Ухвала

від 26.08.2015 по справі 820/2110/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р.Справа № 820/2110/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретарів судового засідання - Шалаєвої І.Т., Ружинської К.О., Дудки О.А.,

представника позивача- Межової К.П.,

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/2110/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Наша Олія") звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідно до положень ст. 59 Господарського кодексу України, у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. Оскільки ТОВ "Наша Олія", відповідно до приписів чинного законодавства, а також з дотриманням всіх умов контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008р. укладено додаткову угоду №8 від 14.12.2012 р. з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. (Belgium) та ТОВ "ОСОБА_3 ЛТД", яке є правонаступником позивача, то права та обов'язки за укладеним контрактом від 17.04.2008 р. від позивача перейшли до ТОВ В«ОСОБА_3 ЛТДВ» , що не було враховано податковим органом. Позивач також зазначив, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність кожного платника податків має індивідуальний характер, отже притягнення суб'єкта до юридичної відповідальності за діяння, які було вчинено іншою особою - є неможливим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судове засідання, призначене на 26.08.2015 р., представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Представник позивача в надісланій до суду заяві просив розгляд справи проводити без участі представника Товариства.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 32868834 (а.с. 15-17, 19) та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в період з 24.09.2014 р. по 30.09.2014 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" з питань дотримання вимог валютного законодавства по окремому зовнішньоекономічному контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008р., укладеному з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. (Belgium), за період з 15.12.2012р. по 31.08.2014р., за результатами якої складено акт № 1520/20-23-22-03-01/32868834 від 07.10.2014р. (а.с. 9-14), яким встановлені порушення:

- ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 4 вищеназваного закону щодо порушення резидентами термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям що тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості;

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 16.02.1993р. та Наказу Міністерства Фінансів України від 25.12.1995р. № 207. ( а.с. 9-14).

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач направив до Харківської ОДПІ заперечення (вих. № 1123 від 20.10.2014р.).

Харківська ОДПІ листом від 22.10.2014р. за №7624/10/20-23-22-01-05 повідомила ТОВ "ОСОБА_3 олія", що доводи, наведені в запереченнях підприємства, не спростовують висновків акту, які є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі результатів вказаної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.10.2014р. № НОМЕР_1, яким за порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня у розмірі 9616250,32 грн. (а.с. 7) та податкове повідомлення - рішення від 28.10.2014р. № НОМЕР_2, яким за порушення п. 1 ст. 9 Декрету КМУ В«Про систему валютного регулювання та валютного контролюВ» застосовано штрафні санкції у розмірі 2380,00 грн. (а.с. 8).

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.12.2014р. №755/10/20-40-10-04-17 та рішенням Державної фіскальної служби України від 04.02.2015 р. № 22156/99-99-10-01-01-25 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. (а.с.174-178, 179-182).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 28.10.2014р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 28.10.2014р. контролюючий орган виходив з виявлених під час проведення перевірки порушень ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п. 1 ст. 9 Декрету КМУ В«Про систему валютного регулювання та валютного контролюВ» .

З матеріалів справи убачається, що 17 квітня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (код ЄДРПОУ 32868834, 62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13; п/р 26006000046432 в АБ В«Факторіал-БанкВ» , м. Харків, МФО 351715), (в контракті - Покупець), і n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. (Desmet Ballestra Group s. a.), яка знаходиться за адресою Мінерваштраат, 1, Б-1930, Завентем, Бельгія (Minervastraat 1, B-1930 Zaventem, Belgium) та має банківські реквізити: IBAN BE 76 418550140195, BIC KREDBEBB (EURO), BIC = KREDBEBB at KBC bank - Belgium, (в контракті - Продавець), укладено контракт №DBRU 08.03.06/01 з додатком № 1 на суму 5300000,00 євро (п. 2.1 та п. 2.2 контракту) (а.с. 20-29).

В подальшому до вказаного контракту сторонами внесені зміни згідно додаткової угоди № 1 від 29.01.2009 р., додаткової угоди № 2 від 19.08.2009 р., додаткової угоди № 3 від 11.01.2010 р., додаткової угоди № 4 від 09.02.2010 р., додаткової угоди № 5 від 20.07.2010 р., додаткова угоди № 6 від 10.02.2011 р., додаткової угоди № 6/1 від 15.03.2011 р., додаткової угоди № 7 від 01.12.2011 р., якими змінювались строк розрахунків, маршрут та строки поставки товарів (а.с. 30-50).

Відповідно до умов п. 3.1 Контракту на користь Продавця-нерезидента (n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a.) сплачено 920000,00 євро попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 1 від 16.05.2008 р. на суму 200000,00 євро; № 2 від 26.05.2008 р. на суму 100 000,00 євро; № 3 від 20.06.2008 р. на суму 100000,00 євро; № 4 від 25.06.2008 р. на суму 70 000,00 євро; № 5 від 26.06.2008 р. на суму 100000,00 євро; № 6 від 03.07.2008 р. на суму 100000,00 євро; № 7 від 09.07.2008 р. на суму 100000,00 євро; № 8 від 16.07.2008 р. на суму 100000,00 євро; № 9 від 21.07.2008 р. на суму 50000,00 євро та виписками по рахунку ТОВ В« Наша ОліяВ» в АБ В«Факторіал-БанкВ» , м. Харків. Загальна сума оплати по Контракту в гривнях (за курсом, встановленим Національним Банком України на час здійснення платежів) становила 6833805,00 гривень.

Як убачається із акту перевірки № 1520/20-23-22-03-01/32868834 від 07.10.2014р., під час проведення перевірки контролюючим органом досліджувались зовнішньоекономічний контракт №DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008 р., додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту №DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008 р., платіжні доручення на суму 920 000 євро, висновки Міністерства економіки України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інші документи.

За результатами перевірки ТОВ "Наша Олія" встановлено, що за період з 15.12.2012 р. по 31.08.2014 р. рахується прострочена дебіторська заборгованість у сумі 920 000,00 євро ( еквівалент 6 833 805,00 грн.) по договору від 17.08.2008 р., укладеному з нерезидентом n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a.

Суми простроченої дебіторської заборгованості ТОВ "ОСОБА_3 олія" не декларувало в деклараціях «Про валютні цінності, доходи та майно, що знаходяться за межами України» станом на 01.01.2013р., 01.04.2013 р., 01.07.2013 р., 01.10.2013 р., 01.01.2014 р., 01.04.2014 р., 01.07.2014 р.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті унормовані Законом України В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, із змінами та доповненнями, (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи убачається, що станом на дату перевірки ТОВ В«Наша ОліяВ» не отримано устаткування від нерезидента n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a., як було передбачено умовами укладеного контракту від 17.04.2008р.

Щодо доводів апелянта, що внаслідок проведеної реорганізації від ТОВ В«Наша ОліяВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ЛТД" перейшли в повному обсязі всі права та обов'язки за зобов'язаннями, які в грошовому вираженні визначені в розподільчому балансі, зокрема всі права та обов'язки за контрактом № DBRU 08.03.06/01 від 17 квітня 2008 р. з Desmet Ballestra Group в сумі 6833805,00 грн. (додаток № 1 до розподільчого балансу ТОВ В« Наша ОліяВ» , який затверджено загальними зборами учасників ТОВ В« Наша ОліяВ» 30.11.2012 р., колегія суддів зазначає наступне.

30 листопада 2012 р. загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю В«Наша ОліяВ» (код 32868834) затверджено розподільчий баланс у зв'язку з виділом нової юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_3 ЛТДВ» (а.с. 124-128).

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

03.12.2012 р. здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_3 ЛТДВ» (код 38398163, Харківська область, селище Глибоке, вулиця Кірова, будинок 19), створеного шляхом виділу з товариства з обмеженою відповідальністю В«Наша ОліяВ» .

Судовим розглядом встановлено, що до перевірки позивач надав, зокрема, додаткову угоду №8 від 14.12.2012р. до зовнішньоекономічного контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17 квітня 2008 р., згідно з якої n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a., в особі ОСОБА_4, Комерційного директора, діючого на підставі довіреності № 120601 від 01.06.2012р. (Продавець), Компанія В«Наша ОліяВ» , в особі Генерального Директора ОСОБА_5 (Первісний Покупець) та ТОВ В«ОСОБА_3 ЛТДВ» в особі Директора ОСОБА_6 (Новий Покупець) домовились, що усі права та обов'язки по контракту №DBRU 08.03.06/01 від 17 квітня 2008 р. з урахуванням додаткових угод №1, №2, №3, №4, №5, №6, №6/1, №7, які ніс Первісний Покупець в повному обсязі та без інших додаткових умов з моменту підписання даної додаткової угоди приймає на себе Новий Покупець.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, зокрема, майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та в силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що для перевірки документів по взаємовідносинам з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a., по зовнішньоекономічному контракту №DBRU 08.03.06/01 від 17 квітня 2008 р. Харківською ОДПІ на підставі п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ В« ОСОБА_3 ЛТДВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012р. по 20.03.2014р.

Проведеною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ В« ОСОБА_3 ЛТДВ» (код за ЄДРПОУ 38398163) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012р. по 20.03.2014р. (Довідка від 27.03.2014 р. № 497/20-23-22-01-05/38398163) встановлено повну відсутність фінансово - господарської діяльності ТОВ В« ОСОБА_3 ЛТДВ» з моменту реєстрації по дату підписання Довідки перевірки.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 8 від 14.12.2012р., яка вступила у дію з моменту підписання сторонами, визначено, що ця додаткова угода діє до 14.09.2013р.

Отже, додатковою угодою № 8 від 14.12.2012р. здійснено заміну покупця лише на період з 14.12.2012р. по 14.09.2013р. Тобто, додаткова угода № 8 від 14.12.2012р. мала тимчасовий характер.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, поставки обладнання від нерезидента n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. в адресу ТОВ В«ОСОБА_3 ЛТДВ» не відбувалось, повернення коштів від нерезидента до покупця не здійснено.

У періоді, який підлягав перевірці, жодна із сторін Контракту від 17.04.2008 р. № DBRU 08.03.06/01 своїх зобов'язань не виконала. ОСОБА_1 укладання додаткової угоди від 14.12.2012 р. №8 подальших змін до Контракту від 17.04.2008 р. № DBRU 08.03.06/01 сторонами не здійснено

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату перевірки ТОВ "Наша Олія" не отримало устаткування від нерезидента - з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. (Belgium) згідно умов контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008р.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, до судових органів із позовними заявами про стягнення існуючої заборгованості по контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008р. укладеному з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a ТОВ В« Наша ОліяВ» не зверталося.

Судовим розглядом встановлено, що у підприємства позивача існує прострочена дебіторська заборгованість фірми n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. у сумі 920000,00 євро, (курс євро на день виникнення простроченої заборгованості складав 10,452446 грн. за 1 євро).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що, з урахуванням часу дії угоди про уступку права вимоги (за період з 14.12.2012 р. по 14.09.2013 р.), кількість прострочених днів становить 350 днів.

Як убачається із Додатку №1 до акту перевірки № 1520/20-23-22-03-01/32868834 від 07.10.2014р. відповідачем проведено розрахунок пені: 920 000 (сума простроченої дебіторської заборгованості) х 10,452446 (курс іноземної валюти) х 350 (кількість днів прострочення) х 0,30% (ставка пені) = 10 097 062,84 грн.

Отже, контролюючим органом, з урахуванням вимог ч.1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з якою загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), обгрунтовано нараховано позивачу пеню у розмірі 9 616 250,32 грн.

Щодо порушення ТОВ «Наша Олія» п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою порядку та термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами встановлено, що позивачем порушено вимоги ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 В«Про систему валютного регулювання та валютного контролюВ» .

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 В«Про систему валютного регулювання та валютного контролюВ» визначає режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитних установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

У п. 1 ст. 1 Декрету дане визначення поняття «валютні цінності», до числа яких відноситься , зокрема, «іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які знаходяться на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України».

Порядок та строки декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п. 2 наказу Мінфіну України від 25.12.95 р. № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами» декларування валютних цінностей, доходів і майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності в установленій формі в регіональних відділення НБУ і державних податкових інспекціях за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому послідовність надання суб'єктами підприємницької діяльності Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, й отримання довідки про здійснення декларування встановлена спільним листом НБУ і ДПАУ від 17.04.2003 р. № 28-311/1929-2823, 3368/5/23-5316.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995р. № 207, декларування валютних цінностей здійснюється щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.

Згідно з п.2 ст. 10 Декрету №15-93 за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Статтею 16 зазначеного Декрету передбачено, що за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції до резидентів застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Постановою Національного банку України N 49 від 8 лютого 2000 року (зареєстрована в Мінюсті України 4 квітня 2000 року за N 209/4430) затверджено Положення про валютний контроль.

Пунктом 2.7 цього Положення передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність за порушення порядку декларування у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки підприємство позивача має валютні цінності , що знаходяться за межами України, то відповідач мав законні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування.

Згідно з п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. N 15-93, п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України 08.02.2000 р. N 49, на підставі ст. 3 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.99 р. N 734/99 до ТОВ «Наша Олія» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2.380,00 грн.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у терміни півроку з моменту встановлення правопорушення, але не більш ніж рік з моменту його скоєння.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Отже, відповідачем при застосуванні штрафу не порушені приписи ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, згідно яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, з урахуванням ч. 2 вказаної статті , відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому права позивача не порушені.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст.200, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/2110/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 р.