Постанова

від 25.05.2010 по справі 7/199-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 7/199-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Кравець Т.В., судді Гончар Т. В. , Карбань І.С.*

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

апелянта - ПАТ «Альфа-Банк»- ОСОБА_1, дов.№14/10 від 11.01.2010 р. (у справі)

кредитора -ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»- ОСОБА_4, дов.ВМО№758269 від 06.11.2009 р. (у справі)

боржника - ОСОБА_5, дов. ВММ№314732 від 08.01.2010 р. (у справі)

ліквідатор боржника -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ (вх.№ 637С/2-5) на постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2010 року у справі № 7/199-09

за заявою боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Степанівка Сумський район

про визнання банкрутом

встановила:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Сумської області в порядку ст.ст. 6, 7, 47-49 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (далі -Закон про банкрутство) із заявою про визнання його банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури в зв'язку з тим, що підприємцем було прийнято рішення про таке звернення до господарського суду із заявою, оскільки неплатоспроможність боржника підтверджується недостатністю майнових активів та отриманого доходу для погашення визнаних кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.12.2009 року порушено провадження у справі №7/199-09 за заявою боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Степанівка Сумський район про визнання банкрутом, відповідно до ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", накладено арешт на все майно боржника, за винятком майна, на яке не може бути звернено стягнення, згідно з цивільним процесуальним законодавством України.

Постановою господарського суду Сумської області від 11.01.2010 року по справі №7/199-09 (суддя Рижков М.Б.) визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_7 та покладено на нього виконання дій по припиненню підприємницької діяльності банкрута відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зобов'язано ліквідатора банкрута у десятиденний строк з моменту винесення постанови опублікувати в офіційному друкованому органі України: газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" оголошення про визнання боржника банкрутом.

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" не погодилось з постановою господарського суду та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2010 року скасувати, провадження по справі № 7/199-09 припинити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Боржник надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2010 р. залишити без змін, як законну, обґрунтовану, прийняту у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Представник кредитора ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»в судовому засіданні підтримав заперечення боржника та просив постанову господарського суду Сумської області залишити без змін.

Ліквідатор боржника, арбітражний керуючий ОСОБА_7 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, на її думку постанова господарського суду Сумської області прийнята у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

При цьому, арбітражний керуючий не скористалася процесуальним правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників присутніх сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до кредитного договору №012/15-12/3414 від 18.04.2008 р., укладеному з ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 37000,00 доларів США, як фізична особа-підприємець. Відповідно до кредитного договору №SМЕ0010995 від 28.03.2008 р., укладеному з ЗАТ «Альфа Банк»ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 15000,00 доларів США, як громадянин.

Згідно матеріалів справи, заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 перед АТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»станом на 21.12.2009 року складає 193815,17 грн., а перед ПАТ «Альфа-Банк»- станом на 22.10.2009 року складає 85007,00 грн., що підтверджується відповідними довідками. Загальна сума кредиторської заборгованості ФО-П ОСОБА_6 складає 278822,17 грн.

У власності ФО-П ОСОБА_6 перебувають наступні майнові активи: відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВМС034832 за боржником зареєстрований автобус - Mersedes-Benz 313 СDІ Sргіпtег, номер шасі (кузова,рами) WDВ9036631R815848, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебуває у заставі АТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», відповідно до кредитного договору №012/15-12/3414 від 18.04.2008 року; відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку за боржником зареєстрована земельна ділянка площею 0,1200 га, яка знаходиться за адресою: селище Степанівка, пров. 40 років Перемоги, 2. Вартість даних майнових активів до цього часу не визначена.

В заяві про порушення провадження у справі про банкрутство боржник зазначив, що він займається підприємницькою діяльністю, не має заборгованості перед бюджетом, в тому числі із страхових внесків, заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті авторської винагороди, заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги.

Приймаючи постанову про визнання боржника -ФОП ОСОБА_3 банкрутом, - господарський суд, встановивши, що активів боржника не достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів боржника, а також відсутність на день розгляду справи доказів задоволення вимог кредиторів і укладення мирової угоди, дійшов висновку, визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру з особливостями, передбаченими ст.ст. 47-49 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

З таким висновком не може погодитися колегія суддів з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 53 ЦК України та ч. 3 ст. 209 ГК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий порядок передбачений, зокрема, ст. ст. 47, 48 Закону про банкрутство.

Згідно ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

У статтях Закону про банкрутство, які визначають особливості банкрутства громадян-підприємців, не встановлено спеціальних підстав для порушення справи про банкрутство даної категорії боржників.

Згідно п. 34 постанови Пленуму ВГСУ №15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» за заявою боржника про банкрутство може бути порушена при наявності однієї з підстав, передбачених частиною 5 ст. 7 і ст. ст. 51, 53 закону.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Проте, Закон не обмежує права боржника добровільно подати заяву про порушення справи про банкрутство в зв'язку з своєю неплатоспроможністю відповідно до ч. 3 та на підставі ч. 3 ст. 6 Закону. Такий висновок узгоджується також з ч. 1 ст. 7 Закону про банкрутство, яка встановлює вимоги до заяви про порушення провадження у справі, що подається як кредитором, так і боржником. Вказана норма передбачає, зокрема, що заява має містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, реквізиті розрахункового документа про списання коштів з рахунка боржника. Ці відомості необхідні саме для встановлення судом факту наявності передбачених ч. 3 ст. 6 Закону підстав для порушення провадження у справі, у тому числі за заявою боржника.

Стаття 1 Закону визначає, що боржник -суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована у встановленому законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство -«підстави для порушення справи про банкрутство», - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами. Тобто вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутство боржника -фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Як вже зазначалось вище, згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; ч.3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника, а саме доказів щодо вжиття заходів примусового стягнення з боржника грошових коштів через органи державної виконавчої служби.

Колегія суддів вважає, що господарський суд неповно з'ясував усі обставини стосовно відносин між боржником і кредиторами, та, всупереч ст. 6 Закону, при винесені оскаржуваної постанови, зробив висновок про наявність боргу боржника перед кредиторами, з наданих боржником цивільно-правових угод, які не є безспірними грошовими вимогами в розумінні ст. 1 Закону, оскільки у матеріалах справи відсутні докази безспірності вимог.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевим судом не враховано істотну умову кредитного договору №SМЕ0010995 від 28.03.2008 р., укладеному з ЗАТ «Альфа Банк», щодо існування майнових відносин між ЗАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_6, який виступає позичальником як фізична особа, що свідчить про відсутність господарських правовідносин між кредитором та боржником.

Згідно умов укладених кредитних договорів ОСОБА_6 отримав у власність кредитні кошти. Цільове використання кредитного договору №012/15-12/3414 від 18.04.2008 р., укладеному з ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», визначено в пункті 1.1.2 -для купівлі транспортного засобу; кредитного договору №SМЕ0010995 від 28.03.2008 р., укладеному з ЗАТ «Альфа Банк», визначено в пункті 1.2 -для задоволення неспоживчих потреб.

Тож вимоги зазначених кредиторів неможливо покласти в основу справи про визнання боржника банкрутом, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 1 Закону, а саме відповідно до наданого боржником кредитного договору від 28.03.2008 р., укладеного з ЗАТ «Альфа Банк», боржником виступає фізична особа і вимога цього кредитора не пов'язана із здійсненням нею підприємницької діяльності. Крім того, боржник не надав суду доказів вжиття банками заходів примусового стягнення з боржника заборгованості через органи державної виконавчої служби.

Таким чином, боржником не доведено додержання вимог, передбачених ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство, зобов'язання доказування цих умов та надання доказів на момент порушення справи покладено на ініціюючого кредитора або боржника.

Докази про майновий стан боржника повинні надаватися при порушенні справи про банкрутство. Можливість витребування судом вказаних документів після порушення справи про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачена.

Боржник не надав жодного документу, який би підтверджував відсутність у нього інших майнових активів та грошових коштів, ніж вказаних в заяві про визнання банкрутом.

Погіршення ж фінансового стану боржник в своїх поясненнях пов'язує із світовою фінансовою кризою. Але слід зазначити, що наявність фінансової кризи є об'єктивним чинником, який не може бути покладений в обґрунтування підстав по визнанню ФОП ОСОБА_6 банкрутом, оскільки суду не було доведено які дії були вчинені боржником для покращення свого фінансового стану та налагодження підприємницької діяльності.

Враховуючи відсутність при порушенні провадження по справі належних доказів факту наявності підстав для порушення провадження у справі за заявою боржника, колегія суддів вважає, що боржник не довів неспроможність виконати свої зобов'язання перед кредиторами не інакше як через визнання його банкрутом та ліквідаційну процедуру. Таким чином, відсутні ознаки банкрутства громадянина-підприємця. Даним обставинам суд не надав належної правової оцінки, безпідставно порушив справу про банкрутство та визнав ФОП банкрутом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин безспірності грошових вимог кредиторів до боржника, неспроможності виконати свої зобов'язання перед кредиторами боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, які господарським судом визнані встановленими, що є підставою для скасування постанови господарського суду та припинення провадження у справі, оскільки без наявності правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутств, та відповідних доказів не може бути порушено провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає задоволенню, постанова від 11.01.2010 р. про визнання боржника банкрутом підлягає скасуванню повністю, а провадження у справі №7/199-09 - припиненню.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 80 та статтями 99, 101, п.3) ч.1 ст. 103, п.2) ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду; -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2010 року по справі 7/199-09 скасувати.

Провадження по справі №7/199-09 про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Головуючий суддя Кравець Т.В.

Судді Гончар Т. В.

Карбань І.С.*