвердження перевезення товару за договорами позивач надав до суду товарно-транспортні накладні, які містять наступні недоліки:
- відсутні посади та прізвища осіб, які дозволяли відпуск вантажу;
- відсутні реквізити доручень, на підставі яких отримувались вантажі і дані щодо посад матеріально-відповідальних осіб, які приймали вантажі.
Матеріали справи містять договори відповідального зберігання, укладені між ТОВ Золотоніський ЛГЗ Златогор (поклажодавець) та ПП «Сімплікс» (виконавець), згідно яких поклажодавець передає, а виконавець приймає на тимчасове відповідальне зберігання на період до повного самовивозу належні поклажодавцю ТМЦ за договорами.
Відповідно до п. 2.1 договорів вартість одиниці товару, який є предметом даного договору, встановлюється в додатку, який є невід'ємною частиною даних договорів.
В свою чергу, договори не містять умов щодо строків і порядку оплати вартості товару, які є істотними умовами таких договорів.
Згідно п. 1 договору про порядок погашення заборгованості від 23.12.2014 року, укладеного між позивачем (боржник), та приватним підприємством «Сімплікс» (кредитор), сторони зобов'язуються за взаємною згодою здійснити комплекс юридично значимих дій, направлених на виконання зобов'язань боржника і погашення заборгованості зі сплати грошових коштів за поставлені Кредитором товарно-матеріальні цінності, які виникли на підставі наступних цивільно-правових договорів і в наступних розмірах:
- на підставі договору купівлі-продажу товару № 78-003 від 05.06.2014 року заборгованість боржника перед кредитором за поставлені ТМЦ складає 1 179 999,96 грн.;
- на підставі договору купівлі-продажу товару №178/02 від 06.06.2014 року заборгованість боржника перед кредитором за поставлені ТМЦ складає 8 687 612,88 грн.
- на підставі договору купівлі-продажу товару № 13-008 від 12.08.2014 року заборгованість боржника перед кредитором за поставлені ТМЦ складає 600 000,00 грн. (п.п. 1.1-1.3 Договору від 23.12.2014).
За п.п. 2, 3 договору від 23.12.2014 для досягнення мети, передбаченої п. 1 даного договору, і керуючись ст. 604 Цивільного кодексу України, сторони визначили, що боржник зобов'язується здійснити погашення заборгованості в розмірі, передбаченому п.п. 1.1-1.3 даного договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок кредитора грошових коштів у строк до 31 грудня 2018 року.
Укладанням даного договору кредитор відмовляється від нарахування і стягнення з кредитора будь-яких штрафних санкцій (пені), якщо такі мали місце до дати укладення даного договору.
Враховуючи значну вартість товарів за договорами купівлі-продажу, та інфляційні процеси в економіці країни, відсутність сплати за угодами виключає мету здійснення будь-якої господарської діяльності отримання прибутку, та, як наслідок, ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» та ПП «Сімплікс» і жодним чином не дає права на формування податкового кредиту.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що ТОВ «БК «Форум Інвест» не виконували роботи, а ПП «Сімплікс» не поставляли товари на адресу позивача і лише надали останньому бухгалтерські документи, податкові накладні, з метою формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Таким чином, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин апелянта з контрагентами, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не мав правових підстав для формування податкового кредиту та формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки реальність господарських операцій була виключно «на папері».
За п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Також, пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
Отже, платнику податку дозволено формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
За ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:
відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
порушення порядку заповнення податкової накладної;
податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про прийняття (передачі) об'єктів підряднику, зокрема, майна та інших матеріальних цінностей на об'єктах.
Не доведено апелянтом також те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.
Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.
При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).
Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.
Позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту. Так, з наданих документів не можливо встановити використання отриманих послуг в його господарській діяльності, чи були реалізовані отримані послуги в іншому ланцюгу постачання (надання) послуг.
З огляду на викладене правомірним є висновок суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.
Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази свідчать про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.
Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та формування витрат, оскільки господарських правовідносин у дійсності не було.
Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак правомірність дій по формуванню податкового кредиту та валових витрат позивачем не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
В сукупності з наведеним вище, сумнівність та нереальність господарських операцій також підтверджують:
акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 №2636/26-55-22-07/39163363 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Форум Інвест» (код ЄДРПОУ 39163363) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, ТОВ «БК Форум Інвест» відсутнє за своєю податковою адресою; у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно з висновками вказаного акту, ТОВ «БК Форум Інвест» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2014 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за липень 2014 року.
акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 №2861/26-55-22-09/39193141 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сімплікс» (код ЄДРПОУ 39193141) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень серпень 2014 року, ПП «Сімплікс» відсутнє за своєю податковою адресою; у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно з висновками вказаного акту, звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Сімплікс» із покупцями та постачальниками за період з 01.06.2014 по 31.08.2014.
Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.09.2015 |
Оприлюднено | 24.09.2015 |
Номер документу | 50799714 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Саприкіна І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні